50/90-10 Про розірвання договорів оренди нерухомого майна - 21.07.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2031 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 18.06.10 р. по справі № 50/90-10

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Автоальянс" м. Харків

про розірвання договорів

Позивач - Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання договорів оренди нерухомого майна № 01/10/09-01 та № 01/10/09-04 від 01.10.2009 року, укладених між нею та фірмою "Альянс", відповідачем, та виселення відповідача з орендованих приміщень по вул. Мельникова, 21 у м. Харкові.

До господарського суду Харківської області надійшла також зустрічна позовна заява відповідача про стягнення з позивача за первісним позовом 16985,00 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.06.2010 року у справі № 50/90-10 (суддя Усатий В.О.) позов задоволено повністю.

Розірвано договір оренди нерухомого майна № 01/10/09-01 від 01.10.2009 року, укладений між Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Автоальянс".

Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Автоальянс" із займаних нежитлових приміщень 1-го поверху № 1,2,4,5,1; 2-го поверху №8-13 в літ. А-2, загальною площею 171,7 кв. м. по вул. Мельникова, 21 міста Харкова - протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Розірвано договір оренди нерухомого майна № 01/10/09-03 від 01.10.2009р., укладений між Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Автоальянс".

Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Автоальянс" із займаних нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 3, 4, 10-13; 2-го поверху №24-31 в літ. Б-2 загальною площею 595,6 кв. м по вул. Мельникова, 21 міста Харкова - на протязі 10 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Автоальянс" на користь Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 340,0 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ініформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зустрічну позовну заяву повернуто заявникові –відповідачеві.

Відповідач вважає рішення місцевого господарського суду від 18.06.2010р. у справі № 50/90-10 незаконним і необґрунтованим, таким, що суперечить фактичним обставинам справи. Звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, а також стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автоальянс" 406,00 грн. судових витрат.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд прийняв рішення всупереч правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 14.01.2009 р. № 8/12ГД, згідно з якою ані умовами спірного договору, ані вимогами статті 783 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для розірвання договору, як здійснення орендарем реконструкції/поліпшень, без дозволу орендодавця. А тому, незалежно від того, які факти були встановлені судами під час розгляду справи щодо здійснення чи нездійснення відповідачем реконструкції орендованого майна, вони не можуть бути підставами для розірвання спірного договору оренди.

Крім того, вказує на те, що відповідно до пункту 7.2. розділу 7 договорів оренди № 01/10/09-01 та № 01/10/09-04 орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору лише у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання умов договорів оренди.

Також, зазначає, що факт невиконання ТОВ фірмою "Автоальянс"умов договорів оренди № 01/10/09-01 та № 01/10/09-04 не підтверджено належними доказами, якими, на думку відповідача, не можуть бути матеріали перевірки прокуратури Київського району м. Харкова, проведеної за заявою ОСОБА_4

Окрім того, вказує на те, що на його думку, Господарським судом Харківської області не було враховано, те, що за змістом пункту 5.3 договорів оренди від 01.10.2009 р. орендар має право вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, перебудову, добудову, перепланування, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості, проводити капітальний ремонт, і на ці дії орендаря згода орендодавця не вимагається.

Також звертає увагу на те, що за думкою апелянта Господарський суд Харківської області в оскаржуваному рішенні визнав встановленими обставини, які не були недоведеними, тобто допустив порушення, передбачене пунктом 2 частини 1 статті 104 ГПК України. Недоведена, як вважає відповідач, та обставина, що ТОВ фірма "Автоальянс"під час дії договорів оренди від 01.10.2009 р. було демонтовано окремі міжкімнатні перегородки і встановлено гіпсокартонні перегородки, чим погіршено стан орендованого майна шляхом недбалої поведінки. Вказані обставини, зокрема, факт проведення названих робіт ТОВ фірмою "Автоальянс"безпосередньо під час дії зазначених договорів оренди від 01.10.2009 р., не підтверджено належними доказами, а заявлені з цього приводу клопотання відповідача судом проігноровано.

