24/5005/9338/2011 Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора приватного підприємства - банкрута - 06.12.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2011р . у справі № 24/5005/9338/2011

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ексімсервіс", м.Дніпропетровськ

до боржника приватного підприємства "Геліос-Д", м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2011 року по справі № 24/5005/9338/2011 (суддя Калиниченко Л.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора приватного підприємства "Геліос-Д", м.Дніпропетровськ; ліквідовано юридичну особу - приватне підприємство "Геліос-Д", м.Дніпропетровськ; вважаються погашеними вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ексімсервіс", м.Дніпропетровськ на суму 79 436, 38 грн.; припинено повноваження ліквідатора у справі № 24/5005/9338/2011 про банкрутство приватного підприємства "Геліос-Д", м.Дніпропетровськ ініціюючого кредитора –товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ексімсервіс", м.Дніпропетровськ; провадження у справі припинено.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором здійснено всі заходи щодо розшуку майна, яке належить банкруту та підлягає включенню до ліквідаційної маси; дебіторську заборгованість банкрута, товарно-матеріальні цінності, основні засоби, які належать банкруту ліквідатором не виявлено; майно у банкрута відсутнє. В якості норм права суд послався на ст.ст. 22, 32 п.6 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись із вказаною ухвалою, до суду з апеляційною скаргою звернулась Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ, яка просить ухвалу скасувати, прийняти нове рішення, яким поновити ліквідаційну процедуру, витрати по справі покласти на боржника, посилаючись на п.78.1.7 Податкового кодексу України, згідно з яким податкові органи зобов’язано проводити відповідний тип перевірки, у тому числі у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська винесено наказ від 09.08.2011 року № 1041 щодо проведення перевірки приватного підприємства "Геліос-Д".

Винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали від 27.09.2011 року позбавило податковий орган можливості виконати завдання визначені законом щодо виконання підприємством-банкрутом конституційного обов’язку стосовно сплати податків.

Скаржник зауважує, що в порушення п.3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України (v0075600-02) , не був повідомлений про призначення розгляду звіту ліквідатора в судовому засіданні 27.09.2011 року.

Ініціюючий кредитор просив припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2011р. у справі № 24/5005/9338/2011, оскільки, на його думку, скаржник не має права на звернення з апеляційною скаргою.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників скаржника та ініціюючого кредитора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього кодексу (1798-12) , інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов’язки.

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Відповідно до ст.41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Статтею 129 Конституції України, яка згідно до преамбули є Основним Законом України (254к/96-ВР) , і норми якої є нормами прямої дії, регламентовано принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Таким чином, основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження.

Отже в процедурі банкрутства в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу стосується прав або обов’язків органів ДПІ, а відтак остання не може бути позбавлена права оскарження зазначеної ухвали. Порушення прав органів ДПІ може полягати в тому, що у разі ліквідації платника податків за судовим рішенням у справі про банкрутство, ДПІ позбавлена права здійснити перевірку цього платника, що призводить до неможливості виконання функції органів ДПІ по контролю за правильністю обчислення та сплати податків.

З огляду на викладене, та оскільки Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не містить прямої заборони на оскарження податковими органами судових актів у справі про банкрутство, судова колегія вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою податкового органу не може бути припинено, а апеляційна скарга підлягає розгляду по суті.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

20.07.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ексімсервіс", м.Дніпропетровськ звернулося в господарський суд Дніпропетровської області із заявою про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Геліос-Д", м.Дніпропетровськ на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2011 року вказана заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 24/5005/9338/2011; розгляд справи призначений у судовому зсіданні на 02.08.2011 року о 10год.55хв.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою суду від 02.08.2011 року боржника визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці, до 02.11.2011 року; ліквідатором боржника призначений ініціюючий кредитор, якого зобов’язано вчинити певні дії; копію постанови направлено в т.ч. Лівобережній міжрайонній державні податковій інспекції, яку у строк до 02.09.2011 року (місячний строк) зобов’язано надати суду та ліквідатору дані про рахунки, відкриті банкрутом, та наявність податкового боргу.

Частиною 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою права передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст. 93 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом (1798-12) з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Згідно зі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, відповідно до приписів наведеного Закону (2343-12) для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Частинами 8, 10 ст.7 цього Закону передбачено, що до заяви кредитора додаються відповідні документи, зокрема, рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів ; до заяви кредитора –органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов’язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Ініціюючим кредитором підтверджено матеріалами справи вимоги до боржника на суму 79 436, 38 грн. боргу за простим векселем № АА 1737498, який пред’явлений згідно з виконавчим написом нотаріуса №569 від 01.07.2011 року до виконання Індустріальному відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (виконавче провадження порушене 05.07.2011 року).

