Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Сидоренка М.В.

Будішевської

при секретарі судового засідання Войт К.В.

за участю представників сторін:

від ПП "Агро-Ніка Плюс" — ліквідатор Циркунова О.О.;

від ліквідатора —Циркунова О.О. –ліквідатор;

від кредиторів:

1.ПАТ "УкрСиббанк" — не з’явився;

2. ДПІ у м. Херсоні — не з’явився;

3. ПАТ "Укрсоцбанк" — ОСОБА_2 –по довіреності;

4. ПАТ "Державний ощадний банк України" — не з’явився;

5. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Херсоні — не з’явився;

6. Комсомольський центр зайнятості — не з’явився;

7.ПАТ "СЕБ Банк" — не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року

по справі № 5/149-Б-06

за заявою боржника Приватного підприємства "Агро-Ніка Плюс"

кредитори:

1.Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк";

2. Державна податкова інспекція у м. Херсоні;

3. Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк";

4. Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України";

5. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Херсоні;

6. Комсомольський центр зайнятості;

7.Публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк"

ліквідатор Циркунова О.О.

про банкрутство

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 01.11.2011р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

24.07.2006р. Приватне підприємство "Агро-Ніка Плюс" звернулось до господарського суду із заявою про визнання ПП "Агро-Ніка Плюс" (надалі –боржник, ПП) –банкрутом, відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство), у зв’язку з недостатністю вартості майна для задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що ліквідується.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 28.07.2006р. порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Агро-Ніка Плюс" в порядку ст. 51 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; заборонено посадовим особам боржника будь-які дії по відчуженню основних засобів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Херсонської області від 03.10.2006р. (суддя Ситюк В.Г.) на підставі ст. 51 Закону про банкрутство ПП "Агро-Ніка Плюс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ляшко О.В.

Ухвалою господарського суду від 14.05.2007р. повноваження арбітражного керуючого Ляшко О.В. щодо виконання обов’язків ліквідатора банкрута припинено та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Циркунову О.О., продовжено строк ліквідаційної процедури та зобов’язано ліквідатора здійснити ліквідацію підприємства.

Ухвалою суду першої інстанції від 14.05.2008р. затверджено реєстр вимог кредиторів ПП "Агро-Ніка Плюс", відповідно до якого, вимоги АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі ХОФ –181841,01грн., ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі ХОУ- 101341,71грн.; АКІБ "УкрСиббанк" в особі КРД –982633,63грн., АБ "Факторіал банк" в особі Херсонської філії –454198,92 –1 черга; ВВД ФСС від нещасних випадків –17,68грн., Комсомольського РЦЗ у м. Херсоні –30,26грн. –2 черга.; ДПІ у м. Херсоні –653975,13грн., з яких 400082,09грн. –3 черга, 253893,04грн. –6 черга.

У процесі ліквідаційної процедури проведено інвентаризацію майна банкрута, після чого зборами комітету кредиторів (протокол №4 від 14.08.2007р.) прийнято рішення про реалізацію майна ПП "Агро-Ніка Плюс" через біржові торги. 10.10.2008 року ТБ "Херсонська обласна товарна біржа" здійснена реалізація виробничої бази ПП "Агро-Ніка Плюс", за ціною продажу 300 876.00грн.

03 лютого 2009 року до господарського суду Херсонської області зі скаргою на дії ліквідатора ПП "Агро-Ніка Плюс" Циркунової О.О., щодо розподілу коштів від продажу майна банкрута звернувся АКІБ "УкрСиббанк", яка розглядалася неодноразово. АКІБ "УкрСиббанк" в скарзі вимагає визнати незаконними дії ліквідатора щодо розподілу коштів за продаж майна банкрута, що є предметом застави –виробничої бази ПП "Агро-Ніка Плюс", яка розташована в м. Красноперекопську по вул. 3-тя Промислова, №3; стягнути з ліквідатора кошти в сумі 139876,00 грн. та усунути арбітражного керуючого Циркунову О.О. від виконання повноважень ліквідатора боржника ПП "Агро-Ніка Плюс".