Крім того, як вважає відповідач, зустрічна позовна заява була повернута відповідачеві з порушенням частини 2 статті 63 ГПК України, згідно з якою про повернення зустрічної позовної заяви суд постановляє ухвалу, а не рішення. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. А тому, прийнявши рішення щодо повернення зустрічної позовної заяви, на думку відповідача, місцевий господарський суд допустив порушення прав ТОВ фірми "Автоальянс"на оскарження.

Також, на думку відповідача, господарським судом Харківської області були порушені засади рівності учасників процесу перед законом судом, визначені статтею 4 ГПК України, оскільки надана перевага доводам позову ФОП ОСОБА_3, які не були підтверджені належними доказами і матеріалами справи.

У судовому засіданні 21.07.2010 року представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.10.2009 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Автоальянс", орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна № 01/10/09-01 (далі Договір № 1), відповідно до умов якого орендодавець зобов’язався передати орендарю у строкове платне користування за плату майно - нежитлові приміщення 1-ого поверху № 1, 2, 4, 5, І, 2-го поверху № 8-13 в літ. А-2 загальною площею 171,7 кв. м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Мельникова, буд. 21, а орендар - прийняти його у строкове користування та сплачувати орендну плату.

Крім того, 01.10.2009 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Автоальянс", орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна № 01/10/09-04 (далі Договір № 2), відповідно умов якого орендодавець зобов’язався передати орендарю у строкове платне користування за плату майно - нежитлові приміщення 1-ого поверху № 1, 3, 4, 10-13; 2-го поверху № 24-31 в літ Б-2 загальною площею 595,6 кв. м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Мельникова, буд. 21, а орендар - прийняти його у строкове користування та сплачувати орендну плату.

Відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, нежитлові приміщення 1-ого поверху № 1, 2, 4, 5, І, 2-го поверху № 8-13 в літ А-2 загальною площею 171,7 кв. м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Мельникова, буд. 21 та належать позивачу, - ФОП ОСОБА_3, на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2006 р.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, нежитлові приміщення 1-ого поверху № 1, 3, 4, 10-13; 2-го поверху № 24-31 в літ. Б-2 загальною площею 595,6 кв. м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Мельникова, буд. 21 належать позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2006 р.

Відповідно до пункту 1.4 договорів № 1 та № 2, майно передається в оренду з метою здійснення діяльності по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та продажу автозапчастин.

Згідно з пунктом 2.1 договорів № 1 та № 2 передача - приймання майна, що орендується, оформлюється актами прийому - передачі, які є невід’ємною частиною договору.

Факт передачі відповідачу вказаного майна підтверджується актами прийому-передачі від 01.10.2009 року, в пункті 2 яких зазначено, що об’єкти оренди на момент передачі знаходяться в стані, придатному до експлуатації відповідно до мети, яка вказана в договорах.

Таким чином, відповідач висловив свою згоду щодо придатності орендованих приміщень для експлуатації під приміщення для ремонту та технічного обслуговування автомобілів та продажу автозапчастин і автомобілів.

06.03.2010 р. позивач звернувся до начальника ГУ МНС України в Харківській області з вимогою проведення перевірки фактів здійснення відповідачем реконструкції орендованих приміщень без погодження їх власником.

11.03.2010 р. позивач направив на адресу відповідача телеграму, в якій просив останнього забезпечити явку уповноваженого ТОВ фірми "Автоальянс"12.03.2010 р. за адресою: м. Харків, вул. Мельникова, 23 для участі в проведенні перевірки використання переданих орендованих приміщень її власником.

Позивачем на вказану телеграму від відповідача було отримано лист, в якому зазначено, що у зв’язку з відсутністю директора ОСОБА_5 забезпечити явку уповноваженої особи та узгодити проведення перевірки використання орендованих приміщень не має можливості.

19.03.2010 р. позивач направив відповідачу телеграму, в якій зазначено, що у зв’язку з неналежним виконанням умов спірних договорів в частині недотримання вимог пожежної безпеки, він вважає за необхідне їх розірвати, яка не була отримана відповідачем у зв’язку з його відмовою в прийнятті цієї телеграми.