Постановою від 18.07.2011 року Індустріальний відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції виконавчий напис № 569 від 01.07.2011 року повернув стягувачеві у зв’язку з відсутністю коштів та майна, на яке може бути звернено стягнення.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється ЄДР, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та № записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, тощо.

Згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.07.2011 року боржник відсутній за місцезнаходженням: 49000, м.Дніпропетровськ, вулиця Косіора, будинок 45А, квартира 35 (а.с.9-10 т.1).

Частинами 1,2,4,5 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

- показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

- відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

- копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

- реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

- документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

У разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону (2343-12) .

Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

До звіту про результати ліквідаційної процедури приватного підприємства "Геліос-Д" ліквідатором банкрута товариством з обмеженою відповідальністю"Компанія Ексімсервіс" серед інших документів надані ліквідаційний баланс та реєстр вимог кредиторів.

З ліквідаційного балансу (а.с.93 т.1) вбачається, що у банкрута відсутні будь-які товарно-матеріальні цінності та інші активи, які належать банкруту на праві власності чи повного господарського відання.

За запитом ліквідатора були надані відповіді: комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" вих.№10522 від 31.08.2011 року, Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області вих.№14/2РЕР-3605 від 01.09.2011 року, Інспекції Державного технічного нагляду вих.№2519-02-13 від 15.08.2011 року, територіального управління Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області вих.№04-14/1693 від 10.08.2011 року, Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ вих.№16948 від 08.08.2011 року, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку вих.№Д3/01/15238 від 02.08.2011 року, Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" вих.№14/12567-14 від 08.09.2011 року про те, що за боржником нерухомого майна, земельних ділянок, автомототранспортних засобів, сільськогосподарської техніки, великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, акцій емітентів не зареєстровано, виконавчі провадження у відношенні боржника відсутні.

Про відсутність заборгованості у боржника за обов’язковими платежами свідчать надані ліквідатором до матеріалів справи відповіді: Дніпропетровської митниці вих.№17-14-2/6503 від 08.08.2011 року, Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі мДніпропетровська вих.№12137/02-40 від 15.08.2011 року, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську вих.№2952ю від 17.08.2011 року, Лівобережний районного центру зайнятості вих.№5799 від 16.08.2011 року, Індустріальної районної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності вих.№ 04-46/857 від 12.08.2011 року.

Листами від 02.09.2011 року вих.№27790/10/242 та вих.№27812/10/10-1 Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.Дніпропетровська повідомила господарський суд та ліквідатора боржника про відсутність податкового боргу у приватного підприємства "Геліос-Д" перед бюджетом (а.с.45,76 т.1).

Доказів звернення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська до суду та ліквідатора із заявою з грошовими вимогами до боржника матеріали справи не містять.

Щодо доводів скаржника про необхідність проведення відповідної перевірки для чіткого визначення пасивів підприємства, а також набуття податковим органом статусу можливого кредитора та приєднання можливих грошових вимог в ліквідаційній процедурі, судова колегія зауважує на наступне.

Відповідно до п.78.1.7 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом (п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України.

Пунктом 11.2 Порядку обліку платників податків і зборів, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 979 від 22.12.2010 року (z1439-10) встановлено, що у зв'язку з припиненням платника податків органи державної податкової служби розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

заяви за ф. N 8-ОПП від платника податків, поданою згідно з пунктом 11.1 цього розділу;

відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу;

судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

У разі отримання документів згідно з пунктом 11.2 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Призначається перевірка, яку відповідні підрозділи розпочинають протягом місяця після одержання того документа, що надійшов до органу державної податкової служби першим (п.11.3 Порядку обліку платників податків і зборів (z1439-10) ).

Згідно з п.78.6 ст.78 Податкового кодексу України строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу .

Пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України регламентовано, що тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва –5 робочих днів, інших платників податків –10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва –не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків –не більш як на 5 робочих днів.

З матеріалів справи вбачається, що постанова господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2011 року по справі № 24/5005/9338/2011 про визнання приватного підприємства "Геліос-Д" банкрутом, якою Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію було зобов’язано до 02.09.2011 року (тобто у місячний строк з дня винесення постанови) повідомити про наявність податкового боргу та рахунки, відкриті банкрутом, отримана Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська 08.08.2011 року (а.с.42 т.1).

На час винесення оскаржуваної ухвали (27.09.2011 року) Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією не надано як доказів видачі наказу керівника податкового органу про проведення документальної позапланової перевірки, так і результати проведення такої перевірки (п.п.78.1.7, 78.4 Податкового кодексу України (2755-17) ).

