Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді : Крутовських В.І.–доповідач,

суддів : Прокопенко А.Є., Чимбар Л.О.,

при секретарі судового засідання Алексєєв О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник, довіреність № 46-Д від 22.01.11;

від відповідача: ОСОБА_2. представник, довіреність № 1 від 10.01.11;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2011р . у справі №27/5005/7141/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив", м. Бровари

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл" про стягнення вартості поставленого товару в сумі 240000грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2011р. у справі № 27/5005/7141/2011 (суддя –Татарчук В.О.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" (м. Бровари) до товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл" (м. Дніпропетровськ) про стягнення заборгованості за поставлений товар задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл"на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив"240000 грн. – заборгованості, 2400 грн. – витрат по сплаті державного мита, 236грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Вініл" звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати дане рішення повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та на порушення норм матеріального права.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2011р. у справі № 15/5005/6927/2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення, приймаючи до уваги наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" за видатковими накладними № Х024318 від 25.09.2008, № Х026099 від 07.10.2008, № Х031739 від 27.11.2008 було здійснено поставку товару товариству з обмеженою відповідальністю "Вініл" на суму 250000грн.

Зазначений товар було отримано представниками відповідача за довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПО № 182151 від 22.09.08р., № 182241 від 06.10.08р., № 182540 від 26.11.08р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім зазначених видаткових накладних та довіреностей факт поставки позивачем товару на суму 250000 грн. та отримання вказаного товару відповідачем підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2010 по справі № 28/222-10(34/187-09) за позовом ТОВ "Хімлаборреактив" до ТОВ "Вініл" про стягнення заборгованості, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2010р. у даній справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2010р. по справі № 28/222-10(34/187-09) постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2010р. у даній справі залишено без змін.

Так, згідно з постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2010 по справі №28/222-10(34/187-09) при вирішенні спору встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання № 1446 від 24.11.2006р., за яким позивач зобов`язався поставляти ізопропіловий спирт, а відповідач приймати та оплачувати його. Відповідно до п. 1.2. даного договору постачання товару здійснюється партіями, згідно Специфікаціям, які є невід`ємною частиною договору, в якій зазначається найменування товару, його кількість, асортимент, ціна та загальна вартість товару, а також строк постачання. За умовами п. 1 додаткової угоди від 30.12.2007 до договору № 1446 від 24.11.2006 сторони продовжили строк дії вказаного договору до 31.12.2008р., але ціна товару на цей період сторонами узгоджена не була. В подальшому, позивач поставив відповідачу спирт ізопропиловий за видатковою накладною від 25.09.2008 по ціні 8 грн. 16 коп. з ПДВ на загальну суму 81600грн., за видатковою накладною від 07.10.2008 по ціні 10 грн. 20 коп. з ПДВ на суму 81600грн. та за видатковою накладною від 27.11.2008 по ціні 10 грн. 85 коп. з ПДВ на суму 86800грн. При цьому, ціни товару відрізняються від узгодженої за договором ціни –7 грн. 24 коп. і зміни до договору в частині ціни не узгоджувались. Відтак, враховуючи договірні умови, визначені сторонами в п.1.2 договору, проаналізувавши матеріали справи, з'ясувано, що між сторонами не було укладено Специфікацій по спірним партіям товару, в яких повинно бути визначено найменування товару, його кількість, асортимент, вартість товару по вищевказаним накладним. Врахувавши викладене, а також те, що сторони за спірними поставками, які є предметом розгляду, не погодили у відповідності до умов вказаного договору ціни товару, його кількості та асортименту, чим порушили умови вказаного договору, товар фактично було поставлено поза договором № 1446 від 24.11.2006р.

З урахуванням вищезазначеного, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що поставка товару відбувалась за договором № 1446 від 24.11.2006, і з огляду на положення даного договору, позивачем поставлений товар без погодження з відповідачем ціни та кількості, не можуть бути прийняті до уваги суду.

Так, відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи те, що суб`єктний склад сторін по справі № 28/222-10(34/187-09) та у справі № 27/5005/7141/2011 є ідентичним, то факт поставки позивачем товару саме за видатковими накладними від 25.09.2008, 07.10.2008 і 27.11.2008 поза договором №1446 від 24.11.2006. слід вважати доведеним.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати) майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В ході вирішення спору встановлено факт поставки позивачем товару на суму 250 000 грн. та отримання вказаного товару відповідачем поза договором №1446 від 24.11.2006р., за який відповідач не розрахувався.

У зв`язку з чим, 31.12.2010р. товариством з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" було направлено відповідачу претензію за № 781 від 30.12.2010р. про сплату існуючої заборгованості.

В подальшому, ТОВ "Вініл" було сплачено 10000 грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідача складає 240000грн.

Доказів сплати заборгованості у зазначеній сумі або повернення товару позивачу на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому є наявними правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 240000грн., яка не була сплачена відповідачем.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2011р. у справі №27/5005/7141/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл" - без задоволення.