Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого –судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М. Гнатюк

- М.В. Краєвська

Розглянувши апеляційну скаргу Прикарпатського державного підприємства "Спецгеологорозвідка"

на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2010р.

у справі № Б-21/149

за заявою: ДПІ в м. Івано-Франківську

до: Прикарпатського державного підприємства "Спецгеологорозвідка"

про: визнання банкрутом

за участю представників:

від кредитора – Ковтун Н.О. –представник ДПІ.

від відповідача –Гошовська О.В. –керуючий санацією,

від інвестора - Василів Р.М. - директор.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2010р., суддя Скапровська І.М., в затверджені плану санації ПДП "Спецгеологрозвідка"було відмовлено.

З даною ухвалою не погодився керуючий санацією боржника - ПДП "Спецгеологрозвідка"і оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності та визнання його банкрутом" (2343-12) .

Представник ДПІ в м. Івано-Франківську (голова комітету кредиторів) підтримав апеляційну скаргу та просив апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, керуючого санацією та директора Тзов "Спецгеологія"", оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26.053.2010р. у справі №Б-21/149 - скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.. 104 ГПК України (1798-12) , підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в м. Івано-Франківську 03.10.2008р. було подано до суду заяву про визнання ПДП "Спецгеологорозвідка"банкрутом.

08.12.2008р. господарським судом Івано-Франківської області було порушено провадження у справі про банкрутство ПДП "Спецгеологорозвідка", розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гошовську О.В..

Боржник є підприємством в якому державна частка статутного фонду перевищує 25%. Орган уповноважений управляти майном боржника - Міністерство промислової політики України, яке затвердило статут боржника 22.05.1993р.

Кредиторами боржника було визнано також Управління ПФУ у м. Івано-Франківську, ВВДФСС від НВ в м. Івано-Франківську, ПЕВКП "Промтехсервіс", КП "Івано-Франківськводоекотехпром".

11.03.2009р. розпорядником майна було подано на затвердження господарському суду реєстр вимог кредиторів ПДП "Спецгеологорозвідка", згідно з яким розмір визнаних судом вимог кредиторів становить 640 675,10 грн.

21.04.2009р. від голови комітету кредиторів надійшло клопотання про введення процедури санації ПДП "Спецгеологорозвідка"та визнання інвестором ТОВ "Спецгеологія".

Ухвалою господарського суду першої інстанції від 19.05.2009р. було введено процедуру санації та призначено керуючого санації, за погодженням з Державним департаментом з питань банкрутства, арбітражного керуючого Гошовську О.В.

13.08.2009р. в порядку ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"керуючим санацією було подано схвалений комітетом кредиторів план санації, який перебував на погодженні в Міністерстві промислової політики України.

Міністерство промислової політики України двічі повертало проект на доопрацювання.

23.03.2010р. керуючим санацією було подано суду першої інстанції доопрацьований план санації, погоджений Міністерсвом промислової політики України.

11.05.2010р. Міністерство промислової політики України направило місцевому суду лист, в якому зазначено, що даний орган управління підприємством розглянув та 13.03.2010р. погодив план санації підприємства із зауваженнями, що були погоджені комітетом кредиторів (протоколом №4 від 26.03.2010р.).

Державний департамент з питань банкрутства в листі №216-60-11/909 від 11.03.2010р. вважає за можливе погодження Міністерством промислової політики доопрацьованого плану санації за умови, що оцінка майна, яке планується передати інвестору в обмін на інвестиції, матиме рецензію фонду державного майна, а також, що майна, що залишається у боржника після відчуження, буде достатньо для здійснення подальшої його господарської діяльності, визначеної статутними документами.

Судом першої інстанції відмовлено в затверджені плану санації з тих підстав, що не виконано умов, за яких план санації може бути погоджений з Державним департаментом з питань банкрутства.

Однак апеляційний господарський суд з висновками викладеними в оскаржуваній ухвалі місцевого господарського суду не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст..4-1 ГПК України (1798-12) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . Тобто, даний Закон є спеціальним при здійсненні провадження в справах про банкрутство, а всі інші закони підлягають застосуванню лише в тій частині, що йому не суперечать.

