16/17-2582-2011 Про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення майна - 25.10.2011 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про повернення у користування майна, яким є башенний кран МК-110, серійний номер 110.097.2., 2008 року випуску, що був переданий відповідачем у користування позивачу на умовах фінансового лізингу за договором №L2047-03/08 від 05.03.2008 року.

20.07.2011р. позивачем була подана заява про доповнення позовних вимог, відповідно до якої ТОВ "Відродження" просить також визнати виконавчий напис №2119, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 17.06.2009р. про повернення від ТОВ "Відродження" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" майна, яким є башенний кран МК-110, серійний номер 110.097.2., 2008 року випуску, що був переданий відповідачем у користування позивачу на умовах фінансового лізингу за договором №L2047-03/08 від 05.03.2008 року, таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.09.2011р. у справі № 16/17-2582-2011 позов задоволено частково. Визнано виконавчий напис від 17.06.2009 вчинений приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 2119, таким, що не підлягає виконанню. В решті позову відмовлено.

Не погодившись частково з даним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про повернення в користування ТОВ "Відродження" майна, що було передано ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" в користування ТОВ "Відродження" за договором на умовах фінансового лізингу, прийняти нове рішення про повернення вказаного майна ТОВ "Відродження", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.03.2008р. між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець) та ТОВ "Відродження" (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № L2047-03/08, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість; загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до цього договору; надалі - предмет лізингу), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів ( додаток №1 до договору), та не може бути менше одного року.

Зі специфікації, яка є додатком до договору фінансового лізингу № L2047-03/08 від 05.03.2008р., вбачається, що предметом лізингу за вищеназваним договором є башений кран МК-110 (2008 року випуску) вартістю 2 845 900 гри. з урахуванням ПДВ.

У відповідності до п.п. 4.1, 4.2, 4.4 договору фінансового лізингу № L2047-03/08 від 05.03.2008р. лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію Лізингодавця. Поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем, і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу.

Крім того, згідно з п.п. 5.1 загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу № L2047-03/08 від 05.03.2008р.) Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати зазначені в графіку лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок Лізингодавця.

На підставі графіку платежів від 05.03.2008р. (додаток № 1 до договору фінансового лізингу № L2047-03/08 від 05.03.2008р.) сторонами було погоджено та визначено відповідні періоди лізингу та суми лізингових платежів за кожний період лізингу.

Відповідачем прийняті на себе зобов'язання за договором фінансового лізингу в частині передачі предмету лізингу були виконані у повному обсязі.

При цьому, ТОВ "Відродження" прийняти на себе зобов'язання за договором фінансового лізингу № L2047-03/08 від 05.03.2008р. в частині сплати лізингових платежів у встановлених графіком оплати основних лізингових платежів розмірах та строки не виконувалися.

У відповідності до п. 6.1. договору фінансового лізингу № L2047-03/08 від 05.03.2008р. Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити у Лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку, у тому числі у випадку відсутності лізингових платежів або прострочення їх оплати більш ЗО днів.

У зв'язку із невиконанням позивачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № L2047-03/08 від 05.03.2008р. щодо своєчасної та повної оплати лізингових платежів, ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" у 2009р. звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з метою вилучення у безспірному порядку у позивача предмету лізингу, переданого останньому на підставі вищезазначеного договору.

17.06.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий. напис, зареєстрований в реєстрі за № 2119 (надалі за текстом - виконавчий напис № 2119 від 17.06.2009р.), за яким ТОВ "Відродження" зобов'язано повернути ТОВ "Райффайзен Банк Аваль" башенний кран МК-110, серійний номер 110.097.2., 2008 року випуску, переданий згідно з договором фінансового лізингу № Ь2047-03/08 від 05.03.2008р.

Даний виконавчий напис був пред'явлений для примусового виконання до першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. В ході здійснення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого напису № 2119 від 17.06.2009р. державним виконавцем першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було складено акт від 23.07.2010р., за яким башений кран МК-110, серійний номер 110.097.2, 2008 року випуску був переданий представнику ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль".

В подальшому, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2010р. по справі № 2а-9658/10/0470 було визнано неправомірними дії державного виконавця першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шевчука А.М. із складання акту передачі у боржника предметів, зазначені у виконавчому написі № 2119 від 17.06.2009р. в зв’язку з тим, що державним виконавцем порушено ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки державний виконавець не пересвідчився в отриманні боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2010р. по справі № 39/90-09, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2010р. стягнуто з ТОВ "Відродження" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 1 025 460 грн. 80 коп. основного боргу їз сплати лізингових платежів, 91 929 грн. 88 коп. пені, 20 269 грн. 33 коп. три процента річних, 85 041 грн. 75 коп. інфляційних втрат, 12 227 грн. 02. коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. на ІТЗ судового процесу.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та відмовляючи в позовних вимогах про повернення майна суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 року N 3425-ХП (з послідуючими змінами та доповненнями; надалі за текстом - Закон України "Про нотаріат" (3425-12) ) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють, виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 цього Закону встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається межах цього строку.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених законодавчих норм, для вчинення виконавчого напису нотаріусу подаються документи, які: 1) підтверджують наявність безспірної заборгованості боржника перед стягувачем; 2) підтверджують виникнення у стягувача права вимоги до боржника.

Враховуючи, що між сторонами по справі правовідносини виникли на підставі договору фінансового лізингу, суд правильно дійшов висновку, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення Закону України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) , які є спеціальними нормами по відношенню до інших нормативних актів, та містять загальні положення щодо регулювання відносин фінансового лізингу.

Приписами ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) . Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

За змістом наведеної законодавчої норми, вимога лізингодавця про повернення предмета лізингу, переданого лізингоодержувачу, може бути пред'явлена лише після припинення дії договору фінансового лізингу, зокрема шляхом односторонньої відмови від договору у випадку прострочення лізингоодержувачем оплати лізингових платежів більш ніж на 30 днів, а моментом виникнення права вимоги на повернення предмета лізингу є момент, коли лізингоодержувач дізнався про таку вимогу.

Факт наявності на час видання виконавчого напису № 2119 від 17.06.2009р. заборгованості ТОВ "Відродження" перед ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" з лізингових платежів за договором фінансового лізингу № L,2047-03/08 від 05.03.2008р. з терміном прострочення більше 30 днів підтверджують примірники наступних судових актів, електронні копії яких були роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень: рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2010р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2010р. зі справи № 39/90-09, якими позовні вимоги ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до ТОВ "Відродження" про стягнення заборгованості з лізингових платежів за договором фінансового лізингу № L,2047-03/08 від 05.03.2008р. за період з грудня 2008р. по лютий 2010р. на загальну суму 1 025 460,80 грн. були задоволені у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що в силу положень як ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", та п. 6.1 договору фінансового лізингу № L,2047-03/08 від 05.03.2008р. обов'язковою вимогою для витребування майна відповідачем від позивача в безспірному порядку є попередня відмова від цього договору, доведена до відома позивача, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідного повідомлення про таку відмову перед вчиненням виконавчого напису № 2119 від 17.06.2009р. (повідомлення відповідача про відмову від договору фінансового лізингу № L2047-03/08 від 05.03.2008р., датується 01.03.2010р.), господарський суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що у ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" на момент вчинення вищезазначеного виконавчого напису не виникло право вимоги повернення предмету лізингу незважаючи на наявність заборгованості по лізинговим платежам позивача перед Лізингодавцем, що свідчить про невідповідність виконавчого напису № 2119 від 17.06.2009р. вимогам законодавства.

З урахуванням здійсненого судом правового аналізу господарський суд правильно дійшов висновку, що виконавчий напис від 17.06.2009р., вчинений приватним нотаріусом за № 2119, слід визнати таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Відродження" у названій частині позову судом задоволені обґрунтовано.

Позовні вимоги стосовно повернення майна позивача обґрунтовані тим, що виконавчий напис був вчинений безпідставно, виконавча служба не мала права на підставі цього напису відкривати виконавче провадження, тому вилучення у ТОВ "Відродження" спірного майна було незаконним, вслід чого це майно повинно бути повернуто Товариству, а та обставина, що в 2010р. відповідач направив йому лист про відмову від договору фінансового лізингу в зв’язку з несплатою лізингових платежів, не має вирішального значення.

Проте з зазначеними доводами позивача погодитися не можна.

У відповідності до ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право зокрема відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом. В свою чергу, п. 10.2.1. загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу № L2047-03/08 від 05.03.2008р.) передбачено, що договір достроково припиняється у останній день місяця, в якому має місце направлення Лізингодавцем Лізингоодержувачу письмового повідомлення про прийняття Лізингодавцем рішення про дострокове припинення договору з підстав, визначених розділом 6 договору фінансового лізингу № L2047-03/08 від 05.03.2008р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на адресу ТОВ "Відродження" було надіслано листа від 10.03.2010р. за вих. № 565-03/09, яким, у зв’язку з порушенням позивачем строків внесення лізингових платежів ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" повідомило про прийняття рішення про відмову з 01.03.2010р. від договору фінансового лізингу № L2047-03/08 від 05.03.2008р., а також висунуло вимогу про повернення спірного майна.

Отримання цього листа підтверджується списком рекомендованої кореспонденції, що надсилається ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" /а.с. 64/, фіскальним чеком установи зв’язку про прийняття плати за поштове пересилання рекомендованих листів /а.с. 64/ та повідомленням про вручення поштового відправлення під розписку /а.с. 63/ з відміткою про отримання листа позивачем 23.03.2010р.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Частиною 2 ст. 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу, зокрема, застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом. Аналогічні за змістом положення закріплені у ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг"

В силу положень ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Матеріали справи свідчать, що спірна річ (башений кран) з 23.07.2010р. була передана відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що підстави для повернення спірного майна відповідачу відсутні, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів, а апеляційну скаргу без задоволення.