41/66а Про визнання нечинним рішення міської ради в частині задоволення протесту прокуратури - 04.08.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.2010р. задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ХОРС" ( далі по тексту –ТОВ "ОСТ-ХОРС") до Донецької міської ради про визнання нечинним рішення Донецької міської ради № 27/47 від 23.01.2009 року в частині задоволення протесту прокуратури № 14прот від 14.01.2009 року та скасування прийнятого відносно ТОВ "ОСТ-ХОРС" рішення Донецької міської ради від 21.11.2008 року № 25/212 "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ХОРС" земельної ділянки в оренду для будівництва та експлуатації комплексу автомобільного центру з розміщенням виставкової автостоянки для машин "КАМАЗ" та гостьових автостоянок по Червоноармійському шосе (перехрестя з вулицею Ленкоранскою) в Куйбишевському районі".

Визнано нечинним рішення Донецької міської ради № 27/47 від 23.01.2009 року в частині задоволення протесту прокуратури № 14прот від 14.01.2009 року та скасування прийнятого відносно ТОВ "ОСТ-ХОРС" рішення Донецької міської ради від 21.11.2008 року № 25/212 "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ХОРС" земельної ділянки в оренду для будівництва та експлуатації комплексу автомобільного центру з розміщенням виставкової автостоянки для машин "КАМАЗ" та гостьових автостоянок по Червоноармійському шосе (перехрестя з вулицею Ленкоранскою) в Куйбишевському районі".

Заступник прокурора м. Донецька з винесеним рішенням не погодився та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить суд рішення скасувати та прийняте нове рішення, яким припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В обґрунтуванні заявлених вимог скаржник вважає, що судом порушена підвідомчість спору. Також не погоджується з висновком суду про законність рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 522/34 від 15.08.2007р. про погодження місця розташування об’єкту через те, що рішення Донецької міської ради від 24.06.2005р. № 20/16 щодо делегування виконкому міської ради відповідних повноважень у сфері земельних правовідносин скасовано лише 26.06.2008р. ухвалою Вищого адміністративного суду України. За таких обставин, вважає, що прокурор обґрунтовано вніс протест № 14 від 14.01.2009р., а рішення ради № 27/47 від 23.01.09 про його задоволення є законним та обґрунтованим.

Донецька міська рада з винесеним рішенням не погодилась та звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ "Ост-Хорс".

В обґрунтуванні заявлених вимог скаржник вважає рішення незаконним, винесеним із численним порушенням норм матеріального та процесуального права, а також вважає, що суд у своєму рішенні дійшов невірних висновків та не повністю дослідив обставини справи. Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у клопотанні про припинення провадження у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах, чим порушив підвідомчість справи. Місцевий господарський суд не дослідив обставину стосовно того, що Ворошиловським районним судом м. Донецька 12.10.2009р. була розглянута справа № 2-а-1419/09 за аналогічним позовом ПП "Альфа-Укр-Інвест" про скасування того ж самого рішення Донецької міської ради від 23.01.2009р. № 27/47 "Про розгляд протестів прокурора м. Донецька від 14.01.2009р. №№ 12 прот., 13 прот., 14 прот., 15 прот., 16 прот.", яке оскаржується ТОВ "Ост-Хорс", але у частині скасування рішення Донецької міської ради № 25/207 від 21.11.2008р. "Про надання приватному підприємству "Альфа-Укр-Інвест" земельної ділянки в оренду для будівництва і експлуатації будівлі центру побутового обслуговування по вул. Цусімській в Калінінському районі". Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12.10.2009р. у справі № 2-а-14/19/09 позовні вимоги ПП "Альфа-Укр-Інвест" задоволені, однак постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009р. зазначена постанова Ворошиловського районного суду м. Донецька скасована, у задоволенні позовних вимог ПП "Альфа-Укр-Інвест" відмовлено. Таким чином, факт законності рішення Донецької міської ради № 27/47 від 23.01.2009р. встановлений судами та не підлягає повторному доказуванню.

Позивач у відзиві № 15 від 16.06.2010р. на апеляційну скаргу (подання),й в судовому засіданні проти доводів викладених в апеляційній скарзі (поданні) заперечував, вважає рішення господарського суду таким, що відповідає нормам чинного законодавства, просить суд залишити рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010року в силі.

