10/129 Про розірвання договору про спільну діяльність (просте товариство) та визнання права власності на нерухоме майно - 06.12.2011 Прийняття

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.10.2011 року у справі № 10/129 за позовом Приватного підприємства "Берег" (далі - позивач, ПП "Берег") до Міністерства оборони України (далі – відповідач 1), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі – відповідач 2), Концерну "Військторгсервіс" (далі – відповідач 3) про розірвання договору та визнання права власності; за зустрічним позовом Концерну "Військторгсервіс" до Приватного підприємства "Берег" про стягнення 264 000, 00грн. – в первісному позові відмовлено повністю, зустрічний позов – задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПП "Берег" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ПП "Берег" у повному обсязі, у зустрічному позові Концерну "Військторгсервіс" - відмовити .

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 року апеляційну скаргу ПП "Берег" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 06.12.2011 року.

06.12.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явились представники позивача, відповідача 1та відповідача 3.

Представники відповідача 2 у судове засідання не з’явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача 2.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки, визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, двохмісячний строк вирішення спору закінчився, а представники в судове засідання не являються, судова колегія вважає за можливе також застосувати положення Конвенції та здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача 2.

Представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про призначення судової експертизи, яке було заявлене в письмовій формі в господарському суді м. Києва.

Суд, проаналізувавши заявлене клопотання, матеріали справи та вислухавши пояснення сторін, ухвалив відмовити в задоволенні заявленого клопотання з огляду на наступне.

Пунктом 2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (v_424800-98) передбачено, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Отже, колегія суду не вбачає правових підстав для призначення у справі судової експертизи, оскільки не вбачає необхідності у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних у справі № 10/129, що входять до предмета доказування.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ПП "Берег" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України (1798-12) ) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 червня 2007 року між ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування", правонаступником якого є Концерн "Військторгсервіс" (надалі –Сторона-1) та ПП "Берег"(далі по тексту –Сторона-2) (разом - сторони), було укладено договір про спільну діяльність (простого товариства) № 3/од (далі –Договір або Договір про спільну діяльність), згідно умов п. 1.1. якого сторони з метою проведення капітального ремонту будівлі "Дім військового одягу", розташованого в м. Одесі по вул. Преображенська, 45, яка належить Стороні-1, збереження його як пам’ятника архітектури, згідно технічного висновку від 14.03.2007р., зобов’язуються шляхом об’єднання своїх зусиль та майна, яке належить сторонам на відповідних правових підставах в порядку та на умовах, викладених в договорі, спільно діяти (без створення юр. особи) для досягнення спільної господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що після укладання Договору Сторона-2 почала виконувати прийняті на себе зобов’язання за Договором, зокрема, здійснювати ремонт та проводити інші будівельні роботи згідно з проектом реконструкції для чого на виконання Договору про спільну діяльність Сторона-2 уклала з ТОВ "Будівельні конструкції" договір про виконання капітального ремонту двохповерхової будівлі та підвалу за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45 (далі –Договір підряду).

Передавальним актом від 19.01.2009р. Концерну "Військторгсервіс" з балансу ДП МОУ "Управління торгівлі Південного оперативного командування" передано поточні зобов’язання на суму 658401,31 грн., а також будівлі та споруди, і в томі числі, будівлю колишнього Будинку військового одягу 1901, розташованого в м. Одесі по вул. Преображенська, 45 (нежитлові будівлі та споруди, п. 125 акту).

Згідно п. 2.2.1. Договору вкладом Сторони-1 в спільну діяльність є право володіння об’єктом, згідно свідоцтва про право власності № 023181 від 17.12.2002р., що є підставою для проведення ремонту та реконструкції об’єкта.

З матеріалів справи вбачається, що власником будівлі "Дім військового одягу", розташованого в м. Одесі по вул. Преображенська, 45 є Держава, в особі Міністерства оборони України, ідеальна частка –1, документ, що підтверджує право власності –Свідоцтво про право власності на нежилі будівлі та споруди Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування"виданого Виконавчим комітетом Одеської міської Ради 17.12.2002р., про зазначено у технічному паспорті від 19.12.2002р. .

