Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання Ю. Ковалишин

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) – не з’явився

від відповідача – не з’явився

від третьої особи – Оліярник Р. І. –представник

розглянув апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4, м. Львів б/н від 25.06.2010 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2010 р.

у справі № 27/44

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4, м. Львів

до відповідача Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал", м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Львівської міської ради, м. Львів

про стягнення 221 355, 31 грн.

рішенням господарського суду Львівської області від 16.06.2010 р. у справі № 27/44 відмовлено в позові СПД-ФО ОСОБА_4, м. Львів до Львівської міської ради за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівського МКП "Львівводоканал", м. Львів про стягнення 26 783, 84 грн. 3 % річних, 194 571, 47 грн. інфляційних втрат за період з 12.04.2007 р. по 12.04.2010 р.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки касаційна інстанція під час розгляду справи № 24/3 підтвердила факт існування у відповідача зобов’язання щодо виплати винагороди у розмірі 297 055, 68 грн., а також термін його виконання –не пізніше 12.08.2006 р., тобто суд вважає, що у позивача було право на звернення до суду за захистом порушеного права з 13.08.2006 р. по 13.08.2009 р.

У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги, посилаючись на те, що 3 % річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання боржником, а тому посилання суду першої інстанції на пропуск позивачем строку позовної давності, на думку апелянта, є неправомірним.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення господарського суду Львівської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що позивач звернувся з вимогою до господарського суду про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань через 3 роки і 8 місяців від кінцевої дати виконання зобов’язання, тобто з пропуском строку позовної давності.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу задоволити частково з наступних підстав.

Матеріалами даної справи встановлено, що 30.05.2002 р. між СПД-ФО ОСОБА_4 (виконавець) та Львівським МКП "Львівводоканал"(замовник) укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов’язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги з приводу захисту інтересів замовника в судовому порядку щодо позовних вимог ВАТ "Львівобленерго"на суму 63 338 500, 74 грн., викладених в позовній заяві № 53-1671 від 20.05.2002 р. до господарського суду Львівської області.

Додатковими угодами від 21.11.2002 р. та від 02.07.2004 р. до вказаного договору вносилися зміни та доповнення. Підписанням 17.07.2006 р. акту здачі-приймання наданих послуг за вказаним договором відповідач визнав належне виконання позивачем свого зобов’язання за цим договором.

У матеріалах справи міститься копія постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2010 р. у справі № 24/3, на підставі якої з відповідача на користь позивача стягнуто 297 055, 68 грн. боргу та розмір судових витрат.

Зі змісту вищезгаданої постанови вбачається, що касаційна інстанція підтвердила факт існування з 12 08.2006 р. у відповідача зобов’язання щодо виплати винагороди у розмірі 297 055, 68 грн.

Позивач зазначає, що на момент подання даної позовної заяви постанова Вищого господарського суду України відповідачем не виконана, заборгованість по сплаті винагороди у розмірі 297 055, 68 грн. не сплачена, а тому вважає, що згідно ст. 625 ЦК України, має право на нарахування та стягнення з відповідача розміру 26 783, 84 грн. 3 % річних, 194 571, 47 грн. інфляційних втрат та розміру судових витрат за період з 12.04.2007 р. по 12.04.2010 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, передбачені ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання боржником.

Втрати, пов’язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3 % річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду відповідач постанову Вищого господарського суду не виконав, у нього існує заборгованість перед позивачем в розмірі 297 055, 68 грн., а отже, посилання суду першої інстанції на пропуск позивачем строку позовної давності є неправомірним.

В той же час, апеляційна інстанція, дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши наявні в ній докази, вважає, що розрахунок позивача по інфляційних втратах є невірним, у зв’язку з чим береться до уваги розрахунок відповідача, згідно якого загальна сума інфляційних нарахувань за період з 01.04.2007 р. по 01.04.2010 р. становить 153 874, 82 грн., а не 194 571, 47 грн.

Нарахування 3 % річних в сумі 26 783, 84 грн., в свою чергу, апеляційний суд вважає підставним та правомірним.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з неповним врахування всіх обставин справи та з невірним застосуванням норм чинного законодавства, а тому підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101 –105 ГПК України (1798-12) , Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4, м. Львів задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2010 р. у справі № 27/44 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 153 874, 82 грн. інфляційних втрат та 26 783, 84 грн. 3 % річних скасувати.

Позов Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4, м. Львів до Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал", м. Львів задоволити частково.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", м. Львів (вул. Зелена, 64, м. Львів, 79017, р/р 26004620013670 в ОД АКБ "Укрсоцбанк"м. Львова, МФО 325019, ЗКПО 03348471) на користь СПД-ФО ОСОБА_4, м. Львів (АДРЕСА_1, ІН ДРФО НОМЕР_1) 26 783, 84 грн. 3 % річних та 153 874, 82 грн. інфляційних нарахувань.

3. Доручити господарському суду Львівської області видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

4. В решті рішення залишити без змін.

5. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.