5002-29/3022-2011 Про визнання недійсним рішення сільської ради та договору оренди земельної ділянки, спонукання до повернення земельної ділянки - 22.12.2011 Прийняття

розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" та Фрунзенської сільської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 29 вересня 2011 року у справі №5002-29/3022-2011

за позовом Сакського міжрайонного прокурора (вул. Леніна, 34, м. Саки,96500)

в інтересех держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, м. Сімферополь, 95038)

до відповідачів: Фрунзенської сільської ради (вул. Гагаріна, 4, с. Фрунзе, Сакський район, 96576)

Приватного акціонерного товариства "МТС "Україна" (вул. Лейпцизька, 15, м. Київ 15,01015)

третя особа: Державне підприємство "Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе НАУ" (вул. Гагаріна, 4, с. Фрунзе, Сакський район, 96576)

Національний університет біоресурсів і природокористування України (вул. Героїв Оборони, 15, м. Київ 41, 03041)

про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки, спонукання до повернення земельної ділянки

Сакський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим з позовом до відповідачів –Фрунзенської сільської ради та Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв’язок" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.03.2010 р., укладеного між Фрунзенською сільською радою та ЗАТ "Український мобільний зв’язок"; визнання недійсними рішення Фрунзенської сільської ради № 291 від 25.06.2007 р. "Про видачу дозволу ЗАТ "УМЗ" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розташування радіотехнічного об’єкту в с. Фрунзе" та рішення Фрунзенської сільської ради № 849 від 11.02.2010 р. "Про передачу ЗАТ "УМЗ" земельної ділянки в оренду для розміщення радіотехнічного об’єкту по вул. Гагаріна, західніше офісної будови ДП "НДППЗ ім. Фрунзе" НАУ в с. Фрунзе", а також зобов’язання ЗАТ "УМЗ" повернути земельну ділянку площею 0,0050 га, розташовану в межах с. Фрунзе по вул. Гагаріна на захід від офісної будови ДП "НДППЗ ім. Фрунзе" НАУ на території Фрунзенської сільської ради.

Вважаючи, що рішення № 291 від 25.06.2007 р. та № 849 від 11.02.2010р. прийняті Фрунзенською сільською радою із перевищенням повноважень, визначених ст. 12 Земельного кодексу України, в порушення ст. 84 Земельного кодексу України та п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , Сакський міжрайонний прокурор звернувся в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим з даним позовом до суду, в якому просить визнати вказані рішення недійсними, а також визнати недійсним укладений на їх підставі договір оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зокрема посилається на те, що Державне підприємство "Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе НАУ" є державним підприємством, а відтак припинення його права постійного користування землею згідно з частинами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України здійснюється власником земельної ділянки, тобто відповідним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.

Так, прокурор посилаючись на ст. 84 ЗК України та п. 12 розділу Х перехідних положень ЗК України (2768-14) , вважає, що спірною земельною ділянкою повинен розпоряджатися орган виконавчої влади, а саме державний орган приватизації, оскільки на земельній ділянці розташоване державне підприємство, яким є ДП "НДППЗ ім. Фрунзе".

Також, прокурор стверджує, що Фрунзенською сільською радою при наданні дозволу на складання проекту землеустрою з відводу спірної земельної ділянки в оренду ЗАТ "УМЗ" без вилучення її у постійного землекористувача, а саме ДП "НДППЗ ім. Фрунзе", порушено вимоги ч. 5 ст. 116 ЗК України, оскільки копія протоколу №3 вченої ради про надання згоди на ї вилучення, була отримана радою тільки 25.09.2008р., тобто вже після прийняття спірного рішення 25.06.2007р.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 28 липня 2011 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство "Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе НАУ" та Національний університет біоресурсів та природокористування. Також, ухвалою господарського суду АР Крим від 28 липня 2011 року було вирішено вважати вірним найменування іншого відповідача –Приватне акціонерне товариство "МТС" Україна".

