Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді — Жукової А.М.

згідно розпорядження голови суду № 238 від 25.08.2010р.

Суддів: Величко Т.А., Бойко Л.І.

при секретарі Павлюк О.М

за участю представників сторін:

від позивача: Шибко А.І.

від відповідача: Яковішин Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Калина - ЛТД"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.07.2010р.

у справі №7/53/10

за позовом Закритого акціонерного товариства "Калина - ЛТД"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Зорі над Бугом "Миколаївського інституту Агропромислового Виробництва Української Академії Аграрних Наук"

про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 083 398,64 грн.

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Зорі над Бугом "Миколаївського інституту Агропромислового Виробництва Української Академії Аграрних Наук"

до Закритого акціонерного товариства "Калина - ЛТД"

про визнання недійсним договору поставки №0103/08-09 від 03.03.2008 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.07.2010р. (суддя Семенчук Н.О.) у первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Рішення суду вмотивовано матеріалами справи, поясненнями сторін, нормами матеріального права, зокрема, ЗУ "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" № 1490 –ІІІ від 20.02.2000р. (1490-14) , ст. 215, 203 ЦК України та зазначено, що оскільки підприємство є державним, кошти якого належать до державних коштів, то на нього поширюється дія ЗУ "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) . Укладення договору поставки на поставку нафтопродуктів, вартість яких перевищує 20 тис. грн. здійснено в порушення вимог цього закону без проведення тендерних процедур, а отже суперечить чинному законодавству. Підстави для відмови у первісному позові судом не зазначено.

ЗАТ "Калина - ЛТД" не погодившись із висновками місцевого суду, звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати повністю, первісний позов задовольнити в сумі 1.083398,64грн.

На обґрунтування своїх доводів скаржник послався на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права і пояснив, що суд не надав належної оцінки тим обставинам, з якими законодавець пов’язує визнання правочину недійсним, не врахував того, що недодержання порядку укладання договору, який за змістом відповідає діючим нормам та вимогам закону не може бути підставою для визнання його недійсним в порядку ст. 203, 215 ЦК України. Договір поставки відповідає ст. 712 ЦК України за яким сторони прийняли на себе певні права та обов’язки, які виконані постачальником у повному обсязі, тоді як відповідач ухилився від обов’язку оплатити одержаний товар. Посилання суду на право ДП "ДГ "Зорі над Бугом" застосувати реституцію за зустрічним позовом про визнання недійсним договору –є необ’єктивним і не обґрунтованим, оскільки право відповідача не порушено, так як отриманий але не сплачений ним товар ймовірно використано на власні потреби. Крім того, на підставі податкової накладної ним отримано податковий кредит в порядку ЗУ "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Представник відповідача, заперечуючи доводи апеляційної скарги, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. При цьому не заперечує наявність боргу перед позивачем.

Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, надавши юридичної оцінки судовому рішенню на предмет правильності встановлення обставин справи та застосування норм матеріального права, судова колегія дійшла висновків про невідповідність рішення фактичним обставинам, нормам матеріального та процесуального права, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи між ЗАТ "Калина - ЛТД" та ДП "Дослідне господарство "Зорі над Бугом "Миколаївського інституту Агропромислового Виробництва Української Академії Аграрних Наук" укладено договір поставки №0103/08-09 від 03.03.2008р., за умовами якого, постачальник зобов’язався поставити нафтопродукти в асортименті згідно видаткових накладних, а покупець зобов’язався сплатити вартість отриманого пального до 01.09.2008р. відповідно до виставленого рахунку.

На виконання умов договору постачальник ЗАТ "Калина - ЛТД" відвантажив покупцю ДП "ДГ "Зорі над Бугом" дизпаливо та бензин по накладним (а.с. 15-26).

№ 3394 від 11.07.2008р.;

№ 3400 від 17.03.2008р.;

№ 3402 від 24.03.2008р.;

№ 3397 від 31.03.2008р.;

№ 4594 від 04.04.2008р.;

№ 4650 від 17.04.2008р.;

№ 4653 від 22.04.2008р.;

№ 4659 від 24.04.2008р.;

№ 6422 від 07.05.2008р.;

№ 6429 від 13.05.2008р.;

№ 6447 від 26.05.2008р.;

№ 7480 від 10.06.2008р.;

№ 7484 від 11.06.2008р.;

№ 7493 від 19.06.2008р.;

№ 9363 від 02.07.2008р.;

№ 9365 від 07.07.2008р.;

№ 9366 від 10.07.2008р.;

№ 9367 від 14.07.2008р.;

№ 11050 від 07.08.2008р.;

№ 10051 від 08.08.2008р.;

№ 11052 від 20.08.2008р.;

№ 11053 від 26.08.2008р.;

№ 11054 від 28.08.2008р.;

№ 12806 від 10.09.2008р.

Загальна сума поставленого пального склала 801675грн. із яких покупцем сплачено 185000грн.

Актом звірки взаєморозрахунків від 31.03.2009р. сторонами підтверджено наявність заборгованості відповідача в сумі 616675грн. (а.с. 27). Листом –вимогою № 213 від 24.03.2010р. постачальник просив відповідача протягом 7-ми днів сплатити суму боргу, штрафні санкції, відсотки за користування коштами та збитки від інфляції (а.с. 28). Ухилення ДП "ДГ "Зорі над Бугом" від виконання своїх зобов’язань спонукало ЗАТ "Калина-ЛТД" звернутися до суду за примусовим стягненням коштів.

