4/22/10 Про стягнення пені та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг згідно з договором - 08.07.2010 Прийняття

У березні 2010 року військовий прокурор Київського гарнізону звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства "Науково –виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" –"Машпроект" (далі - Підприємство) про стягнення 21827,01 грн. пені та 3073,41 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати наданих послуг згідно з договором № 1- 01/1410/ВП-2007 від 31.10.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що на підставі вказаного договору згідно з актом № 19/1 від 29.05.2009р. позивачем було надано відповідачеві послуги на загальну суму 1024100 грн., які останній мав оплатити до 28.06.2009 року. На вказану дату відповідачем було сплачено лише 200000 грн., а решта боргу у розмірі 824000 грн. була оплачена із простроченням платежу до 28.09.2009 року. Тому на підставі п. 4.2 договору та ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України прокурор просив стягнути з відповідача суму пені та процентів річних за період з 29.06.2009р. по 27.09.2009р.

Підприємство не визнало позов посилаючись на неправильне обчислення терміну нарахування пені та річних, неукладеність договору на підставі ч. 8 ст. 181 ГК України, порушення вимог закону допущених під час укладення правочину, у зв’язку з чим керуючись ч. 3 ст. 215 ЦК України заперечувало дійсність договору про надання послуг, а також неправомірне нарахування пені та річних у зв’язку з неоформленням сторонами додаткової угоди до договору з уточнювальною вартістю фактично наданих послуг.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.04.2010 року у справі (суддя –Дубова Т.М.) позов задоволено частково, стягнуто з Підприємства на користь Міністерства оборони України 16 589,69 грн. пені та 2359,22 грн. 3% річних.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, але позов підлягає задоволенню частково за період з 10.07.2009р. по 27.09.2009р., оскільки судом встановлено, що право нарахування штрафних санкцій та річних у позивача виникло з 10.07.2009р. з урахуванням дати надсилання відповідачеві для підписання акту № 19/01.

В апеляційній скарзі Підприємство просить зазначене рішення повністю скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що місцевим судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовані всі обставини, які мають істотне значення для справи, визнані встановленими обставини, які фактично позивачем не доведені, а також висновки, викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи. Скаржник зазначає, що після приймання кожної партії продукції сторони повинні оформлювати додаткову угоду, якою затверджувати остаточну суму, що підлягає оплаті. За відсутності додаткової угоди вимагати оплати по неузгодженій договором сумі позивач не мав правових підстав. У разі відсутності підписаної сторонами додаткової угоди на збільшення суми, яка підлягає оплаті за прийняту продукцію за договором, вважається, що сторони погодили між собою нові зобов’язання, тобто на підставі ч. 2 ст. 604 ЦК України відбулася новація, яка припиняє додаткові зобов’язання, пов’язані з первісним зобов’язанням, а тому нарахування позивачем пені та 3% річних є неправомірним.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України заперечує проти її задоволення вважаючи викладені у ній доводи необ’єктивними та такими, що ґрунтуються лише на власному тлумаченні скаржником норм матеріального і процесуального права, а також основних положень договору про надання послуг, з приводу неналежного виконання якого останнім виник цей спір. Тому позивач просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 31.10.2007 року між Підприємством (замовник) та Міністерством оборони України (виконавець) було укладено договір № 1-01/1410/ВП-2007 про надання послуг, відповідно до якого виконавець прийняв на себе зобов’язання щодо забезпечення підпорядкованим йому Головним представництвом замовника № 1301 надання замовнику послуг з контролю якості та приймання продукції (далі –виконання робіт), згідно з переліком продукції, яка підлягає контролю якості та прийманню виконавцем відповідно до вимог нормативно-технічної документації та інших умов, вказаних у договорах на постачання продукції. Права Представництва визначаються Положенням про військові представництва на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 279 (279-99-п) (далі –Положення); замовник зобов’язався оплатити виконавцю надані послуги з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт) відповідно до умов цього договору;

Умовами пунктів 2.2.2 даного договору визначено, що виконавець зобов’язаний в межах затвердженого переліку продукції здійснювати контроль якості та приймання продукції (виконання робіт) по мірі її пред'явлення замовником або за узгодженими графіками.

Умовами розділу 3 даного договору, в редакції протоколу розбіжностей № 2 від 27.03.2008р., сторони встановили, що за надані послуги замовник перераховує на рахунок виконавця грошові кошти в розмірі 1,0 % від вартості прийнятої продукції; загальна вартість послуг, які будуть надані за даним договором, згідно переліку продукції, становить 2014950 грн. без ПДВ, за курсом Національного банку України на 10 вересня 2007 року 5,05 грн. за 1 дол. США; у разі проведення розрахунків за прийняту продукцію (виконання робіт) в іноземній валюті оплата послуг здійснюється замовником у національній валюті України –гривнях, згідно з курсом Національного банку України на день перерахування коштів виконавцю; розрахунки здійснюються шляхом проведення попередньої оплати або у тридцятиденний термін після затвердження сторонами акта про надання послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт). Виконанням обов’язків з боку виконавця вважається здійснення представництвом контролю якості та приймання продукції і складання акта про надання послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт). Затверджений замовником акт надання послуг надсилається виконавцю. Копія платіжного доручення надсилається окремо.

