Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишева Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Мартинюк К.В..

за участю представників сторін в судовому засіданні від 01.12.2011р.:

від позивача: Максименко Ю.Ф., директор;

від відповідача: не з’явилися ;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М"

на рішення господарського суду Одеської області

від 12 жовтня 2011 року

по справі №20-28/151-10-4714

за позовом: Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М"

до відповідача: Військової частини А 1283

про стягнення 27449,99 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4- 4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 01.12.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.10.2011р. по справі №20-28/151-10-4714 (суддя Щавинська Ю.М.) задоволено частково позов МПП "Фірма "Альфа-М"до Військової частини А 1283 про стягнення 27449,99 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача 14397,27 грн. інфляційних втрат, 272,57 грн. витрат на оплату державного мита та 123,78 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, в частині вимог про стягнення 11040,86 грн. основного боргу провадження у справі припинено, в решті позову відмовлено, з посиланням на те, що як встановлено судом при розгляді справи №34/394-07-8724, яке є преюдиціальним відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем порушено зобов’язання, що виникло з договору №215 від 21.05.2004р., у зв’язку з чим вказаним рішенням від 19.12.2007р. по справі №34/394-07-8724 було задоволено позов МПП "Фірма "Альфа-М"та стягнуто з Військової частини А 1283 на користь позивача заборгованість на загальну суму 29646,99 грн., в тому числі 21041,16 грн. основного боргу та 8605,83 грн. інфляційних, а також судові витрати в сумі 296,46 грн. держмита та 118 грн. ІТЗ. Частинами 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов’язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином, до відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов’язання передбачені ст.ст. 202- 205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599- 601, 604- 609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Враховуючи вимоги постанови Вищого господарського суду України, судом здійснюється розрахунок інфляційних витрат за допомогою системи "Ліга-Закон"в межах трьохрічного строку позовної давності з дня подання позову (поштова квитанція 18.11.2010р.). Як встановлено судом, сума боргу з врахуванням індексу інфляції станом на 1.11.2007р. становила 29646,99 грн., інфляційне збільшення вказаної суми станом на день погашення боргу становило 18825,84 грн., враховуючи строк позовної давності, інфляційне збільшення суми боргу з 18.11.2007р. по 21.07.2011р. становить 18825,84-652,23=18173,61 грн.. Разом з тим, враховуючи заяву від 23.09.2011р. про уточнення позовних вимог, вимоги про стягнення інфляційного збільшення підлягають задоволенню на суму 14397,27 грн. В частині стягнення 11040,86 грн. залишку первісного боргу станом на 21.07.2011р. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з наявністю судового рішення між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, оскільки, як встановлено судом під час судового засідання 12.10.2011р., в якому здійснювалася технічна фіксація, сума 11040,86 грн. є частиною суми основного боргу 21041,16 грн., яка була стягнута рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2007р. по справі №34/394-07-8724. Приймаючи до уваги, що вимоги про стягнення 3% річних у кінцевій редакції позовних вимог відсутні, вказані вимоги судом не розглядаються. Щодо вимог про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходи (відсотків за депозитним договором) з 19.10.2010р. до 21.07.2011р., судом зазначено, що в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу Українидоказів того, що з 19.10.2010р. позивач намагався та мав реальну можливість розмістити названі грошові кошти в будь-якому банку під будь-які відсотки останній суду не надав. Договір від 23.09.2011р. до уваги прийнятий бути не може з урахуванням дати його укладення. Крім того, як вже було встановлено судовими рішення по даній справі, які в цій частині є чинними, наказ суду по справі №34/394-07-8724 був пред’явлений до виконання лише 12.11.2010р., з урахуванням викладеного, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити у зв’язку з недоведеністю. При вирішенні питання про розподілення судових витрат в частині держмита та ІТЗ, суд виходив з їх пропорційності розміру задоволених позовних вимог, при цьому, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про необхідність відшкодування витрат на відрядження представника позивача до суду для розгляду справи у сумі 4144,02 грн. - витрати, з яких: 1399,02 грн. - витрати на проїзд, 450,00 грн. - сума добових, 2295,00 грн. нарахована середня заробітна плата, оскільки їх понесення, зокрема здійснення підприємством відшкодування відрядженому вказаних витрат, позивачем в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось МПП "Фірма "Альфа-М"з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2011р. по справі №20-28/151-10-4714, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи це тим, що господарським судом не було прийнято до уваги того, що відповідачем 21.07.2011р. було погашено частину заборгованості, у зв’язку з чим відповідно до вимог ст. 264 Цивільного кодексу України здійснено переривання позовної давності, а після переривання перебіг позовної давності починається заново, та новий строк позовної давності з урахуванням усіх обставин справи сплине тільки 11.01.2014р.. Крім того, згідно зі ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, проте в матеріалах справи наявна лише заява про застосування строку позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення пені. Позивач помилково заявою від 23.09.2011р. змінив предмет позову, з урахуванням норм ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги, викладені в заяві №6/9 від 23.09.2011р., подані позивачем до суду зі спливом строку подання, за переконанням позивача, є неправомірними, а отже господарський суд першої інстанції повинен був залишити їх без розгляду. Крім того, господарським судом першої інстанції не враховано приписів ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат позивача на відрядження свого представника до суду для захисту свого порушеного права, оскільки позивачем належними доказами доведено свої витрати на відрядження свого представника до господарських судів.

