18/41/11 Про звернення стягнення на предмет застави - 25.10.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали справи за апеляційною скаргою відповідача Холдінгової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства, м.Кременчук, (вх.№3431П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2011 р. по справі №18/41/11,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ,

до Холдингової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства, м. Кременчук,

про звернення стягнення на предмет застави, -

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.07.2011р. по справі №18/41/11 (суддя Бунякіна Г.І.) внесено зміни в назві позивача з "Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на "Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України". Позов задоволено. Стягнуто з Холдингової компанії "АвтоКрАЗ" у формі Відкритого акціонерного товариства на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - 64 801298,19 грн. заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії № 205/31/2, що укладений між сторонами 09.10.2008 р., з яких: 59 000 000,00 грн. прострочені кредитні транші (основний борг); 2 880 659,18 грн. несплачені проценти за листопад 2010 року; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 1 389 606,84 грн.;пеня за несвоєчасну сплату процентів - 171 531,06 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу (кредиту) –268 956,16 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 33 199,56 грн.; втрати від інфляції за несвоєчасну сплату основного боргу –669 416,13 грн.; втрати від інфляції за несвоєчасну сплату процентів - 387 929,26 грн. та суми державного мита - 25 500.00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Звернено стягнення на заставлене майно шляхом проведення публічних торгів на предмет застави на наступні автомобілі "КрАЗ" виробництва Холдингової компанії 'АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства у кількості:

що знаходяться за адресою: Полтавська область, місто Кременчук. вул. Київська, 62 та 69-А, оціночною вартістю 76 125 000,00 грн. (а.с.59-а.с.62, том 4).

Відповідач, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2011 р. по справі № 18/41/11 повністю та прийняти нове судове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 25 жовтня 2011 року не з’явився. О 9-й годині 25.10.2011 року подав клопотання (вх.№ 10368) про призначення судової оціночної експертизи, в якому просив призначити судову оціночну експертизу, доручивши її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. Зокрема, апелянт просив на вирішення експерта поставити питання щодо встановлення вартості заставленого майна по договору застави товарів в обороті №205/31/2-4 від 14.10.2008 року станом на жовтень 2011 року. Своє клопотання скаржник обґрунтував тим, що господарський суд Полтавської області у своєму рішенні визначив ціну заставленого майна у 76125 000,00 грн. на підставі Звіту про оцінку майна, складеного суб’єктом оціночної діяльності Українською універсальною біржею у 2010 році. А тому, на думку апелянта, очевидно, що вартість предмету застави з часом зростала.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував та зауважив, що вартість заставленого майна визначена за погодженням сторін на підставі незалежної оцінки вартості предмета застави згідно Звіту про оцінку майна, про що укладено додатковий договір №12 від 13.01.2011 року до договору застави товарів в обороті №205/31/2-4 від 14.10.2008 року (том 3, а.с. 41-43).

Враховуючи, що у матеріалах справи відсутній Звіт про оцінку майна, складеного суб’єктом оціночної діяльності Українською універсальною біржею, на підставі якого був укладений додатковий договір №12 від 13.01.2011 року, у судовому засіданні було оголошено перерву до 14-ї год.15 хвил. 25.10.2011 року.

Після перерви представником позивача було надано клопотання (вх. № 10405) про долучення до матеріалів справи засвідчених копій Звіту про оцінку майна по визначенню вартості колісних транспортних засобів від 05.11.2011 року та листа відповідача від 05.01.2011 року №3-73 про прийняття в заставу автомобілів марки КрАЗ в кількості 151 шт. загальною вартістю 76 125 00000 грн.

Колегія суддів, порадившись, задовольнила клопотання позивача та долучила вищезазначені докази до матеріалів справи.

Дослідивши надані представником позивача матеріали, колегія суддів встановила, що вартість предмету застави змінена додатковим договором №12 від 13.01.2011 року до договору застави від 14.10.2008 року за власним погодженням сторін (позивача та відповідача ) на підставі Звіту про оцінку майна по визначенню вартості колісних транспортних засобів від 05.11.2011 року, що повністю спростовує доводи апелянта, зазначені в клопотанні.

