Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Сітайло Л.Г.

Алданової С.О.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. від 13.09.2011 р.)

ОСОБА_3 (дов. від 24.09.2010 р.)

від відповідача не з’явився

від третьої особи не з’явився

розглянувши апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

та Приватного вищого навчального закладу

"Європейський університет"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 28.09.2011 р.

у справі № 3/139 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

(далі ФОП ОСОБА_4)

до Приватного вищого навчального закладу

"Європейський університет" (далі Приватний вищий

навчальний заклад)

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Енвірон"

про стягнення 526 222,81 грн. та повернення майна

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.09.2011 р. по справі № 3/139 позов задоволено частково : з ФОП ОСОБА_4 стягнуто на користь Приватного вищого навчального закладу 65 000 грн. основного боргу по орендній платі за серпень 2010 р., 3 055,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 667,81 грн.–3% річних, 687,22 грн. витрат по сплаті державного мита та 30,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Не погодившись із рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині відмови в позові та прийняти в цій частині нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення не взято до уваги, що відповідачем не вчинено належних дій по поверненню орендованого майна після закінчення терміну дії договору оренди, чим порушено вимоги ст.ст. 525, 795 ЦК України.

Відповідач, також не погоджуючись із судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення порушено п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України й не залишено позов без розгляду, а також не вирішено питання розподілу судових витрат, зокрема відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено 2 673,62 грн..

В судовому засіданні представники апелянта позивача доводи своєї скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким позов задовольнити повністю, доводи скарги відповідача заперечили.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно ( його розписка про дату і час наступного судового засідання наявна в матеріалах справи), ним надіслано суду телеграму - клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду. Апеляційний суд з врахуванням пояснень представника відповідача-апелянта в попередньому судовому засіданні, відсутність будь-яких обґрунтувань поважності причин його неявки в дане судове засідання та перешкод для закінчення розгляду справи в апеляційному порядку, вважав за необхідне відмовити в задоволенні вищезгаданого клопотання та справу розглянути за відсутності представника відповідача.

Представник третьої особи в жодне судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно (повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи), про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, а відтак апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що обидві скарги задоволенню не підлягають за таких обставин.

Так, 20.06.2011 р. ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного вищого навчального закладу про стягнення 65 000 грн. заборгованості з орендних платежів, 390 000 грн. неустойки, 67 500 грн. збитків, 3055 грн. інфляційних втрат та 667,81 грн. 3 % річних заборгованості за орендні платежі за серпень 2010 р.. В обгрунтування своїх вимог зазначив, що 01.07.2002 р. між ТОВ "Енвірон" (орендодавець, третя особа) та ФОП ОСОБА_4 (орендар, позивач) укладено договір оренди б/н (далі Договір оренди). На виконання цього договору третьою особою позивачу передано відповідне майно, що підтверджується актом приймання - передачі від 01.07.2002 р.. 02.03.2010 р. між ФОП ОСОБА_4 та Приватним вищим навчальним закладом укладено договір суборенди б/н (далі Договір суборенди), за умовами п. 1.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення площею 300 кв. м. за адресою : АДРЕСА_1 корпус Д на двох поверхах будівлі. Приміщення передано в оренду з метою організації навчального процесу. Відповідачем в порушення умов Договору суборенди не сплачено орендної плати за серпень 2010 р., в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 65 000 грн., за неналежне виконання відповідачем зобов‘язань позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 3 055,00 грн. та 3% річних в сумі 667,81 грн.. Крім цього, за неналежне виконання зобов‘язань щодо своєчасного повернення об‘єкта оренди після закінчення строку дії Договору суборенди, позивач просив стягнути нараховану ним неустойку в розмірі 390 000 грн. та збитки у вигляді неодержаних доходів від суборенди майна в розмірі 67 500 грн. тощо.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2011 р. позов задоволено частково: стягнуто з Приватного вищого навчального закладу на користь ФОП ОСОБА_4 65 000 грн. основного боргу, 3 055 грн. інфляційних витрат та 667,81 грн. 3% річних. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2011 р. скасовано, матеріали справи направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 65 000 грн. основного боргу по орендній платі за серпень 2010 р., 3 055,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 667,81 грн. 3% річних, а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що згідно ст. 765 ЦК України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві в користування майно негайно або в установлений договором найму строк.

У відповідності до п. 2.1 Договору суборенди орендар вступає в строкове платне користування приміщенням у визначений договором термін, але не раніше дати підписання сторонами акту приймання - передачі приміщення та оплати за поточний місяць.

Позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення площею 300 кв. м., яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 за актом прийому-передачі від 02.03.2010 р. .

Згідно п. 9.1 Договору суборенди договір діє до 02.09.2010 р., тобто не перевищує строку договору оренди (01.10.2017 р.).