Ухвалою суду від 21.04.2010р. визнані незаконними дії з розподілу коштів та усунено арбітражного керуючого Циркунову О.О. від виконання повноважень ліквідатора ПП "Агро-Ніка Плюс". Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.07.2010 року вказану ухвалу скасовано. Зазначені судові рішення –переглянуто в касаційному порядку та постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В процесі нового розгляду справи скаржником подано до суду додаткові пояснення (від 08.02.2011р. №138-4/30-81-4411), в яких стверджується, що витрати ліквідатора підлягають погашенню пропорційно до задоволення вимог заставного кредитора, АКІБ "УкрСиббанк", та за його розрахунками становлять 37.492,18грн. Витрати в сумі 139.876,00грн. ліквідатор мав розподілити пропорційно на усіх кредиторів, а не відносити всю вказану суму за рахунок кредитора АКІБ "УкрСиббанк", різницю коштів в сумі 102.383,82грн. ( 139.876,00 –37.492,18) ліквідатор зобов’язаний повернути Банку як незаконно отримані.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 08.02.2011р. у задоволенні скарги відмовлено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 року вказану ухвалу залишено без змін. Зазначені судові рішення –переглянуто в касаційному порядку та постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Ухвалою суду першої інстанції від 09.09.2011р. на підставі ст. 25 ГПК України здійснено заміну Акціонерного банку "Факторіал – Банк" його процесуальним правонаступником –Публічним акціонерним товариством "СЕБ Банк"; Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" його процесуальним правонаступником –Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк"; Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" його процесуальним правонаступником –Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк"; Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк" його процесуальним правонаступником – Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк".

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.09.2011р. в задоволенні скарги ПАТ "УкрСиббанк" на дії ліквідатора Циркунової О.О. відмовлено.

Судом першої інстанції при винесенні ухвали були застосовані положення п.4 ст. 3-1, ст. 16, ст. 25, ч.ч. 1, 2 ст. 26, ч.1 ст.30, ст. 31 Закону про банкрутство. Ухвала вмотивована тим, що всі угоди, які були укладені ліквідатором Циркуновою О.О. з суб’єктами господарювання, укладені за погодженням з комітетом кредиторів, крім того ці угоди стосувались охорони, оформлення, реалізації заставного майна - виробничої бази в м. Красноперекопську по вул. 3-тя Промислова, №3, а судові витрати, витрати на надання правової допомоги були обумовлені наявністю декількох судових справ між боржником та ПАТ "УкрСиббанк" стосовно спірного майна; оскільки кредиторами не створювався фонд для оплати послуг арбітражного керуючого, то відповідно до ст. 43 Конституції України, ЗУ "Про оплату праці" (108/95-ВР) останній має конституційне право на одержання винагороди за виконану роботу; за договорами застави Банкам було передано майно по підробленим документам, заставне майно відсутнє, отже суд дійшов висновку, що техніка –предмет застави не перебувала у власності боржника та на момент відчуження спірного майна, вимоги ПАТ "СЕБ Банк", ПАТ "Державний ощадний банк України" та ПАТ "Укрсоцбанк" не були забезпечені заставою, і, як наслідок, не належали до вимог першої черги, виходячи з цього єдиним кредитором першої черги є ПАТ "УкрСиббанк"; щодо правомірності включення до комітету кредиторів ПАТ "СЕБ Банк", ПАТ "Укрсоцбанк", то Законом про банкрутство не передбачена залежність участі в комітеті кредиторів від забезпеченості чи незабезпеченості, вимоги ж ПАТ "СЕБ Банк", ПАТ "Державний ощадний банк України" та ПАТ "Укрсоцбанк" відповідно до ст. 31 Закону про банкрутство віднесені до четвертої черги; стосовно правомірності голосування податкової інспекції на засіданнях комітету кредиторів з кількістю голосів 653, то згідно з ч.2 ст. 15 Закону про банкрутство останні мають на зборах кредиторів кількість голосів,пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, в даному випадку штрафні санкції; ліквідатором було вжито усіх заходів щодо виявлення майнових активів, дебіторської заборгованості боржника, єдиним об’єктом, який було включено до ліквідаційної маси і за рахунок якого можливо було б погасити вимоги кредиторів та витрати на проведення ліквідаційної процедури, була виробнича база в м. Красноперекопську; ПАТ "УкрСиббанк" не надано суду належних і обґрунтованих доказів, які б підтверджували незаконність дій ліквідатора Циркунової О.О., Банку було перераховано кошти в загальній сумі 164059,69грн., решта коштів витрачена на погашення витрат ліквідаційної процедури, з яких 86803,86грн. –витрати пов’язані з реалізацією заставного майна, 2629,26грн (судові витрати, проїзні витрати, оплата юридичних послуг); ПАТ "УкрСиббанк" було підтверджено, що саме завдяки прийнятим ліквідатором заходам щодо збереження майна вдалося зберегти об’єкт; кошти отримані від реалізації об’єкту були сплачені виконавцям відповідних робіт за укладеними і погодженими комітетом кредиторів договорами (експертна оцінка нерухомого майна, його зберігання та реалізація на цільових біржових торгах, виготовлення технічної документації,брокерське обслуговування, надання юридичних послуг, транспортні послуги тощо), це підтверджено належними доказами; згідно протоколу засідання комітету кредиторів №7 від 18.12.2008р. члени комітету кредиторів, в тому числі і ПАТ "УкрСиббанк" одноголосно оцінили дії ліквідатора при здійсненні ліквідаційної процедури позитивно та затвердили звіт ліквідатора за проведену роботу станом на 18.12.2008р.; правомірним є погашення загальних витрат ліквідаційної процедури за рахунок коштів, отриманих від реалізації виробничої бази.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "УкрСиббанк" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення про задоволення скарги ПАТ "УкрСиббанк" на дії ліквідатора Циркунової О.О., посилаючись на порушення норм матеріального (ст.ст. 26, 31 Закону про банкрутство) та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а саме за приписами ч.1 ст. 31 Закону про банкрутство витрати пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі витрати на оплату праці арбітражних керуючих дорівнюються вимогам кредитора, які задовольняються у першу чергу, тому принцип пропорційності визначений ч.3 ст. 31 Закону про банкрутство діє також відносно ліквідатора, отже при розподілі коштів від продажу майна банкрута ліквідатор Циркунова О.О. зобов’язана була керуватися принципом пропорційності задоволення вимог; висновок суду першої інстанції про необхідність розрахунків з арбітражним керуючим на підставі ЗУ "Про оплату праці" (108/95-ВР) є помилковим, оскільки розподіл коштів у справах про банкрутство регулюється виключно нормами Закону про банкрутство (2343-12) ; відповідно до ч.4 ст. 25 Закону про банкрутство дії ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів, при цьому законом не пов’язана можливість оскарження дій ліквідатора з позицією кредитора на засіданнях комітету кредиторів, зборах тощо; на засіданні комітету кредиторів 18.12.2008р. обговорювалось питання лише про затвердження звіту арбітражного керуючого за півроку, питання розподілу коштів окремо у порядку денному не розглядалось; погодження комітету кредиторів на розподіл коштів від продажу заставного майна боржника ліквідатор не отримувала, а звітувала про це постфактум; будь-які твердження про "позитивність" дій ліквідатора у протоколі засідання комітету кредиторів від 18.12.2008р. відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор заперечує проти її задоволення з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

