К7/70-10 Про припинення провадження справи з підстав непідвідомчості справи господарським судам - 11.08.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2010р. у справі №К7/70-10

за позовом ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ (АДРЕСА_1)

до Відкритого акціонерного товариства "Дніпроекскавація", м. Дніпропетровськ (49000, вул. Леніногорська, 125)

про визнання наказу недійсним

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області (суддя Коваль Л.А.) від 25 травня 2010 року провадження у справі №К7/70-10 за позовом ОСОБА_4 до ВАТ "Дніпроекскавація"про визнання недійсним наказу голови правління ВАТ "Дніпроекскавація"№3-К від 14.01.2010р. було припинено, присуджено повернути ОСОБА_4 з державного бюджету державне мито у сумі 85,00 грн., оплачене згідно з квитанцією №29 від 16.04.2010р., суму витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., оплачену згідно з квитанцією №30 від 16.04.2010р.

Ухвала мотивована тим, що спір щодо визнання недійсним акту –наказу господарського товариства, яким врегульовані трудові відносини, є не корпоративним, а трудовим спором, при вирішенні якого і мають встановлюватись повноваження (перевищення повноважень) голови правління на вчинення відповідних дій.

З огляду на положення ст. ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України судом зазначено, що справи за участю фізичних осіб, крім спорів, що виникають з корпоративних відносин, не підсудні господарським судам. З наведеного господарський суд дійшов висновку про те, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тобто справа не підвідомча господарським судам України, і припинив провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.10р. у справі № К7/70-10 скасувати.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 19.07.2010 року на 12:00 год.

Розпорядженням в.о. голови судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Лотоцької Л.О. від 19.07.2010 року справа №К7/70-10 передана для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Стрелець Т.Г. (доповідача), суддів: Логвиненка А.О., Бахмат Р.М.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2010 року, розгляд апеляційної скарги відкладався до 04.08.2010 року на 12 год. 40 хв.

Розпорядженням в.о. голови судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Головка В.Г. від 04.08.2010 року справа №К7/70-10 передана для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Стрелець Т.Г. (доповідача), суддів: Логвиненка А.О., Головка В.Г.

У відповідності зі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 04.08.2010 року оголошувалась перерва до 11.08.2010 року на 12:40 год.

Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу в якому просив залишити без змін ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2010 року, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним ухвали, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, а ухвала має бути скасована виходячи з наступного.

Припиняючи провадження у справі №К7/70-10, господарський суд першої інстанції посилався на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, дійшовши висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки він не є корпоративним у розумінні ст. 12 ГПК України.

Судова колегія не погоджується з такою позицією суду першої інстанції з наступних підстав.

Позивач є акціонером відповідача та був акціонером відповідача станом на 14.01.2010р., тобто на дату винесення спірного наказу, що підтверджується сертифікатом іменних акцій, серія А №0000006, виданим 27.12.2001р, випискою з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку на 11.05.2010р., виданою реєстратором –ПАТ КБ "Приватбанк"(а.с. 25,35).

Позивачеві належить 1848 простих іменних акцій відповідача, що становить 0,6604 % статутного капіталу відповідача.

14.01.2010р. головою правління відповідача було видано наказ №3-К "Про прийняття на роботу", відповідно до якого:

- Ободенко В.В. прийнято першим заступником голови правління з 22.01.2010р., з окладом згідно штатного розкладу (підстава –заява Ободенко В.В.);

- першого заступника голови правління Ободенко В.В. призначено виконуючим обов’язки голови правління ВАТ "Дніпроспецекскавація"до дня обрання голови правління у встановленому порядку;

- виконуючому обов’язки голови правління Ободенко В.В. надано право підпису всіх документів (а.с. 9).

Зі спірного наказу вбачається, що ним, крім питання прийняття на роботу, було вирішено питання управління діяльністю відповідача, зокрема, шляхом надання відповідній посадовій особі права підписання відповідних документів господарського товариства.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарському суду підвідомчі справи, зокрема, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до п. 1.12 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 (v5_14600-07) "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин"для розмежування трудових та корпоративних спорів у справах, пов'язаних з рішеннями про обрання або звільнення, відкликання керівників та інших посадових осіб товариства, господарським судам слід враховувати підстави подання позову. Трудовим є спір, пов'язаний із застосуванням норм Кодексу законів про працю України (322-08) та з порушенням права позивача на працю, підставою ж виникнення корпоративного спору є порушення або оспорювання корпоративних прав учасників (акціонерів) господарських товариств, норм ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , вимог установчих документів господарських товариств.

З позовної заяви вбачається, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався саме на порушення спірним наказом Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) , зокрема ст. ст. 52, 58, та установчих документів відповідача (п.п. 7.4.1, 7.4.3 статуту).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства"виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

У відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства"до виключної компетенції наглядової ради належить обрання та відкликання повноважень голови і членів виконавчого органу.

Частиною 3 ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства"питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених цим Законом.

Водночас статутом відповідача (п.п. 7.4.1, 7.4.3) передбачено, що виконавчим органом відповідача є правління, до складу якого входить 5 чоловік –Голова правління та чотири заступники Голови правління.

Тобто підставою позову було саме порушення спірним наказом умов чинного законодавства, зокрема Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) , та статуту відповідача. Водночас питання порушення права позивача на працю та порушення положень Кодексу України про працю (322-08) у позовній заяві не порушувались.

З наведеного вбачається, що висновок суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини є трудовими, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки підставою виникнення спірних правовідносин було порушення, на думку позивача, чинного законодавства та положень статуту відповідача.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства"передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:

1) участь в управлінні акціонерним товариством;

2) отримання дивідендів;

3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості;

4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Наведеним обґрунтовується право позивача як акціонера відповідача на звернення до господарського суду з відповідною позовною заявою, оскільки саме господарському суду підвідомча справа, що виникає з корпоративних правовідносин.

З огляду на вказане, господарським судом було невірно застосовано положення ст. 12, п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, неповно з’ясовано обставини справи, що мають значення для справи, та безпідставно припинено провадження у справі.

Згідно приписів ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до ч. 7 ст. 106 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією, зокрема, ухвал про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд до місцевого господарського суду.

У відповідності зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія приходить до висновку про необхідність повного задоволення апеляційної скарги позивача, скасування ухвали суду першої інстанції, та подальшого передання справи на розгляд до місцевого господарського суду.