5020-11/160 Про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - 10.08.2010 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 18 травня 2010 року у справі № 5020-11/160

за позовом Споживчого кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" (вулиця Фіолентівське шосе, 6, місто Севастополь, 99053)

(АДРЕСА_1, 99038)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

(АДРЕСА_2, 99040)

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

У серпні 2009 року Споживчий кооператив "Підприємці ринку "Фіолентівський", на підставі статті 27 Закону України "Про оренду землі" звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій просив зобов'язати відповідача усунути Споживчому кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: місто Севастополь, Фіолентівське шосе, 6 шляхом демонтажу торгівельних павільйонів: № 21 площею 17,25 м2, № 22 площею 14,7м2 ; № 23 площею 24,05м2 ; № 24 площею 24,75 м2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача відсутні правовстановлюючи документи на зазначені вище земельні ділянки.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 6 жовтня 2009 року, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2009 року, провадження по справі зупинено до розгляду по суті рішення по справі № 2-5328/2009.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 лютого 2010 року касаційну скаргу Споживчого кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" задоволено.

Постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано з передачею справи до господарського суду міста Севастополя.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18 травня 2010 року по справі № 5020-11/160 позов задоволено.

Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 усунути Споживчому кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: місто Севастополь, Фіоленовське шосе, 6 шляхом демонтажу торгівельних павільйонів: № 21 площею 17,25 м2, № 22 площею 14,7м2 ; № 23 площею 24,05м2 ; № 24 площею 24,75 м2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати.

Відповідач вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як висновки, викладені в рішенні не відповідають фактичним обставинам справи.

Письмових заперечень проти апеляційної скарги до суду не надходило.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 червня 2010 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Антонової І.В., судді Заплава Л.М. та призначена до розгляду на 6 липня 2010 року.

Розпорядженням керівництва суду від 6 липня 2010 року у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Заплава Л.М., була здійснена її заміна на суддю Котлярову О.Л.

6 липня 2010 року розгляд справи відкладено на 20 липня 2010 року; з 20 липня 2010 року на 3 серпня 2010 року; з 3 серпня 2010 на 10 серпня 2010 року.

Розпорядженням керівництва суду від 10 серпня 2010 року у зв'язку з відпусткою судді Котлярової О.Л. була здійснена її заміна на суддю Заплаву Л.М.

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи, що слухання справи відкладалось за клопотанням сторін та матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 23 липня 2008 року між Севастопольською міською радою (орендодавець) та Споживчим кооперативом "Підприємці ринку "Фіолентівський" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,8500 га для будівництва та обслуговування речового ринку, з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: місто Севастополь, Фіолентівське шосе, 6.

Договір укладено строком на 25 років.

Актами про проведення обмірів площі, складеними представниками позивача, встановлено, що на зазначеної земельній ділянці, відповідач розмістив торгівельні павільйони: № 21 площею 17,25 м2, № 22 площею 14,7м2; № 23 площею 24,05м2 ; № 24 площею 24,75 м2 .

Отже, відповідач звертає увагу, що вказані торгівельні місця були ним встановлені ще до моменту передачі ділянки позивачу.

З акту інвентаризації від 1 липня 2009 року вбачається, що торгівельні павільйони мають інвентаризаційні номера № 21, № 22, № 23, № 24.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що фактично торгівельні павільйони № 21, № 22, № 23, № 24 перекривають проектні місця № 22, № 23, № 24, № 25, № 30, № 31, № 32, № 33 у восьмому ряді ринку, відповідно до затвердженого генерального плану забудови ринку, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" № 161-ХІV від 6 жовтня 1998 (161-14) року.

Відповідно до частини другої статті 116 зазначеного Кодексу, набуття права власності на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Таким чином, правомірним користуванням земельною ділянкою є користування нею лише за наявності правовстановлюючого документу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є орендарем земельної ділянки для будівництва та обслуговування речового ринку з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови.

Однак, в матеріалах справи відсутні документи, які б посвідчували право власності чи користування відповідача на спірну земельну ділянку.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушені права не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Так, зокрема, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій. що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Враховуючи, що спірне майно не є об'єктом нерухомості, земельна ділянка для його встановлення позивачем відповідачеві не виділялась, будь-яких дозволів на встановлення металевих конструкцій не надавалось, будь-якого іншого обґрунтування правомірності знаходження вказаних об'єктів на земельній ділянці позивача з посиланням на норми чинного законодавства відповідач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав, то судова колегія погоджується з доводами господарського суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Стосовно посилання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на існування листів Споживчого кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" про надання відповідачеві земельних ділянок площею 24,0 м2, то слід звернути увагу, що у вказаних листах йдеться мова про місця № 13 та № 14, які не є предметом спору.

Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не обґрунтував своїх вимог, у зв’язку з чим вони задоволенню не підлягають.

За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України, а також правильно встановлені всі обставини справи.