Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Білоконь Н. Д., суддя Терещенко О.І., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Євтушенко Є.В.

за участю представників сторін:

позивача - Пономарьова І.О., дов. №1386 від 14.10.09 року

відповідача - Ломаки Ю.М., дов. б/н від 15.02.10 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 851 C/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 09.02.10 р. у справі № 2/52-09

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" м. Київ в особі Філії "Полтавського регіонального управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" м. Полтава

до Приватної фірми "Валентина" м. Суми

про розірвання договору оренди та стягнення 45038,07 грн.

Позивач - Публічне акціонерне товариство " Банк "Фінанси та кредит" в особі Філії "Полтавського регіонального управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Приватної фірми "Валентина", відповідача, про розірвання укладеного сторонами договору оренди від 10.10.2007 року нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, пров. 9-го Травня, 10-А на підставі статті 784 Цивільного кодексу України у зв"язку з істотною зміною обставин та про стягнення 45038,07 грн. вартості поліпшення орендованого майна, здійсненого з дозволу орендодавця.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.02.2010 року у справі № 2/52-09 (суддя Соп"яненко О.Ю.) позов задоволено частково: розірвано договір оренди нежитлових приміщень від 10.10.2007 року, укладений між ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ПФ "Валентина".

Позовні вимоги в частині стягнення 45038,07 грн. залишено без розгляду.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 37,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції в зазначеній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 10.10.2007 року.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що згідно з пунктами 1.6 та 9.1 укладеного сторонами договору оренди від 10.10.2007 року позивач взяв на себе зобов"язання користуватися за плату нежитловим приміщенням загальною площею 154 кв.м, яке розташоване на 1 поверсі будівлі №10 "а" по пров. 9 травня в м. Суми. до 01.11.2012 року. А зміна обставини, на яку позивач вказує як на істотну, тобто світова фінансова криза, не є тією обставиною, якою він керувався при укладенні договору оренди від 10.10.2007 року та не носить істотного характеру, так як носить загальний характер і стосується як позивача, так і відповідача.

Також вказує, що позивач не довів наявності одночасно чотирьох умов, які відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України у сукупності є підставою для розірвання договору.

Крім того, зазначає, що місцевий господарський суд, пославшись на порушення майнових інтересів позивача при продовженні виконання ним умов договору від 10.10.2007 року та його не спроможності сплачувати орендну плату, не навів жодного доказу на підтвердження цих обставин, тоді як з урахуванням Закону України "Про банки та банківську діяльність" (2121-14) та інших нормативних актів, єдиним належним доказом, що може підтверджувати неспроможність банку виконати законні вимоги кредиторів, є аудиторський звіт.

Крім того, вказує на те, що неплатоспроможність банку відповідно до статті 20 Закону України "Про банки та банківську діяльність" має наслідком відкликання банківської ліцензії Національним банком України, порушення справи про визнання банку неплатоспроможним та відкриття ліквідаційної процедури. А відповідно до частини 4 статті 89 Закону України "Про банки та банківську діяльність" заборонено розголошення відомостей про неплатоспроможність банку до прийняття рішення про його ліквідацію, у зв"язку з чим, зазначення позивачем у позові про неспроможність сплачувати орендну плату порушує вказані вимоги закону.

У письмових поясненнях, які надійшли на адресу апеляційного господарського суду 16.06.2010 року, відповідач додатково вказував на те, що викладені в апеляційній скарзі доводи повністю відповідають правовій позиції Вищого господарського суду України, викладених у наступних судових рішеннях: постанові від 04.03.2010 року у справі №44/277 пд; постанові від 20.01.2010 року у справі №34/254; постанові від 04.02.2010 року у справі №166/77; постанові від 18.11.2009 року у справі №6/1; постанові від 08.10.2009 року у справі №40/63-09.

Ці позиції полягають в наступному.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконан ня сторонами зобов'язань за договором.

Економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін і не може бути самостійно віднесена до змі ни обставин укладення конкретних договорів оренди та підставою для їх розі рвання на користь однієї із сторін.

Нерентабельність та неприбутковість відділення банку стосується діяль ності банку, ризик зміни обставин щодо доцільності його утримання в орендо ваному приміщенні цілком покладається на банк та не може бути ризиком ін шої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалан сованості інтересів сторін.