Відповідно до постанови №15 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Згідно ст..18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд на затвердження не пізніше п’яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів.

Керуючий санацією зобов’язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном.

Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Підстав для відмови в затверджені поданого плану санації господарським судом дана норма не передбачає.

Як вбачається з роз’яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про банкрутство" при затвердженні плану санації господарським судам необхідно з’ясовувати відповідність плану санації вимогам Закону (2343-12) , а саме: дослідити дотримання встановленого порядку схвалення та погодження плану санації та дати юридичну оцінку всім істотним умовам плану санації, передбаченим п.1 ст.18 Закону.

Процедура санації являє собою систему заходів, спрямованих на запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Апеляційним судом встановлено, що комітетом кредиторів було прийнято рішення - схвалити план санації в новій редакції із змінами та доповненнями - протокол №4 від 26.03.2010р.(т.3, а.с.97-98).

На засіданні комітету кредиторів 27.04.2010р. (протокол №5) було прийнято рішення про виключення з плану санації пункту про те, що інвестор, крім вищевказаного набуває майнових прав на власність боржника на суму фактичних витрат на проведення процедури санації. Перелік майна, що пропонується передати інвестору при умові виконання ним плану санації та майна, що залишається на підприємстві після проведення заходів санації наведено в додатках №2 та №3 до плану санації –т.3, а.с.155-159. За підприємством-боржником після проведення санації залишаються об’єкти нерухомості (зварювальний, електромонтажний цех, інше), загальною балансовою вартістю 467 604 грн., автотранспортні засоби загальною вартістю 113 868 грн. та обладнання загальною вартістю 297 320 грн.

Дані обставини не були досліджені судом першої інстанції, а тому суд прийшов до помилкового висновку про те, що підприємство не матиме майна, достатнього для проведення подальшої господарської діяльності.

Міністерство промислової політики України листами від 13.03.2010р., від 11.05.2010р. на адресу господарського суду визначило себе органом управління підприємством-боржником та погодило даний план санації в цілому.

Державний департамент з питань банкрутства в листі №216-60-11/909 від 11.03.2010р. визнав належним вказане погодження плану санації Міністерством промислової політики України та просив суд надіслати на його адресу відповідну ухвалу після затвердження плану санації.

За таких обставин справи апеляційний суд приходить до висновку, що учасниками провадження у справі про банкрутство дотримано встановленого порядку схвалення та погодження плану санації, а тому даний план підлягає затвердженню. Тривалий термін провадження у даній справі –з 08.12.2008р., тобто більш як півтора року не відповідає ні інтересам держави, ні духові Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а лише створює умови для штучного, фіктивного банкрутства підприємства-боржника. Тільки план санації перебуває на розгляді в суді першої інстанції з 13.08.2009р., що свідчить про нездатність суду прийняти необхідне процесуальне рішення у справі. Згідно довідки про кредиторську заборгованість станом на 01.03.2010р. заборгованість підприємства по заробітній платі становила 305 590,04 грн., перед бюджетом –610 671,17 грн, перед пенсійним фондом –266 052,55 грн.(т.3,а.с. 95). Подальше штучне затягування процедури санації буде мати негативні наслідки для фінансово-економічного та соціального стану підприємства. Виходячи з обсягу повноважень апеляційної інстанції, визначених ст..103 ГПК України (1798-12) , апеляційний суд визнає за можливе прийняти нове рішення.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала місцевого господарського суду винесена з неповним дослідженням обставин справи, з порушенням вказаних норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Апеляційний суд виносить постанову, якою затверджує схвалений комітетом кредиторів - протоколом №4 від 26.03.2010р. зі змінами від 27.04.2010р. (протокол №5) та погоджений Міністерством промислової політики України план санації ПДП "Спецгеологорозвідка".

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу ПДП "Спецгеологорозвідка"задовольнити повністю.

Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2010 року у справі №Б-21/149 скасувати повністю.

Затвердити план санації ПДП "Спегеологорозвідка", схвалений комітетом кредиторів - протоколом №4 від 26.03.2010р. зі змінами від 27.04.2010р. (протокол №5) та погоджений Міністерством промислової політики України.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Івано-Франківської області.