Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Білецька Л.М., Науменко І.М.,

секретар судового засідання –Колесник Д.А.,

за участю представників сторін:

від позивача –Якубович К.О., довіреність від 28 грудня 2009 року № 26;

від відповідача –Чорний В.А., довіреність від 01 червня 2010 року б/н;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Тііран, ЛТД", м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2010 року у справі № 2/2-10

за позовом Комунального позашкільного навчального закладу "Станція юних техніків" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Тііран, ЛТД", м.Дніпропетровськ

про стягнення 20634,91 грн., -

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2010 року у справі № 2/2-10 (суддя Боділовська М.М.) стягнуто з відповідача ТОВ ВКФ "Тііран, ЛТД" на користь позивача Комунального позашкільного навчального закладу "Станція юних техніків" Дніпропетровської міської ради 18360,91 грн. основного боргу, 2274 грн. пені; 206,40 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При винесенні рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем зобов’язання по своєчасній та у повному обсязі сплаті орендної плати, у зв’язку з відповідача стягнуто заборгованість з нарахуванням пені за прострочення платежів.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач –ТОВ ВКФ "Тііран, ЛТД", звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, неповне з’ясування судом суттєвих обставин справи, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про порушення його процесуальних прав та неправомірність розгляду господарським судом справи у його відсутність без належного його повідомлення про час і місце розгляду справи. Крім цього, відповідач посилається на пропуск позивачем строку давності щодо стягнення неустойки та порушення позивачем при розрахунку пені положень ст. 232 ГК України, а також вказує про неправомірність стягнення орендної плати за 2008 рік, оскільки він фактично приміщенням не користувався.

Позивач –КПНЗ "Станція юних техніків", проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду –без змін. У поданому відзиві зазначає, що відповідач належним чином повідомлявся про судові засідання господарського суду, нарахування пені відповідає положенням договору та вимогам ст. 232 ГК України, відповідач не подавав заяви про застосування строку позовної давності і фактично повернув приміщення 30 грудня 2008 року, про що свідчить акт прийму-передачі

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

11 вересня 2001 року між позивачем –Комунальним позашкільним навчальним закладом "Станція юних техніків" Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та відповідачем –ТОВ ВКФ "Тііран, ЛТД" (орендар) був укладений договір оренди № 52Л, згідно умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння і користування нежитлове приміщення загальною площею 138,1 кв.м., розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Кам’янська,21, під офіс, на термін до 01 січня 2007 року /а.с.8-11/.

Додатковою угодою № 5Л від 01 січня 2007 року сторонами було продовжено строк дії договору оренди до 25 грудня 2007 року шляхом внесення змін до п.10.1 договору оренди, а також погоджено розрахунок орендної плати у сумі 3542,58 грн. за перший місяць з ПДВ /а.с.12-13/.

В п.3.2 договору оренди сторонами встановлено, що орендна плата перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 5 числа послідуючого місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Проте, відповідач своїх зобов’язань по своєчасній та у повному обсязі сплаті орендної плати не виконав, орендні платежі у встановлених договором строк та розмірі не здійснив.

Фактично відповідач звільнив орендоване приміщення 30 грудня 2008 року, що підтверджується складеним сторонами актом прийому-передачі нежилого приміщення від 30 грудня 2008 року /а.с.14/.

Станом на дату звільнення приміщення –30 грудня 2008 року загальна сума заборгованості відповідача по орендній платі склала 18360,91 грн. /а.с.16/; претензія позивача про сплату боргу /а.с.15/ залишена відповідачем без задоволення. Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем –ТОВ ВКФ "Тііран, ЛТД", не виконані належним чином зобов’язання по сплаті орендної плати, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про стягнення з відповідача суми виниклої заборгованості.

Викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи про неправомірність нарахування позивачем орендної плати за 2008 рік з посиланням на те, що у цей період він приміщенням не користувався, судовою колегією відхиляється як безпідставне.

Відповідачем фактично звільнено та повернуто позивачу орендоване приміщення 30 грудня 2008 року, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі та свідчить про те, що приміщення протягом 2008 року знаходилося у користуванні відповідача, тому останній зобов’язаний сплатити оренду плату за вказаний період.

Також, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

В п.3.4 договору оренди сторонами встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

З урахуванням прострочення відповідачем сплати орендної плати з останнього підлягає стягненню пеня.

Що стосується розміру стягнення пені, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно розрахунку /а.с.16/ позивач просить суд стягнути пеню за листопад і грудень 2008 року з урахуванням заборгованості за вказані місяці (листопад 2008 року –4918,63 грн., грудень 2008 року –9911,04 грн. (4918,63 грн. + 4992,41 грн.) у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення.

Разом з цим, як встановлено ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. При цьому зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням вищенаведених положень закону з відповідача підлягає стягненню пеня, відповідно до заявлених позовних вимог, в сумі 298,23 грн., виходячи з наступного розрахунку:

- листопад 2008 року –4918,63 х (2 х 12) : 100 : 366 х 30 = 96,76 грн.,

- грудень 2008 року – 9911,04 х (2 х 12) : 100 : 366 х 31 = 201,47 грн.

Викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо порушення позивачем вимог ст. 232 ГК України судова колегія відхиляє як неспроможні та такі, що не відповідають обставинам справи.

Положення ч.6 ст. 232 ГК України передбачають припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивачем пеня обрахована за останні два місяці строку виконання зобов’язання по сплаті орендної плати, тому підстави для застосування положень ст. 232 ГК України відсутні.

Що стосується посилання відповідача в апеляційній скарзі на закінчення строку позовної давності за вимогами про стягнення неустойки, то відповідно до відповідно до положень ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи господарським судом першої інстанції відповідної заяви не подавалося, у суду відсутні підстави для застосування позовної давності.

При цьому судова колегія також визнає безпідставними і необґрунтованими твердження відповідача про порушення господарським судом норм процесуального права з посиланням на неправомірність розгляду справи у його відсутність та порушення його процесуальних прав.

Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, його юридичною та фактичною адресою є м.Дніпропетровськ, пр.Героїв,30а.

Як вбачається із матеріалів справи, господарським судом ухвалою від 02 березня 2010 року у зв’язку з неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи було відкладено на 11:40 год. 16 березня 2010 року /а.с.46/. Копія вказаної ухвали була направлена господарським судом рекомендованою кореспонденцією 05 березня 2010 року відповідачу за адресою пр.Героїв,30а м.Дніпропетровськ, проте вказане поштове відправлення повернуто поштою за спливом строку зберігання /а.с.48/.

За вказаними обставинами відповідач вважається таким, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а його неявка не перешкоджала розгляду справи господарським судом у відсутність відповідача за наявними у справі доказами.

З урахуванням вищевикладеного рішення господарського суду, у зв’язку з невідповідністю викладених в ньому висновків обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає зміні в частині розміру стягнення пені та розподілу господарських витрат. В решті рішення відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 103- 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Тііран, ЛТД" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2010 року у справі № 2/2-10 змінити, зменшивши суму стягнення пені до 298,23 грн., витрат по сплаті державного мита до 186,59 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до 213,40 грн.

В решті рішення залишити без змін.