Крім того, як зазначає відповідач, рішенням господарського суду Сумської області від 12 квітня 2010 року відмовлено в задоволенні аналогічного позову публічного акціонер ного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"до ПФ "Валентина"про розірвання договору оренди нежитлових приміщень з 05.10.2009 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 19.05.2010 року на 11:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2010 року розгляд справи було відкладено на 16.06.2010 року на 11:00 год. у зв"язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.06.2010 року підтримав апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 року розгляд справи було відкладено на 11.08.2010 року на 9:20 год. у зв"язку з необхідністю надання представнику позивача часу для ознайомлення з письмовими поясненнями відповідача, що надійшли до суду менше ніж за годину до судового засідання 19.05.2010 року.

Представник відповідача в судове засідання 11.08.2010 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6102206788584, про вручення відповідачу 30.07.2010 року копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що з врахуванням положень пункту 2 статті 652 Цивільного кодексу України позивач в момент укладення договору оренди нежитлових приміщень б/н від 10.10.2007 року виходив із слідуючого.

Така різка та глобальна для держави і для позивача фінансова криза, така зміна обставин не настане і реально не міг її передбачити; загально відомою є та обставина, що з жовтня 2007 року до жовтня 2008 року в Україні фінансово-економічний ринок був стабільним; ознаки фінансово-економічної кризи стали проявляться з другої половини жовтня 2008 року;

Вказана зміна обставин зумовлена причинами, які позивач, як зацікавлена сторона, не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; загально відомим фактом є те, що фінансово-економїчна криза носить планетарний характер і вона зачепила всі країни світу, тому відсутня вина позивача в тому, що ним не усунені причини, які викликали зміну обставин;

Подальше виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін, а саме: позивач не використовує повної площі орендованого приміщення це 154,0 кв.м., а сплачує орендну плату за 154,0 кв.м., відповідач претендує на отримання від позивача доходів у розмірі орендної плати, а тому підривається одна із засад цивільного законодавства, а саме: справедливість, добросовісність, розумність, що встановлена пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України.

Також вказує на те, що із положень договору оренди та його суті не випливає, що ризик зміни обставин, а саме: настання фінансово-економічної кризи, несе позивач, який є стороною, заінтересованою в розірванні договору оренди.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між Приватною фірмою "Валентина", орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит", орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна від 10.10.2007 року (далі договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передав орендареві у строкове платне користування частину нежитлового приміщення на першому поверсі, що розташоване в м. Суми по пров. 9-го Травня, 10-А, площею 154,0 кв.м. від загальної площі 465,0 кв.м. з метою використання орендарем для відкриття та функціонування Сумської обласної дирекції Філії "Слобожанське РУ" ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" (пункти 1.1, 1.5 договору оренди).

10.10.2007 року договір оренди був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалко К.Д. та його було зареєстровано за №5457.

На виконання вказаного договору сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі майна –нежитлового приміщення площею 154,0 кв.м.

Відповідно до нової редакції Статуту, зареєстрованої державним реєстратором 30.09.2009 р., змінено назву банку з Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит".

Договір оренди від 10.10.2007 року був підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим статтями 628, 639, 759 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Згідно з пунктом 1.6 договору строк оренди становить 5 років, починаючи з дати фактичного прийняття майна орендарем, тобто до 01.11.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2009 р. позивачем на адресу відповідача був надісланий лист за № 12/055 з пропозицією про розірвання договору за згодою сторін, який отриманий відповідачем 02.10.2009 р.

Відповідач надіслав у відповідь лист № 26 від 05.10.2009 р., в якому зазначив, що діючим між орендарем та орендодавцем договором оренди не передбачена можливість дострокового розірвання договору в односторонньому порядку на вимогу орендаря без наявності порушень з боку орендодавця, а тому орендар безпідставно вимагає дострокового розірвання договору оренди, припинення зобов'язань за ним та підписання акту приймання-передачі нежитлового приміщення.

Крім того, відповідачем була надіслана претензія № 27 від 05.10.2009 р., у якій він вимагав припинити дії з порушення визначених договором оренди договірних зобов'язань з незаконного перепланування орендованого приміщення та безпідставного його повернення орендодавцю; привести орендоване приміщення у відповідність до розділу 4 договору та технічних характеристик, визначеним у акті приймання-передачі приміщення в оренду; сплатити орендну плату у повному обсязі.

