Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Державне підприємство "Іллічівський морський торгівельний порт", м. Іллічівськ, Одеська область? позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна транспортно –експедиторська компанія "ІнтерТрансСервіс", м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення 28783,54грн. боргу, 598,93грн. пені, 374,19грн. інфляційних та 115,92грн. річних.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.06.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №23/87 та призначено судовий розгляд на 22.06.2011р.

21 червня 2011 року ТОВ "МТЕК "ІнтерТрансСервіс"(далі Компанія) надіслало на адресу господарського суду Донецької області зустрічний позов до ДП "Іллічівський морський торгівельний порт"(далі Порт) про стягнення 89542,38грн. як безпідставно набутих, 1880,39грн. інфляційних та 522,53грн. річних.

Враховуючи дату поштового відправлення зустрічного позову, господарський суд Донецької області ухвалою від 01.07.2011р. прийняв зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом.

В ході розгляду справи ТОВ "МТЕК "ІнтерТрансСервіс"зменшило розмір зустрічних позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та просило суд стягнути з ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" 72182,60грн. безпідставно набутої суми, 1804,56грн. інфляційних та 421,23грн. річних. Вказану заяву суд прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.08.2011р. (повний текст підписано 09.08.2011р.) у справі №23/87 відмовлено у задоволенні первісного позову; частково задоволено зустрічний позов; стягнуто з ДП"Іллічівський морський торгівельний порт" на користь ТОВ"МТЕК"ІнтерТрансСервіс" 72182,60грн. зайво сплачених коштів; в решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову мотивоване тим, що: Порт не надав суду доказів відвантаження металопрокату на адресу ЗАТ"АЗМК" та доказів проведення робіт з завантаження прокату у вагон; Порт обов’язково повинен був повідомити Компанію у спосіб та порядок, визначений п.3.7. договору №278/Е від 29.12.2007р., про зміну місцевого тарифу за 30 днів до дня, коли, на думку Порту, Компанії були надані послуги; Порт не повідомив Компанію про зміну місцевих тарифів, тому суд дійшов висновку, що у березні 2011 року по відношенню до Компанії повинні були діяти тарифи, які були чинні до 01.01.2011р. Тому позовні вимоги в цій частині визнані необґрунтованими.

Рішення суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів мотивоване тим, що: Порт передав для оплати Компанії рахунки №Е/10883 та №Е/10882 від 23.03.2011р. на загальну суму 205124,82грн., зважаючи на тарифи, які на його думку, діяли і для Компанії згідно п.3.7. договору та наказу №1350 від 17.11.2010р., в ці рахунки був включений і ПДВ; Компанія платіжним дорученням №725 від 11.04.2011р. перерахувала Порту 176341,28грн. з посиланням на вказані рахунки; оскільки, суд дійшов висновку, що у відносинах сторін у березні 2011 року повинні використовуватись тарифи, які діяли до 01.01.2011р., то Компанія зайво сплатила Порту 72182,60грн. та згідно норм ст. 1212 Цивільного кодексу України ці кошти підлягають стягненню з Порту на користь Компанії.

Разом з тим, виходячи з того, що спір виник, зокрема з вини Компанії, суд згідно ч.3 ст. 219 Господарського кодексу України звільнив Порт від відповідальності і відмовив Компанії у задоволенні її вимог в частині про стягнення 1804,56грн. інфляційних та 421,23грн. річних.

ДП"Іллічівський морський торгівельний порт" не погодилось з прийнятим рішенням та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2011р. у справі №23/87 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов повністю та відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення його прав. Так, скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи.

Зокрема, Порт зазначив, що виходячи з п.п.3.6., 3.7. договору №278/Е від 29.12.2007р. послуги перевантаження вантажу з вагону на склад Порту та знов на вагон (минаючи водний транспорт) не обумовлені договором, а тому про зміну їх вартості Порт не повинен був повідомляти Компанію та відповідно до п.3.6. договору, Компанія повинна їх сплачувати саме за тарифом, який встановлений в наказі Порту №1350 від 17.11.2010р., та який діяв на час надання послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу Компанія заперечила проти доводів Порту та зазначила, що предметом договору №278/Е від 29.12.2007р. є в т.ч. і додаткові послуги, на які посилається Порт, проте при виставленні рахунку Порт безпідставно застосував неузгоджену ставку у розмірі 105,06грн. за тону вантажу, в той час, як узгодженою була ставка у розмірі 29,26грн. за тону вантажу, тому до сплати за надані послуги підлягають 104158,68грн., а сума у розмірі 72182,60грн. є безпідставно набутою.

