Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Агрикової О.В. (доповідач по справі),

суддів:

Фаловської І.М.

Мостової Г. І.

при секретарі судового засідання Матвієвській Г.В.,

представники сторін у судове засідання не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Малополовецьке"на рішення господарського суду Київської області від 23.03.2010 року (підписане 05.05.2010 року)

у справі №22/027-09 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом колективного сільськогосподарського підприємства "Нове життя", с. Малополовецьке Фастівського району Київської області,

до дочірнього підприємства "Малополовецьке", с. Малополовецьке Фастівського району Київської області,

про витребування майна із чужого незаконного володіння –

У грудні 2009 року колективне сільськогосподарське підприємство "Нове життя"(позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до дочірнього підприємства "Малополовецьке"(відповідач) про витребування майна із чужого незаконного володіння (а.с. 3-7).

Рішенням господарського суду Київської області від 23.03.2010 року у справі №22/027-09 позов задоволено повністю. Зобов’язано ДП "Малополовецьке"повернути КСП "Нове життя"капітальну будову (автогараж) з пожежним депо площею 860,4 м2, сторожку 7,7 м2, котельню 81,9 м2, які розташовані по вул. Молодіжна в с. Малополовецьке Фастівського району Київської області. Присуджено до стягнення з ДП "Малополовецьке"на користь КСП "Нове життя" 814,45 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 177-182).

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, встановивши факт знаходження без достатньої правової підстави у відповідача майна, яке належить позивачеві на праві власності, керуючись ст. ст. 387, 388, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, задовольнив позов повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП "Малополовецьке"подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 23.03.2010 року у справі №22/027-09 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на незаконність рішення Малополовецької сільської ради від 05.01.2006 року №5-25/4 і, відповідно, свідоцтва про право власності позивача на спірне майно. Також, на думку скаржника, на час укладення договору №17 купівлі-продажу від 10.04.200 року обмеження щодо його укладення були відсутні, а наявність в діях колишнього голови КСП "Нове життя"складу злочину не тягне за собою недійсність договору. Одночасно, відповідач заперечує факт існування та підписання відповідачем акта приймання-передачі від 11.03.2003 року, за яким відповідачем повернуто позивачеві спірне майно. Поряд з тим, скаржник стверджує, що ним було оплачено спірне майно згідно договору №17 купівлі-продажу від 10.04.2000 року шляхом передачі позивачеві простого векселя №713215742378 на суму 84 263,74 грн. Разом з цим, відповідач вважає, що місцевим господарським судом неправомірно не застосовано у даній справі наслідки спливу строку позовної давності.

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін. Позивач зазначає, що він є власником спірно майна, а відповідач без достатньої правової підстави користується цим майном.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.06.2010 року у справі №20/027-09 апеляційну скаргу ДП "Малополовецьке" на рішення господарського суду Київської області від 23.03.2010 року у справі №22/027-09 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 30.06.2010 року.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.06.2010 року склад колегії суддів у справі №20/027-09 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Мостова Г.І. та Мазур Л.М.

В судовому засіданні 30.06.2010 року за участю представників позивача –Притули О.Г., та відповідача –Овсієнка Р.М., було оголошено перерву до 19.07.2010 року.

Згідно розпорядження в.о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2010 року склад колегії суддів у справі №20/027-09 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Мостова Г.І. та Фаловська І.М.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

10.04.2000 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №17 (договір, а.с. 119-120), згідно умов якого позивач передав, а відповідач прийняв будівлю автогаражу вартістю 24 000,00 грн. (розділ 1 договору). Факт передачі вказаного мана позивачем відповідачеві підтверджується актом приймання-передачі до договору від 10.04.2000 року (а.с. 12).

За актом прийому-передачі будівлі автогаражу від 11.03.2001 року відповідач передав, а позивач прийняв спірне майно (а.с. 162).

Матеріали справи містять свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС №248648 від 29.12.2008 року (а.с. 17), згідно якого автогараж з пожежним депо площею 860,4 м2, сторожка площею 7,7 м2 та котельня площею 81,9 м2, які розташовані по вул. Молодіжна в с. Малополовецьке Фастівського району Київської області, належать позивачеві у справі.

Вищезазначене свідоцтво про право власності на автогараж видане органом місцевого самоврядування –Малополовецькою сільською радою на підставі рішення 25 сесії 4 скликання за №5-25/4 від 05.01.2006 року, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.12.2008 року.

Комунальним підприємством "Фастівське міжміське бюро технічної інвентаризації"відповідно до вказаного свідоцтва за позивачем було зареєстровано право власності на автогараж з пожежним депо площею 860,4 м2, сторожку 7,7 м2 та котельню 81,9 м2, які розташовані по вул. Молодіжна в с. Малополовецьке, Фастівського району Київської області, про що видано витяг №21439539 від 29.12.2008 року (а.с. 18) та №25639545 від 22.03.2010 року (оригінал надано суду апеляційної інстанції).

В ході проведення процедури самоліквідації, призначеної зборами уповноважених членів КСП "Нове життя", що вбачається з протоколу від 06.02.2007 року(а.с. 8-12), ліквідаційна комісія КСП "Нове життя"пред’явила вимоги до відповідача про повернення спірного майна шляхом направлення листа №159 від 24.06.2008 року (а.с. 28).

У відповідь від відповідача надійшов лист за №25/06 від 25.06.2008 року (а.с. 27), в якому відповідач повідомив, що користується спірним майном як власник і відмовився його повертати.

11.09.2009 року ліквідаційна комісія КСП "Нове життя"звернулась до відповідача з вимогою №10/09-09 про звільнення автогаражу, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Підставами для звернення до суду стало те, що, на переконання позивача, відповідач безпідставно використовує приміщення автогаражу і протиправно відмовляється повернути спірне майно його власнику.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду, зазначає наступне.

Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи зі змісту наведеної норми, позивач повинен довести належність йому майна на праві власності чи на іншому речовому праві. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, незалежно від того чи знає він про неправомірність і незаконність свого володіння, чи ні. При цьому незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав. Як відомо, підставами виникнення права власності слугують юридичні факти, перелік яких міститься у главі 24 ЦК.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем надано суду свідоцтво про право власності на спірне майно серії САС №248648 від 29.12.2008 року, яке видане на підставі рішення 25 сесії 4 скликання Малополовецької сільської ради за №5-25/4 від 05.01.2006 року. Також, право власності позивач на спірне майно зареєстрував в установленому законом порядку, про що свідчать витяги №21439539 від 29.12.2008 року та №25639545 від 22.03.2010 року Комунального підприємства "Фастівське міжміське бюро технічної інвентаризації".

Зазначені обставини свідчать про належність права власності на спірне майно саме позивачеві у справі. Також, рішення 25 сесії 4 скликання Малополовецької сільської ради за №5-25/4 від 05.01.2006 року та свідоцтво про право власності на спірне майно серії САС №248648 від 29.12.2008 року є чинними, в судовому порядку недійсними не визнавались та не скасовані.

Предметом віндикаційного позову виступає вимога власника, який не володіє майном, до особи, яка незаконно заволоділа цим майном, про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння. Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов’язально-правових відносин щодо спірного майна.

Позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення спірного мана, що вбачається з листа №159 від 24.06.2008 року та вимоги №10/09-0911.09.2009 року.

Вказані вимоги відповідачем відхилені.

Відповідачем не надано суду доказів звільнення будівлі автогаражу з пожежним депо площею 860,4 м2, сторожки 7,7 м2 та котельні 81,9 м2, які розташовані по вул. Молодіжна в с. Малополовецьке, Фастівського району Київської області.

Натомість, позивачем доведено факт належності саме КСП "Нове життя"права власності, зареєстрованого в установленому законом порядку, на спірне майно, а також факт незаконного, без правових підстав користування відповідачем майном позивача.

Доводи відповідача про те, що саме ДП "Малополовецьке"належить право власності на будівлю автогаражу з пожежним депо площею 860,4 м2, сторожки 7,7 м2 та котельні 81,9 м2, які розташовані по вул. Молодіжна в с. Малополовецьке, Фастівського району Київської області, викладені в апеляційній скарзі, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки не є предметом розгляду у даній справі.

В разі заперечення відповідачем належності права власності на спірне майно позивачеві, ДП "Малополовецьке"не позбавлено звернутись до суду із позовом про визнання такого права за ДП "Малополовецьке"в окремому провадженні.

Решта доводів скаржника зводиться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, які дійсно мають значення для правильного вирішення спору, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення у справі прийнято на підставі та у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 23.03.2010 року у справі №22/027-09.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 104 та 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд -

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Малополовецьке" на рішення господарського суду Київської області від 23.03.2010 року у справі №22/027-09 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 23.03.2010 року у справі №22/027-09 залишити без змін.

3. Справу №22/027-09 повернути до господарського суду Київської області.