Позивач в обгрунтування позовної вимоги про розірвання договору оренди в порядку статті 652 Цивільного кодексу України посилався на те, що у зв'язку з скрутною економічною ситуацією, що склалася в Україні, позивачем було проведено скорочення штату з 15 до 2 одиниць, площа, що орендувалася за договором оренди від 10.10.2007 р., практично не використовувалася, а тому було прийнято рішення про вивільнення приміщення та розірвання договору оренди.

Мсіцевий господарський суд визнав доводи позивача обгрунтованими та задовольнив позов у вказаній частині.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками місцевого господарського суду щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в частині розірвання договору оренди, зважаючи на таке.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що цей договір може бути розірвано за погодженням сторін. Документом, який свідчить про розірвання договору за погодженням сторін, вважається акт приймання-передачі майна, підписаний сторонами.

Частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В силу частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України договір може бути розірваний з вказаної підстави за наявності одночасно чотирьох умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Сама по собі зміна істотної обставини не може бути підставою для розірвання договору.

Колегія суддів вважає, що досліджуючи обставини справи, місцевий господарський суд прийняв до уваги лише позицію позивача, яка зводиться до настання фінансової світової кризи, яка негативно вплинула на діяльність банківської системи країни та змусила його прийняти рішення про звільнення приміщення.

Разом з тим, економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, і не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів оренди, якими сторони керувались, та підставою для його розірвання на користь однієї з них.

При цьому, слід зазначити, що нерентабельність та неприбутковість відділення банку стосується діяльності позивача, ризик зміни обставин щодо доцільності його утримання в орендованому приміщенні цілком покладається на нього та не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Також слід зазначити, що місцевий господарський суд, пославшись на порушення майнових інтересів позивача при продовженні виконання ним умов договору від 10.10.2007 року та його не спроможності сплачувати орендну плату, не навів жодного доказу на підтвердження цих обставин, тоді як з урахуванням глави 13 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (2121-14) та інших нормативних актів, єдиним належним доказом, що може підтверджувати неспроможність банку виконати законні вимоги кредиторів, є аудиторський звіт.

Неплатоспроможність банку відповідно до статті 20 Закону України "Про банки та банківську діяльність" має наслідком відкликання банківської ліцензії Національним банком України, порушення справи про визнання банку неплатоспроможним та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, на думку колегії суддів, позивач не довів наявності всіх умов, які у сукупності відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору.

Також позивач в позовній заяві посилався на порушення відповідачем пункту 5.1.4 договору оренди щодо забезпечення можливості орендаря використовувати приміщення, яке проявилось у несанкціонованому відключенні електроенергії в орендованому приміщенні 07.04.2009 року з 10:12 год. до 11:37 год., про що було складено відповідний акт від 07.04.2009 року.

У зв"язку з цим позивач просив розірвати договір оренди також на підставі статті 784 Цивільного кодексу України, яка передбачає право наймача вимагати розірвання договору найму у разі передання наймодавцем у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі або у разі невиконання ним свого обов"язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Однак, позивачем не було доведено в порядку статті 33 ГПК України обставин, які могуть бути підставами для розірвання договору оренди на підставі статті 784 Цивільного кодексу України, а наданий ним акт від 07.04.2009 року складався лише працівниками позивача та представником аварійної бригади Сумиобленерго за відсутністю представників відповідача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову в частині розірвання укладеного сторонами договору оренди від 10.10.2007 року нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, пров. 9-го Травня, 10-А .

А тому, рішення господарського суду у вказаній частині слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні цієї частини позову.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність залишення без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України позовних вимог про стягнення з відповідача 45038, 07 грн. у зв"язку з ненаданням обгрунтованого розрахунку суми стягнення, який витребовувався у позивача ухвалами місцевого господарського суду від 25.12.2009 року та 26.01.2010 року. До того ж, рішення місцевого господарського суду у вказаній частині сторонами не оскаржувалось.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 2, 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 09.02.2010 року у справі № 2/52-09 скасувати в частині розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 10.10.2007 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" та Приватною фірмою "Валентина" та стягнення 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 37,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

В решті рішення господарського суду Сумської області від 09.02.2010 року у справі № 2/52-09 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.