Листом вих. 19/08-3 від 19.08.2010 р. позивач звертався до відповідача щодо сплати орендної плати за серпень 2010 р., яку вже було прострочено та повідомив про припинення дії Договору суборенди з 02.09.2010 р.. Цього Листа отримано відповідачем 25.08.2010 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення.

Листом вих. №25/08-11 від 25.08.2010 р. позивач повторно вимагав у відповідача сплати заборгованості по оренді за серпень 2010 р., підготувати приміщення для повернення в зв"язку з припиненням Договору суборенди з 02.09.2010 р. (одержано відповідачем 31.08.2010 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення).

Крім цього, Листом вих. № 03/09-1 від 03.09.2010 р. позивач вимагав сплатити заборгованість по оренді за серпень 2010 р. та підготувати приміщення для повернення (одержано відповідачем 06.09.2010 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення).

Твердження відповідача про те, що орендоване майно в серпні 2010 року перебувало в користуванні, володінні та розпорядженні власника - TOB "Енвірон", місцевим судом до уваги не взято за наявності встановлених господарським судом АР Крим під час розгляду справи № 176-04/В2 ( за позовом Приватного вищого навчального закладу до ФОП ОСОБА_4 про розірвання Договору суборенди з 31.07.2010 р. та зобов‘язання підписати акт прийому-передачі приміщення) фактів. Так, цим судом встановлено, що 30.04.2010 р. Приватним вищим навчальним закладом надіслано листа про дострокове розірвання Договору суборенди, який ФОП ОСОБА_4 отримано 12.05.2010 р., 15.06.2010 р. Приватним вищим навчальним закладом надіслано другу письмову вимогу № 1/12-376-В2 про дострокове розірвання Договору суборенди через суттєву зміну обставин. Рішенням господарського суду АР Крим від 16.08.2010 р. у справі № 5002-18/3622-2010 в позові Приватного вищого навчального закладу відмовлено повністю. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 р. апеляційну скаргу Приватного вищого навчального закладу залишено без задоволення, а рішення господарського суду АР Крим від 16.08.2010 р. по справі № 5002-18/3622 - 2010 - без змін. До винесення згаданого рішення відповідачем здійснено заходи щодо повернення орендованого майна й 31.07.2010 р. орендовані приміщення передано на зберігання третій особі – власнику цих приміщень, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою третьої особи та актом опису майна.

Згідно п. 9.1 Договору суборенди визначено строк його дії - до 02.09.2010 р.. Незважаючи на це відповідач по справі не очікуючи результатів судового розгляду позову щодо розірвання договору суборенди, фактично здійснив дії щодо односторонньої відмови від цього договору й місцевий суд вважав, що позивачем цілком правомірно 31.07.2010 р. не прийнято орендованого майно, адже Договір суборенди не припинив своєї дії й діяв до 02.09.2010 р.. Якщо орендар не користувався об‘єктом оренди, що до речі сталося з його ініціативи, це не звільняє його від обов‘язку сплати орендної плати, адже договір суборенди не припинив своєї дії, його не розірвано та не визнано недійсним у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов’язань щодо сплати орендної плати за серпень 2010 р., в результаті чого виникла заборгованість в сумі 65 000 грн.. Тому місцевий суд на підставі ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України вважав вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 65 000 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач припустився прострочення по сплаті орендної платив, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просив суд стягнути з нього 3 055,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 667,81 грн..

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 055,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 667,81 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача за 125 днів прострочення починаючи з 06.08.2010 р.).

Відмовляючи в позові, місцевий суд посилався на положення п. 2.3. Договору суборенди, яким визначено, що у разі припинення цього договору приміщення повертається відповідачем позивачу в п‘ятиденний термін по акту прийому-передачі. З огляду на припинення Договором суборенди своєї дії 02.09.2010 р., відповідач повинен був повернути майно до 07.09.2010 р..

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Місцевим судом встановлено, що після закінчення строку дії Договору суборенди відповідач не користувався орендованим майном, що не заперечувалось позивачем, відтак позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 390 000 грн. вважав такими, що задоволенню не підлягають.

Відмовляючи в частині позовних вимог про зобов‘язання відповідача повернути орендоване майно за актом приймання-передачі, місцевий суд вважав, що як на момент пред‘явлення позову, так і на момент винесення рішення право позивача щодо повернення йому орендованого відповідачем майна не порушено, позивач вже не мав права на отримання цього майна як його орендар за договором оренди від 01.07.2002 р., відсутні й підстави для задоволення цієї частини позовних вимог.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 67 500 грн. збитків (упущеної вигоди), місцевий суд залишив без задоволення з огляду на те, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діями відповідача внаслідок неналежного виконання ним договірного зобов’язання та упущеною в зв‘язку з цим вигодою позивача тощо.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.

Доводи апелянтів по суті скарг, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 28.09.2011 р. по справі № 3/139 - без змін.

Матеріали справи № 3/139 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.

08.12.11 (відправлено)