Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Бичкова А.О. – представник за довіреністю № 08 від 22.04.2010 року

від відповідача - Ларьков В.І. – представник за довіреністю № 116 від 19.05.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.03.2010

у справі № 6/34 ( .....)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КБ "Фінансова ініціатива"

до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про визнання недійсним правочину, викладеного у формі заяви про зарахування зустрічних вимог

Суть рішення і апеляційної скарги:

У грудні 2009 року ТОВ КБ "Фінансова Ініціатива" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Родовід Банк" про визнання недійсним правочину, викладеного у формі заяви відповідача про зарахування зустрічних вимог та припинення зобов’язань від 29.05.2009 року № 18-04-б.б/11691.1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що даний односторонній правочин суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, на думку позивача, зобов’язання між сторонами не є однорідними, оскільки вимоги позивача до відповідача виражені в іноземній валюті – доларах США, а вимоги відповідача до позивача – в національній валюті України. Крім того, заява відповідача, як односторонній правочин, не відповідає вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України, адже у ній відсутній відтиск печатки відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ КБ "Фінансова Ініціатива" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 року у справі № 6/34 і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що вимоги, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі генерального договору № 01-284/2006, не є однорідними, а відтак валютний кредит, який позичальником отримано у іноземній валюті, останній зобов’язаний повернути саме у цій валюті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2010 року у справі № 6/34 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.05.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 28.05.2010 року "Про зміну складу колегії суддів", у зв’язку з виробничою необхідністю (відпусткою суддів Коротун О.М., Кропивної Л.В.) були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 6/34 колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, суддів Вербицької О.В., Кондратової І.Д.

У судове засідання 31.05.2010 року з’явився лише представник відповідача, представник позивача (апелянта) у судове засідання не з’явився, уточнення до апеляційної скарги не надав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 року розгляд апеляційної скарги у справі № 6/34 відкладено на 23.06.2010 року на підставі п.1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 22.06.2010 року "Про зміну складу колегії суддів", у зв’язку з виробничою необхідністю були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 6/34 колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, суддів Коротун О.М., Кропивної Л.В.

У судове засідання 23.06.2010 року з’явилися представники сторін.

У судовому засіданні апелянт надав витяг зі Статуту ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", затвердженого рішенням Установчих зборів (протокол № 1 від 12.03.2010 року), погодженим Національним банком України від 30.03.2010 року, зареєстрованим 06.04.2010 року, реєстраційний № 10691050017001956, а також копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, згідно яких ТОВ Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" було реорганізоване шляхом перетворення (протокол № 09 від 02.10.2009 року) на ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", що є правонаступником всіх прав та обов’язків ТОВ Комерційний банк "Фінансова Ініціатива".

Крім того, апелянт на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 року надав уточнення до апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.04.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком "Фінансова ініціатива" та відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (17.06.2009 року змінено найменування на публічне акціонерне товариство "Родовід Банк") було укладено генеральний договір про загальні умови та порядок здійснення міжбанківських операцій № 01-284/2006 (далі – договір).

Відповідно до п. 8.1 договору сторони надають одна одній кредити в різних валютах в приблизно еквівалентних сумах з однаковим строком повернення (договір типу "СВОП").

На виконання умов договору позивачем було надано кредит відповідачу сумою 27 500 000,00 доларів США, а відповідачем позивачу – сумою 211 750 000,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, строк виконання сторонами своїх зобов’язань щодо повернення кредитних коштів станом на 29.05.2009 року настав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2009 року відповідач надіслав позивачу заяву про зарахування зустрічних вимог та припинення зобов’язань № 18-04-6.б./11691.1, предметом якої є припинення зобов’язань відповідача перед позивачем та зобов’язань позивача перед відповідачем за угодами у гривнях та доларах США, укладеними на виконання генерального договору, строк виконання яких настав, на суму 209 820 693,90 грн., що еквівалентно 27 539 861,12 доларам США, з 29.05.2009 року.

Згідно з вказаною заявою станом на кінець дня 29.05.2009 року ТОВ КБ "Фінансова Ініціатива" має зобов’язання перед ПАТ "Родовід Банк" у сумі 4 230 762,28 грн.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зі змісту вказаної статті слідує, що однією із обов’язкових умов зарахування є однорідність зустрічних вимог.

Однорідність має відповідати наступним критеріям: однорідність підстав виникнення зобов’язання та однорідність предмету зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою виникнення зобов’язань між сторонами є договір, яким встановлено порядок здійснення міжбанківських операцій між сторонами, а тому спірні правовідносини відповідають критерію однорідності підстав виникнення зобов’язання.

Щодо однорідності предмету зобов’язання, то слід зазначити наступне.

Згідно п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України;

іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Даним Декретом як валюта України, так й іноземна валюта віднесені до валютних цінностей.

Таким чином, законодавство України встановлює однорідність валюти України та іноземної валюти і не передбачає обмеження чи заборони щодо припинення зобов’язання шляхом зарахування в різних валютах.

Оскільки зобов’язання в іноземній валюті чи зобов’язання у валюті України є грошовими зобов’язаннями, посилання апелянта на неоднорідність вимог, які виникли між позивачем та відповідачем, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи, що національна і іноземна валюта законодавством кваліфіковані за однією родовою ознакою – валютні цінності, і зобов’язання у національній валюті і валюті України є грошовими зобов’язаннями, що свідчить про однорідність вимог між позивачем та відповідачем, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог з цих підстав.

Посилання апелянта на недійсність правочину, оскільки заява ПАТ "Родовід Банк" про зарахування зустрічних вимог та припинення зобов’язань від 29.05.2009 року не скріплена печаткою відповідача, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 218 вказаного кодексу закріплені правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину.

Так, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що посилання апелянта на недійсність правочину є безпідставними, а відтак в позові слід відмовити.

Щодо висновків суду стосовно умов договору, який на думку суду першої інстанції не містить обмежень щодо зарахування, то колегія суддів вважає, що дана обставина не може бути предметом дослідження у даній справі, оскільки не є підставою визнання недійсним одностороннього правочину вчиненого у вигляді заяви про зарахування, а може бути підставою для окремого позову з іншим предметом.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва – без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку "Фінансова Ініціатива" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2010 року у справі № 6/34 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 6/34 скерувати до господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.