Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді Галушко Н.А.

Суддів Краєвської М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ірома"(далі ПП "Ірома"вих.№ 19-12 від 11.05.2010 р.

на рішення Господарського суду Волинської області від 26.04.2010 р.

у справі № 06/31-92

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"(далі ПАТ "Західінкомбанк", м. Луцьк

до відповідача : ПП "Ірома", м. Луцьк

про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у власність

за участю представників:

від позивача : Смалюк Р.Я.- представник;

від відповідача : Олексик А.Г.- представник.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.04.2010р. у справі №06/31-92(суддя Дем?як В.М.) замінено відповідача Мале підприємство "Інкомсервіс"його правонаступником ПП "Ірома". Позов задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу № 4/12, укладений 04.12.1996 р. між Комерційним банком "Захід інкомбанк"та Малим підприємством "Інкомсервіс", повернуто у власність ПАТ "Західінкомбанк"нежитлове приміщення з господарськими спорудами(критою стоянкою для автомобілів, КТП 647, будівлею прохідної з приміщенням для охорони), а також стаціонарно встановлене обладнання (секція із сейфів для індивідуального зберігання цінностей, прибудова вечірньої каси), загальною площею 1006,29 кв. м., що знаходиться у ПП "Ірома"за адресою м. Житомир, вул. Олега Ольжича, 9; стягнуто з ПАТ "Західінкомбанк"25 585 грн. державного мита в доход державного бюджету та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Стягнуто з ПП "Ірома"на користь ПАТ "Захід інкомбанк"25 585 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване ст. 57 ЦК УРСР, зокрема доведеністю зловмисної домовленості сторін при укладені спірного договору купівлі-продажу.

ПП "Ірома", не погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу вих. № 19-12 від 11.05.2010 р., в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 26.04.2010 р. скасувати і постановити нове рішення про відмову в позові. Зокрема, скаржник посилається на недоведеність обставин, на які посилається скаржник, та зазначає, що Гаврилишина Н.А. при укладенні спірного правочину діяла як орган управління банку, а не представник, в матеріалах справи відсутні докази зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, наявності безпосереднього зв’язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди.

ПАТ "Західінкомбанк"у відзиві № 3024-19 від 24.06.2010 р. зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

ПАТ "Західінкомбанк"звернулося до господарського суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення у власність продавця об’єкта продажу.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки взаємовідносини сторін щодо укладення оспорюваного договору виникли до 01.01.2004 року, господарський суд апеляційної інстанції оцінює відносини сторін відповідно до діючих норм законодавства. Тобто до спірних правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , діючого на дату підписання договору.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Позивач, як на підставу заявлених позовних вимог посилається на те, що договір оренди купівлі-продажу № 4/12 від 04.12.2006 р. не відповідає вимогам закону, зокрема, укладений внаслідок зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною.

Відповідно до ст. 57 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Зловмисною угодою в силу наведеної статті є умисна змова представника однієї сторони з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої укладено договір.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, посилаючись на зловмисну угоду як підставу визнання недійсності правочину, на позивача покладається обов’язок доведеності факту зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором купівлі-продажу № 4/12 від 04.12.1996 р., укладеним між КБ "Західінкобанк"та МП "Інкомсервіс", правонаступником прав і обов’язків якого є відповідач (п. 1.1 Статуту ПП "Ірома", а.с.37)позивач продає, а відповідач купляє нежитлове приміщення з господарськими спорудами (крита стоянка для автомобілів, КТП 647,будівля прохідної з приміщенням для охорони), а також стаціонарно встановлене обладнання (секції із сейфів для індивідуального зберігання цінностей, прибудова вечірньої каси), загальною площею 1006,29 кв. м,що знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Олега Ольжича,9.

Як на доказ зловмисної домовленості представника однієї сторони (КБ "Західінкобанк") з другою стороною при укладенні договору купівлі-продажу від 04.12.1996 р. ПП "Західінкомбанк"посилається на єдиний намір представника Гаврилишин Н.А. і протилежної сторони(МП "Інкомсервіс"), пов’язаність представника КБ "Західінкомбанк"та ПП "Інкомсервіс". Такі доводи обґрунтовує тим, що при підписанні спірної угоди гр. Гаврилишина Н.А. одночасно є представником продавця як голова правління КБ "Західінкомбанк"та одноосібним засновником МП "Інкомсервіс".

Як вбачається зі спірного договору, останній укладено від імені юридичних осіб головою правління КБ "Західінкомбанк"Гаврилишин Н.А. та директором МП "Інкомсервіс"Бусел Н.В.

Набуття цивільних прав та обов'язків юридичною особою через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням), передбачено ст. 29 ЦК УРСР.

Відповідно до Статуту КБ "Західінкомбанк"(назву змінено згідно змін до Статуту (а.с.175-176), керівництво діяльністю банку здійснюється, зокрема, правлінням банку. Голова правління банку представляє банк у всіх організаціях, як в Україні, так і за її межами, укладає і підписує від імені банку угоди, договори тощо.

В силу ч. 4 ст. 40 Закону України "Про банки і банківську діяльність"голова правління здійснює представництво банку в будь-яких відносинах з іншими особами без доручення як орган управління. Відтак, дії органу управління юридичної особи є одноособовими –діями самої юридичної особи і не підпадають під поняття представника, який вчиняє дії від імені та в інтересах іншої особи.

Вищенаведеним спростовуються доводи позивача щодо ототожнення органу юридичної особи та представника, правових наслідків, що наступають при вчиненні правочину, що суперечить інтересам юридичної особи її органом правління та представником та випливає висновок про безпідставне посилання позивача на ст. 57 ЦК УРСР.

