22/124 Про стягнення заборгованості за виконану роботу - 19.10.2010 Прийняття

про стягнення 66 224, 29 грн., в т.ч. 6 172, 67 грн. основного боргу, 16 311, 02 грн. інфляційних втрат, 2 744, 48 грн. 3 % річних, 4 037, 69 грн. пені за договором № 15/57 від 10.07.2007 р.; 13 827, 24 грн. основного боргу, 4 872, 6 грн. інфляційних втрат, 862, 12 грн. 3 % річних, 1 523, 82 грн. пені, 15 872, 65 грн. штрафу за договором № 8 від 02.04.2008 р. (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с.101-113, Том 1 )

За участю представників сторін:

від позивача – Трусь І.Л. (представник, довіреність від 12.07.2010 р. вих. № 04/07 у матеріалах справи);

від відповідача – не з"явився

Представнику позивача роз"яснено його права й обов"язки, передбачені ст. 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.07.2010 р. у справі № 22/124 (суддя Желік М.Б.) позов задоволено частково, а саме: з урахуванням ухвали від 19.08.2010 р. про виправлення описок (суддя Масловська Л.З.) за підставністю й обгрунтованістю стягнуто з відповідача на користь позивача за двома договорами № 15/57 від 10.07.2007 р. і № 8 від 02.04.2008 р. 19 999, 91 грн. основного боргу, 21 184, 22 грн. інфляційних втрат, 3 606, 6 грн. 3 % річних, 15 872, 65 грн. штрафу, 1 523, 82 грн. пені, а в задоволенні решти позовних вимог (стягнення 4 037, 69 грн. пені за договором № 15/57 від 10.07.2007 р.) відмовлено, так як договором не передбачено такого виду відповідальності як пеня.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення 15 872, 65 грн. штрафу, 1 523, 82 грн. пені, 21 184, 22 грн. інфляційних втрат з підстав неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що позивачем порушувались строки виконання робіт, що і призвело до затримки в оплаті вартості виконаних робіт, та є прострочкою кредитора за договором № 15/57 від 10.07.2007 р.; оскільки в договорі № 8 від 02.04.2008 р. відсутні істотні умови, то він є неукладеним, що звільняє відповідача від відповідальності.

У судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується реєстром Львівського апеляційного господарського суду на відправлення рекомендованої кореспонденції від 13.10.2010 р.

Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.10.2010 р. була визнана необов"язковою, а на власний розсуд, додаткові докази не витребовувалися, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, то за таких обставин колегія суддів вважає за доцільне переглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 101 ГПК України, враховуючи 4 дні на поштовий обіг у межах Львівської області (м.Новий Розділ Львівської обл.) рекомендованого листа згідно з п.п.4.1.2 п.4.1, п.4.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р. N 1149 (z1383-07) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 р. за N 1383/14650 (z1383-07) , з наступними змінами та доповненнями .

Таким чином, будь-які сумніви щодо невиконання судом апеляційної інстанції умов щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду апеляційної скарги відсутні.

Згідно з п.3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. N 75 (v0075600-02) , із змінами і доповненнями, внесеними наказом Вищого господарського суду України від 25.10.2004 р. N 64, тільки ухвала про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду надсилається службою діловодства рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а решта процесуальних документів –рекомендованим листом.

Як встановлено судом першої інстанції, 10.07.2007 р. між Українсько-канадським спільним підприємством у формі ТзОВ "Лагран"(виконавець за договором, позивач у справі) і ЗАТ "Проммонтаж СУ-27"(замовник за договором, відповідач у справі) був укладений договір № 15/57 на виконання певних буро-вибухових робіт на території ВАТ "Миколаївцемент" (далі - договір № 15/57), перелік видів яких визначений розділом 2 договору № 15/57 (а.с.37-40, Том 1).

Пунктом 2.3 договору № 15/57 передбачено, що орієнтовна вартість робіт становить 1 400 092, 6 грн.

Факт виконання робіт за договором № 15/57 на загальну суму 1 110 657, 2 грн. підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі виконаних робіт (а.с.42-67, Том 1).

02.04.2008 р. між Українсько-канадським спільним підприємством у формі ТзОВ "Лагран" (виконавець за договором, позивач у справі) і ЗАТ "Проммонтаж СУ-27"(замовник за договором, відповідач у справі) був укладений договір № 8 на виконання робіт зі звільнення арматури фундаментів від залізобетону, демонтажу опорних рам роликоопор на території ВАТ "Миколаївцемент" (далі - договір № 8) (а.с.6-7, Том 1).

Пунктом 2.3 договору № 8 передбачено, що орієнтовна вартість робіт становить 70800 грн.

Факт виконання робіт за договором № 8 на загальну суму 79 363, 26 грн. підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі виконаних робіт (а.с.9-15, Том 1).

Відповідач частково розрахувався за виконані роботи за обома договорами, а саме: на суму 1 170 020, 55 грн.

Таким чином, несплаченою залишається сума основного боргу в розмірі 19 999, 91 грн., що і є однією з позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 15.07.2010 р. у справі № 22/124 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ "Проммонтаж СУ-27"- без задоволення.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, пунктами 2.5 обох договорів передбачено, що розрахунки за фактично виконані роботи проводяться щомісячно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 банківських днів після підписання наданих виконавцем актів виконаних робіт .

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості в сумі 19 999, 91 грн. в обумовлені договорами строки, відповідач не спростував документально її відсутність як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при поданні апеляційної скарги, не долучивши відповідних платіжних доручень. Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов"язується з особистою явкою представника в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст. 43 ГПК України.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 19 999, 91 грн. основного боргу є обгрунтованою, яка підставно задоволена господарським судом.

Пункт 2 статті 625 ЦК України зобов’язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За весь період прострочення платежів за договором № 15/57 з 06.11.2007 р. по 15.09.2009 р. позивачем нараховано відповідачу 2 744, 48 грн. 3 % річних і за період з листопада 2007 року по червень 2009 року 16 311, 02 грн. інфляційних втрат (а.с.105-106, Том 1), за договором № 8 з 12.05.2008 р. по 15.09.2009 р. –862, 12 грн. 3 % річних і 4 872,6 грн. інфляційних втрат за період з травня 2008 року по червень 2009 року (а.с.109-110, Том 1) відповідно до поданого розрахунку, що, на думку колегії суддів, законно стягнуто господарським судом сумарно 3 606, 6 грн. 3 % річних і 21 184, 22 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 3.4 договору № 8, зокрема, передбачено, що в разі порушення встановлених договором термінів оплати винна сторона сплачує другій стороні за кожен день прострочення пеню в розмірі 0, 05 % від вартості робіт за договором, але не більше його вартості, а також штраф у розмірі 20 % вартості робіт за договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами .

Відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення пені за період з 12.05.2008 р. по 13.11.2009 р. в сумі 1 523, 82 грн. пені, яка нарахована в межах строку позовної давності, та 15 872, 65 грн. штрафу згідно з розрахунком, який перевірений судами обох інстанцій і визнаний правильним (а.с.108, 111, Том 1) .

Щодо відмови в задоволенні решти позовних вимог (стягнення 4 037, 69 грн. пені за договором № 15/57 від 10.07.2007 р.), то колегія суддів погоджується з таким висновком Господарського суду Львівської області з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Проте договором № 15/57 не передбачено такого виду відповідальності як пеня.

Покликання апелянта на неукладеність договору № 8, оскільки в ньому відсутні істотні умови, що звільняє його від відповідальності, є безпідставні, оскільки сторонами фактично виконувалася угода, зокрема, здійснювалася часткова оплата відповідачем.

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.