Військова частина А 1283 належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.11.2011р., проте відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про поважні причини неявки не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалвся.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги МПП "Фірма "Альфа-М", заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 21.05.2004р. між 64 вузлом зв’язку штабу Південного ОК ЗС України (замовник) та МПП "Фірма "Альфа-М"(виконавець) укладено договір №215, відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець бере на себе зобов’язання виконати технічне обслуговування систем зв’язку на вузлі зв’язку ВЗ 249 64 вузла зв’язку штабу Південного ОК.

Згідно з Директивою Міністерства Оборони №322/1/024 від 30.12.2005р. 64 вузол зв’язку штабу Південного ОК ЗС України був реформований у військову частину А 1283, яка є правонаступником 64 вузла зв’язку штабу Південного ОК.

Позивач взяті на себе зобов’язання за договором виконав у повному обсязі згідно з актом виконаного технічного обслуговування №3/12 від 25.11.2004р., за яким виставив відповідачу рахунок-фактуру №3/12 від 25.11.2004р. на суму 21041,16 грн., який відповідачем, в порушення умов вказаного договору, своєчасно не сплачено.

Порушення відповідачем зазначених договірних зобов’язань зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 29646,99грн., у т.ч. 21041,16грн. основного боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції на суму 8605,83грн..

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2007р. по справі №34/394-07-8724 задоволено позов МПП "Фірма "Альфа-М" до Військової частини А 1283 про стягнення 29646,99 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 29646,99 (з врахуванням індексу інфляції) грн., витрати по сплаті держмита на суму 296,46 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 118 грн..

23.11.2010р. МПП "Фірма "Альфа-М"звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини А 1283, в якій, з урахуванням подальших уточнень (т.1 арк. спр. 58), просило стягнути з відповідача 24276,94 грн., з яких: 16720,90 грн. інфляційних за період з 01.11.2007р. по 31.12.2010р. за порушення відповідачем договору № 215 від 21.05.2004р., 3841,02 грн. 3% річних за період з 03.12.2004р. по 31.10.2010р., 2086,10 грн. пені за період з 01.12.2009р. по 31.12.2010р. та 1622,09 грн. збитків від неотриманого прибутку, нарахованих за період з 03.12.2004р. по 31.08.2005р., поклавши на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог МПП "Фірма "Альфа-М"посилалося на те, що рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2007р. по справі №34/394-07-8724 з Військової частини А 1283 на користь МПП "Фірма "Альфа-М"стягнуто заборгованість на загальну суму 29646,99 грн., в тому числі 21041,16 грн. основного боргу та 8605,83 грн. інфляційних, та судові витрати в сумі 414,46 грн..