В засідання суду апеляційної інстанції представник скаржника не з’явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Представник ПАТ "Укрсоцбанк" підтримав позицію ліквідатора стосовно відсутності підстав для скасування оскарженої ухвали та задоволення скарги на дії ліквідатора.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ПАТ "Укрсоцбанк" та ліквідатора, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор у справі про банкрутство ПП "Агро-Ніка Плюс" - ПАТ "УкрСиббанк" оскаржує дії ліквідатора Циркунової О.О. з мотивів порушення нею вимог ст. 31 Закону про банкрутство (ч.3) при розподілі одержаних від продажу майна банкрута грошових коштів та вважає, що витрати ліквідатора в ліквідаційній процедурі повинні погашатись ліквідатором пропорційно до задоволення вимог заставного кредитора першої черги, у зв’язку з чим, на його думку, Банку слід додатково перерахувати 102 383,82грн. (до одержаних після продажу виробничої бази у сумі 161000грн.), а витрати ліквідаційної процедури, що підлягають відшкодуванню ліквідатору, становлять 37492,18грн.

Відповідно до ч.3 ст. 31 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не погодився з позицією ПАТ "УкрСиббанк" та дійшов вірного висновку, що приписи ч.3 ст. 31 Закону про банкрутство розповсюджуються на вимоги кредиторів у справі про банкрутство та не підлягають застосуванню при вирішенні питання погашення витрат на проведення ліквідаційної процедури.

Тобто принцип пропорційності встановлений законом для погашення вимог виключно кредиторів однієї черги при недостатності грошових коштів для повного погашення всіх вимог однієї черги, та не розповсюджується на витрати ліквідатора на проведення ліквідаційної процедури.

Дійсно, ч.1 ст. 31 Закону про банкрутство відносить витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі –витрати ліквідатора,пов’язані з утриманням і збереженням майнових активів боржника, витрати на оплату праці ліквідатора, - до першої черги задоволення, проте вказана норма чітко відрізняє поняття "вимог" (підпункти "а", "б" п.1 ч.1 ст. 31) та "витрат" (підпункти "в", "г" п.1 ч.1 ст. 31), хоча як вимоги, так і витрати задовольняються в першу чергу.

П.п. "г" п.1 ч.1 ст. 31 Закону про банкрутство встановлено, що витрати ліквідатора, пов’язані із утриманням і збереженням майнових активів боржника, на оплату праці, тощо, відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено Законом (2343-12) .

