06/95-38 Про стягнення заборгованості та неустойки за договором про діяльність в якості дистриб'ютора - 06.10.2010 Прийняття

Сторони подали клопотання про відмову від здійснення технічного запису судового процесу та погодили розгляд апеляційної скарги поза межами двохмісячного строку, визначеного ст. 102 ГПК України.

Права та обов’язки згідно ст. 22 ГПК України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.06.10р. у справі №06/95-38 (суддя Дем’як В.М.) задоволено позов ВАТ "ОдесХарчоКомбінат"до ТзОВ "Торговий дім "Аванта""та стягнено з відповідача на користь позивача 29518,43 грн. заборгованості, в тому числі 21421,99 грн. основного боргу, 4537,17 грн. пені, 2808,92 грн. індексу інфляції та 750,35 грн. трьох відсотків річних.

Рішення судом мотивовано ст.ст. 11, 258, 526, 546, 548, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки відповідач не виконав умов договору №66/08-д про діяльність в якості дистриб’ютора від 01.12.08р., укладеного сторонами, та заборгував позивачу 21421,99 грн. вартості поставленого йому товару, на яку позивачем правомірно нараховано відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України 4537,17 грн. пені, 2808,92 грн. індексу інфляції та 750,35 грн. трьох відсотків річних.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ТзОВ "Торговий дім "Аванта""оскаржило рішення суду, як прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, наполягаючи на тому, що внесенні позивачем в судовому засіданні, на якому представник відповідача не мав можливості бути присутнім, уточнення позовних вимог (зменшення основного боргу і збільшення штрафних санкцій) відповідач не отримував, тому, приймаючи за таких обставин оскаржуване рішення, суд порушив принципи рівності сторін перед законом та судом, змагальності процесу.

Апелянт вважає, що позивачем невірно визначено період, за який нараховано йому штрафні санкції, зокрема, на думку апелянта, період за який нараховуються штрафні санкції слід зменшити до 225 календарних днів з 07.11.09р. по 22.06.10р., так як остання видаткова накладна №82283/4577 на суму 21421,99 грн. виписана 22.09.09р., то останнім днем оплати є 06.11.09р.; загальна сума збитків від інфляції повинна становити 1366,72 грн., три відсотки річних - 396,16 грн., а пеня має нараховуватись з 07.11.09р. по 07.05.10р. і становити 2165,68 грн., що в загальному на 4167,88 грн. менше від стягненої в оскаржуваному рішенні суду суми.

На підставі вищевикладеного, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду частково і прийняти нове рішення із врахуванням всіх фактів та доводів, наведених в апеляційній скарзі щодо розміру нарахованих штрафних санкцій (пені, збитків від інфляції та трьох відсотків річних).

Заслухавши присутніх представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

ВАТ "ОдесХарчоКомбінат" подало позов про стягнення на його користь з ТзОВ "Торговий дім "Аванта", враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, заборгованості в сумі 29 518,43 грн., з яких 21 421,99 грн. –основний борг, 4537,17 грн. –пеня, 2808,92 грн. - індекс інфляції та 750,35 грн. - 3 % річних.

Розгляд справи неодноразово відкладався, про що винесено відповідні ухвали суду.

Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами (ст. 75 ГПК України).

22.06.10р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване судове рішення про задоволення позову.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи (ст. 22 ГПК України).

Судовою колегією з’ясовано, що позивач правомірно до прийняття судом рішення по суті скористався своїм процесуальним правом та подав заяву про уточнення позовних вимог, змінивши період нарахування штрафних санкцій.

Від-так доводи апелянта про те, що він не мав змоги оцінити внесені позивачем уточнення до позовних вимог та надати обґрунтований відзив із розрахунком штрафних санкцій не заслуговують на увагу, оскільки нез’явлення повноважних представників сторін, кількість яких не обмежена чинним законодавством, у судове засідання, не подання відзиву на позов не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі; тому підстави вважати, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного судового рішення порушено норми процесуального права, відсутні.

Крім цього, згідно ст. 104 ГПК України наведенні апелянтом обставини не є такими, що тягнуть скасування судового рішення.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов’язань по оплаті за поставлений товар згідно договору №66/08-д про діяльність в якості дистриб’ютора від 01.12.08р., внаслідок чого його заборгованість перед позивачем станом на день звернення до суду становить 21 421,99 грн., на яку відповідно до вимог ст. 625 ЦК України та п.8.2 договору ним нараховано відповідні суми інфляційних витрат, трьох відсотків річних та пені.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.08р. між ВАТ "ОдесХарчоКомбінат" (постачальник) та ТзОВ "Торговий дім "Аванта" (покупець) укладено договір №66/08-д про діяльність в якості дистриб'ютора, згідно умов якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця, як дистриб'ютора товар, а останній –прийняти цей товар та здійснити оплату протягом 45 календарних днів з моменту поставки.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 цього ж Кодексу).

На виконання умов договору позивач здійснив поставку та передав у власність відповідачу продукцію (харчові концентрати) на загальну суму 45222,30 грн., що підтверджується накладними №4314 від 10.08.2009р., №4353 від 14.08.2009р., №4431 від 31.08.2009р., №40369 (4460) від 10.09.2009р. та №4577 від 22.09.2009р., а відповідач свої зобов’язання по оплаті виконав частково.

Позивач вважає, що не оплачено відповідачем 21421,99 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч.2 ст. 625 ЦК України).

Також, сторони у договорі (п.8.2) визначили, що у випадку прострочення термінів оплати вина сторона зобов'язана сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань позивач нарахував відповідно до вимог ст. 625 ЦК України та умов договору інфляційні втрати в розмірі 2808,92грн., три відсотки річних в розмірі 750,35 грн. та пеню в сумі 4537,17 грн.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що свої договірні зобов’язання відповідач не виконав, поставлений позивачем йому товар на суму 21421,99 грн. у строки визначені договором не оплатив.

В апеляційній скарзі апелянт жодним чином не спростовує наявний у нього борг перед позивачем, а з оскаржуваним судовим рішенням не погоджується в частині правильності нарахованих та стягнених з нього штрафних санкцій (інфляційних, трьох відсотків річних, пені), водночас подаючи свій розрахунок останніх за період з 07.11.09р. по 22.06.10р., тобто з розрахунку, що остання видаткова накладна №82283/4577 виписана 22.09.09р. і останнім днем оплати поставленої продукції є 06.11.09р.

Суд апеляційної інстанції вважає, що такий розрахунок штрафних санкцій апелянта не відповідає умовам договору, згідно яких покупець зобов’язувався здійснити оплату поставленої йому продукції протягом 45 календарних днів з моменту поставки, в даному ж випадку відповідачем порушено терміни оплати продукції, поставленої йому по всіх накладних, на підставі яких пред’явлено позов.

В той же час, слід відмітити, що розрахунок штрафних санкцій позивача здійснений по кожній накладній окремо і є вірним.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 22.06.10р. у цій справі –без змін.

2. Судові витрати покласти на ТзОВ "Торговий дім "Аванта"".

3. постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України згідно ст.ст. 107- 110 ГПК України.