14/15 Про стягнення заборгованості за виконані роботи по ремонту приміщень - 05.07.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2010р., суддя: Булка В.І., позов ТзОВ "Компроміс"було задоволено, стягнуто з ЗАТ "Івано-Франківськтурист"на користь ТзОВ "Компроміс"150 709грн. заборгованості, 1 507,09грн. держмита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З даним рішенням не погодився відповідач - ЗАТ "Івано-Франківськтурист"і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно є необґрунтованим, оскільки судом не було повно і всебічно з’ясовано всі обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

05.07.2010р. о 10 год. 35 хв. від позивача - ТзОВ "Компроміс"надійшла телеграма про розгляд справи без участі представника, вважає рішення суду законним, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення залишити в силі.

05.07.2010р. о 11 год. 30 хв. - після проголошення вступної та резолютивної частин рішення від позивача - ТзОВ "Компроміс"надійшла телеграма про описку в попередній телеграмі. Позивач просив не розглядати справу без його участі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2010р. у справі №14/15 - скасувати, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на протязі 1996-1998 та 2000 - 2002 років виконував роботи по ремонту приміщень на загальну суму 150 709,00грн. До матеріалів позовної заяви позивач долучив копії актів виконаних робіт, а саме: акт приймання виконаних робіт за квітень 1997 року на суму 2 670,00грн., акт приймання виконаних робіт за жовтень 1998 року на суму 4 772,00грн., акт виконаних робіт за березень 2000 року на суму 63 913,00грн, акт виконаних робіт за вересень 2000 року на суму 7 956,00грн, акт виконаних робіт за жовтень 2001 року на суму 11 141,00грн, акт виконаних робіт за травень 2002 на суму 45 294,00грн. Долучені копії актів ніким не завірені, навіть самим позивачем.

Позивачем надіслано відповідачу претензію №25 від 25.10.2006р. з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 282 451 грн. в строк до 02.11.2006р., яка залишена відповідачам без відповіді. Борг відповідачем не сплачений.

В зв’язку з цим позивач в лютому 2010р. звернувся до суду з позовом про стягнення з ЗАТ "Івано-Франківськтурист" 150 709грн. заборгованості.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ТзОВ "Компроміс"повністю.

Однак апеляційний господарський суд не погоджується з таким рішенням з наступних підстав.

Задовольняючи позов ТзОВ "Компроміс"судом першої інстанції не застосовано позовну давність, яку просив застосувати відповідач у заяві №52 від 25.02.2010р. (а.с. 31).

Згідно ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення свого права. Із матеріалів позовної заяви ТзОВ "Компроміс" вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла на підставі актів виконаних робіт з 1997р. по 2002р. З вищенаведеного слідує, що ще в 1997 році, підписуючи акти виконаних робіт на суму 2670 грн., позивачу було відомо про наявність в нього права вимоги. За таких обставин справи, відповідно до вимог ст. 71 ЦК УРСР строк позовної давності по пред’явленню даних вимог минув ще в 2000-2003р.р., а по останньому акту виконаних робіт – в травні 2005р..

Відповідно до вимог ч.4 ст.267 ЦК України (435-15) сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції проігнорував відповідну заяву відповідача-апелянта №52 від 25.02.2010р. (а.с. 31), чим грубо порушив вказану норму матеріального права.

Роботи, оплати яких вимагає позивач, є підрядними роботами та згідно вимог законодавства, чинного на час складення актів, вимагали погодження сторонами відповідних істотних умов, у першу чергу - обсягів робіт, вид робіт, строків їх виконання, погодження ціни. Згідно ст.ст. 332, 335 ЦК УРСР, виконання підрядних робіт зобов’язувало сторони до укладення письмового договору підряду та наявність затвердженого обома сторонами кошторису, який у позивача відсутній.

В матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами договору підряду. Як стверджує позивач за замовленням відповідача виконано робіт на суму 150 709 грн.

Пред’явлені позивачем акти виконаних робіт не підтверджують укладення сторонами договору підряду та не підтверджують зобов’язань відповідача оплатити роботи.

Таким чином апеляційним судом встановлено, що між позивачем та відповідачем не існувало договірних зобов’язань стосовно підрядних будівельних робіт, як це помилково визнав суд першої інстанції.

Приміщення, роботи щодо ремонту яких вимагає оплати позивач, орендувались позивачем у ЗАТ "Івано-Франківськтурист"із 1998 р. по 2005 р. У свою чергу, будь-які роботи щодо орендованого майна - це підтримання орендованого майна у належному стані, його ремонт та/або поліпшення (п.5, п. 5.8, п. 9 Договору оренди №1-98 від 01.01.1998р.; п. 4.6, п. 5.2 Договору оренди №1-99 від 01.01.1999р.; п. 4.6, п. 5.2 Договору оренди №1-100 від 01.01.2000р.; п. 5.1.3, п. 5.2.6 Договору оренди №04/06 від 28.12.2005р.).

За таких обставин, вищезазначені роботи могли бути проведені позивачем для поліпшення орендованого приміщення без згоди орендодавця. Відповідно до ст. 272 ЦК УРСР, вартість поліпшень, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягають.

Також, судом першої інстанції не взято до уваги відсутність будь-якої заборгованості між сторонами, що підтверджується актами звірки розрахунків за квітень 2001 р., від 10.06.2002 р., від 08.09.2003 р., від 25.08.2004 р., від 26.01.2005 р., від 31.10.2006р.

Відсутність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується також листом ТзОВ "Компроміс"№7 від 22.01.2007р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду винесене з неповним дослідженням обставин справи, з грубим порушенням вказаних норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Апеляційний суд постановляє нове рішення, яким в позові ТзОВ "Компроміс"відмовляє повністю за безпідставністю. Судові витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу ЗАТ "Івано-Франківськтурист"задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2010 року у справі №14/15 скасувати повністю.

Постановити нове рішення, яким в позові ТзОВ "Компроміс"відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача. Стягнути з ТзОВ "Компроміс"на користь ЗАТ "Івано-Франківськтурист"754,00 грн. державного мита, сплаченого при поданні апеляційної скарги.