Рішенням господарського суду АР Крим (суддя Башилашвілі О. І.) від 29 вересня 2011 року у справі №5002-29/3022-2011 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що спірне рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду ЗАТ "УМЗ", було прийняте без її вилучення у постійного користувача - ДП "НДППЗ ім. Фрунзе", оскільки погодження на таке вилучення було отримано радою тільки 25.09.2008р.

Крім того, місцевий господарський суд посилався на порушення Фрунзенською сільською радою при прийнятті спірних рішень, вимог діючого земельного законодавства, з перевищенням повноважень, визначених ст. 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України, а також ст. 84 цього кодексу, оскільки земельна ділянка є державною власністю, розпоряджатися якою повинен відповідний орган виконавчої влади, а не орган місцевого самоуправління.

Також, в зв’язку з визнанням недійсними рішень Фрунзенської сільської ради на підставі яких і був укладений договір оренди земельної ділянки від 29.03.2010р., місцевий господарський суд керуючись статтями 203, 215, 228 ЦК України, задовольнив позовні вимоги в частині визнання вказаного договору недійсним.

Крім того, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині зобов’язання ПАТ "МТС" повернути земельну ділянку площею 0,0050 га, розташовану в межах с. Фрунзе по вул. Гагаріна на захід від офісної будови ДП "НДППЗ ім. Фрунзе" НАУ на території Фрунзенської сільської ради на користь Державного підприємства "Навчально –дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе НАУ".

Вважаючи, що вказане рішення судом першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, Фрунзенська сільська рада звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення та прийняте нове, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга Фрунзенської сільської ради зокрема мотивована тим, що місцевим господарським судом при розгляду даного спору було неповно з’ясовано усі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Так, скаржник вказує на те, що поза увагою суду залишився той факт, що рішення Фрунзенської сільської ради про надання згоди на складання проекту землеустрою по відводу спірної земельної ділянки, не є остаточним рішенням про передачу спірної земельної ділянки в оренду, а направлено на підготовку узгоджень на подальше оформлення земельної ділянки в оренду. При цьому, на момент прийняття радою рішення №849 від 11.02.2010р. про затвердження проекту землеустрою, Фрунзенською сільською радою 25.09.2008р. була отримана згода вченої ради Національного університету БІП, який є власником спірної земельної ділянки відповідно статуту ДП "НДППЗ ім. Фрунзе", на вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП "НДППЗ ім. Фрунзе".

Також, заявник апеляційної скарги посилається на безпідставність посилання прокурора на повноваження органів приватизації щодо розпорядженнями землями державних підприємств, оскільки рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р. (v010p710-08) у справі №1-28/208 визнана неконституційною норма по розпорядженню державними органами приватизації землями, на яких розташовані державні підприємства, відновлено розпорядження радами землями у межах населеного пункту до розмежування земель державної і комунальної власності, а за межами населених пунктів –відповідними органами виконавчої влади.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2011 року апеляційну скаргу Фрунзенської сільської ради прийнято до провадження та справу призначено до розгляду на 24 листопада 2011 року о 10 год. 00 хв.

В свою чергу, не погоджуючись із прийнятим місцевим господарським судом рішенням у даній справі, Приватне акціонерне товариство "МТС" Україна" 14 жовтня 2011 року, також звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення та прийняте нове, яким у позові відмовити.

У своїй апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство "МТС" Україна" посилається на те, що останнє цілком на законних підставах, з дотриманням усіх встановлених процедур отримання земельної ділянки в оренду, уклало договір оренди земельної ділянки від 29.03.2010р.

Також, заявник апеляційної скарги посилається на те, що Національний аграрний університет є належним повноважним органом, який на законних підставах погодив вилучення частини спірної земельної ділянки за клопотанням Фрунзенської сільської ради, шляхом погодження цього питання на засіданні вченої ради університету.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2011 року у справі №5002-29/3022-2011 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження зі скаргою Фрунзенської сільської ради Сакського району та призначено до розгляду на 24 листопада 2011 року о 10 год. 00 хв. колегією суддів у складі головуючого судді Воронцової Н. В., суддів Остапової К. А., Заплави Л. М.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2011 року, у зв’язку з відпусткою, суддю Заплаву Л. М. у складі колегії замінено на суддю Проценко О. І.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача: Сакську районну державну адміністрацію в АР Крим.

Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2011 року, у зв’язку з відрядженням, суддю Остапову К. А. у складі колегії замінено на суддю Заплаву Л. М.

В судовому засіданні, 22 грудня 2011 року, представники відповідачів наполягали на задоволенні своїх апеляційних скарг та скасуванні оспорюваного рішення, а також відповідач –ПАТ "МТС Україна" представив суду проект землеустрою з відведення спірної земельної ділянки.

Третя особа - Державне підприємство "Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе НАУ" в судовому засіданні підтримала доводи викладені відповідачами в апеляційних скаргах та просила їх задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення, представив суду письмові пояснення по справі, в яких зокрема зазначає, що розпоряджатися спірною земельною ділянкою повинна саме Сакська районна державна адміністрація, а не Фрунзенська сільська рада.

Третя особа - Національний університет біоресурсів та природокористування, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, проте у виконання вимог суду, надіслала витребувані документи.

Судова колегія, враховуючи, що явка до судового засідання відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України – це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також, враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника другої третьої особи, враховуючи що його відсутність ніяким чином не перешкоджає її розгляду.

Повторно переглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, прийнятий у справі судовий акт, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 22.03.1990 року держплемптахозаводу ім. Фрунзе, в подальшому Державному підприємству "Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе НАУ" видано державний акт на право постійного користування землею серії Б №014870.

Площа земельної ділянки наданої в постійне користування ДП "НДГГЛЗ ім. Фрунзе"складає 4077,0 га.

Цільове призначення земельної ділянки - для сільськогосподарського призначення (а.с. 50-53, том 1).

25.06.2007р. рішенням 13 сесії 5 скликання Фрунзенської сільської ради №291 узгоджено Закритому акціонерному товариству "УМЗ", в подальшому Приватне акціонерне товариство "МТС", місце розташування радіотехнічного об’єкту на земельній ділянці загальною площею 0,0050га по вул. Гагаріна, 4 в с. Фрунзе Сакського району АР Крим на землях, не наданих у власність чи постійне користування в межах населеного пункту, надано дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду для розташування радіотехнічного об’єкту. Дане рішення дійсне до 25.06.2008р. (а.с. 56, том 1).

11.02.2010р. рішенням 39 сесії 5 скликання Фрунзенської сільської ради №849 зокрема затверджено проект землеустрою з відводу земельної ділянки ЗАТ "УМЗ"в подальшому ПАТ "МТС"для розташування радіотехнічного об’єкту загальною площею 0,0050га. із земель сільськогосподарського призначення ДП "НДППЗ ім. Фрунзе" НАУ в межах населеного пункту на території Фрунзенської сільської ради, вилучено вказану земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення ДП "НДППЗ ім. Фрунзе" НАУ, переведено дану земельну ділянку із категорії земель сільськогосподарського призначення в категорію земель промисловості, транспорту, зв'язку та енергетики й передано в оренду Закритому акціонерному товариству "УМЗ"в подальшому Приватне акціонерне товариство "МТС", строком на 10 років для розміщення радіотехнічного об'єкту (а.с. 7, том 1).

19.05.2010р. рішенням 41 сесії 5 скликання Фрунзенської сільської ради №892 "Про затвердження договору оренди землі, укладеного сільським головою від імені Фрунзенської сільської ради із ЗАТ "Український мобільний зв’язок"в подальшому Приватне акціонерне товариство "МТС"на території Фрунзенської сільської ради в межах населеного пункту"вирішено затвердити договір оренди землі між Фрунзенською сільською радою та ЗАТ "УМЗ", укладений 29.03.2010р.(а.с. 8, том 1).

Так, у виконання вищевказаних рішень, 29 березня 2010 року між Фрунзенською сільською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Український мобільний звязок" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0050 га із земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики та іншого призначення, для розміщення радіотехнічного об’єкту розташованого в межах с. Фрунзе, по вул. Гагаріна, 4, на захід від офісного приміщення ДП "НДППЗ ім. Фрунзе" НАУ, на території Фрунзенської сільської ради (а. с. 9).