До того ж скаржник не навів доказів в обґрунтування тверджень щодо зміни вартості заставного майна та не обґрунтував неподання такого клопотання суду першої інстанції до винесення рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання, як необґрунтованого.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

19.08.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України"(на час розгляду справи за зміненою назвою - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України") та Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ"у формі Відкритого акціонерного товариства укладений договір відновлювальної кредитної лінії №205/31/2 (т. 1, а.с. 11-20).

Відповідно до умов договору, зокрема п. 2.1, банк зобов’язався надати на умовах, визначених в ньому, а відповідач отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитному порядку та на умовах, визначених договором.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що кредит надається у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 08.10.2011 року. Максимальний ліміт кредитування 40 000 000,00 доларів США (п.2.3 договору).

Згідно з п. 2.4 кредитного договору кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів з погашенням кожного траншу не пізніше 365 днів з дати його надання.

Відповідно до п.5.3.2 п. 5.3 Кредитного договору відповідач взяв на себе зобов'язання точно в строки, обумовлені цим Договором, погашати кредит та своєчасно у визначені договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих зобов'язань за укладеним кредитним договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

До договору відновлювальної кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008 року були укладені додаткові угоди №1 від 28.10.2008р., №2 від 13.02.2009р., №3 від 24.02.2009р., №4 від 23.04.2009р., №5 від 27.04.2009р., №6 від 03.06.2009р., №7 від 12.06.2009р., №8 від 13.10.2009р., №9 від 18.12.2009р., №10 від 22.04.2010р.(т. 1, а.с. 21-31).

Згідно з пп.2.3.5 п.2.3 Кредитного договору в редакції Додаткового договору №9 від 18.12.2009р. сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з погодженим графіком.

Відповідно до п.п.2.7.1 п. 2.7 Додаткового договору № 9 від 18.12.2009р., починаючи з 01 грудня 2009 року проценти за користування кредитом розраховуються банком-позивачем на основі процентної ставки в розмірі 15 % річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному договором.

Згідно з пп. 2.7.3 п. 2.7 Додаткового договору №9 від 18.12.2009р. сплата нарахованих процентів за період з 01.12.2009р. по 31.12.2010р. (включно) проводиться позичальником щомісячно у сумі процентів, яка розраховується з використанням процентної ставки на рівні 7% річних. Залишок несплачених процентів, нарахованих за період з 01.12.2009р. по 31.12. 2010р. підлягає до сплати, починаючи з 01.01.2012р. щомісячно, рівними частинами у строк разом з процентами, нарахованими за користування кредитними коштами за грудень 2011 року та протягом 2012 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов’язання за кредитним договором, відповідач передав, а позивач прийняв в заставу товари в обороті –150 автомобілів "КрАЗ"виробництва ХК "АвтоКраз"у формі відкритого акціонерного товариства, про що сторони уклали Договір застави товарів в обороті №205/31/2-4 від 14.10.2008 року ( том 1 а.с.32-36).

Відповідно до п.1.2 договору застави сторони домовились, що вартість предмета застави згідно з оцінкою, проведеною Українською універсальною біржею становить 49 628 333,33 грн.

До договору застави вносились зміни додатковими договорами №1 від 27.01.2009р., №2 від 24.02.2009р., №3 від 23.04.2009р., №4 від 03.06.2009р., №5 від 03.09.2009р., №6 від 26.11.2009р., №7 від 30.03.2010р., №8 від 28.07.2010р., №9 від 09.09.2010р., №10 від 30.09.2010р., №11 від 22.11.2010р., №12 від 13.01.2011р.

