Б-50/220-09 Про банкрутство фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за заявою такої особи - 30.07.2010 Прийняття

Фізична особа-підприємець –ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Харківської області на підставі статей 7, 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з заявою про порушення справи про банкрутство, визнання її банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.12.2009р. порушено провадження у справі про банкрутство, призначено розгляд справи у судовому засіданні 20.01.2010 р., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на все майно, що належить фізичної особі –підприємцю ОСОБА_4, а також витребувано від боржника певні відомості щодо заборгованості та майна боржника.

Оскаржуваною постановою господарського суду Харківської області від 21.01.2010 р. (суддя Усатий В.О.) визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого 21.03.2006 р. виконавчим комітетом Харківської міської ради ( номер запису про включення відомостей про фізичну особу –підприємця до ЄДР 24800000000058075), за адресою: АДРЕСА_2 –банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

З дня прийняття господарським судом постанови строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця постановлено вважати такими, що настали; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина - підприємця; припинено стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

Скасовано арешти, накладені на майно боржника ( в тому числі – податкова застава), і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Ніколенка Михайла Олександровича та затверджено йому оплату праці ліквідатора у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця.

Зобов'язано ліквідатора відповідно до п. п. З, 5 ст. 23 Закону в п'ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки банкрута в установах банку і відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені ст.ст. 25- 34 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з урахуванням особливостей, встановлених ч. 7 ст. 48, ст. 49 Закону, і надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, використання коштів боржника.

Встановлено строк для пред'явлення кредиторами до господарського суду вимог до боржника - 1 місяць з дня опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Зобов'язано ліквідатора в строк до 21.07.2010 р. року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури (а.с.а.с. 96-99 т. 1).

Кредитор, ФОП ОСОБА_3, з постановою суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду від 21.01.2010 р. скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування посилається на те, що суд не з’ясував можливість погашення боржником вимог ФОП ОСОБА_5 після отримання претензії; не надано доказів на підтвердження безспірності вимог кредиторів; не подано плану санації відповідно до Закону (2343-12) ; також суд неповно з’ясував наявність у боржника активів; оскарженою постановою безпідставно скасовано арешти і інші обмеження щодо розпорядження майном; ФОП ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про місце і час проведення судового засідання.

Боржник –фізична особа –підприємець ОСОБА_4 відзиву на апеляційну скаргу не надала, але у судовому засіданні її представник просила постанову господарського суду Харківської області від 21.01.2010 року по справі № Б-50/220-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ліквідатор боржника – арбітражний керуючий Ніколенко М.О. також відзиву на апеляційну скаргу не надав, але у судовому засіданні пояснив, що, на його думку, постанова прийнята з дотриманням чинного законодавства, тому просить постанову господарського суду Харківської області від 21.01.2010 року по справі № Б-50/220-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Кредитор –ФОП ОСОБА_5 своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання не з’явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Також у судове засідання апеляційного суду не з’явився апелянт - кредитор ФОП ОСОБА_3 Із матеріалів справи вбачається, що судом належним чином на адресу апелянта направлена ухвала про прийняття апеляційної скарги до розгляду, але ухвала повернулася з поштовою приміткою про повернення у зв’язку з витіканням строку зберігання.

Виходячи з зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності апелянта та кредитора за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 21.06.2010 р. після з’ясування усіх обставин справи, заслуховування доводів учасників процесу, з огляду на заявлене клопотання представника боржника та ліквідатора про оголошення повного тексту судового рішення, колегією суддів оголошено перерву у судовому засіданні до 14-30 год. 01.07.2010 р. для підготовки постанови по справі.

30.06.2010 р. до Харківського апеляційного господарського суду надійшла заява від представника фізичної особи ОСОБА_3, яку від імені нього за довіреністю від 29.06.2010 р. подала ОСОБА_6, про відмову від апеляційної скарги у порядку ст. 100 Господарського процесуального кодексу України.