В судовому засіданні прокурор висловився на підтримку свого апеляційного подання з підстав в ньому викладених.

Донецька міська рада надала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційне подання прокурора, в якому висловилася про підтримку позиції прокурора, викладену в поданні, а також в судовому засіданні висловилася на підтримку своєї апеляційної скарги з підстав в ній викладених.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши, прокурора, представників сторін, судова колегія встановила наступне.

21.11.2008 року Донецькою міською радою прийнято рішення № 25/212 "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ХОРС" земельної ділянки в оренду для будівництва та експлуатації комплексу автомобільного центру з розміщенням виставкової автостоянки для машин "КамАЗ" та гостьових автостоянок по Красноармійському шосе (перехрестя з вулицею Ленкоранською) в Куйбишевському районі", відповідно розгляду клопотання позивача про надання земельної ділянки в оренду, проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, керуючись Земельним кодексом України (2768-14) , Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Згідно п. 1 рішення Донецької міської ради ТОВ "ОСТ-ХОРС" затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки загальною площею 2,5178 га для будівництва та експлуатації комплексу автомобільного центру (у складі: будівля автомобільної мийки та діагностики; 1-й корпус - станція технічного обслуговування на 6 постів з магазином автозапчастин; 2-й корпус - станція технічного обслуговування з діагностикою на 12 постів та автосалон) з розміщенням виставкової автостоянки для машин "КамАЗ" та гостьових автостоянок по Червоноармійському шосе (перехрестя з вулицею Ленкоранською) в Куйбишевському районі.

Пунктом 2 рішення Донецької міської ради від 21.11.2008 року № 25/212 ТОВ "ОСТ-ХОРС" надано земельну ділянку (кадастровий номер 1410137400:00:009:0081) в оренду строком на 5 років загальною площею 2,5178 га, в тому числі – 0,4418 га в червоних лініях – без права капітальної забудови, із земель житлової та громадської забудови Донецької міської ради для будівництва та експлуатації комплексу автомобільного центру (у складі: будівля автомобільної мийки та діагностики; 1-й корпус - станція технічного обслуговування на 6 постів з магазином автозапчастин; 2-й корпус - станція технічного обслуговування з діагностикою на 12 постів та автосалон) з розміщенням виставкової автостоянки для машин "КамАЗ" та гостьових автостоянок по Червоноармійському шосе (перехрестя з вулицею Ленкоранською) в Куйбишевському районі.

На підставі рішення Донецької міської ради від 21.11.2008 року № 25/212, 18.12.2008 року між Донецькою міською радою (орендодавцем) та ТОВ "ОСТ-ХОРС" (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,5178 га, в тому числі – 0,4418 га в червоних лініях, без права капітальної забудови, із земель житлової та громадської забудови Донецької міської ради для будівництва та експлуатації комплексу автомобільного центру (у складі: будівля автомобільної мийки та діагностики; 1-й корпус - станція технічного обслуговування на 6 постів з магазином автозапчастин; 2-й корпус - станція технічного обслуговування з діагностикою на 12 постів та автосалон) з розміщенням виставкової автостоянки для машин "КамАЗ" та гостьових автостоянок по Червоноармійському шосе (перехрестя з вулицею Ленкоранською) в Куйбишевському районі.

Відповідно до п. 7 вищеозначений договір укладено на 5 років з дня прийняття рішення про надання земельної ділянки, до 21.11.2013 року .

Договір оренди землі зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис 30.12.2008 року № 040814600046.

Згідно акту приймання-передачі від 18.12.2008 року. земельна ділянка, щодо якої було укладено даний договір оренди земельної ділянки, була передана відповідачем позивачу.