10 жовтня 2011 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання ДП "Іллічівський морський торгівельний порт"про відкладення судового розгляду на іншу дату у зв’язку з участю його представника в іншому судовому процесі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2011р. строк розгляду справи було продовжено на 15 днів та відкладено судовий розгляд на 09.11.2011р.

Представник Порту у судове засідання 09.11.2011р. не з’явився, відповідно до статті 98 ГПК України про час і місце судового засідання скаржник був повідомлений належним чином, про що свідчить вихідний штамп канцелярії суду на ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2011р. про відкладення судового розгляду.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника скаржника за наявними у справі матеріалами.

Представник Компанії у судовому засіданні 09.11.2011р. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника ТОВ "МТЕК "ІнтерТрансСервіс", перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов‘язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ "Міжнародна транспортно-експедиторська компанія "ІнтерТрансСервіс" було укладено договір №278/Э від 29.10.2007р., згідно умов якого Порт зобов’язався вивантажити із залізничних вагонів або інших видів транспорту, прийняти на зберігання та завантажити на судно, а також здійснити документальне оформлення прибуваючої в Порт експортної металопродукції, а Вантажовласник зобов`язався оплатити надані йому Портом послуги в узгодженому даним договором порядку та за тарифами, встановленими договором.

У пункті 2.2.9. договору визначено, що експедитором у порту є ТОВ "Метекс"та у пункті 2.3.3. договору сторони передбачили, що експедирування вантажів до/від воріт порту здійснює ТОВ "Метекс".

При підписанні даного договору вантажовласник підтверджує, що ознайомлений з місцевими тарифами порту та Зводом звичаїв Іллічівського морського торговельного порту та згоден з їх застосуванням (пункт 2.3.4. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору, вантажовласник оплачує послуги порту за діючими в порту тарифами.

Відповідно до пункту 3.4. договору вартість послуг порту по даному договору оплачується попередньо в об`ємі запланованої відправки не пізніше 5 календарних днів до її фактичного здійснення на підставі виставленого портом рахунку. Остаточний розрахунок вантажовласник здійснює протягом 10 банківських днів з моменту виставлення портом рахунку.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що інші послуги, окремо не обумовлені у розділі 3 договору, надаються на підставі заявок вантажовласника і оплачуються за місцевими тарифами порту і ставкам суміжних підприємств і організацій, які надають ці послуги. Заявки на додаткові послуги, які надаються портом і акти виконаних робіт повинні підписуватися уповноваженими представниками вантажовласника. Підтвердженням повноважень представника є видана вантажовласником довіреність.

Відповідно до пункту 3.7. договору, порт має право в односторонньому порядку змінювати місцеві тарифи на послуги за цим договором шляхом повідомлення про таку зміну вантажовласника рекомендованим листом з повідомленням, під опис вкладення в конверт, не пізніше, ніж за 30 днів до зміни тарифів.

Згідно пункту 3.8. договору, зазначені в договорі ставки приведені без врахування ПДВ. При розрахунках з клієнтурою до зазначених ставок нараховується ПДВ згідно діючого законодавства України.

Згідно пункту 3 додаткової угоди від 31.12.2009р. пункт 6.6. договору викладено у наступній редакції: "За порушення строків оплати, обумовлених в договорі, вантажовласник сплачує порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки".

У пункті 7.1. договору визначено, що договір вступає в силу з дня його укладення сторонами і діє до 31.12.2008р. Додатковими угодами від 31.12.2008р. та від 31.12.2009р. сторони продовжили строк дії договору спочатку до 31.12.2009р., а потім до 31.12.2010р. У пункті 2 додаткової угоди від 08.02.2011р. сторони передбачили, що решта умов договору діє без змін. Тобто, сторони пролонгували строк дії договору на невизначений строк.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2011р. ТОВ "Метекс"надало Порту наряд №2, в якому експедитор просив Порт відвантажити вантажною швидкістю на станцію Авдіївка Донецької залізниці для ЗАТ"АЗМК" металопродукцію загальною вагою 360465кг.

Порт стверджує, що виконав цей наряд, однак не надав суду доказів відвантаження металопрокату на адресу ЗАТ"АЗМК" - копій або оригіналів комплекту документів, передбачених Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 (z0863-00) , та доказів проведення робіт з завантаження прокату у вагон. Оскільки, Компанія не є вантажоотримувачем металопрокату, а ним повинен бути ЗАТ"АЗМК" м. Авдіївка, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги підтвердження Компанією факту відвантаження металопрокату ЗАТ"АЗМК".