01.07.2010 р. у судовому засіданні повний текст постанови не проголошувався, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 р. повідомлено сторони про оголошення повного тексту судового рішення 30.07.2010 р. о 10-00 год.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника боржника та ліквідатора, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник - фізична особа –підприємець ОСОБА_4, ідент. код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2; яка зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 від 21.03.2006 р., звернулась до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, в якій просить визнати її як підприємця банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру на тій підставі, що в результаті здійснення нею підприємницької діяльності утворилася заборгованість перед кредиторами –ФОП ОСОБА_3 у сумі 246828,50 грн та ФОП ОСОБА_5 у сумі 97745,00 грн, яку вона не має можливості погасити.

Крім того, боржник є суб’єктом спрощеної системи оподаткування, не веде обліку доходів та витрат, не складає бухгалтерського балансу.

Боржник не має заборгованості по податках і зборах (обов'язкових платежах), із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Боржник не має заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди.

Боржник не має найманих працівників.

Боржник не має плану погашення заборгованості.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 26.12.2008 р. кредитор ФОП ОСОБА_5 звернувся до боржника з претензією з вимогою оплатити заборгованість у загальній сумі 97745,00 грн, яка утворилася внаслідок невиконання боржником умов укладеного між ними договору підряду від 02.04.2008 р. та підтверджується договором від 02.04.2008 р., актом виконаних робіт від 25.06.2008 р. на зазначену суму та претензією № 26/12 від 26.12.2008 р.

06.11.2009 р. кредитор –ФОП ОСОБА_3 звернувся до боржника з претензією з вимогою оплатити заборгованість у загальній сумі 246828,50 грн, яка утворилася внаслідок невиконання боржником умов укладеного між ними договору позики від 17.11.2008 р. та підтверджується договором від 17.11.2008 р. та претензією від 23.11.2009 р. на зазначену суму.

Боржник має наступне нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 оціночною вартістю 268730,00 грн (є предметом застави за кредитним договором з ЗАТ "ОТП Банк"); нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1-1, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-12, 1-13 загальною площею 175,8 кв.м в АДРЕСА_3, оціночною вартістю 496630,00 грн (є предметом іпотеки за кредитним договором з ЗАТ "ОТП Банк").

Боржник не має дебіторської заборгованості; на відкритих банківських рахунках залишків коштів немає; транспортних засобів за боржником не зареєстровано.

Приймаючи постанову про визнання боржника –фізичну особу –підприємця ОСОБА_4 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури з особливостями, передбаченими ст.ст. 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, встановивши, що загальний розмір кредиторської заборгованості боржника, що виникла у зв’язку з його підприємницькою діяльністю, строк погашення якої настав, складає 344573,5 грн, при цьому, його активи, які вільні від обтяження і які можуть бути спрямовані на погашення цієї заборгованості, відсутні; що свідчить про неспроможність боржника виконати свої зобов’язання перед кредиторами у повному обсязі, навіть у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів у повному обсязі, і що відповідає ознакам, передбаченим ч.5 ст. 7 Закону по банкрутство. Також суд дійшов висновку про те, що боржник відповідає законодавчому визначенню особи, яка неспроможна виконати свої грошові зобов’язання перед кредитором, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати не інакше, як через застосування відповідних судових процедур банкрутства до боржника. Господарський суд прийняв до уваги те, що сума кредиторської заборгованості перевищує активи боржника, боржник не веде підприємницької діяльності, не має можливості розрахуватися із всіма кредиторами, що свідчить про тяжкий фінансовий стан боржника.

З таким висновком не може погодитися колегія суддів з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов’язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 7 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог цього Кодексу (436-15) та інших законів.

Статтями 47 –49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі по тексту –Закон або Закон про банкрутство) встановлені особливості здійснення провадження у справі про банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності (громадянина - підприємця).

Відповідно до приписів статті 1 Закону суб’єктом банкрутства (банкрутом) може бути боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена судом; боржником може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності, який неспроможній виконати протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності; грошовим зобов’язанням є зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством; кредитором же визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

Згідно ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом (2343-12) .

Згідно приписів ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.