Пунктом 5.1.4. Договору встановлено, що Сторона-1 зобов’язується передати Стороні-2 об’єкт під капітальний ремонт та реконструкцію по Акту прийому-передачі.

Так, на виконання умов Договору Сторона-1 передала, а Сторона-2 прийняла нежитлову 2-х поверхову будівлю з підвалом загальною площею 1717,0 кв. м. балансовою вартістю на момент передачі 230563,00 грн., вартістю майна згідно незалежної експертизи 6 745 921,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі майна в спільну діяльність.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що 02.04.2008р. між ПП "Берег" та ТОВ "Будівельні індустрії" було укладено договір № 3/04 згідно п. 1.1. якого ПП "Берег" поручає, а ТОВ "Будівельні індустрії" зобов’язується виконати і здати в установлений строк роботи по капітальному ремонту будинку з підвалом за адресою: вул. Преображенська, 45 .

Відповідно до п. 3.1. Договору підряду загальна вартість робіт становить - 3 526 291,20 грн.

В свою чергу слід зазначити, що визначена в п. 3.1. договірна ціна Договору підряду вбачається із складеного кошторису ремонтних робіт "Програмний комплекс АВК-3 (2.6.1.)".

Також, з матеріалів справи вбачається, що ПП "Берег" було прийнято робіт на 575344,80 грн. та 575,3448 грн. відповідно, згідно актів прийому виконаних підрядних робіт за травень та липень 2008 року.

Пунктом 2.3.1. Договору передбачено, що вкладом Сторони-2 в спільну діяльність є грошові вклади в розмірі 100% грошових коштів, необхідних для досягнення спільної діяльності. Вклад Сторони-2 підлягає внесенню шляхом перерахування вкладу на рахунок спільної діяльності, відкритий Стороною-2, по мірі необхідності проведення оплат по Договору.

Варто відзначити, що 31 липня 2008 року ПП "Берег" перерахувало на користь ТОВ "Будівельні індустрії" 500 000,00 грн. по рахунку № 26006274091, що підтверджується платіжним дорученням № 37.

Таким чином, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо факту про рух коштів, які внесені Стороною-2 на рахунок спільної діяльності № 26006274091 на загальну суму –576 400,37 грн.

Колегія суду не може прийняти до уваги товарно-транспортні накладні на суму 400 025,00 грн., що свідчать про отримання ПП "Берег" від ТОВ "Кураб Е" певного майна, що поставлялося на підставі договору поставки від 02.07.2009р., який був укладений між ПП "Берег" та ТОВ "Кураб Е", як вклад ПП "Берег" в спільну діяльність за Договором, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів перерахування відповідної суми коштів на рахунок спільної діяльності, відкритий Стороною-2.

Відповідно до п. 4.1. Договору про спільну діяльність Сторона-2 наділяється правом діяти від імені всіх учасників Договору на підставі Договору та спеціально виданої Стороною-1 довіреністю, яка підтверджує повноваження Сторони-2.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначав, що строк виданої Стороною-1 довіреності закінчився - 10 червня 2009 року, однак нової довіреності Сторона-2 не видала.

Відповідно до п. 8.4. Договору про спільну діяльність, якщо одна із Сторін даного Договору істотно порушує будь-які із своїх обов'язків за Договором, що перешкоджає або робить неможливим досягнення мети за Договором, то інша Сторона має право вимагати розірвання даного Договору в односторонньому порядку, а у разі незгоди Сторони добровільно розірвати договір вимагати його розірвання у судовому порядку.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що твердження ПП "Берег" про те, що Концерном "Військторгсервіс" не видана на ім’я ПП "Берег" нова довіреність, (оскільки строк попередньо виданої довіреності закінчився, є істотним порушення зобов’язань за договором) є необґрунтованим, оскільки положення п.п. 4.1. та 4.6., р. 5 та зміст Договору в цілому не визначають термінів з настанням яких Сторона-1 зобов’язана видати Стороні-2 спеціальну довіреність у випадку такого до неї звернення Стороною-2.