Вартість фактично наданих послуг уточнюється під час здійснення розрахунків та оформлюється додатковими угодами, що є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно з умовами п. 4.2 договору за порушення строків оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми затриманого платежу за кожний день затримки.

На виконання своїх зобов’язань за цим договором позивач у квітні 2009 року надав відповідачеві послуги із контролю якості та приймання продукції загальною сумою 1024100 грн., що підтверджується актом № 19/1 від 29.05.2009р., складеним та затвердженим сторонами в порядку, передбаченому умовами п. 3.4 договору, який є підставою для проведення фінансових розрахунків між сторонами, про що прямо зазначено в тексті даного акту.

Отже, відповідно до умов вказаного пункту договору, за розрахунками позивача, відповідач повинен був оплатити надані послуги до 28.06.2009 року включно. Проте, оплата наданих послуг у встановлений договором строк відповідачем була проведена частково на суму 200 000 грн., а решта боргу у розмірі 824100 грн. була сплачена з простроченням платежу до 28.09.2009 року, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень, наявних у справі.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач на підставі умов п. 4.2 договору нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за період з 29.06.2009 року по 27.09.2009 року в сумі 21827,01 грн., а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми –3073,41 грн. згідно з наданими обґрунтованими розрахунками.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За вимогами ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 цього Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 ЦК України визначено, що Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ретельно дослідивши обчислені позивачем розрахунки пені та процентів річних місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що вони відповідають умовам укладеного сторонами договору та чинному законодавству і відповідачем не спростовані як в цілому так і за їх складовими. Але з урахуванням дати повернення позивачем підписаного акту № 19/01 відповідачеві 09.06.2008 року, що вбачається з повідомлення № 06585988 відділення поштового зв’язку, суд встановив, що право нарахування відповідачеві пені та процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання у позивача виникло з 10.07.2009 року, у зв’язку з чим обґрунтовано задовольнив позов частково.

Доводи позивача в обґрунтування заперечень проти позову щодо неукладеності та нікчемності договору про надання послуг судом правильно були відхилені як надумані. Наявні у справі матеріали беззаперечно свідчать про те, що сторони остаточно узгодили всі істотні умови даного договору та приступили до його виконання і частково виконали. Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Недійсність даного договору законом прямо не встановлена і в судовому порядку він недійсним не визнавався.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника про те, що за відсутності оформленої сторонами додаткової угоди до договору, вимагати оплати наданих послуг позивач не мав правових підстав, колегією суддів відхиляються як неспроможні.

Як вже було зазначено вище, умовами пунктів 3.3, 3.4 договору сторони встановили, що виконання обов’язків з боку виконавця з контролю якості та приймання продукції підтверджується складеним актом про надання послуг (виконання робіт); розрахунки здійснюються у тридцятиденний термін після затвердження сторонами акта про надання послуг (виконання робіт); оплата послуг здійснюється замовником у національній валюті України –гривні згідно з курсом Національного банку України на день перерахування коштів.

Отже, затверджений сторонами акт є остаточним документом, що підтверджує факт виконання обов’язків з боку виконавця та є підставою для проведення фінансових розрахунків між сторонами, а за умовами договору виконання відповідачем свого обов’язку щодо оплати наданих послуг не поставлено в залежність від оформлення сторонами додаткової угоди до даного договору.

Тим більше, що наявне у справі листування між сторонами (лист відповідача № 24/4366 від 21.05.2009р., лист позивача № 259/1724 від 01.06.2009р.) свідчить про те, що саме відповідач складав акт № 19/1 і на підставі ст. ст. 192, 533 ЦК України, ст. 189 ГК України визначав вартість наданих йому послуг у гривнях за курсом НБУ станом на 07.05.2009р. –7.7 грн. за 1 дол. США та надсилав зазначений акт позивачеві для узгодження та затвердження.

Не заслуговують на увагу також наведені скаржником в апеляційній скарзі питання щодо припинення зобов’язання за домовленістю сторін на підставі ч. 2 ст. 604 ЦК України, оскільки такі доводи є наслідком помилкового довільного тлумачення відповідачем змісту норми ч. 2 ст. 604 ЦК України, якою врегульовано можливість припинення зобов’язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими же сторонами (новація). В матеріалах справи не міститься будь - якої угоди укладеної сторонами в межах виконання договору про надання послуг від 31.10.2007р. з цього приводу.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.