У відповідності до частини 5 статті 7 Закону боржник зобов’язаний в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених у цієї частині Закону (2343-12) обставин, зокрема, якщо задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; якщо при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Отже, із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що громадянин-підприємець у своєї заяві до господарського суду про порушення відносно нього провадження у справі про банкрутство повинен навести обставини неспроможності боржника виконати підтверджені у встановленому порядку документами безспірні грошові вимоги кредитора (кредиторів), пов’язані із здійсненням ним підприємницької діяльності, а також - обставини щодо того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, що при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; і довести ці обставини належними документами. Тобто, господарський суд зобов’язаний при визнанні боржника банкрутом встановити його неспроможність виконати при здійсненні підприємницької діяльності підтверджені розрахунковими або виконавчими документами вимоги кредиторів через недостатність майна, а також встановити факт наявності вимог кредитора (кредиторів), які заявлені у встановленому порядку до боржника, та того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; та якщо при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

За Законом факт безспірності вимог кредиторів виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються документами (виконавчими або іншими розрахунковими, на підставі яких здійснюється списання коштів).

Факт заборгованості боржника перед кредитором має бути підтверджений відповідними доказами. Відповідно до положень Закону (2343-12) у справі про банкрутство судом встановлюється грошові вимоги кредиторів та лише дійсні вимоги, що відповідають чинному законодавству

Матеріали справи свідчать про те, що боржник у заяві зазначив про той факт, що ним припинено підприємницьку діяльність, про що державним реєстратором внесено 25.11.2009 р. відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців"(а.с.а.с. 3, 14, 29, т. 1). Суд першої інстанції не дав цьому факту належної оцінки.

На думку колегії суддів, припинення підприємцем діяльності не тягне за собою безумовного звернення до суду з заявою відповідно до ст.ст. 47-49 Закону, боржник зобов’язаний звернутися до суду лише при наявності та доведеності належними доказами зазначених у Законі (2343-12) обставин.

Матеріали справи свідчать, що боржник звернувся до державного реєстратора пізніше, ніж до нього були заявлені вимоги кредиторів ФОП ОСОБА_7 (26.12.2008 р.) та ФОП ОСОБА_3 (06.11.2009 р.).

Тому, боржником не доведено належним чином того факту, що при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

В апеляційної скарзі апелянт –ФОП ОСОБА_3 посилається на те, що судом не узято до уваги можливість погашення ФОП ОСОБА_4 існуючу заборгованість перед ФОП ОСОБА_5 після отримання претензії 26.12.2008р.

Такі доводи підтверджуються матеріалами справи, оскільки боржником укладено договір підряду 02.04.2008 р. з ФОП ОСОБА_5 на виконання ремонтно - оздоблювальних робіт (оздоблення підлоги, стелі, стін) у нежитлових приміщеннях за адресою : АДРЕСА_3, загальною площею 175,8 кв.м, тобто на всієї площі цього приміщення.

Згідно п. 5.1. цього договору вартість та витрати по виконанню робіт зазначаються у кошторисі, але до матеріалів справи не додано до договору складеного та підтвердженого замовником кошторису як частини договору, як того вимагає ст. 844 Цивільного кодексу України.

Строк дії договору підряду встановлено до 25.06.2008 р., у цей же день підписано акт здачі-прийняття виконаних робіт, де зазначено, що ремонтно-оздоблювальні роботи виконані у приміщенні загальною площею 175,8 кв. м і вартість робіт складає 97745,00 грн. Порядок оплати –протягом трьох днів з моменту підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт. У зв’язку з несплатою виконаних робіт 26.12.2008 р. ФОП ОСОБА_5 звернувся до ФОП ОСОБА_4 з вимогою сплатити заборгованість за зазначеним договором підряду у сумі 97745,00 грн. (а.с.33-37 т. 1).

З договору позики, укладеного 17.11.2008 року між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, вбачається, що остання позичає кошти у сумі 240000,00 грн для проведення ремонтних робіт у нежитловому приміщенні за адресою : АДРЕСА_3, загальною площею 175,8 кв.м, зі строком повернення до 17.02.2009 р. Така саме мета позики зазначена у розписці про отримання 17.11.2008 р. ФОП ОСОБА_4 грошей у сумі 240000,00 грн (а.с.а.с.38-39 т.1).