Проте, рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2007р. виконано не було, МПП "Фірма "Альфа-М"було змушене звернутися до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення інфляційних, 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, пені за несвоєчасне виконання за період з 01.12.2009р. по 31.10.2010р. та збитків у вигляді неотриманого прибутку .

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.01.2011р. у справі № 28/151-10-4714, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011р., позов МПП "Фірма "Альфа-М"задоволено частково: стягнуто з Військової частини А 1283 на користь МПП "Фірма "Альфа-М"інфляційні в сумі 11153,62 грн. за період з 19.12.2007р. (дата прийняття рішення по справі №34/394-07-8724) по 31.12.2010р., 3% річних в сумі 3730,21 грн. за період з 31.12.2004р. по 31.10.2010р., а також пропорційні витрати по сплаті державного мита в сумі 148,84 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 143,25 грн., в решті вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2011р. рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2011р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011р. у справі № 28/151-10-4714 в частині стягнення 11153,62 грн. інфляційних втрат, 3730,21 грн. 3% річних, 292,09 грн. судових витрат скасовано, справу №28/151-10-4714 в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

При цьому Вищий господарський суд України погодившись із висновком суду про те, що грошове зобов’язання відповідача не припинено, у зв’язку з чим він вважається таким, що прострочив його виконання і зобов’язаний нести відповідальність, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України, зазначив, що при визначенні розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних суди припустилися помилки: 1) зокрема, не було враховано, що стягнення інфляційних втрат та процентів можливе в межах позовної давності, яка згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України щодо цих вимог становить три роки і про застосування якої наполягав відповідач; 2) крім того, не визначивши розрахунковий період та визнаючи правомірним розрахунок інфляційних втрат з 19.12.2007р. по 31.12.2010р., суди не звернули уваги, що у розрахунках, зроблених позивачем, застосовувалась індексація боргу за період, який був в межах одного місяця та на суму боргу, без виключення інфляційних нарахувань за рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2007р. у справі № 34/394-07-8724. Зазначені недоліки суди не усунули, власних розрахунків у порушення вимог ст. ст. 84, 105 Господарського процесуального кодексу України не навели, що позбавляє суд касаційної інстанції здійснити перевірку правильності нарахувань.

Як зазначив господарський суд касаційної інстанції, при новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та визначити суму цих нарахувань згідно з нормами права, що регулюють ці питання, навівши в рішенні відповідні розрахунки.

При цьому, Вищим господарським судом України встановлено, що у решті задоволених вимог суди відмовили правильно, оскільки доводи позивача про упущену вигоду є лише припущенням про втрачені можливості, а наказ на виконання судового рішення у справі №34/394-07-8724 позивач не пред’являв до виконання з власної ініціативи, а право на стягнення пені у нього відсутнє, у зв’язку з чим у цій частині рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2011р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011р. у справі № 28/151-10-4714 залишено без зміни.

На підставі автоматичного розподілу справи між суддями відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 28/151-10-4714 призначено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.08.2011р. суддею господарського суду Одеської області Щавинською Ю.М. справу №28/151-10-4714 в частині вимог про стягнення з Військової частини А 1283 16720,90 грн. інфляційних та 3841,02 грн. 3% річних прийнято до провадження та присвоєно справі №20-28/151-10-4714.

Під час нового розгляду справи, 07.10.2011р. до господарського суду Одеської області надійшла заява МПП "Фірма "Альфа-М"про уточнення позовних вимог у зв’язку з частковим погашенням Військовою частиною А 1283 суми боргу.

Так, МПП "Фірма "Альфа-М"зазначило, що 21.07.2011р. Військова частина А 1283 платіжним дорученням №01078246 перерахувала позивачу 29646,99 грн. в рахунок погашення боргу за зобов’язаннями за договором 215 від 21.05.2004р. та за рішенням Господарського суду Одеської області від 19.12.2007р. у справі № 34/394-07-8724.

При цьому, оскільки, за твердженням МПП "Фірма "Альфа-М", станом на 21.07.2011р. сумарна заборгованість відповідача за зобов’язаннями за договором №215 від 21.05.2004р. без урахування збитків від неодержаного доходу становила 53986,11 грн. (графа 8 додатку №1), а з урахуванням збитків від неодержаного доходу - 55997,97 грн., (хоча у розрахунку, на який посилається позивач (т. ІІ арк. спр. 27), це 55085,12 грн. та 57096,98 грн., позивач за рахунок погашеної суми, посилаючись на ст. 534 Цивільного кодексу України погасив: у першу чергу - витрати, пов’язані з одержанням виконання в сумі 1513,47 грн. (296,46 + 118,00 + 1099,01) - судові витрати у справі № 34/394-07-8724), у другу - три проценти річних, нарахованих за період з 03.12.2004р. до 21.07.2011р. в сумі 4190,36 грн. та пеню, нараховану за період з 01.01.2011р. до 21.07.2011р. в сумі 902,46 грн. і в третю чергу - суму первісного боргу з урахуванням індексу інфляції, розраховану згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, користуючись правом, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зміст якої було роз’яснено судом у судовому засіданні 12.10.2011р., в якому здійснювалася технічна фіксація, позивач наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача: 11040,86 грн. - сума непогашеного первісного боргу на 21.07.2011р., 14397,27 грн. - сума збільшення непогашеного первісного боргу за рахунок індексу інфляції станом на 21.07.2011р., 2011,86 грн. –сума збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 19.10.2010р. до 21.07.2011р. у вигляді процентів по депозитному вкладу.

Позивач також просив стягнути з відповідача 4899,72 грн. судових витрат, з яких: 519,70 грн. витрати позивача на сплату держмита, 236,00 грн. - витрати на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4144,02 грн. - витрати на відрядження представника позивача до суду для розгляду справи, з яких: 1399,02 грн. - витрати на проїзд, 450,00 грн. - сума добових, 2295,00 грн. нарахована середня заробітна плата.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2011р. рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2011р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011р. у справі № 28/151-10-4714 в частині стягнення 11153,62 грн. інфляційних втрат, 3730,21 грн. 3% річних, 292,09 грн. судових витрат скасовано, справу №28/151-10-4714 в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області у іншому складі суддів.

На підставі автоматичного розподілу справи між суддями відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 28/151-10-4714 призначено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.08.2011р. суддею господарського суду Одеської області Щавинською Ю.М. справу №28/151-10-4714 в частині вимог про стягнення з Військової частини А 1283 16720,90 грн. інфляційних та 3841,02 грн. 3% річних прийнято до провадження та присвоєно справі №20-28/151-10-4714, розгляд справи призначено на 14.09.2011р..

За таких обставин, розгляд справи №20-28/151-10-4714 з 26.08.2011р. розпочався заново.

В судове засідання господарського суду Одеської області, призначене на 14.09.2011р., сторони не з’явилися, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 12.10.2011р..

07.10.2011р. до господарського суду Одеської області надійшла заява МПП "Фірма "Альфа-М"про уточнення позовних вимог у зв’язку з частковим погашенням Військовою частиною А 1283 суми боргу, в якій МПП "Фірма "Альфа-М"зазначило, що 21.07.2011р. Військова частина А 1283 платіжним дорученням №01078246 перерахувала позивачу 29646,99 грн. в рахунок погашення боргу за зобов’язаннями за договором 215 від 21.05.2004р. та за рішенням Господарського суду Одеської області від 19.12.2007р. у справі № 34/394-07-8724, при цьому, оскільки, за твердженням МПП "Фірма "Альфа-М", станом на 21.07.2011р. сумарна заборгованість відповідача за зобов’язаннями за договором №215 від 21.05.2004р. без урахування збитків від неодержаного доходу становила 53986,11 грн. (графа 8 додатку №1), а з урахуванням збитків від неодержаного доходу - 55997,97 грн., (хоча у розрахунку, на який посилається позивач (т. ІІ арк. спр. 27), це 55085,12 грн. та 57096,98 грн., позивач за рахунок погашеної суми, посилаючись на ст. 534 Цивільного кодексу України погасив: у першу чергу - витрати, пов’язані з одержанням виконання в сумі 1513,47 грн. (296,46 + 118,00 + 1099,01) - судові витрати у справі № 34/394-07-8724), у другу - три проценти річних, нарахованих за період з 03.12.2004р. до 21.07.2011р. в сумі 4190,36 грн. та пеню, нараховану за період з 01.01.2011р. до 21.07.2011р. в сумі 902,46 грн. і в третю чергу - суму первісного боргу з урахуванням індексу інфляції, розраховану згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підставі вищенаведеного, позивач просив суд стягнути з відповідача: 11040,86 грн. - сума непогашеного первісного боргу станом на 21.07.2011р., 14397,27 грн. - сума збільшення непогашеного первісного боргу за рахунок індексу інфляції станом на 21.07.2011р., 2011,86 грн. –сума збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 19.10.2010р. до 21.07.2011р. у вигляді процентів по депозитному вкладу

Позивач також просив стягнути з відповідача 4899,72 грн. судових витрат, з яких: 519,70 грн. витрати позивача на сплату держмита, 236,00 грн. - витрати на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4144,02 грн. - витрати на відрядження представника позивача до суду для розгляду справи, з яких: 1399,02 грн. - витрати на проїзд, 450,00 грн. - сума добових, 2295,00 грн. нарахована середня заробітна плата.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, користуючись правом, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зміст якої було роз’яснено судом у судовому засіданні 12.10.2011р., як вбачається з протоколу судового засідання, позивач наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог

Оскільки, як свідчать матеріали справи, розгляд справи №20-28/151-10-4714 станом на 07.10.2011р. господарським судом розпочато не було, господарським судом першої інстанції правомірно прийнято до розгляду заяву, в якій позивач в новій редакції виклав позовні вимоги, доповнивши їх новими позовними вимогами.

За таких обставин, є безпідставними та необґрунтованими доводи апеляційної скарги МПП "Альфа-М"щодо порушення господарським судом норм процесуального права, зокрема ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом при розгляді справи №34/394-07-8724, яке є преюдиціальним відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, Військовою частиною А 1283 порушено зобов’язання, яке виникло з договору №215 від 21.05.2004р., у зв’язку з чим вказаним рішенням від 19.12.2007р. по справі №34/394-07-8724 було задоволено позов МПП "Фірма "Альфа-М"та стягнуто з Військової частини А 1283 на користь МПП "Фірма "Альфа-М"заборгованість на загальну суму 29646,99 грн., в тому числі 21041,16 грн. основного боргу та 8605,83 грн. інфляційних, а також судові витрати в сумі 296,46 грн. держмита та 118 грн. ІТЗ.

Частинами 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов’язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов’язання передбачені ст.ст. 202- 205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599- 601, 604- 609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зазначена позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20.12.2010р. по справі №10/25, яка є обов’язковою для застосування в силу ст. 111-28 ГПК України.

З врахуванням вимог постанови Вищого господарського суду України господарським судом першої інстанції здійснено розрахунок інфляційних витрат за допомогою системи "Ліга-Закон" в межах трьохрічного строку позовної давності з дня подання позову (поштова квитанція 18.11.2010р.)

Господарським судом першої інстанції цілком вірно встановлено, що сума боргу з врахуванням індексу інфляції станом на 01.11.2007р. становила 29646,99 грн., згідно з розрахунком інфляційне збільшення вказаної суми станом на день погашення боргу становило 18825,84 грн..

Враховуючи строк позовної давності, інфляційне збільшення суми боргу з 18.11.2007 року по 21.07.2011р. становить 18825,84-652,23=18173,61 грн.

Разом з тим, враховуючи заяву від 23.09.2011р. про уточнення позовних вимог, вимоги МПП "Фірма "Альфа-М"про стягнення інфляційного збільшення господарським судом першої інстанції правомірно задоволено саме на суму 14397,27 грн..

Приймаючи до уваги, що вимоги про стягнення 3% річних у кінцевій редакції позовних вимог МПП "Фірма "Альфа-М"відсутні, вказані вимоги господарським судом першої інстанції правомірно не розглядалися.

Також апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що в частині стягнення 11040,86 грн. залишку первісного боргу станом на 21.07.2011р. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального України у зв’язку з наявністю судового рішення між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, оскільки сума 11040,86 грн. є частиною суми основного боргу 21041,16 грн., яка була стягнута рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2007р. по справі №34/394-07-8724.

Щодо вимог МПП "Фірма "Альфа-М"про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходи (відсотків за депозитним договором) з 19.10.2010р. до 21.07.2011р., то позивачем не доведено належними доказами, в розумінні ст. ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України, того, що з 19.10.2010р. МПП "Фірма "Альфа-М"намагалося та мало реальну можливість розмістити названі грошові кошти в будь-якому банку під будь-які відсотки.

Господарським судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги договір від 23.09.2011р. (т. ІІ арк. спр. 33-37) з урахуванням дати його укладення.

Крім того, як вже було встановлено судовими рішення по даній справі, які в цій частині є чинними, наказ суду по справі №34/394-07-8724 був пред’явлений до виконання лише 12.11.2010р..

Таким чином, господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовної вимоги МПП "Фірма "Альфа-М"про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходи (відсотків за депозитним договором) з 19.10.2010р. до 21.07.2011р. у сумі 2011,86 грн. у зв’язку з недоведеністю.

У заяві про збільшення позовних вимог (т. ІІ арк. спр. 26) МПП "Фірма "Альфа-М"просило стягнути з відповідача судові витрати, які позивач вимушений бувзазнати для захисту свого порушеного права в суді у справі №20-28/151-10-4714 в сумі 4899,72, з яких: 519,70 грн. витрати на сплату державного мита, 236 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу, 4144,02 грн. –витрати на відрядження представника позивача до суду для розгляду справи, з яких : 1399,02 грн. –витрати на проїзд, 450 грн. –сума добових, 2295 грн. –нарахована середня заробітна плата.

При вирішенні питання про розподілення судових витрат в частині держмита та ІТЗ, господарський суд першої інстанції вірно виходив з їх пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, необґрунтованими є доводи МПП "Фірма "Альфа-М"про необхідність відшкодування витрат на відрядження свого представника до суду для розгляду справи у сумі 4144,02 грн. - витрати, з яких: 1399,02 грн. - витрати на проїзд, 450,00 грн. - сума добових, 2295,00 грн. нарахована середня заробітна плата, оскільки їх понесення, зокрема здійснення підприємством відшкодування відрядженому вказаних витрат, позивачем в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено.

До того ж, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судовими витратами є пов’язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, зокрема, передбачених ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін, зокрема директор підприємства, до осіб, перелічених у ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься, а отже відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заявлених позивачем витрат.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції та встановлене судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, для його зміни чи скасування відсутні.

На підставі вищенаведеного, оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2011р. по справі №20-28/151-10-4714 залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , апеляційний господарський суд, –

Рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2011р. по справі №20-28/151-10-4714 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 05.12.2011р..