Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів: Головко В.Г., Стрелець Т.Г.

при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2010р. у справі

за позовом Прокурора м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі управління комунальної власності виконкому Криворізької міської ради

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1

про виселення та по зустрічному позову про зобов’язання вчинити дії

22.07.2008р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов прокурора м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі управління комунальної власності виконкому Криворізької міської ради (далі Управління комунальної власності) про розірвання договору, укладеного з приватним підприємцем ОСОБА_1, виселення відповідача з нежитлової будівлі та зобов’язання передати спірне приміщення Управлінню комунальної власності.

Справа неодноразово розглядалась господарськими судами різних рівнів.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2010р. (т2 а.с.78-82) судові рішення в частині виселення відповідача з нежитлової будівлі, зобов’язання передати спірне приміщення Управлінню комунальної власності та по зустрічному позову скасовано.

Під час розгляду справи прокурор уточнив позовні вимоги (т2 а.с.134-137) та просив виселити ОСОБА_1 з нежитлової будівлі автостоянки, розташованої за адресою : м. Кривий Ріг, пр. Миру,29г. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що укладений між Управлінням комунальної власності та відповідачкою договір купівлі-продажу спірного приміщення розірвано судом, а тому об’єкт приватизації повинно бути повернено до комунальної власності.

У зустрічному позові ОСОБА_1 просила зобов’язати Управління комунальної власності передати їй спірне приміщення за актом прийому-передачі (т2 а.с.115). Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона повністю виконала умови договору купівлі-продажу спірного приміщення та перерахувала вартість майна.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2010р. (суддя Чередко А.Є.) позов прокурора задоволено, у зустрічному позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати, відмовити в задоволенні позову прокурора та задовольнити зустрічний позов. При цьому апелянт зазначив, що він не отримав копії заяви про зміну позовних вимог прокурора. Крім того, рішення суду порушує право позивача користуватися річчю, за яку було сплачено її вартість.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :

З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2008р. між Управлінням комунальної власності та відповідачкою укладено договір купівлі-продажу будівлі автостоянки, розташованої за адресою : м. Кривий Ріг, пр. Миру,29г. (т1 а.с.7-9). 42). Вказаний договір укладено сторонами у відповідності до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2009р., що набрала законної сили, договір від 11.04.2008р. розірвано в зв’язку з порушенням ОСОБА_1 свого зобов’язання здійснити розрахунок за придбане майно (т2 а.с.41-42).

З огляду на приписи ст.1, ч8 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та відповідно до ч9 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.

Враховуючи, що ніяких інших підстав користуватися майном, що належить до комунальної власності, відповідачка не має, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розрівняння договору купівлі-продажу в судовому порядку є підставою для задоволення позову прокурора та повернення приватизованого об’єкту власнику шляхом виселення ОСОБА_1

Безпідставними є посилання відповідача на те, що нею було у повному обсязі сплачено вартість об’єкту приватизації та на те, що всю суму їй не було повернуто, оскільки вказана обставина не має значення для вирішення питання щодо дійсності договору купівлі-продажу від 11.04.2008р. та не унеможливлює застосування до спірних правовідносин наслідків, передбачених ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Також безпідставним є посилання апелянта на відсутність доказів направлення відповідачу уточненої позовної заяви прокурора, оскільки відповідно до ст. 104 ГПК України вказана обставина не є підставою для скасування рішення місцевого суду.

З огляду на наведене, колегія суддів не знаходить передбачених ст. 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України (1798-12) суд, -

Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2010р. –без змін.