13/99 Про стягнення заборгованості за договором про надання послуг водопостачання та водовідведення - 13.12.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-23" від 19.10.2011 б/н та публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" №1130 від 20.10.2011

на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2011

у справі №13/99

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м.Київ

до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-23", м.Київ

третя особа: акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго", м.Київ

про стягнення заборгованості в розмірі 109406грн.34коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2011 (суддя Курдельчук І.Д.) частково задоволено позов ПАТ "АК "Київодоканал" та стягнуто з ЖБК "Арсеналець-23" 40 990грн.02коп. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, 623 грн.99коп. 3% річних, 3 728 грн.57коп. інфляційних втрат, 453грн.43коп. державного мита та 97грн.79коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 84 334грн.01коп. вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву підлягають частковому задоволенню до жовтня 2008 року, до вступу в дію Правил №190 (z0936-08) користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати в частині відмови в стягненні заборгованості в сумі 64063грн.76коп. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. Скаржник зазначив, що при прийнятті рішення судом не взято до уваги зазначені в позовній заяві обставини справи та не розглянуто їх в сукупності в процесі її розгляду. Позивач вважає неправомірною відмову суду в стягненні коштів за питну воду, яка використана відповідачем для надання послуг з гарячого водопостачання та в стягненні пені.

Від відповідача, також, надійшла апеляційна скарга в якій останній просив суд скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач вважає, що суд безпідставно частково до жовтня 2008 стягнув з нього кошти за питну воду, яка використана відповідачем для надання послуг з гарячого водопостачання.

Представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції не з’явився, причини його неявки суду невідомі, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у письмовій формі належним чином (в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення). Неявка третьої особи не перешкоджає розгляду скарги. Подальше ж відкладення призведе до затягування її розгляду, тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

20.08.1997 року між ВАТ "АК "Київводоканал" (правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал") (постачальник) та ЖБК "Арсеналець - 23" (абонент) укладено договір №04619/4-13 від 20.08.1997 року на послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов’язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах та селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (z0165-94) , які були чинними на момент підписання договору та втратили чинність 18.10.2008 у зв’язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) .

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з маршрутних карт, де зафіксовано представниками сторін покази лічильників, розшифровок, визначено кількість спожитих послуг та застосований тариф, витягів з розрахункового листа та розрахунку позивача (копії в справі), за період з грудня 2006 року по листопад 2010 року позивач поставив відповідачу холодну воду та прийняв стоки на загальну суму 8 404грн.44коп., проте відповідач оплатив ці послуги частково.

Отже, заборгованість відповідача, враховуючи часткову оплату, перед позивачем за холодну воду та стоки, надані станом на жовтень 2010 року становить 7 191грн.61 коп. За вказаний період, крім холодної води та стоків, позивачем нараховано 84 334грн.01коп. вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву до стану гарячої води та її подачі відповідачу, у вигляді гарячої води.

Таким чином, позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання в загальній сумі 91 525грн.62коп.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача боргу за послуги поставки питної води для потреб холодного водопостачання у розмірі 7 191грн.61 коп. та часткове задоволення позовних вимог в частині оплати обсягів холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення до жовтня місяця 2008 року.

Згідно зі статтями 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно пункту 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р. (z0936-08) , суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Враховуючи те, що вказаним договором не передбачений обов’язок відповідача оплачувати холодну воду, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення, колегія суддів погоджується із рішенням господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 84 334грн.01 коп. вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву в сумі 33 798грн.41 коп., тобто заборгованість станом на жовтень 2008 року – до вступу в силу Правил №190 (z0936-08) .

Вірними є й висновки суду щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення пені відповідно до п. 4.3 договору за період з листопада 2009 по жовтень 2010, як нарахованої в період відсутності у відповідача заборгованості.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України з відповідача підлягають стягненню 623грн.99 коп. 3% річних та 3 728грн.57 коп. інфляційних втрат, нарахованих за уточненим розрахунком суду відповідно до задоволеної суми основного боргу.

Заперечення викладені представниками позивача та відповідача в поданих апеляційних скаргах не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2011 у справі №13/99 залишити без змін, а апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-23" та публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" – без задоволення.