14.01.2009р. Прокурором м. Донецька було внесено протест на рішення Донецької міської ради від 21.11.2008 року № 25/212 до Донецького міського голови, відповідно до якого прокурор просив скасувати як протиправне рішення Донецької міської ради від 21.11.2008 року № 25/212 "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ХОРС" земельної ділянки в оренду для будівництва та експлуатації комплексу автомобільного центру з розміщенням виставкової автостоянки для машин "КамАЗ" та гостьових автостоянок по Красноармійському шосе (перехрестя з вулицею Ленкоранською) в Куйбишевському районі". Протест № 14 обґрунтовувався тим, що рішення Донецької міської ради від 21.11.2008 року № 25/212 ухвалено з використанням порядку, передбаченого статтею 123 Земельного кодексу України, тобто без проведення земельних торгів, що може свідчити або про наявність у ТОВ "ОСТ-ХОРС" умов, передбачених статтею 134 Земельного кодексу України, або про наявність у нього прийнятого відповідними органами рішення про погодження місця розташування об’єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, яке ухвалено до 1 січня 2008 року.

В протесті зазначено, що однією із умов, передбачених ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, є наявність на земельній ділянці, що надається в оренду, об’єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян або юридичних осіб, проте, як вбачається із змісту рішення, на земельній ділянці, яка передається в оренду ТОВ "ОСТ-ХОРС", відсутнє нерухоме майно, яке б належало на праві власності останньому, а також на його боці відсутні й інші підстави, передбачені ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, які б надавали можливість передавати підприємствам земельну ділянку в оренду без проведення земельних торгів.

На підставі розгляду вимог, викладених в протесті прокурора м. Донецька від 14.01.2009 року № 14прот на рішення Донецької міської ради від 21.11.2008 року № 25/212, Донецькою міською радою 23.01.2009 року ухвалене рішення № 27/47 "Про розгляд протестів прокурора м. Донецька від 14.01.2009 року №№ 12прот, 13прот, 14прот, 15прот, 16прот".

Пунктом 1 вищевказаного рішення, задоволено протест прокурора м. Донецька від 14.01.2009 року № 14прот на рішення міської ради від 21.11.2008 року № 25/212 "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ХОРС" земельної ділянки в оренду для будівництва та експлуатації комплексу автомобільного центру з розміщенням виставкової автостоянки для машин "КамАЗ" та гостьових автостоянок по Красноармійському шосе (перехрестя з вулицею Ленкоранською) в Куйбишевському районі".

Відповідно п. 3 означеного рішення скасовано рішення міської ради від 21.11.2008 року № 25/212 "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ХОРС" земельної ділянки в оренду для будівництва та експлуатації комплексу автомобільного центру з розміщенням виставкової автостоянки для машин "КамАЗ" та гостьових автостоянок по Красноармійському шосе (перехрестя з вулицею Ленкоранською) в Куйбишевському районі".

Вказана обставина стала підставою для звернення позивача за захистом свого порушеного права з відповідним позовом до господарського суду Донецької області, рішенням якого позовні вимоги задоволені повністю.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, що були присутні в засіданні суду, прокурора, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку про необґрунтованість заявлених апеляційних скарги ( подання), та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Відносини у сфері користування землі регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" №161-ХІУ від 06.10.98р. (161-14) , Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" №963-ІУ від 19.06.03р. (963-15) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової і громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

При цьому, відповідно до ч. 3 п. 1 "Перехідних положень" Земельного кодексу України (2768-14) у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Аналіз наведених норми чинного законодавства дає право на висновок про те, що у будь-якому разі на осіб, у відношенні яких до 01.01.2008р. прийнято рішення про погодження місця розташування такого об'єкта оренди або про надання дозволу на розробку проекту її відведення не розповсюджується процедура оформлення права оренди земельної ділянки з обов’язковим проведенням аукціону.

Як вбачається з наданих до справи документів, рішення про погодження місця розташування об'єкта було прийнято Донецькою міською радою 15.08.2007р. і було чинним на момент прийняття рішення від 21.11.2008 року № 25/212.

Разом з тим, вірно судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, не прийнято до уваги посилання прокурора на незаконність рішення від 21.11.2008 року № 25/212 через те, що воно прийняте на підставі незаконного рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 522/34 від 15.08.07 року, оскільки, як зазначив господарський суд Донецької області, із тексту рішення від 21.11.2008 року № 25/212 не вбачається, що у ньому відсутні будь-які посилання на рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 522/34 від 15.08.07 року. Докази наявності зворотніх обставин до матеріалів справи як суду першої, так і апеляційної інстанції не надані.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження, на момент ухвалення відповідачем рішення від 21.11.2008 року № 25/212 рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 522/34 від 15.08.07 року було чинним, не скасовано та (або) не визнано недійсним у судовому порядку.

