60/08-10 Про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу устаткування для автоматичного оброблення інформації - 08.07.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 1390Х/1-8 на рішення господарського суду Харківської області від 19.04.10 р. по справі № 60/08-10

за позовом Приватного підприємства "Ал'таір" м. Харків

до Бюджетної установи "Фонд" м. Харків

перша 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, м. Київ

друга 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Харкова Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, м. Харків

про стягнення 809199,39 грн.

Позивач, ПП "Ал'таір", звернувся до господарського суду Харківської області та після уточнення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача 739902 грн. основного боргу, 27376,37 грн. інфляційних витрат, 5351,62 грн. 3% річних та 36569,40 грн. пені по договорам постачання № 183 та № 184 від 10.09.2009 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.04.10 р. по справі № 60/08-10 (суддя Чистякова І.О.) позов задоволено частково в сумі 772629,99 грн. Стягнуто з Бюджетної установи "Фонд" на користь ПП "Ал'таір" основну суму боргу у розмірі 739902 грн., інфляційні витрати у розмірі 27376,37 та 3% річних у розмірі 5351,62 грн. В решті частині позову в сумі 36569,40 грн. відмовлено.

Відповідач, Бюджетна установа "Фонд", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду частково необґрунтоване, прийняте при неповному і всебічному з’ясуванні обставин справи, що призвело до порушень норм процесуального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 19.04.10 р. по справі № 60/08-10 скасувати в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 27376,37 грн., 3% річних у розмірі 5351,62 грн.

Позивач, ПП "Ал'таір", у відзиві на апеляційну скаргу відповідача та представник в судовому засіданні зазначає, що при винесені рішення суд першої інстанції дослідив всі докази в їх сукупності, виніс законне та обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 19.04.10 р. по справі № 60/08-10 залишити без змін.

Перша 3-я особа, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні зазначає, що підтримує апеляційну скаргу відповідача в повному обсязі. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.04.10 р. по справі № 60/08-10 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Друга 3-я особа, Управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Харкова в листі № 2.1-06/1451 від 23.06.2010 р. зазначає, що відповідачем до управління був наданий кошторис на 2009 р. в якому передбачені капітальні видатки по КЕКВ 2110 "Придбання обладнання і предметів довгострокового користування" в сумі 18000000 грн. Станом на 31.12.2009 р. асигнування за КЕКВ 2110 не надходили. Просить суд розгляди справу за відсутності представника 2-ої 3-ої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Приватним підприємтстволм "Ал'таір" (постачальник) та Бюджетною установою "Фонд" (покупець) 10.09.2009 року укладено договори купівлі-продажу №183 та №184.

Відповідно до п.1.1. договору купівлі-продажу № 183 постачальник зобов`язується поставити та ввести в експлуатацію, а покупець прийняти й оплатити вартість устаткування для автоматичного оброблення інформації (30.02.1), (не раніше 2009 року випуску), на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 1.1. договору купівлі-продажу № 184 встановлено, що позивач зобов`язується поставити та ввести в експлуатацію, а відповідач прийняти й оплатити устаткування фотографічне (33.40.3), 2009 року випуску, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.1.2. вказаних договорів характеристики устаткування, що поставляється по договірній ціні, найменування, кількість і ціна представляються в специфікації (додаток №1 до договорів), яка є невід`ємною частиною даних договорів.

Найменування товару, його кількість та сума товару сторонами погоджено у додатку №1 до договорів №183 та №184.

Відповідно до п.3.1. договорів купівлі-продажу №№ 183,184 від 10.09.2009р заходи щодо поставки устаткування здійснюються позивачем після отримання письмової заявки від відповідача про поставку.

Згідно п.4.1. загальна сума договору №183 від 10.09.2009р. становить 495000,00 грн., договору №184 від 10.09.2009р. - 244902,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 11.09.2009 р. відповідач направив позивачу заявки за №№ 365, 366 в яких просив позивача поставити устаткування на умовах, передбачених договорами купівлі-продажу від 10.09.2009 року № 183 та 184.

Згідно п.3.3. вище вказаних договорів строк поставки устаткування встановлюється 70 діб з моменту підписання договору. Дозволяється дострокова поставка устаткування.

Позивач свої зобов’язання по вказаним договорам купівлі-продажу виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 739902,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №11694 від 20.10.2009 р., №11695 від 20.10.2009 р. та №11888 від 22.10.2009 р., а також актами прийому-передачі від 22.10.2009 р. до договору № 183 від 10.09.2009 р. та від 20.10.2009 р. до договору № 184 від 10.09.2009 р. (т. 1 а. с. 24-31).

На підставі доручень № 152 від 16.10.2009 р., № 153 від 16.10.2009 р., № 154 від 22.10.2009 р. відповідачем поставлений товар було отримано, про що також свідчить підпис представника відповідача на вище вказаних видаткових накладних та на актах прийому-передачі

Згідно п.4.2. договорів купівлі-продажу №№ 183, 184 від 10.09.2009р. оплата за договорами за умови фінансування з державного бюджету здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача після поставки устаткування, підписання акта приймання-передачі на підставі товарної накладної не пізніше 30.12.2009р.

Проте, відповідач взяті зобов’язання по вище вказаним договорам не виконав, суму за поставлений товар не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 739902,00 грн.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не вставлено договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України настає незалежно від вини відповідача.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що господарський судом Харківської області правомірно визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу 739902,00 грн., 27376,37 грн. інфляційних втрат, 5351,62 грн. 3% річних законними, обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 36569,40 грн. пені колегія суддів зазначає наступне.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України)

Згідно п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи відповідач, вживав залежні від нього заходи, направлені на отримання бюджетних коштів для погашення заборгованості.

Управлінням Державного казначейства у Жовтневому районі було затверджено кошторис на 2009 рік в сумі 12 536 000,00 грн., згідно якого на придбання обладнання і предметів довгострокового користування за кодом №2110 закладено до бюджету 1 800 000,00 грн.

Згідно звіту про надходження та використання коштів загального фонду за 2009 р. коштів на придбання обладнання і предметів довгострокового користування відповідачу не надійшло.

Згідно довідки №38 Управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Харкова Головного управління Державного казначейства України у Харківській області відповідач є бюджетною організацією і фінансується з Державного бюджету.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи листом за №03-571/203 від 21.01.2010р. повідомлено позивача про те, що у вересні-грудні 2009 року Державне казначейство виділяло кошти лише на захищені статті видатків (соціальні виплати та комунальні платежі), а у зв`язку з тим, що фінансування здійснюється за тимчасовим розписом держбюджету, заборонено провадити капітальні видатки (т. 1 а. с. 155).

Відповідно до пояснень, наданих Управлінням Державного казначейства у Жовтневому районі м. Харкова станом на 31.12.2009 року асигнування за КЕКВ 2110 "Придбання обладнання і предметів довгострокового користування" не надходили. До Управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Харкова були завчасно надані реєстри фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 143 від 27.10.2009 р. та № 147 від 28.10.2009 р. на загальну суму 739902 грн. (т. 2 а. с. 106-107).

Тобто, невиконання зобов`язання по сплаті поставленого устаткування сталося не з вини відповідача, який вживав залежні від нього заходи, направлені на отримання бюджетних коштів для погашення заборгованості.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 36569,40 грн. з тих підстав, що невиконання зобов`язання по сплаті поставленого устаткування сталося не з вини відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки господарського суду Харківської області.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 19.04.10 р. по справі № 60/08-10 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв’язку з чим, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -