Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Мусон"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.04.2010

у справі № 4/46-40/32 ( .....)

за позовом Прокурор Гагарінського району м. Севастополя

до Фонд державного майна України

третя особа позивача

третя особа відповідача Відкрите акціонерне товариство "Мусон"

про визнання недійсним наказу ФДМУ від 01.04.96 № 38-АТ

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.04.2010 р. у справі № 4/46-40/32 позов Прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до Фонду державного майна України, третя особа ВАТ "Мусон" задоволений, визнаний недійсним наказ ФДМУ від 01.04.1996р. .

Не погоджуючись з рішенням, третя особа до Київського апеляційного господарського суду звернулася з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники позивача та відповідача, прокуратури двічі в судове засідання не з’явилися. Враховуючи наявність поштового повідомлення про отримання ухвали суду з зазначенням місця, дати та часу слухання справи, вимоги ст. 102 ГПК України колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, у відповідності до Указів Президента України від 26.11.1994 року №699/94 (699/94) від 11.05.94, №224/94 (224/94) та на підставі поданих комісією з підготовки до приватизації документів Фонд державного майна України 01.04.96 прийняв наказ "Про створення холдингової компанії "Мусон", за яким вирішено перетворити державне підприємство завод ім.. В.Д. Калмикова, м. Севастополь, у відкрите акціонерне товариство.

Пунктом 3 наказу затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу ім. В.Д. Калмикові, м. Севастополь, станом на 01.12.95, складеного у відповідності до Методики оцінки вартості об’єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.95 №36 (36-95-п) , а відтак визначено оціночну вартість об’єкту, який підлягав передачі.

Наказом Фонду державного майна від 11.09.98 №1749 "Про внесення доповнень до наказу Фонду від 0104.96 №38-АТ"вирішено доповнити наказ Фонду державного майна України від 01.04.96 №38-АТ пунктом 4 такого змісту: "Затвердити перелік майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству "Мусон", згідно з додатком". Відповідно до переліку, Фонд державного майна України передав ВАТ "Мусон" у власність у числі інших об’єктів гуртожиток на 216 місць корп. 93 за інвентарним номером 1061 за адресою: м. Севастополь, вул. Глухова, 9 (№ п/п 42).

Прокуратура Гагарінського району м. Севастополя вважає, що наказ ФДМУ від 01.04.96 №38-АТ зі змінами внесеними наказом ФДМУ від 11.09.98 №1749 "Про внесення доповнень до наказу Фонду від 01.04.96 №38-АТ", є незаконним та не відповідає нормам чинного законодавства в частині передачі вищевказаного гуртожитку у власність ВАТ "Мусон", оскільки не відповідають ч.2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) (у відповідній редакції) об’єкти державного житлового фонду, яким на момент приватизації являвся гуртожиток за адресою: м. Севастополь, вул. Глухова, 9, не підлягали приватизації (не включалися до складу цілісного майнового комплексу, що приватизується). Крім того, положеннями спірного наказу були порушені законні права і інтереси територіальної громади міста Севастополя і органу місцевого самоврядування, що представляє на підставі ст. 143 Конституції України територіальну громаду і що здійснює повноваження по управлінню комунальним майном, зокрема по прийняттю державного майна у комунальну власність.

Заперечуючи проти рішення, третя особа наполягає на тому, що посилання суду на те, що гуртожиток відноситься до державного житлового фонду є безпідставним, оскільки позивач у фінансуванні будівництва гуртожитку не брав участі, тому зарахування житлового фонду належного підприємству та збудованому за його рахунок, до житлового фонду міських рад не передбачалося. Суд не прийняв до уваги того факту, що п.3 наказу ФДМУ затверджений акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу ім.. Калмикові станом на 1995р., складений відповідно до Методики, затвердженої КМУ від 18.12.95 (36-95-п) , що підтверджує факт передання ВАТ "Мусон" гуртожитку, проте накази ФДМУ не містять посилань на передання у власність гуртожитку, отже відсутній предмет спору. Крім того, суд не звернув уваги на те, що прокурор не має повноважень бути представником в інтересах міської ради по відношенню до державного житлового фонду, а також безпідставне незастосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до частини першої ст. 4 Закону України "Про оренду державного майна" (у редакції, чинній на момент передання майна) цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданим йому державою державною земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Згідно з частиною першою ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить, зокрема, майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

З наведених норм законодавства України випливає, що гуртожитки не входять до складу цілісних майнових комплексів, а входять до складу житлового фонду, у зв'язку з чим відносини щодо їх використання регулюються нормами Житлового кодексу Української РСР (5464-10) та інших актів житлового законодавства.

Пунктом 9 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" заборонено приватизацію об'єктів державного житлового фонду, а в разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад. Наведене також закріплено у правових позиціях, висловлених судовою колегією у цивільних справах Верховного Суду України від 01.12.97.

Згідно пунктів 41, 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.93 р. N 717 (717-93-п) , вартість майна цілісного майнового комплексу, зокрема, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, що приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , а також вартість об'єктів що не підлягають приватизації.

Згідно зі ст. 127 Житлового кодексу України під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території УРСР, утворюють житловий фонд (ст. 4 Житлового кодексу України).

За змістом ст. ст. 4 - 6 Житлового кодексу України гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду і відповідно до ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизації не підлягають.

Також слід зазначити, що п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, чинній на момент створення ВАТ "Мусон") в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Таким чином, не встановлювався порядок приватизації об'єктів державного житлового фонду, що знаходяться у повному господарському віданні підприємств, як і не передбачалося набуття права власності на гуртожитки разом з іншим майном у процесі його приватизації.

Відповідно до статей 127 - 131 ЖК України та п. 3 Примірного положення про гуртожитки (208-86-п) (затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. N 208) гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Враховуючи, що такі жилі будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то вони відносяться до об'єктів державного житлового фонду.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Тобто, прокурором в межах наданих законом повноважень щодо представництва інтересів в суді, обґрунтовано поданий позов в інтересах держави та зазначено, яким чином порушуються інтереси держави у сфері правовідносин, що стосуються приватизації державного майна.

Щодо застосування строку позовної давності, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що відповідно до ст. 83 ЦК УРСР позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних чи громадських організацій або громадян. Дані норми кореспондуються з приписами ст. 268 ЦК України.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги на рішення господарського суду, оскільки воно є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

Апеляційну скаргу ВАТ "Мусон" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 4/46-40/32 від 22.04.2010-без змін.

Матеріали справи повернути господарському суду міста Києва .

14.09.10 (відправлено)