Щодо посилань прокурора на необхідність прийняття до уваги факту скасування у судовому порядку рішення Донецької міської ради від 24.06.2005 року № 20/16 щодо делегування виконкому міської ради відповідних повноважень у сфері земельних відносин як обґрунтованість правомірності його висновків протесту № 14прот від 14.01.2009р. та незаконності прийняття рішення від 21.11.2008 року № 25/212, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання їх безпідставними, виходячи з такого.

Обґрунтовуючи свою правову позицію господарський суд виходив з того, що рішенням Донецької міської ради від 24.06.2005 року № 20/16, делеговано виконкому міської ради повноваження щодо зміни цільового призначення земель, погодження місця розташування об’єктів на земельних ділянках, передачі у власність, надання в постійне користування та оренду, продажу, викупу земельних ділянок, припинення права користування та власності на земельні ділянки, укладання угод про передачу права власності на земельні ділянки.

Також, постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 02.06.2006 року у адміністративній справі № 2а-108 задоволено позов Донецького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Донецької міської ради до Донецької міської ради, Голови Донецької міської ради, виконавчого комітету Донецької міської ради про визнання незаконним та скасування п. 2 рішення Донецької міської ради № 20/06 від 24.06.2005 року, та рішення Донецької міської ради № 21/47 від 30.09.2005 року.

Наведеною Постановою скасовано, зокрема, п. 2 рішення Донецької міської ради № 20/16 від 24.06.2005 року "Про делегування виконкому міської ради повноважень зі зміни цільового призначення земель, узгодженню місця розташування об’єктів на земельних ділянках, передачі у власність, наданню у постійне користування та оренду, продажу, викупу земельних ділянок, припиненню права користування та власності на земельні ділянки, укладанню договорів про передання права власності на земельні ділянки.

При цьому, постановою Апеляційного суду Донецької області від 16.10.2006 року наведену постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька скасовано, в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2008 року постанову Апеляційного суду Донецької області від 16.10.2006 року скасовано, а постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 02.06.2006 року у адміністративній справі № 2а-108 залишено в силі.

З такого, рішення Донецької міської ради № 20/16 від 24.06.2005 року не було визнано недійсним, що могло б свідчити про те, що воно не породжувало правових наслідків з моменту прийняття та не могло бути підставою для юридично значимих дій учасників відповідних правовідносин. Посилання на такі обставини відсутні у текстах наведених вище судових актів. Зазначене рішення було скасовано, і з огляду на наведені обставини його скасування, припинило свою дію з 26.06.2008 року.

Відтак, господарський суд дійшов вірного висновку, з чим погоджується судова колегія, що обставини, викладені у протесті прокурора № 14прот від 14.01.2009р., які стали підставою для прийняття спірного рішення, в ході розгляду справи в суді першої інстанції не знайшли підтвердження, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та не відповідають вимогам законодавства. Інші підстави для прийняття оспореного рішення відсутні, їх наявність сторонами та прокурором не підтверджена, належними доказами не доведена.

Доводи прокурора в цій частині, судова колегія вважає необгрунтованими та безпідставними.

Окрім вищевикладеного, звертаючись з апеляційним поданням, прокурор в свою чергу не погодився з висновком суду стосовно відсутності підстав для припинення провадження по справі на підставі положень п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу, так як вважає, що даний спір непідвідомчий господарському суду. Також, такої думки додержується й Донецька міська рада, про що викладено в її апеляційній скарзі.

