11/21 Про визнання договору оренди поновленим на новий строк - 24.06.2010 Прийняття

постанова прийнята 24.06.2010 року у зв’язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 08.06.2010 року відповідно до ст. 77 ГПК України.

Позивач, ПВКФ "Світлана-2" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Константа" про визнання договору оренди поновленим на новий строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва позовні вимоги були задоволені повністю. Визнано договір найму будівлі малярного відділення, розташованого у м. Києві по вул. Вербицького,1, укладений 29.04.2005 року між позивачем та відповідачем поновленим на строк 4 роки 6 місяців з 30.10.2009 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

29.04.2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди будівлі.

Даний договір, відповідно до вимог чинного законодавства України, був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірнак М.В.

Згідно п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (найм) під технічне обслуговування, ремонт автомобілів та розміщення офісу орендаря будівлю малярного відділення, розташовану в м. Києві по вул. Вербицького,1.

Загальна площа нежилих приміщень, які здаються в оренду становить 530 кв.м.

Відповідно до акту приймання-передачі від 29.04.2005 року орендодавець передав, а орендар прийняв у користування не житлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вербицького,1

Умовами договору, а саме п. 2.1 сторони встановили строк його дії на 4 роки 6 місяців.

Пунктом 2.2 договору визначено, що якщо орендар продовжує користуватися предметом оренди після закінчення строку договору найму(оренди), то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором найму.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, обґрунтовує свої вимоги тим, що після закінчення строку договору (29.10.2009 року), на якій його було укладено, орендодавець протягом місяця не висловлював бажання про його розірвання (крім усної заяви в грудня 2009 року про звільнення приміщення), а тому позивач на законних підставах користувався приміщенням та сплачував за нього орендну плату.

Відповідно до ч.6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовує свій висновок тим, що одне з повідомлень відповідача на адресу позивача було направлено за межами періоду, визначеного законодавством для такого повідомлення, тобто раніше на 2 місяці, а інше повідомлення було відправлено не відповідачем, а іншою юридичною особою, яка не має відношення до спірних відносин.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, вважає його хибним та необґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, наданих в судових засідання першої, апеляційної інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, ТОВ "Константа" 27.08.2009 року направив на адресу позивача лист за вих. № 9.

Відповідно до тексту даного листа, орендодавець повідомляв орендаря про наявність заборгованості по сплаті орендної плати, яку вимагав погасити в строк до 31.07.2009 року.

Крім того, відповідач зазначив, що наявність такої заборгованості є приводом для дострокового розірвання договору оренди, відповідно до норм діючого законодавства, в зв’язку з чим, зазначив, що оскільки ПКВФ "Світлана-2" порушує умови договору, він не бажає продовжувати дію договору на новий строк та просив до 29.09.2009 року підготувати приміщення для повернення орендодавцю.

На підтвердження направлення вказаного листа позивачу, відповідачем був наданий фіскальний чек та опис вкладення про направлення цінного листа на адресу ПКВФ "Світлана-2" 27.08.2009 року.

Колегія суддів не погоджується з твердженням Господарського суду міста Києва проте, що даний лист не можна розцінювати як належний доказ, бо він був направлений не після закінчення строку дії договору, а в період його дії, оскільки нормами чинного цивільного та господарського законодавства України не визначено, що повідомлення про розірвання договору є належним лише при умові направлення його протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди і не забороняє здійснювати такі повідомлення до закінчення такого строку.

Тобто, висловлювання орендодавця про небажання продовжувати орендні відносини після припинення договору здійснені протягом строку дії договору необхідно розцінювати як належні, законні та здійсненні на правових засадах, а отже достатньою підставою для відмови у поновлені такого договору на новий строк.

Крім того, відповідачем на адресу позивача був направлений ще один лист, вже після закінчення строку дії договору в межах граничного місячного строку для направлення відповідного повідомлення, а саме 03.11.2009 року.

Даним листом ТОВ "Константа" знову таки ж нагадав позивачу про наявність заборгованості по орендній платі та необхідність її погасити та повідомив про небажання продовжувати дані відносини з ПВКФ "Світлана-2" на інший період.

Направлення цього листа також підтверджується фіскальним чеком, копія якого міститься в матеріалах справи.

Судом першої інстанції даний доказ також не був прийнятий як належний, оскільки відповідно до конверту, що був наданий позивачем в судовому засідання, даний лист був направлений не безпосередньо відповідачем а ТОВ "ЮФ Інтерконсалтинг".

Стосовно даного факту, представником відповідача суду апеляційної інстанції був наданий договір про надання юридичних послуг від 15.07.2009 року, укладений між відповідачем ТОВ "Константа" та ТОВ "ЮФ Інтерконсалтинг".

Відповідно до п. 2.3 договору сторони погодили, що клієнт (ТОВ "Константа") уповноважує компанію та надає їй відповідні права здійснювати від його імені та за його рахунок необхідні юридичні дії, пов’язані з відправленням та одержанням поштових відправлень, листів, цінних листів, повідомлень, кореспонденції тощо.

Таким чином, повідомлення про припинення дії договору найму, направлене в даному випадку не безпосередньо відповідачем а законного уповноваженим представником є належним та приймається як достатній доказ для відмови у визнанні договору оренди поновленим на новий строк.

Статтею 38 ГПК України встановлено, що якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи та матеріали, необхідні для вирішення спору.

Проте, в порушення вимог вказаної статті, судом першої інстанції не було витребувано доказу на підтвердження наявності відносин між відповідачем та ТОВ "ЮФ Інтерконсалтинг" щодо уповноваженості останнього направляти кореспонденцію від імені відповідача іншим організаціям, що призвело до неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та як наслідок постановляння невірно рішення.

Колегія суддів не приймає як доказ визнання відповідачем договору оренди будівлі поновленим лист наданий представником позивача в судовому засіданні від 22.04.2010 року, оскільки в даному листі відповідач лише вказує на те, що про визнання договору оренди поновленим було постановлено рішення Господарського суду міста Києва, яке на даний час оскаржується ними в апеляційній інстанції і остаточне рішення, яке набрало чинності судом не прийнято.

Крім того, ТОВ "Константа" даним листом додатково зазначає про непогашену заборгованість позивача та знову ж таки повідомляє про відмову від договору оренди.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи все вище викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем було надано достатньо належних доказів на підтвердження своїх заперечень щодо визнання договору оренди будівлі від 29.04.2005 року поновленим на новий строк, а тому в задоволені позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати мита.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 22.03.2010 року у справі № 11/21 – скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2010 року у справі № 11/21 скасувати. Постановити нове рішення.

В задоволені позовних вимог Приватної виробничо-комерційної фірми "Світлана – 2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" про визнання договору найму (оренди) будівлі, укладеного 29.04.2005 року між Приватною виробничо-комерційною фірмою "Світлана – 2" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа", поновленим на строк 4 роки та 6 місяців – відмовити повністю.

Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "Світлана – 2" (м. Бровари, пр. Незалежності,16-а оф. 20, код 19410516, р/р 26007330094 в Броварському відділенні УОБ, МФО 321693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" (02091, м. Київ, вул. Вербицького,1 код 23392592, р/р 26000032992621 у Харківському відділенні КМФ АКБ УСБ м. Київ, МФО 322012) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 42,50 грн.