Згідно з пунктом 4.1 та 4.3 Договорів № 1 та № 2, орендар зобов’язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору, забезпечити збереження майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач неналежним чином виконував умови Договорів № 1 та № 2 та порушив умови цих договорів, а саме: за договором № 1 з приміщення № 9 (коридор) на сходи влаштував двірний отвір, а за договором № 2 в приміщенні № 13 літ "Б-2"(майстерня) встановив перегородки для влаштування туалету

Вказані факти підтверджуються листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області № 7120-3442 від 01.06.2010 р., відповідно до якого, планування нежитлових приміщень будинку № 21 по вул. Мельникова відповідає технічному паспорту міської БТІ реєстр № 33888 від 02.06.2006 р. за винятком:

- в приміщенні № 13 літ "Б-2"(майстерня) встановлено перегородки для влаштування туалету;

- з приміщення № 9 (коридор) на сходи влаштовано двірний отвір.

Крім того, факти порушення відповідачем умов Договорів № 1 та № 2 також підтверджуються довідкою КП "Харківське МБТІ"від 28.05.2010 р., в якій зазначено, що під час проведення сумісної перевірки 28.05.2010 р. нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Мельникова, 21 спеціалістом БТІ було встановлено, що між приміщеннями 2-го поверху № 9 та ІІ облаштований двірний отвір, в літ "Б-2"частина приміщення № 13 (майстерня) 1-го поверху переобладнана в сан. вузол.

Здійснення вказаних змін підтверджується також актом перевірки № 80ПРОК від 16.04.2010 року інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, який представлений самим відповідачем.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Згідно з пунктом 7.2 Договорів оренди №1 та №2 орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору

Відповідно до пункту 4.3 Договорів №1 та №2 орендар зобов’язався забезпечити збереження майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

Так, відповідно до ч. З ст. 767 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Відповідно до частини З статті 773 Цивільного кодексу України, наймач має право змінювати стан речі, переданої йому в найм, лише за згодою наймодавця.

Згода наймодавця обов'язкова й у разі якщо наймач має намір поліпшити річ, що є предметом договору найма (оренди).

Відповідно до частини 1 статті 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму лише за згодою наймодавця. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Відповідач не спростував доводів уточненої позовної заяви, та не навів будь- яких своїх заперечень відносно того, що за Актами прийому –передачі від 01.10.2009 року до Договорів оренди № 01/10/09 - 01 і № 01/10/09 - 04 від 01.10.2009 року, з боку Орендаря, - ТОВ фірма "Автоальянс", не було зроблено будь -яких зауважень з приводу невідповідності стану приймаємих у оренду приміщень тим фактичним даним, що відображені у технічних паспортах від 02.06.2006 року (інвентаризаційна справа № 33888, реєстровий № 2277) на ці приміщення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно зі статтею 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач порушив умови договорів оренди нерухомого майна №01/10/09-01 від 01.10.2009 р., та № 01/10/09-04 від 01.10.2009 року, самовільно здійснивши перепланування у орендованих ним за цими договорами приміщеннях та що ці порушення є істотними для орендодавця.

А тому колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про розірвання укладених між сторонами договорів оренди нерухомого майна № 01/10/09-01 та № 01/10/09-04 від 01.10.2009 року.

Відповідно до частини З статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу одній із сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

На думку колегії суддів, господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про те, що позивач виконав вимоги статті 188 ГК України, направивши відповідачу телеграму, в якій зазначено, що у зв’язку з неналежним виконанням умов спірних договорів, він вважає за необхідне їх розірвати.

Відповідно до частини 5 статті 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Оскільки спірні приміщення знаходяться у позивача на праві власності, що підтверджується відповідними витягами про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно, технічними паспортами та договорами купівлі-продажу, то місцевим господарським судом зроблено правомірний висновок про обґрунтованість вимоги позивача про виселення відповідача з належних позивачеві приміщень, орендованих відповідачем за договорами оренди № 01/10/09 - 01 і № 01/10/09 - 04 від 01.10.2009 року.