Пунктом 8 договору сторони узгодили, що договір укладено строком на 10 років.

Вказаний договір пройшов державну реєстрацію у Сакському відділі Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України, про що в Державному реєстрі вчинено запис за №041002500025 від 06 травня 2010 року (зворотний аркуш справи 10. том 1).

Предметом спору у даній справі є законність рішення Фрунзенської сільської ради № 291 від 25.06.2007 р. "Про видачу дозволу ЗАТ "УМЗ" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розташування радіотехнічного об’єкту в с. Фрунзе" та рішення Фрунзенської сільської ради № 849 від 11.02.2010 р. "Про передачу ЗАТ "УМЗ" земельної ділянки в оренду для розміщення радіотехнічного об’єкту по вул. Гагаріна, західніше офісної будови ДП "НДППЗ ім. Фрунзе" НАУ в с. Фрунзе", а також укладеного на їх підставі договору оренди.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 84 ЗК України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Як свідчать матеріали справи, а саме проект землеустрою з відведення земельної діляноки, розташованої в межах с. Фрунзе, по вул. Гагаріна, 4, на території Фрунзенської сільської ради, земельна ділянка загальною площею 0.0050 га, кадастровий номер 01 243 880 00 01 002 0005 знаходиться в державній власності.

Так, в пункті 1.1 та 1.2.2 Вихідної земельно –кадастрової інформації зазначено, що форма власності спірна земельна ділянка загальною площею 0.050 га., є державна.

Як вже вказувалося, рішенням 39 сесії 5 скликання Фрунзенської сільської ради №849 від 11.02.2010р. зокрема затверджено проект землеустрою з відводу земельної ділянки ЗАТ "УМЗ" в подальшому ПАТ "МТС"для розташування радіотехнічного об’єкту загальною площею 0,0050 га. із земель сільськогосподарського призначення ДП "НДППЗ ім. Фрунзе" НАУ в межах населеного пункту на території Фрунзенської сільської ради, вилучено вказану земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення ДП "НДППЗ ім. Фрунзе" НАУ, переведено дану земельну ділянку із категорії земель сільськогосподарського призначення в категорію земель промисловості, транспорту, зв'язку та енергетики й передано в оренду Закритому акціонерному товариству "УМЗ"в подальшому Приватне акціонерне товариство "МТС", строком на 10 років для розміщення радіотехнічного об'єкту.

Отже, вказана земельна ділянка площею 0,0050 га є частиною земельної ділянки площею 4077,0 га, яка 22.03.1990 року була надана Держплемптахозаводу ім. Фрунзе, в подальшому Державному підприємству "Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе НАУ", в постійне користування, про що видано державний акт серії Б №014870.

Згідно наказу Національного аграрного університету Міністерства аграрної політики України від 20.05.2004р. №172 (v0172555-04) "Про передачу цілісного майнового комплексу Державного племінного птахівничого заводу імені Фрунзе із сфери управління Мінагрополітики до складу Національного аграрного Університету" вирішено передати станом на 01 квітня 2004року Державного племінного птахівничого заводу імені Фрунзе із сфери управління Мінагрополітики України до складу Національного аграрного університету, як структурного підрозділу з окремими правами юридичної особи. Передачу Державного племінного птахівничого заводу імені Фрунзе здійснити в порядку, передбаченому постановою КМУ від 21.09.1998р. №1482 (1482-98-п) .

Згідно Статуту Державного підприємства "Навчально –дослідного племінного птахівничого заводу імені Фрунзе Національного аграрного університету", державна реєстрація якого проведена 21 березня 2007 року за №11331050007000005, Навчально –дослідний племінний птахівний завод імені Фрунзе є державним підприємством заснованим на державній власності, яке передане до складу Національного аграрного університету за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2004р. №201-р (201-2004-р) і є повним правонаступником Державного племінного птахівничого заводу імені Фрунзе, згідно спільного наказу від 20.05.2004р. №172/245 Міністерства аграрної політики України та Національного аграрного університету.

Відповідно до пункту 3.1 Статуту, підприємство є юридичною особою. Права і обов’язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Органом управління підприємства є Національний аграрний університет.