Однак, судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги такі доводи прокурора та відповідача, оскільки, суд першої інстанції дійшов такого висновку, виходячи з аналізу норм чинного законодавства. З цього приводу судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Імперативні приписи норм статей 13, 14 Конституції України, статей 177 і 181 Цивільного кодексу України та статей 1, 6- 17 Земельного кодексу України прямо визначають, що земля та її надра, які знаходяться в межах території України - є об'єктами права власності Українського народу. При цьому, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Означені норми вказують не тільки те, що земля є об'єктом цивільного права з усіма необхідними ознаками нерухомої речі, але й те, що реалізація визначених частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України повноважень власника цієї нерухомої речі здійснюється відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування, на підставі відповідних законів, причому суб'єкти прав є рівними у праві на користування природними об'єктами права власності Українського народу.

Участь державних органів та органів місцевого самоврядування у земельних відносинах як колегіальних представників, які реалізують права держави, територіальних громад та Українського народу в цілому, як власників землі - докорінно відрізняється від участі цих органів у земельних відносинах, як суб'єктів владних повноважень.

Зокрема, юридичний факт участі у спорі суб'єкта владних повноважень не є вирішальним критерієм віднесення цього спору до такого, який підлягає розгляду виключно адміністративним судом. При розмежуванні компетенції адміністративних і господарських судів ключове значення мають саме ознаки "предмет спору" та "підстави заявленого спору", які розкривають характер спірних правовідносин між сторонами і вказують на рівність або адміністративне підпорядкування сторін спору.

Пунктом 6 частини 1 статті 12 ГПК України визначено господарську підвідомчість справ у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів. При цьому, чинне законодавство України, зокрема, норми статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 133 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України встановлюють, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або у користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміна, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки, про встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) - діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Оспорювання зацікавленими особами рішень, дій чи без діяльності органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності по зазначених вище категоріях спорів (що мають приватноправовий характер) — має провадитись у порядку господарського судочинства, оскільки прийняття компетентними органами (місцевого самоврядування або державної адміністрації) рішень з означених питань є єдиним способом втілення волевиявлення власника землі - Українського народу. За змісту статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" випливає, що орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти виключно у формі рішень, тому віднесення статтею 17 КАС України до адміністративної юрисдикції спорів із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності - не виключає процесуальної можливості розгляду господарськими судами відповідних спорів щодо оскарження рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у правових ситуаціях, коли підстави та предмет такого спору є приватноправовими.

На це вказує і резолютивна частина рішення Конституційного суду України від 01.04.10 року (v010p710-10) у справі № 1-6/2010, виходячи з якої, випадки поширення компетенції адміністративних судів на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності - слід розуміти у ракурсі того, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має виступати у цьому спорі не тільки як суб'єкт владних повноважень, але і як учасник публічно-правового спору.

Зокрема, зазначеним критеріям публічно-правового земельного спору за участі суб'єкта владних повноважень відповідають лише спори, пов'язані з управлінням в галузі використання земель, врегульовані розділом VII ЗК України (2768-14) , зокрема, встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень, планування використання земель, землеустрій, контроль за використанням та охороною земель, моніторинг земель, ведення державного земельного кадастру, у відносинах охорони земель, врегульованих розділом VI ЗК України (2768-14) , а також у відносинах, визначених частиною 1 статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

Системно аналізуючи вищенаведені обставини та норми закону, суд доходить висновку, що відносини щодо набуття та реалізації суб'єктами підприємництва прав на земельні ділянки та цивільного обороту земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін та є цивільно-правовими, тому, як наслідок, спори щодо вказаних відносин мають розглядатися у порядку господарського судочинства.

Крім того, як вбачається з постанови Верховного Суду України від 27.04.2010 року, якою визначено, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно до прийняття або вчинення ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Земельні відносини поділяються на публічні і приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими ( цивільними, господарськими).

Територіальні громади набувають здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом ( стаття 172 ЦК України).

В даному випадку, Рада у справі виступає як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, яка перебувала у її власності, рада відповідно до ст. 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ці положення Основного Закону кореспондуються з п."в" ст. 5 ЗК України, згідно з яким земельне законодавство базується на принципі невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків передбачених законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права власності на спірну ділянку та підстав його набуття. Рада як власник землі вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. Разом з цим, Рада владних управлінських функцій не здійснювала і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не виступала.


розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання та апеляційну скаргу	Заступника прокурора м. Донецька Донецької міської ради м. Донецьк