Як зазначає скаржник в апеляційній скарзі 09.08.2011 року винесено наказ № 1041 про проведення перевірки приватного підприємства "Геліос-Д".

Частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Скаржником не наведено жодних причин неможливості подання до суду першої інстанції наказу № 1041 від 09.08.2011 року про проведення перевірки приватного підприємства "Геліос-Д".

З огляду на викладене, і те, що Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська не надано жодних доказів в розумінні статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Геліос-Д", призначеної наказом від 09.08.2011 року, з дотриманням строків, передбачених ст.82 Податкового кодексу України, судова колегія вважає безпідставними доводи скаржника, що саме винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали від 27.09.2011 року позбавило податковий орган можливості виконати завдання визначені законом щодо виконання підприємством-банкрутом конституційного обов’язку стосовно сплати податків.

Щодо доводів скаржника про те, що в порушення п.3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України (v0075600-02) , останній не був повідомлений про призначення розгляду звіту ліквідатора в судовому засіданні 27.09.2011 року судова колегія зауважує наступне.

Пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України (v0075600-02) визначено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регламентує терміни сторони у справі про банкрутство та кредитор.

Сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська підтверджено відсутність боргу перед бюджетом (а.с.45,76), не надано жодних результатів проведення відповідного типу перевірки в межах строків, визначених ст.82 Податкового кодексу України, отже, остання не є кредитором банкрута в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом (2343-12) , інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Заява Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про залучення останньої до участі у справі в матеріалах справи відсутня.

За вказаних обставин доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги судовою колегією не приймаються.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені повноваження ліквідатора при здійсненні ліквідаційної процедури, зокрема: виконання повноважень керівника (органів управління) банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред’являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

З наданої до матеріалів справи Лівобережною МДПІ довідки про рахунки в банківських (фінансових) установах, які належать ПП "Геліос-Д", станом на 18.08.2011 року вбачається, що боржником відкрито 9 рахунків в різних банківських установах (а.с.45-46 т.1).

У звіті ліквідатор зазначив про те, що у боржника встановлено відсутність відкритих рахунків у банківських установах, посилаючись на лист Лівобережної МДПІ вих.№ 27790/10/242 від 02.09.2011 року (а.с.49 обор.стор.) В той же час до листа Лівобережної МДПІ вих.№ 27790/10/242 від 02.09.2011 року надана довідка про рахунки в банківських (фінансових) установах, які належать ПП "Геліос-Д", станом на 11.08.2011 року (а.с.76-78 т.1), яка не містить інформації про те, що рахунки закриті.

Враховуючи наведене та оскільки матеріали справи не містять звернень ліквідатора боржника до банківських установ із запитом про залишок коштів на рахунках боржника, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора приватного підприємства "Геліос-Д".

При цьому судовою колегією встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що як ухвала суду першої інстанції від 22.07.2011 року про порушення провадження у справі про банкрутство, так і постанова суду від 02.08.2011 року про визнання боржника банкрутом отримана ПП "Геліос-Д" 01.08.2011 року та 11.08.2011 року відповідно за адресою: 49000, м.Дніпропетровськ, вул..Косіора, 45а/35 (а.с.41,43 т.1), тобто вже після звернення кредитора із заявою про банкрутство ПП "Геліос-Д" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 року по справі № 5005/5136/2011, яка порушена за заявою приватного підприємства "Геліос-Д ", м.Дніпропетровськ в порядку ст.52 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", про банкрутство приватного підприємства "Гамма", м.Дніпропетровськ встановлено наступне.

28.04.2011 року постановою господарського суду Дніпропетровської області по справі № 5005/5136/2011, зокрема, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора . 22.09.2011 року до господарського суду ліквідатором було надано на затвердження господарському суду звіт ліквідатора з додатком та ліквідаційний баланс банкрута (а.с.142-144 т.1).

З клопотання приватного підприємства "Геліос-Д" про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу приватного підприємства "Гамма" у справі № 5005/5136/2011 вбачається, що останнім зазначено адресу місцезнаходження: 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Косіора, буд..45А, кв.35 (а.с.141).

Статтею 93 Цивільного кодексу України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

З огляду на викладене, оцінюючи докази в їх сукупності, судова колегія вважає, що вказані дії приватного підприємства "Геліос-Д" свідчать про наявність фактичного місця ведення діяльності останнього за адресою: 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Косіора, буд..45А, кв.35, а також свідчать і про здійснення банкрутом господарської діяльності і спростовують факт відсутності боржника або його керівних органів за місцезнаходженням, отже, оскаржувана ухвала винесена судом першої інстанції без з’ясування всіх обставин справи.

Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року (v0015700-09) передбачено, що: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору). "