Таким чином, вбачається, що, отримавши 17.11.2008р. кошти у сумі 240000,00 грн, боржник - ФОП ОСОБА_4, мала можливість погасити грошові вимоги кредитора - ФОП ОСОБА_5 у сумі 97745,00 грн, які заявлені ним 26.12.2008 р. Цьому факту суд належної оцінки не надав. Господарський суд також не встановив неможливість боржника повернути отримані грошові кошти.

Окрім того, доказів використання отриманих коштів у сумі 240000,00 грн саме на здійснення підприємницької діяльності боржником не надано.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд передчасно визнав боржника банкрутом, оскільки неповно з’ясував усі обставини стосовно відносин між боржником і кредиторами, не встановив ознаки неплатоспроможності боржника.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта щодо відсутності плану санації, наявність якого, на його думку, є обов’язковою при зверненні до господарського суду з заявою про банкрутство, спростовується приписами ч. 3 ст.47 Закону, яка встановлює право боржника подати до заяви план погашення його боргів. У своєї заяві боржник зазначив, що він немає плану погашення заборгованості.

Доводи апелянта щодо неправомірного скасування усіх арештів, накладених на майно боржника, спростовуються приписами чинного законодавства про банкрутство.

Так, у відповідності до вимог ст. 23 зазначеного Закону наслідком визнання боржника банкрутом разом з іншими є скасування арешту, накладеного на майно боржника, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

У відповідності до ст. 1 Закону ліквідація передбачає припинення діяльності боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу майна.

Тому, цілком доцільно при винесенні постанови про визнання боржника –фізичної особи - підприємця банкрутом та введенні процедури ліквідації з метою продажу майна та задоволення вимог кредиторів боржника скасовувати арешт, накладений ухвалою господарського суду при порушенні провадження у справі про банкрутство.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 52 Цивільного кодексу України та ст. 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення.

Згідно вимог ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.

У відповідності до ч. 7 ст. 47 Закону у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом, до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина –підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Ст. 48 цього ж Закону зазначає, що продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси.

Крім того, чинним законодавством не розділяється майно фізичної особи як громадянина та майно фізичної особи як підприємця, тому в ліквідаційної процедурі після визнання боржника банкрутом виявленню та продажу підлягають усі майнові активи, які належать боржнику-банкруту, окрім майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, за рахунок цього майна підлягають погашенню у встановленому законом порядку вимоги кредиторів.

Доводи апелянта відносно розгляду судом в порушення норм процесуального права справи про банкрутство боржника у його відсутності не ґрунтуються на вимогах спеціальних процесуальних норм, встановлених ст.ст. 11, 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки встановлений порядок зобов’язує господарський суд направити усім відомим кредиторам постанову про визнання боржника банкрутом і не зобов’язує господарський суд залучати усіх відомих кредиторів до розгляду заяви боржника про порушення відносно нього справи про банкрутство, у тому числі у підготовчому засіданні.

При таких обставинах, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи про банкрутство боржника не доведено обставин, що мають значення для справи, а саме: обставин неспроможності виконати свої зобов’язання перед кредиторами боржником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, які господарським судом визнані встановленими, що є підставою для скасування постанови господарського суду.

Колегія суддів також вважає, що матеріалами справи не підтверджується також факту, коли задоволення вимог боржником одного з кредиторів приведе до неможливості виконання вимог перед іншими кредиторами.

Розглянувши заяву про відмову від апеляційної скарги представника кредитора, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з того, що після розгляду усіх обставин справи у сукупності вважає, що безпідставним порушенням господарським судом справи про банкрутство у відношенні боржника ФОП ОСОБА_4 та визнання її банкрутом порушені права та охоронювані законом інтереси кредиторів боржника. Окрім того, наслідком відмови є залишення постанови господарського суду Харківської області від 21.01.2010 р. в силі, в той час як апеляційний суд дійшов висновку про наявність законних підстав для її скасування, тому такі дії з боку апелянта суперечать чинному законодавству про банкрутство.

У зв’язку з відсутністю належних доказів неспроможності виконання своїх зобов’язань перед кредиторами боржником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 господарський суд не мав правових підстав для визнання боржника банкрутом, за таких обставин постанова підлягає скасуванню повністю, а провадження у справі № Б-50/220-09 –припиненню.