ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
04.10.11 Справа № 5008/476/2011
|
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого - судді –Гнатюк Г.М.
суддів - Кравчук Н.М.
- Мирутенко О.Л.
Розглянувши апеляційну скаргу ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", м.Київ
на рішення господарського суду Закарпатської області від 01.07.2011р.
у справі № 5008/476/2011
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", м. Київ
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород
про стягнення відшкодування в порядку зворотної вимоги
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: ОСОБА_3 - представник
Представнику відповідача роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України.
Представник позивача в судове засідання двічі не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №05456692 від 15.08.2011р.
Представником відповідача подано заяву про здійснення технічної фіксації судового процесу (вх.№7624 від 04.10.2011р.), яка заявою (вх.№7631 від 04.10.201р.) була відкликана, у зв’язку з чим, технічна фіксація судового процесу не здійснюваласяю Заяви про відвід суддів не надходили.
Встановив :
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.07.2011р. у справі №5008/476/2011 (суддя Ушак І.Г.) у позові Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_2 8198,89грн. відшкодування в порядку зворотної вимоги –відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено шкоду у заявленому розмірі, як необхідний елемент складу правопорушення, що у свою чергу не дає підстав для застосування ст.ст. 22, 1166 ЦК України та відшкодування коштів в порядку зворотної вимоги.
З даним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"не погодилося і оскаржило його в апеляційному порядку оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, так як місцевим господарським судом неповно з‘ясовано усі обставини справи, що мають значення для справи, порушено порядок дослідження та оцінки доказів, а висновки викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, у зв‘язку з чим просить назване рішення скасувати та позовні вимоги задоволити повністю.
Зокрема, скаржник зазначає, що господарський суд Закарпатської області неправильно трактував норму Правил страхування, адже в п. 13.2.8 зазначено перелік документів, що підтверджують розмір збитків в дужках і через кому. Тобто, наявність будь якого з цих документів вважається достатнім для підтвердження розміру збитків, а не весь перелік в цілому.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу не надходив. Однак, представник відповідача в судовому засіданні спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв‘язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
При цьому на адресу суду поступило клопотання Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"від 20.09.2011р. (вх.№7398 від 26.09.2011р.) в якій скаржник просить розгляд справи здійснювати без участі його представника.
Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, оскільки ухвалою суду від 06.09.2011р. явка повноважних представників сторін була визнана судом на власний розсуд.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, оцінивши докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 01.07.2011р. у справі №5008/476/2011 залишити без змін, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"звернулося до господарського суду Закарпатської області про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_2 8198,89грн. відшкодування в порядку зворотної вимоги.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за наслідками ДТП позивач здійснив страхове відшкодування на суму 8198,89 грн. на користь страхувальника шляхом перерахування зазначеної суми підприємству, яке безпосередньо здійснювало зазначений ремонт, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 3471 від 15.04.08.
Транспортний засіб "Рено" належить відповідачу, що підтверджується вищезгаданою довідкою відділу ДАІ, ОСОБА_5 на час здійснення ДТП був працівником відповідача, на підтвердження чого позивач подав суду копію трудового договору.
За таких обставин позивач, оскільки він здійснив страхове відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу на суму 8198,89 грн., подав даний позов, посилаючись на приписи ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 22, 993, 1172, 1187 Цивільного кодексу України та вважаючи, що до нього перейшло право вимоги відшкодованої ним шкоди до відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 14.12.07 позивач як страховик та ОСОБА_4 як страхувальник уклали договір добровільного страхування наземного транспорту, оформлений полісом № НТ 21439 ( далі –договір страхування). Об’єктом договору страхування був автомобіль ВАЗ 111193, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ( далі –застрахований автомобіль ). Зазначений транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема, дорожньо-транспортної пригоди (ДТП).
Страховий випадок мав місце 01.03.08 о 13 год. 00 хв. у м. Києві по вул. Кільцева дорога, 6, де сталася ДТП: автомобіль "Рено", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5, не дотримавшись безпечного бокового інтервалу, здійснив зіткнення із застрахованим автомобілем, яким керував ОСОБА_4, що призвело до пошкодження зазначених транспортних засобів.
За даними довідки відділу ДАІ по обслуговуванню Святошинського району від 4.04.08 року № 10/1091 та відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 5.03.08 року ДТП відбулась внаслідок вчинення водієм ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
За наслідками ДТП позивач здійснив страхове відшкодування на суму 8198,89 грн.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п.3. ч.І ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть
бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
За приписами ст. 993 ЦКУ та ст. 27 Закону до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦКУ, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Ч. 1 ст. 1187 ЦКУ передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦКУ, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Ст. 509 ЦКУ передбачено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Ст. 11 ЦКУ передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 1166 ЦКУ майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст.1172 ЦКУ юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За приписами ст. 1166 ЦКУ загальними правовими підставами відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність складу цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) особи, шкідливий результат такої поведінки (шкода), причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду. Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною вимогою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків. Перші три складові є об’єктивними умовами відповідальності, доведення наявності яких покладається на потерпілу особу (кредитора); четверта складова правопорушення –вина –є суб’єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, що завдала шкоди (боржника).
Виходячи з вищенаведених приписів законодавства для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди позивач повинен довести розмір збитків, факт правопорушення боржника та причинний зв’язок між порушенням та шкодою, а відповідач повинен довести відсутність своєї вини у правопорушенні.
Згідно ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В обґрунтування розміру завданої шкоди, позивач посилається на те, що сплатив страхове відшкодування у розмірі, який підтверджено калькуляцією на ремонт застрахованого автомобіля, складеною підприємством КСП ПП "Анна-7". Дані страхового акту від 2.04.08, на який також посилається позивач, щодо розміру збитків містить виключне посилання на зазначену калькуляцію.
За приписами п.13.2.8. Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) (автокаско), документами, що підтверджують розмір збитків у страхових випадках, є "…акт автотоварознавчого дослідження або експертизи про величину збитку, калькуляція та оригінали рахунків за ремонт ТЗ" (а.с. 51 на звороті ).
Таким чином, за приписами наведених Правил калькуляція є лише одних із документів, необхідних для підтвердження розміру збитків, і за відсутності інших передбачених документів - акту автотоварознавчого дослідження або експертизи та рахунків за ремонт транспортного засобу - калькуляція не є достатнім та належним доказом розміру збитків.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для відшкодування, оскільки позивачем не було доведено шкоду у заявленому розмірі.
Посилання скаржника на помилкове трактування судом п.13.2.8 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) (автокаско) є безпідставним, оскільки вказаний пункт містить конкретний перелік документів, що підтверджують розмір збитків у страхових випадках, а саме: акт автотоварознавчого дослідження або експертизи про величину збитку, калькуляція та оригінали рахунків за ремонт ТЗ .
Доводи скаржника спростовуються викладеним вище та колегією відхиленні, як безпідставні.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст. 49 ГПК України, слід віднести на скаржника.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд,
Постановив:
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 01.07.2011 року у справі №5008/476/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"залишити без задоволення.
2. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути в господарський суд Закарпатської області.
|
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
|
Гнатюк Г.М.
Кравчук Н.М.
Мирутенко О.Л.
|
Повний текст постанови
виготовлено 07.10.2011р.