Статтею 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги ПП "Берег" про розірвання Договору та про відсутність правових підстав для розірвання Договору про спільну діяльність є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено факту істотного порушення відповідачем-3 умов Договору, внаслідок чого завдана цим шкода друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було заявлено вимогу про визнання за ПП "Берег" право власності на 80/100 будівлі, яка відображена у технічному паспорті за літ. "В", загальною площею 1717 кв.м. та знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 45.

Пунктом 10.2 Договору про спільну діяльність передбачено, що строк його дії з моменту підписання до - 30 квітня 2027 року.

У відповідності до п. 8.5. Договору у випадку дострокового припинення дії Договору спільне майно сторін, у тому числі об’єкти незавершеного будівництва, розподіляються сторонами за актом прийому-передачі, пропорційно грошовій оцінки вкладів, визначеної в п. 2.4. Договору.

Згідно п. 2.4 вклад сторін на момент підписання Договору становить:

- Сторони-2 - 26 983 684,00 грн. і доля –80%;

- Сторони–1 - 6 745 921,00 грн. і доля –20%.

Отже, п. 8.5. Договору встановлює наявність певної обставини, за якої спільне майно сторін, у тому числі об’єкти незавершеного будівництва, розподіляються сторонами за актом прийому-передачі, пропорційно грошовій оцінки вкладів, визначеної в п. 2.4. Договору, а саме - у випадку дострокового припинення дії Договору.

Враховуючи вищевказане та зважаючи на недоведеність позовних вимог в частині розірвання Договору, колегія суду приходить до висновку, про неможливість розподілу за актом прийому-передачі між сторонами їх спільного майна, у тому числі об’єктів незавершеного будівництва, пропорційно грошовій оцінки вкладів, визначеної в п. 2.4. Договору.

Крім того, Концерн "Військторгсервіс" звернувся до господарського суду з зустрічним позовом про стягнення 264 000, 00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 7.5. Договору до введення капітально відремонтованого об'єкта в експлуатацію, Сторона-2 щомісячно відшкодовує (компенсує) Стороні-1 понесені нею експлуатаційні витрати у розмірі 12000 (дванадцяти тисяч) гривень в тому числі ПДВ 2000 (дві тисячі) гривень. Відшкодування (компенсація) Стороні-1 експлуатаційних витрат здійснюється Стороною-2 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Сторони-1, про що сторонами було погоджено в додатковій угоді до Договору від 07.06.2007р.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Берег" лише частково сплатило на користь Концерну "Військторгсервіс" грошових коштів з експлуатаційних витрат за період з травня по липень 2008 року в сумі 36 000,00 грн., а відтак, за розрахунками Концерну "Військторгсервіс" станом на травень 2010 року, сума боргу ПП "Берег" перед Концерном "Військторгсервіс" з неоплати експлуатаційних витрат за період з серпня 2008 року по травень 2010 року становить –264 000,00 грн. (за 22 місяці неоплати).

Так, 11 травня 2010 року Концерн "Військторгсервіс" в порядку досудового врегулювання спору направив на адресу ПП "Берег" претензію про сплату боргу за Договором на сум у –264 000,00 грн. Факт надсилання відповідної вимоги та отримання її ПП "Берег" 13.05.2010р. підтверджується поштовим повідомлення з відміткою про вручення.

В свою чергу, ПП "Берег" не надано суду контррозрахунку та будь-яких доказів щодо погашення заборгованості за Договором, що утворилась внаслідок неперерахування Концерну "Військторгсервіс" коштів на підставі п. 7.5. Договору, станом на жовтень 2011 року.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Концерну "Військторгсервіс" про стягнення з ПП "Берег" заборгованості за Договором за неналежне виконання п. 7.5. Договору в розмірі –264 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції ПП "Берег" не доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення у справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

Рішення господарського суду м. Києва від 06.10.2011 року у справі № 10/129 за позовом Приватного підприємства "Берег" до Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, Концерну "Військторгсервіс" про розірвання договору та визнання права власності; за зустрічним позовом Концерну "Військторгсервіс" до Приватного підприємства "Берег" про стягнення 264 000, 00грн. – залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП "Берег" – без задоволення.