Пунктом 4.2 Статуту передбачено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном за погодженням з НАУ, вчиняючи щодо нього будь –які дії, які не суперечать чинному законодавству, Статуту НАУ та цьому Статуту.

Відповідно до ст. 84 ЗК України, згідно з якою в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності; до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, зокрема, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

При цьому відповідно до ч. 2 цієї норми право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Оскільки, Державне підприємство "Навчально –дослідного племінного птахівничого заводу імені Фрунзе Національного аграрного університету" є державним підприємством, земельна ділянка, на якій розташований цілісний майновий комплекс цього підприємства, належить до державної власності.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку про віднесення до державної власності спірної земельної ділянки, яка знаходиться під державним підприємством, а відтак відсутність у Фрунзенської сільської ради повноважень на розпорядження цією земельною ділянкою, оскільки вона не належить до визначеного законом кола осіб, що реалізують право власності на землю від імені держави.

Втім, колегія суддів не може погодитися із висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог прокурора, з огляду на наступне.

Статтею 5 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" визначено, що суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів місцевого самоврядування діяти тільки на підставах, у межах повноважень і способів, які передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 74 зазначеного Закону встановлено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги Сакського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (частина 1 статті 2 вказаного Кодексу).

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Вказаною нормою передбачено, що сторони – це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Сторонами в господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами –землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (2768-14) .

За приписами частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з пунктом 34 статті 26, пунктом 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Тобто, наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки, а, відтак, договір оренди є наслідком виконання відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36-1 закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно з ч. 5 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру"прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до резолютивної частини Рішення Конституційного суду України від 08.04.99 (v003p710-99) у справі N 1-1/99, прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.

Відповідно до п. 2 Розяснення призидії Вищого арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 (v5_35800-00) (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, умовою для подання такого позову є невідповідальність актів, прийнятих зазначеними органами, вимогам закону, а також обов’язковою умовою є порушення цими актами права власності. Незаконність може полягати як у невідповідності акта компетенції органу, який його прийняв, так і в безпосередньому порушенні права власності виданим такого акта.

Виходячи з зазначеної норми, позивачем за таким позовом може бути власник або титульний володілець, право власності якого порушене виданням переліченим органами актів, і таке право має вже існувати тобто, беззаперечно передувати зверненню до суду, адже відсутність права виключає його судовий захист.

Таким чином, прокурор стверджуючи в позовній заяві, що спірна земельна ділянка є державною власністю, розпоряджатися якою може тільки відповідний орган виконавчої влади, повинен був подати даний позов в інтересах саме того органу, який уповноважений регулювати спірні відносини, тобто в особі органу виконавчої влади який на думку прокурора вправі безпосередньо розпоряджатися спірною земельною ділянкою, тобто чиє право є порушене.

Втім, ані в позовній заяві, а ні під час розгляду спору в суді першої інстанції прокурор не вказував, який саме орган виконавчої влади вправі розпоряджатися спірною земельною ділянкою.

Натомість, прокурор подав позовну заяву в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим.

Згідно статті 16 Закону України "Про охорону земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі охорони земель належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

При цьому, згідно зі статтею 6 Закону, до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належить, у том числі, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Проте, з моменту прийняття Фрунзенською сільською радою спірних рішень та укладання договору оренди, уповноважений орган ніяким чином не зафіксував якогось порушення земельного законодавства та не видав ніякого припису сільській раді про його усунення.

Враховуючи, що рішення компетентного органу про надання землі в оренду та відповідний договір оренди земельної ділянки є пов'язаними юридичними фактами і являють собою господарські правовідносини, в які Рескомзем не має права втручатися інакше, як у встановленому законодавством порядку у разі порушення земельного законодавства. Однак, жодного порушення земельного законодавства, уповноваженим органом, тобто Рескомземом, ніяким чином зафіксовано не було.

Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що Відповідно до пункту 1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. N 224 (224-2008-п) (з наступними змінами та доповненнями), Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Держкомзем забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, провадження топографо-геодезичної та картографічної діяльності, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища.

Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них (п. 7 Положення (224-2008-п) ).

Відповідно до пункту 1 Положення про Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим, затвердженого постановою Ради міністрів АР Крим від 25.05.2010р. №200 (rb0200001-10) , Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим є республіканським органом виконавчої влади АР Крим з питань земельних ресурсів і входить в єдину систему державних територіальних органів земельних ресурсів, одним із основних завдань якого є контроль за використанням та охороною земель.

Отже, в даному випадку прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Рескомзему, оскільки саме до його функцій віднесено здійснення контролю за дотриманням органами місцевого самоврядування приписів земельного законодавства, проте колегією суддів встановлено саме відсутність порушеного права останнього, що як наслідок виключає його захист.

Слід також зазначити, що у позовній заяві прокурор недотримується однозначної позиції щодо органу який повинен розпоряджатися спірною земельною ділянкою, так останній зокрема посилаючись на пункт 12 розділу Х перехідних положень ЗК України (2768-14) , стверджує, що саме орган приватизації здійснює розпорядження землями на яких розташовані державні підприємства, при цьому конкретно його не вказуючи, а письмових поясненнях від 19.12.2011р. за вих. №1225/03 взагалі стверджує, що цими повноваженнями наділена Сакська районна державна адміністрація.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що гідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В частині 5 наведеної статті встановлено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом (2768-14) .

Крім того, ст. ст. 16 –17 Земельного кодексу України (2768-14) визначені повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин.

Проте, положення ст. 17-1 Земельного кодексу України за якої органи приватизації здійснюють розпорядження землями, на яких розташовані об'єкти лише у разі здійснення приватизації цих об'єктів, яка в даному випадку відсутня.

Слід також зазначити, що відповідно до Положення про Фонд майна Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Уряду Автономної Республіки Крим від 02.11.1995 №325 (rb0325001-95) , Фонд у межах повноважень, визначених Фондом державного майна України і делегованих Верховною Радою Автономної Республіки Крим, реалізує державну політику в сфері приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим і комунальної власності, здійснює повноваження органу управління державним майном та майном, що належить Автономної Республіки Крим, що не увійшло до статутних фондів створених в процесі приватизації господарських товариств і колективних сільськогосподарських підприємств.

Враховуючи, що спір у даній справі не стосується приватизації майна, необґрунтованими є посилання прокурор на пункт 12 розділу Х перехідних положень ЗК України (2768-14) .

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що обов'язковою умовою визнання недійсним акта органу місцевого самоврядування є не тільки невідповідність його чинному законодавству, але й порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача, яке в даному випадку прокурором не було доведено та місцевим господарським судом не встановлено, правові підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Колегією суддів апеляційної інстанції встановила, що договір оренди земельної ділянки від 29.03.2010р. на час його укладення відповідав вимогам закону до нього, обставин, з якими закон пов’язує визнання договору недійсним, не вбачається та в зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про скасування рішень на підставі яких його було укладено, відсутність підстави і для визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним.

Більш того, місцевий господарський суд задовольнив вимоги в частині зобов’язання ПАТ "МТС" повернути земельну ділянку площею 0,0050 га, розташовану в межах с. Фрунзе по вул. Гагаріна на захід від офісної будови ДП "НДППЗ ім. Фрунзе" НАУ на території Фрунзенської сільської ради на користь Державного підприємства "Навчально –дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе НАУ".

При цьому, що Державне підприємство "Навчально –дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе НАУ" бере участь у розгляді даної справи в якості третьої особи без самостійних вимог, тобто фактично прокурором заявлено позовні вимоги на користь третьої особи, тоді як ціллю позовної заяви є відновлення порушеного права саме особи яка звертається із позовною заявою до суду - позивача.

Проте, зазначені вище обставини справи не були враховані місцевим господарським судом, що призвело до неправильного вирішення спору, у зв’язку з чим судова колегія оспорюване рішення суду першої інстанції скасовує, апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" та Фрунзенської сільської ради Сакського району задовольняє, приймає у справі нове рішення яким у задоволенні позову відмовляє повністю.