У процесі провадження у справі, порушеній 26.04.2010р., ДП "ДГ "Зорі над Бугом" звернулось із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору поставки від 03.03.2008р. з тих підстав, що підприємство є державним, діє на основі державної форми власності і згідно статуту підпорядковане Миколаївському інституту АПВ Української Академії Аграрних Наук. Згідно ЗУ "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) , який був чинним на день укладення оскаржуваного договору, закупівля товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів мала здійснюватися відповідно до вимог цього закону. Фактично, тендер на закупівлю паливних матеріалів за державні кошти не проводився тому відповідно до ст. 215, 203 ЦК України договір поставки має бути визнано недійсним за вимогою заінтересованої сторони.

Одночасно, відповідачем надано господарському суду відзив на первісний позов в якому зазначено, що строк на виконання ним договірних зобов’язань за договором не настав, оскільки позивачем не надано доказів направлення йому рахунків на оплату поставленого палива за цим договором, що є підставою для відмови у позові.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 43 ГПК України рішення суду має ґрунтуватися на доказах, досліджених судом, оцінка яким має бути надана у сукупності.

Скаржник правомірно посилається на порушення місцевим судом вимог ст. 43 ГПК України, оскільки судове рішення не містить правової оцінки доказам, які знаходяться у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, справа розглядається повторно в повному обсязі.

Так, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, ст. 173 ГК України, ґрунтуються на засадах добросовісності, розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України –сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор. Пунктом 3 цієї статті передбачено, якщо кожна із сторін у зобов’язанні має одночасно і права і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Між сторонами укладено договір поставки від 03.03.2008р. відповідно до ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України, за яким сторони набули прав та обов’язків. Відповідно до умов договору та ст. 526 ЦК України постачальником зобов’язання виконано у повному об’ємі, що підтверджено накладними, довіреностями на одержання палива, рахунками на оплату (а.с. 15-26; 43-72).

Відповідно до ст. 530 ЦК України покупець зобов’язаний був здійснити розрахунки за одержане паливо у строк, встановлений п. 3.2. договору до 01.09.2008р. Фактично, станом на 31.03.2009р. боржник актом звірки підтвердив свою заборгованість в сумі 616675грн.

Відповідно до ст. 22 ЦК України –особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Умовами договору п. 4.3; 4.10; 4.11 сторонами передбачено відповідальність боржника за порушення виконання зобов’язань, зокрема, сплата оперативно –господарських санкцій у вигляді додаткової ціни за 1 тн. несплаченого своєчасно товару в розмірі 10 грн.; - сплата 5% штрафу від вартості товару за відповідною накладною; - сплата відсотків у розмірі 27% за час користування коштами.

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України позивачем застосовано індекс інфляції за вересень/грудень 2008р.; серпень/грудень 2009р., січень/лютий 2009р.

Внаслідок здійснених нарахувань загальна сума позову склала 1.083398грн., в т.ч. 772093,74грн. основного боргу з урахуванням інфляції; 36457,75грн. штрафу; 881,35грн. оперативно –господарських санкцій; 273965,80грн. відсотків за користування коштами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. При простроченні виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% відсотків річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законодавством.

Пунктом 2 ст. 237 ГК України передбачено, що порядок застосування сторонами конкретних оперативно –господарських санкцій визначається договором.

Отже, обґрунтованою сумою до сплати є 1.046940,89грн., яка складається із суми основного боргу з урахуванням інфляції, оперативно –господарських санкцій та відсотків за користування коштами.

Щодо вимог про стягнення 5 % штрафу від вартості несвоєчасно оплаченого товару, то вони суперечать по – перше, чинному законодавству, зокрема п. 6 ст. 231 та п. 6 ст. 232 ГК України.

По –друге, штраф за своєю суттю є одноразовим платежем, початок нарахування якого здійснюється згідно ст. 261 ЦК України –за зобов’язаннями з визначеним строком виконання. Перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання з урахуванням приписів ст. 258 ЦК України (спеціальна позовна давність).

Щодо вимог за зустрічним позовом, то слід зазначити таке.

Відповідно до статуту ДП "ДГ "Зорі над Бугом" Миколаївського інституту аграрно промислового виробництва УААН –господарство створене Наказом Української академії аграрних наук як органом по управлінню державним майном, закріпленим за господарством. Господарство є державним підприємством яке діє на основі державної форми власності, як самостійний суб’єкт господарювання, здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Вирішуючи спір про визнання угоди (договору) недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме, відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони є юридичними особами, зареєстрованими в установленому порядку та набули цивільної правоздатності юридичної особи. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір поставки від 03.03.2008р. укладено на розсуд сторін –суб’єктів підприємницької діяльності; за цим договором ніяких державних закупівель пального не здійснювалося, за своїм змістом він відповідає вимогам ст. 203, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням вимог ЗУ "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) позивач не довів, що йому із державного бюджету були виділені кошти на закупівлю пального, не надав затвердженого кошторису; річного плану державних закупівель, здіснення усіх необхідних процедур.

Крім, того в межах цього Закону може оскаржуватися договір про закупівлю.

Оскаржуваний договір поставки не є ідентичним договору про закупівлю, що судом при задоволенні зустрічних позовних вимог не враховано. Обґрунтування судом підстав задоволення зустрічних вимог положеннями ст. 1,2 ЗУ "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" стосовно порядку укладення договору поставки є безпідставним, не відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального права.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 99, 101 –105 ГПК (1798-12)

Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.07.2010р. у справі № 7/53/10 - скасувати.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з ДП "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" на користь ЗАТ "Калина –ЛТД" 772093,74грн. основного боргу, 881,35грн. оперативно –господарських санкцій, 273965,80грн. відсотків за користування чужими коштами, 15704,12грн. державного мита в т.ч. за апеляційне провадження, 236грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

У зустрічному позові –відмовити.

постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.