Відповідно до п. 4.7 Договорів № 1 та № 2, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов’язаний повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гірше ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодування орендатору збитків у разі погіршення стану або втрату орендованого майна з вини суборендаря.

Суд обґрунтовано посилався на ст. 785 Цивільного кодексу України, згідно якої, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, оскільки підтверджені матеріалами справи, та відповідачем не спростовані.

Відповідач посилався в апеляційній скарзі на те, що місцевий господарський суд прийняв рішення всупереч правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 14.01.2009 р. № 8/12ГД, згідно з якою ані умовами спірного договору, ані вимогами статті 783 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для розірвання договору, як здійснення орендарем реконструкції/поліпшень, без дозволу орендодавця. А тому, незалежно від того, які факти були встановлені судами під час розгляду справи щодо здійснення чи нездійснення відповідачем реконструкції орендованого майна, вони не можуть бути підставами для розірвання спірного договору оренди".

Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки здійснення орендарем реконструкції або поліпшень без дозволу орендодавця, як вже зазначалося вище, є істотним порушенням умов договору оренди, що відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору за заявою однієї із сторін в судовому порядку.

Не є обгрунтованими, на думку колегії суддів, і посилання відповідача як на підставу для відмови в позові на те, що відповідно до пункту 7.2. розділу 7 договорів оренди № 01/10/09-01 та № 01/10/09-04 орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору лише у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання умов договорів оренди.

Відповідно до частини З статті 773 Цивільного кодексу України наймач має право змінювати стан речі, переданої йому в найм, лише за згодою наймодавця.

Отже, відповідач, здійснивши реконструкцію орендованих приміщень без згоди орендодавця, погіршив їх стан, оскільки позивач є власником цих приміщень і не розраховував на зміну їх стану і після здійснення відповідачем їхньої реконструкції він не зможе здійснювати правомочності власника стосовно цих приміщень у тому вигляді, в якому вони передавались в оренду за договорами № 01/10/09-01 та № 01/10/09-04.

До того ж, відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов"язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. А статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що захист цивільного права може здійснюватися, зокрема, шляхом припинення правовідношення.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.

Зі змісту статті 15 Цивільного кодексу України та статті 6 Закону України "Про судоустрій України" випливає, що норми цих статтей щодо гарантування кожній особі права на захист у передбачений законом спосіб є імперативними, тобто такими, від яких сторони не можуть відступити при укладенні договору в будь-якому разі.

А тому, встановлення в договорі оренди умови щодо можливості його розірвання лише у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання умов договору є обмеженням права особи на захист цивільного права, що суперечить вимогам абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України та статті 6 Закону України "Про судоустрій України".

Не може також погодитися колегія суддів і з посиланням відповідача в апалеційній скарзі на те, що за змістом пункту 5.3 договорів оренди від 01.10.2009 року орендар має право вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, перебудову, добудову, перепланування, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості, проводити капітальний ремонт, і на ці дії орендаря згода орендодавця не вимагається.

Пункт 5.3 договорів оренди № 01/10/09-01 та № 01/10/09-04 встановлює необхідність надання згоди орендатором на зміну орендарем стану предмету оренди.

Отже сторонами вказаних договорів було невірно передано зміст слова "орендодатель" при перекладі з російської на українську мову.

Так, згідно з російсько-українським словником під редакцією Івакіна А.П. слово "арендатор" при перекладі на українську мову має значення "орендар", тоді як згідно з вимогами закону (частини З статті 773 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 778 Цивільного кодексу України) та згідно зі змістом орендних правовідносин сторін згоду на здійснення орендарем зміни стану орендованого майна надає саме орендодавець, а не орендар.

Також, з урахуванням вимог статті 6 Цивільного кодексу України, сторони договорів оренди при їх укладенні не могли відступити від вимог закону щодо обов"язковості надання згоди орендодавцем на зміну орендарем стану предмету оренди, оскільки обов"язковість такої вимоги випливає із суті правовідносин сторін по договору оренди, в якому орендодавець є власником предмету оренди. А зміна стану цього майна без його згоди порушує право власності орендодавця, тобто право на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, яке відповідно до статті 41 Конституції України є непорушним.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.