Послуги, які повинен був здійснити Порт, згідно п.3.6. договору оплачуються за місцевими тарифами порту. Компанія згідно п.2.3.4. договору на день його підписання ознайомилась з місцевими тарифами порту і погоджувалась з їх застосуванням. У зв’язку з цим та беручи до уваги зміст п.3.7. договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Порт обов’язково повинен був повідомити відповідача у спосіб та порядок, визначений п.3.7. договору, про зміну місцевого тарифу за 30 днів до дня, коли, на думку Порту, Компанії були надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи Порт не повідомив Компанію про зміну місцевих тарифів, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у березні 2011 року по відношенню до Компанії повинні були діяти тарифи, які були чинні до 01.01.2011р.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про недоведеність первісних позовних вимог та обґрунтовано залишив їх без задоволення.

Порт, зважаючи на тарифи, які на його думку, діяли і для Компанії згідно п.3.7. договору та наказу №1350 від 17.11.2010р., передав для оплати Компанії рахунки №Е/10883 та №Е/10882 від 23.03.2011р. на загальну суму 205124,82грн., згідно яких вартість навантажувально-розвантажувальних робіт склала 116617,23грн. Також в ці рахунки був включений ПДВ.

Платіжним дорученням №725 від 11.04.2011р. Компанія перерахувала Порту 176341,28грн. з посиланням на вказані рахунки.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно пункту 3 частини 3 положення цієї ж статті застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

Таким чином, обов’язковою умовою, з якою законодавець пов’язує виникнення даного виду зобов’язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

При цьому, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути потерпілому це майно, незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відносинах сторін у березні 2011 року повинні використовуватись тарифи, які діяли до 01.01.2011р., тому Компанія зайво сплатила Порту 72182,60грн.

Згідно з приписом частини 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У статті 536 ЦК визначено: "1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.; 2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства".

Визначені у статті 536 ЦК України проценти є платою за користування чужими грошовими коштами, а їх безпідставне набуття чи збереження боржником може бути наслідком подій, поведінки самого стягувача чи третіх осіб, а не лише результатом протиправних дій самого боржника.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Компанією нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних у сумі 421,23грн. обчислені за період з 11.04.2011р. по 20.06.2011р. та інфляційні втрати у сумі 1880,39грн. за індексом інфляції у період з 11.04.2011р. по 20.06.2011р.

Як вбачається із приписів ст. 1212 ЦК України законодавець не пов’язує обов’язок особи, яка зберегла у себе безпідставно набуте майно, повернути потерпілому це майно з необхідністю потерпілої особи звернутися з вимогою щодо повернення майна, зокрема в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України.

Між тим, саме при розгляді цієї справи було встановлено факт застосування Портом тарифу, який змінено без повідомлення про це Компанії, та до звернення Порту із позовом Компанія не вимагала повернути переплату, у зв’язку із завищенням Портом вартості додаткових послуг, та строків для цього, відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, не визначила.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку про відсутність у Компанії права на отримання процентів як плати за користування Портом її грошовими коштами з урахуванням інфляційних втрат у визначений Компанією період.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про доведеність зустрічних позовних вимог в частині стягнення зайво сплачених коштів, обґрунтовано задовольнив зустрічний позов в частині стягнення зайво сплачених коштів у сумі 72182,60грн. та відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 421,23грн. та інфляційних втрат у сумі 1880,39грн.

За приписами статті 49 ГПК України державне мито покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 вказаної статті).

Частиною 5 статті 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, у задоволенні первісного позову було відмовлено, а подання зустрічного позову було спричинено добровільною частковою сплатою ТОВ "МТЕК "ІнтерТрансСервіс"додаткових послуг без заперечень щодо застосування ДП "Іллічівський морський торгівельний порт"тарифу, про зміну якого Компанія не повідомлялась, враховуючи, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, визначення якому дано у Рішенні Конституційного Суду України №15-РП/2004 від 02.11.2004 року (v015p710-04) , місцевим господарським судом правомірно віднесено судові витрати за обома позовами на їх заявників.

З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2011р. (повний текст підписано 09.08.2011р.) у справі №23/87 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт", м. Іллічівськ, Одеська область на рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2011р. (повний текст підписано 09.08.2011р.) у справі №23/87 –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2011р. (повний текст підписано 09.08.2011р.) у справі №23/87 –залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Надруковано 5 примірників: 1 –позивачу; 1 –відповідачу; 1 –до справи; 1 –ДАГС; 1 –ГС