6/255д/07 Про припинення провадження справи - 24.06.2010 Прийняття

За участю представників сторін: від позивача –Прохода І.В., довіреність № 01/43 від 02.03.10 р.; від відповідача 1 –Гуня Т.В., довіреність № 1 від 12.04.10 р., від відповідача 2 –не з’явився; за участю прокурора –Троня Г.М., посвідчення №84 від 09.02.2010 р.;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2010 року по справі № 6/255д/07

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя (скорочено РВ ФДМУ по Запорізькій області);

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький лікеро –горілчаний завод", м. Запоріжжя (скорочено ТОВ "Запорізький лікеро –горілчаний завод");

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассоль –2007", м. Запоріжжя (скорочено ТОВ "Ассоль –2007");

за участю прокуратури Запорізької області

про визнання договору купівлі –продажу недійсним

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1671 від 24.06.2010 р. справу № 6/255д/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д., якою справа прийнята до провадження.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.02.2010 року по справі № 6/255д/07 (суддя Місюра Л.С.) провадження по справі відносно ТОВ "Ассоль –2007"припинено, в іншій частині позову відмолено.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що договір купівлі-продажу № 1 від 27.02.07 р. є нікчемним, оскільки його не посвідчено нотаріально, нікчемний договір не може бути визнаний недійсним. Провадження по справі відносно ТОВ "Ассоль –2007"припинено, оскільки станом на 16.10.09 р. його виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

Не погоджуючись частково з рішенням господарського суду, РВ ФДМУ по Запорізькій області, позивач у справі, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду в якій зазначає, що спірне рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вважає, що спірний договір є недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою його недійсності є недодержання в момент його вчинення стороною вимог, які встановлені частинами 1-2 ст. 203 ЦК України.

Представник позивача та прокурор у судовому засіданні підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

ТОВ "Запорізький лікеро –горілчаний завод", відповідач 1 по справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін. Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги.

За клопотанням представників сторін та прокурора, судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою в судовому засіданні 24.06.2010 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору:

27.02.2007 р. ТОВ "Запорізький лікеро - горілчаний завод"(продавець) та ТОВ "Ассоль -2007"(покупець) було укладено договір купівлі - продажу №1 (далі - договір), згідно якого продавець продав, а покупець купив об’єкт незавершеного будівництва у складі: недобудованого побутового корпусу (літера Б-4) та недобудованого виробничого корпусу (літера В), який розташовано за адресою: м. Запоріжжя. вул. Артема, 53, на земельній ділянці площею 0,35 га, який загороджений парканом із залізобетонних плит довжиною 166 м, продаж об’єкту вчинено за 1200000 грн. (пункти 1 та 1.3 договору).

Рішенням третейського суду від 19.03.2007 р. по справі № 18 (суддя Ткаченко Т. М.), за позовом ТОВ "Ассоль -2007"до ТОВ "Запорізький лікеро - горілчаний завод"вказаний договір був визнаний дійсним та за ТОВ "Ассоль-2007"було визнано право власності на об’єкт незавершеного будівництва у складі недобудованого побутового корпусу, площею 348,7 кв. м. (літера Б-4) та недобудованого виробничого корпусу, площею 1701,8 кв. м (літера В), на земельній ділянці площею 0,35 га, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя. вул. Артема, 53 і загороджений парканом із залізобетонних плит довжиною 166 м.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2009 р. по справі № 02-7/1742-8/515/07-18/192/08 рішення суду першої інстанції від 26.02.09 р. скасовано, та прийнято нове, яким визнано недійним рішення третейського суду від 19.03.2007 р. по справі № 18, яким було визнано дійсним договір купівлі - продажу № 1 від 27.02.2007 р., укладений між ТОВ "Запорізький лікеро - горілчаний завод"та ТОВ "Ассоль-2007", та за ТОВ "Ассоль-2007" визнано право власності на об’єкти незавершеного будівництва.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин 1, 2, 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін .

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі –продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно частини 1 статті 181 ЦК України та статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", об’єкт нерухомого майна –це земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда, тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Предметом спірного договору є об’єкт незавершеного будівництва у складі недобудованого побутового корпусу (літера Б-4) та недобудованого виробничого корпусу (літера В), на земельній ділянці площею 0,35 га, переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни призначення.

Крім того, пунктом 15 договору купівлі - продажу №1 від 27.02.2007 р. сторони також передбачили, що договір підлягає нотаріальному посвідченню в строк до 01.03.2007 р.

Частиною 1 статті 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним .

Як вже зазначалося, нікчемний договір не підлягає визнанню недійним, висновки господарського суд є правильними.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визнання недійсним спірного договору за позовом особи, яка не є його стороною, навіть з застосуванням наслідків недійсності договору, не відновлюватиме жодних прав позивача на предмет спірного договору, який до того ж не є предметом спору між позивачем і відповідачем-2, отже, обрання позивачем неправильного способу захисту унеможливлює задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції також вірно вказав, що згідно відповіді Орендного підприємства міжміське бюро технічної інвентарізації № 603 від 19.01.2010 р. право власності на спірне майно за державою ніколи не було зареєстровано. Право власності на незавершене будівництво визнається на підставі рішення суду або реєструється згідно ч. 3 ст. 331 ЦК України. РВ ФДМУ по Запорізької області не надало рішення суду, або іншого правовстановлюючого документу, на підтвердження того, що майно належить державі на праві власності. За таких обставин, РВ ФДМУ по Запорізької області не довело суду, що воно є належним позивачем по цій справі.

На запит суду першої інстанції, Головне управління статистики у Запорізької області надало суду відповіді, в яких вказано, що перший відповідач –ТОВ "Запорізький лікеро - горілчаний завод", на день прийняття судом рішення, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а ТОВ "Ассоль-2007"станом на 16.10.2009 р. вилучено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зазначені дані відносно ТОВ "Запорізький лікеро - горілчаний завод"також підтверджені довідкою Головного управління статистики у Запорізької області від 19.05.10 р. № 15-7/3268, що була надана на вимогу апеляційної інстанції.

Отже, провадження по справі згідно п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України відносно відповідача 2 припинено правомірно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2010 року по справі № 6/255д/07 –без змін.