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 30 Закону про банкрутство кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону. З основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі; інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 31 Закону про банкрутство вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Як зазначається в пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/447 від 17.04.2002р. "Про деякі питання черговості задоволення вимог кредиторів у справах про банкрутство" (v_447600-02) у разі якщо усі майнові активи банкрута або їх більшу частку було передано в іпотеку (стаття 38 Закону України "Про заставу") або інший вид застави і після продажу майна банкрута виручених коштів не вистачає для задоволення інших, крім заставодержателя, вимог першої черги, усі вимоги першої черги мають задовольнятись за правилами частини 3 статті 31 Закону. У таких випадках за правилами про конкуренцію різних вимог першої черги мають задовольнятись вимоги, необхідні для проведення самої ліквідаційної процедури (витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство) та надання мінімальних соціальних гарантій персоналу (вихідна допомога звільненим працівникам банкрута).

Таким чином, положення ч.3 ст. 31 Закону про банкрутство слід розуміти таким чином, що у разі недостатності виручених від продажу майна банкрута коштів для задоволення вимог кредиторів першої черги у т.ч. вимог кредитора-заставодержателя, діє правило конкуренції вимог першої черги та пріоритет має відшкодування витрат, пов’язаних з проведенням ліквідаційної процедури (п.п. "г" п.1 ч.1 ст. 31 Закону про банкрутство).

Згідно із ст. 3-1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом. Оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Встановивши, що кредиторами не було створено фонду для оплати послуг та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (ліквідатору), місцевий господарський суд дійшов вірного висновку стосовно здійснення виплати винагороди ліквідатору за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника.

Відповідно до ч.7 ст. 43 Конституції України, з якою кореспондуються положення ч.4 ст. 3-1 Закону про банкрутство, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом першої інстанції також повністю виконані вказівки Вищого господарського суду України в постанові від 14.06.2011р. по даній справі, повно та всебічно встановлені обставини, на необхідність з’ясування яких звернув увагу суд касаційної інстанції.

Так, з наданого суду звіту ліквідатора про фактично понесені в ході ліквідаційної процедури витрати та наявних у матеріалах справи документів вбачається, що витрати ліквідаційної процедури на суму 139876грн., у т.ч. винагорода ліквідатора Циркунової О.О. за виконання своїх обов’язків у сумі 17378,95грн., повністю підтверджуються первинними документами, перелік яких наведений в оскарженій ухвалі.

Також на підставі досліджених доказів судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що на момент відчуження спірного майна (виробничої бази у м. Красноперекопську) вимоги ПАТ "СЕБ Банк", ПАТ "Державний ощадний банк України" та ПАТ "Укрсоцбанк" не були забезпечені заставою та не належали до першої черги вимог, оскільки за договорами застави банкам було передане майно по підробленим документам.

Судова колегія погоджується також із висновком першої інстанції, що правомірність включення до комітету кредиторів ПАТ "СЕБ Банк" та ПАТ "Укрсоцбанк" не може обумовлюватись забезпеченістю їх вимог та черговістю їх задоволення, що випливає з положень ст.ст. 1, 16 Закону про банкрутство, оскільки вимоги останніх були підтверджені копіями кредитних договорів та додатків до них, не заперечувались боржником, та були включені до реєстру вимог кредиторів, затвердженому судом.

Дослідивши питання правомірності голосування на засіданнях комітету кредиторів ДПІ у м. Херсоні з кількістю голосів 653, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги ту обставину, що вимоги податкової інспекції на суму 253893грн. штрафних санкцій визнані судом ухвалою від 14.05.2008р.,яка є чинною, та Закон про банкрутство (2343-12) не встановлює обмеження на врахування голосів таких кредиторів при підрахунку голосів, належних кожному кредитору.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що ліквідатором Циркуновою О.О. було вжито усіх заходів щодо виявлення майнових активів, дебіторської заборгованості боржника, та встановлено, що єдиним об’єктом, за рахунок продажу якого можливе погашення вимог кредиторів та витрат на проведення ліквідаційної процедури була виробнича база в м. Красноперекопську.

Судова колегія також зазначає, що місцевим господарським судом з дотриманням приписів ст. 43 ГПК України надано належну оцінку усім доказам по справі, всебічно розглянуті в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та, керуючись законом, зроблено ґрунтовний висновок щодо відсутності підстав для визнання незаконними дій ліквідатора Циркунової О.О. у зв’язку з розподілом коштів, отриманих від реалізації заставного майна.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк", які підставою для скасування або зміни оскарженої ухвали слугувати не можуть.

На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга ПАТ "УкрСиббанк" залишається без задоволення, оскаржувана ухвала господарського суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року - без змін як законна та обґрунтована.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105, 106 ГПК України, колегія суддів –

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Херсонської області від 27.09.2011 року залишити без змін.

постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.