5023/6338/11 Про стягнення коштів та визнання недійсними господарських договорів на послуги з надання місць для розміщення реклами у салонах вагонів метрополітену - 17.11.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4605Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 30.09.11 р. у справі № 5023/6338/11

за позовом СПД-ФО ОСОБА_3, м. Харків

до КП "Харківський метрополітен", м. Харків

про стягнення 80323,23 грн. та визнання недійсними господарських зобов’язань

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд визнати недійсними з моменту їх виникнення господарські зобов’язання за додатковими угодами: № 2 від 30.04.2008 року; № 5 від 23.06.2008 року до договору № 2189-12/НВР від 13.12.2007 року; стягнути з відповідача 65323,23 грн. помилково перерахованих коштів; стягнути з відповідача 15000,00 грн. завданої моральної шкоди; надати правову оцінку незаконним діям начальника відділу реклами КП "Харківський метрополітен" Артеменко М.В. та прийняти відповідні заходи. Судові витрати просив суд покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.09.2011 р. (суддя Погорелова О.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, СПД-ФО ОСОБА_3, з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2011р., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 1, п. 2, п. 3, п. 4 ст. 104 ГПК України, а саме, згідно з вказаними пунктами підставами для скасування рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідач, КП "Харківський метрополітен", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у відповідності з нормами чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2007 року між сторонами було укладено договір № 2189-12/НВР на послуги по наданню місць для розміщення реклами у салонах вагонів метрополітену.

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач одержує від відповідача послуги по наданню рекламних місць в салонах вагонів та сплачує ці послуги: категорії "F" - кількість 320 місць № 1 (формат 0,13х0,42м); категорії "F" - кількість 320 місць № 9 (формат 0,13х0,42 м.); категорії "Е" - кількість 320 місць 1/2 Е (формат 0,27х0,48).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили те, що за послуги по наданню означених рекламних місць позивач вносить на поточний рахунок метрополітену плату за місць, згідно затверджених тарифів. Всього за місяць 8399,65 грн. Повний перелік тарифів окремо по кожній категорії за місця міститься у п. 4.1 договору.

Згідно з п. 4.4 договору, у випадку зміни цін і тарифів протягом терміну дії договору та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України, розміри плати за договором можуть бути змінені шляхом підписання додаткової угоди до діючого договору.

03.04.2008р. відповідач направив позивачу лист № 05-НВР, в якому повідомив про те, що у зв'язку зі змінами в керівництві відповідача в період квітня 2008 року буде проведена інвентаризація договорів на послуги по наданню місць для розміщення реклами та рекламоносіїв. У відповідності до п. 6.2 договору, відповідач повідомив позивача, що укладений договір буде діяти до 30.04.2008року включно. Після закінчення інвентаризації та у разі відсутності порушень договір у повному обсязі або частково буде пролонгований.

10.04.2008р. відповідач направив позивачу лист № 188-НВР, в якому повідомив, що з 01.05.2008 року ДП "Харківській метрополітен" змінює тарифи на послуги по розміщенню реклами на своїх об'єктах. На підставі п. 4.4 договору від 13.12.2007 року позивачу необхідно у строк до 30.04.2008 року укласти з відповідачем відповідну додаткову угоду до діючого договору на нові розмірі оплати. У разі не підписання додаткової угоди договір від 13.12.2007 року № 2189-12/НВР буде вважатись розірваним з 01.05.2008 року.

В подальшому між позивачем та відповідачем були укладені та підписані обома сторонами додаткові угоди (перелічені в рішенні суду першої інстанції), в яких сторони встановили нові тарифи по сплаті рекламних місць. На підставі цих додаткових угод позивач вносив платежі за надані їй послуги в сумі, передбаченій додатковими угодами, тобто виконував умови договору та, підписаних ним, додаткових угод.

На протязі дії договору відповідач виконував умови договору в повному обсязі: позивачу надавалися рекламні місця в салонах вагонів в обсязі, передбаченому договором, що підтверджено самим позивачем та актами приймання-передачі виконаних робіт.

Позивач вважає, що спірні додаткові угоди до договору були нею підписані під натиском ОСОБА_5, який змусив позивача підписати спірні додаткові угоди, погрожуючи у разі відмови "лишить работы с этим предприятием". Позивач вважає, що оплата здійснена ним в рахунок наданих послуг за спірними додатковими угодами є помилково перерахованими грошовими коштами.

Твердження позивача про те, що спірні додаткові угоди до договору № 2, № 5 були ним підписані під натиском та погрозами, є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних доказів цього. Тим більш, що при підписанні спірних угод позивач не висував претензій та не оспорював їх, сплачував послуги за встановленими цінами, йому надавалися додаткові місця відповідно до цих угод і він ними користувався, тобто позивач повністю прийняв угоди до виконання.

Відповідно до Статуту підприємства управління підприємством здійснює начальник метрополітену, який приймається на роботу Уповноваженим органом управління - Міністерством транспорту та зв'язку України. ОСОБА_6 виконував обов'язки начальника метрополітену, а потім був призначений начальником метрополітену на підставі наказів Міністерства транспорту та зв'язку України № 349 від 27.03.2008р. та № 814 від 04.07.2008р. відповідно.

Доручення № 01-1304 від 03.04.2008р., в якому передбачалося в тому числі і право підпису договорів на розміщення реклами, було видано начальником метрополітену Гарєву О.Л., тобто, начальник відділу реклами Гарєв О.Л. діяв в межах наданих йому повноважень.

Щодо легітимності призначення ОСОБА_6 на посаді як виконуючого обов’язки, так і начальника метрополітену, то судова колегія вважає за необхідним зазначити, що позивач не надав доказів, що правомірність дій ОСОБА_6 оспорювалась в суді, накази та доручення, які були видані ним, не скасовані.

Посилання позивача на те, що всі ціни на послуги встановлюються державою, оскільки відповідач є державним підприємством, є помилковими.

Так, відповідно до п. 1 ст. 191 ГК України державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення.

Договір між сторонами було укладено не за державним замовленням, а послуги, що надавалися позивачу, не впливають на загальний рівень і динаміку цін, відповідач мав право на підставі ст. ст. 189, 190 ГК України встановлювати вільні ціни на свої послуги.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 65323,23 грн. помилково перерахованих коштів, що вказує на відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки спірні угоди укладені в порядку та у формі, передбачених чинним законодавством, отже, не можуть суперечити Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Що стосується вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди, то суд першої інстанції також правомірно не задовольнив цю вимогу позивача.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, враховується ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

До позову не надано доказів завдання відповідачем моральної шкоди, не має ніяких відомостей, що не відповідають дійсності, або викладені неправдиво, які порочать репутацію позивача, або завдають шкоду його інтересам, приниженням його ділової репутації. Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи - заподіювача шкоди, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача, але позивач не надав до суду таких доказів.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2011 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2011р. у справі № 5023/6338/11 залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.