Відповідач зобов’язань щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за умовами договору відновлюваної кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008p. не виконав і станом на 28.12.2010 року заборгованість ХК "АвтоКрАЗ"у формі ВАТ відповідно до зведеного розрахунку заборгованості, наданого ПАТ "Державний ощадний банк України"до позовної заяви (т. 1, а.с. 59-68) склала:

- 59 000 000,00 грн. прострочені кредитні транші (основний борг);

- 2 880 659,18 грн. несплачені проценти за листопад 2010 року.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами .

У відповідності до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

У відповідності зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) . Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (435-15) , іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 7.1.1 договору відновлюваної кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008p. за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом відповідач зобов’язався сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.

Так, у відповідності до вищезазначених умов договору та приписів діючого цивільного та господарського законодавства позивачем була нарахована пеня, що складала :

- за несвоєчасне погашення кредиту - 1 389 606,84 грн.

- за несвоєчасну сплату процентів - 171 531,06 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи доведено прострочення відповідачем грошового зобов’язання щодо повернення кредитних коштів та відсотків за ним, позивачем було нараховано втрати від інфляції та 3% річних, що склало :

- 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу (кредиту) –268 956,16 грн.;

- 3% річних за несвоєчасну сплату процентів –33 199,56 грн.;

- втрати від інфляції за несвоєчасну сплату основного боргу –669 416,13 грн.;

- втрати від інфляції за несвоєчасну сплату процентів –387 929,26 грн.

У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України та ст.ст. 19, 20 Закону України "Про заставу", у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1.2 договору застави товарів в обороті від 14.10.2008р. в редакції додаткового договору № 12 від 13.01.2011 р. встановлено, що вартість предмета застави згідно Звіту про оцінку майна від 05.11.2011 року, складеного суб’єктом оціночної діяльності Українською універсальною біржею (сертифікат ФДМУ суб’єкта оціночної діяльності № 6674/08 від 18.03.2008р.) становить 76 125 000,00 грн. Сторони погоджуються з тим, що заставна вартість предмету застави становить 76 125 000,00 грн. Реалізація предмета застави у будь-якому випадку буде здійснюватись за цінами, що реально склались на ринку на момент його реалізації та є реальними щодо його відчуження за грошові кошти. Відповідач погоджуються з тим, що у разі, якщо реалізація предмету застави за цінами, що склалися на ринку за будь-яких причин не здійснюватиметься протягом 30 календарних днів, позивач вправі, якщо інше не передбачено законодавством, що буде чинним на момент реалізації, здійснити реалізацію предмета застави за цінами, що дозволять провести якомога скорішу реалізацію предмета застави за грошові кошти

У відповідності до пп. 1.1.1 п. 1.1 в редакції додаткового договору №12 від 13.01.2011р. до договору застави предметом застави є майно, а саме: товари в обороті –автомобілі "КрАЗ"у кількості 151 автомобіля виробництва ХК "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства, перелік яких наведений в Додатку №1 (т.3, а.с.41), який є невід’ємною частиною цього Договору, що належить відповідачу на праві власності.

З огляду на вищенаведені приписи діючого законодавства та умови договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 64 801 298,19грн., яка підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмет застави - автомобілі "КрАЗ" виробництва Холдингової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства у кількості 151 шт. загальною вартістю 76 125 000,00 грн., що знаходяться за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вул. Київська, 62 та 69-А. Вартість заставного майна узгоджена сторонами.

В апеляційній скарзі відповідач, зокрема, посилається на нікчемність та недійсність договору кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008 року з моменту його укладення, що не є предметом даного спору.

До того ж слід зазначити, що оцінка договору кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008року була надана в рішенні господарського суду міста Києва 07.02.2011 року у справі №22/36 за позовом Холдінгової компанії "АвтоКраз"у формі відкритого акціонерного товариства до Відкритого акціонерного товариства "Ощадбанк"про визнання договору недійсним, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 року та набрало законної сили.

За таких підстав доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та недоведеними.

З огляду на вищевикладене, доводи заявника, викладені ним в апеляційній скарзі не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не було допущено жодних порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.