Щодо тверджень КБ "Західінкомбанк"про те,що Гаврилишина Н.А. є одноособовим власником МП "Інкомсервіс", судова колегія зазначає, що засновник установи не бере участі в управлінні нею. Як вище зазначалось оспорюваний договір зі сторони МП "Інкомсервіс" підписаний його директором Бусел М.В., який діяв відповідно до установчих документів юридичної особи. Поєднання в однієї особи прав засновника однієї сторони та органу управління контрагента не є доказом зловмисної угоди при укладенні угод між цими особами. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Позивачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про наявність іншої волі КБ "Західінкомбанк" при укладені спірної угоди, ніж та, що виражена органом юридичної особи.

Що стосується несприятливих наслідків для власника об’єкта продажу за спірним договором, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Сума договору купівлі-продажу №4/12 від 04.12.1996 р. становить 280 350 грн.(п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору право власності переходить до покупця з моменту поступлення грошових засобів на рахунок власника.

Як підтверджується випискою з особового рахунку КБ "Західінкобанк"(а.с.33), сума в розмірі 280 350 грн. за спірним договором поступила на рахунок позивача 29.11.1996 р.

Несприятливі наслідки, які пов’язує позивач з укладенням договору купівлі-продажу № 4/12 від 04.12.2009 р. вбачає в тому, що відчуження нерухомого майна за спірним договором вчинено всупереч статутним завданням банку, на вкрай невигідних умовах для позивача, що підтверджується істотною різницею між ціною продажу та ринковою вартістю майна, відсутністю повного розрахунку за об’єкт продажу(доводи позовної заяви), продажу майна за ціною, що дорівнює ціні набуття(додаткове обґрунтування підстав позову).

Проте, такі доводи скаржника не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Нежитлове приміщення площею 1006,29 кв. м. за адресою м.Житомир по вул. Пархоменко, 9, перейменованій на вул. Ольжича,9 згідно з рішенням міськвиконкому від. 11.05.1995 р. № 263, КБ "Західінкомбанк"набуло у власність згідно договору купівлі-продажу № 1/96 від 12.11.1996 р.(а.с.14-15), укладеного з АБ "Інко". Розрахунок за придбане приміщення КБ "Західінкомбанк"в сумі 280 350 грн., що згідно офіційному курсу гривні до долара США станом на 12.11.1996 р. є еквівалентом 150000 дол. США –сумі договору купівлі-продажу № 1/96 позивачем здійснено 12.11.1996 р.( а.с. 33).

Факт оплати КБ "Західінкомбанк"суми в розмірі 280 350 грн. за придбане приміщення, що відповідає сумі отриманій за продаж цього приміщення встановлено і місцевим господарським судом. Продаж майна за ціною що дорівнює ціні набуття є волевиявленням продавця, ціна майна в розмірі 280 350 грн. є істотною умовою договору, щодо якої між сторонами досягнуто домовленості. Зі Статуту позивача не вбачається, що відчуження майна, що є його власністю суперечить статутним завданням товариства.

Відносно тверджень позивача про понесення ним збитків в результаті сплати орендної плати за користування нерухомим майном загальною площею 1081 м. кв. з прилеглими господарськими спорудами по вул. Ольжича, 9 у м. Житомирі на підставі договору оренди споруди від 05.12.1996 р.(а.с. 73)в матеріалах справи не знаходять свого відображення. Витрати, понесені КБ "Західінкомбанк"за оренду нерухомого майна за договором оренди від 05.12.1996 р. судом апеляційної інстанції не кваліфікуються як несприятливі умови для орендаря.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Переглядаючи оскаржуване рішення в апеляційному порядку судовою колегією встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів дій Гаврилишин Н.А. при укладенні спірного договору як представника юридичної особи, доказів які свідчили б про наявність факту зловмисної угоди Гаврилишин Н.А та ПП "Інкомсервіс" при укладенні ними спірного Договору купівлі-продажу, несприятливих наслідків для позивача безпосередньоо пов’язаних з договором купівлі-продажу № 4/12 від 04.12.0996 р.

Позивачем відповідно до вимог ст. 33, 34 ГПК України не доведена наявність зловмисної угоди при укладенні спірного договору, відтак, висновки місцевого господарського суду про задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 4/12 від 04.12.1996 р. та повернення у власність ПАТ "Західінкомбанк"нежитлового приміщення з господарськими спорудами(критою стоянкою для автомобілів, КТП 647, будівлею прохідної з приміщенням для охорони), а також стаціонарно встановленого обладнання (секція із сейфів для індивідуального зберігання цінностей, прибудова вечірньої каси), загальною площею 1006,29 кв. м., що знаходиться у ПП "Ірома"за адресою м. Житомир, вул. Олега Ольжича, 9 на підставі зловмисної домовленості є помилковими, зробленими в результаті неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, за недоведеності обставин покладених в основу оскаржуваного рішення.

З врахуванням вищенаведеного, апеляційну скаргу слід задоволити, рішення Господарського суду Волинської області від 26.04.2010 р. скасувати, в позові відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення Господарського суду Волинської області від 26.04.2010р. у справі № 06/31-92 в частині задоволення позову скасувати. В позові відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ПАТ "Західінкомбанк"25 585 грн. державного мита в доход державного бюджету та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з ПАТ "Західінкомбанк" на користь ПП "Ірома" 12 792,5 грн. державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Доручити Господарському суду Волинської області видати наказ

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Волинської області