5002-29/3200-2011 Про визнання недійсним пункту рішення селещної ради про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки - 04.10.2011 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Ялтинський холодокомбінат"звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Масандрівської селищної ради про визнання недійсним пункту 2 рішення Масандрівської селищної ради №6 від 21.06.2011р. "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки публічному акціонерному товариству "Ялтинський холодокомбінат"для обслуговування виробничо-господарського комплексу"в частині визначення в 1 (один) рік строку оренди земельної ділянки площею 2,0753 га для обслуговування виробничо-господарського холодокомбінату, розташованого за адресою: АР Крим, смт. Масандра, вул. Південобережне шосе, 1 та зобов’язання Масандрівської селищної ради на підставі рішення Масандрівської селищної ради №6 від 21.06.2011р. здійснити передачу в оренду публічному акціонерному товариству "Ялтинський холодокомбінат"земельної ділянки загальною площею 2,0753 га для обслуговування виробничо-господарського холодокомбінату, розташованого за адресою: АР Крим, смт. Масандра, вул. Південобережне шосе, 1 (кадастровий №0111948100:01:001:0158), шляхом укладення договору оренди земельної ділянки з встановленням терміну його дії –49 років.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.08.2005р. Масандрівська селищна рада, рішенням №11, дозволила публічному акціонерному товариству "Ялтинський холодокомбінат"розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0952 га для обслуговування виробничо-господарського комплексу холодокомбінату за адресою смт. Масандра, Південнобережне шосе, 1. На виконання цього рішення товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський інститут екології та проектування"на замовлення публічного акціонерного товариства "Ялтинський холодокомбінат"виконало проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років публічному акціонерному товариству "Ялтинський холодокомбінат" для обслуговування виробничо-господарського комплексу холодокомбінату в смт. Масандра, Південнобрежне шосе, 1. Рішенням №6 від 21.06.2011 р. Масандровська селищна рада затвердила вказаний проект землеустрою та передала земельну ділянку (кадастровий №0111948100:01:001:0158) площею 2,0753 га для обслуговування виробничо-господарського холодокомбінату за адресою: АР Крим, смт. Масандра, вул. Південнобережне шосе, 1, в оренду строком на один рік. Вважаючи вказане рішення Масандрівської селищної ради протиправним в частині строку передачі земельної ділянки в оренду, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 15 серпня 2011 року у справі №5002-29/3200-2011 позов задоволено.

Визнано недійсним пункт 2 рішення Масандрівської селищної ради №6 від 21.06.2011р. "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки публічному акціонерному товариству "Ялтинський холодокомбінат" для обслугування виробничо-господарського комплексу" в частині визначення в 1 рік строку оренди земельної ділянки площею 2,0753 га для обслугування виробничо-господарськогохолодокомбінату за адресою: АР Крим, смт.Масандра, вул.Південнобережне шосе, 1.

Зобов’язано Масандрівську селищну раду на підставі рішення Масандрівської селищної ради №6 від 21.06.2011р., здійснити передачу в оренду публічному акціонерному товариству "Ялтинський холодокомбінат" земельної ділянки загальною площею 2,0753 га для обслугування виробничо-господарського холодокомбінату за адресою: АР Крим, смт.Масандра, вул.Південнобережне шосе, 1 (кадастровий №0111948100:01:001:0158), шляхом укладання договору оренди земельної ділянки з встановленням строку його дії 49 років.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що діючим законодавством не передбачено повноважень органу місцевого самоврядування на власний розсуд встановлювати строк оренди земельних ділянок, тому прийняте рішення про затвердження проекту землеустрою в частині визначення строку оренди в один рік є недійсним, як таке, що прийняте з перевищенням компетенції (повноважень) та з порушенням прав позивача.

Не погодившись з рішенням суду, Масандрівська селищна рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Так заявник апеляційної скарги зазначає, що позивач не додержався порядку встановленому статтею 181 Господарського кодексу України для укладання договору оренди земельної ділянки, а саме не надіслав відповідачу проект договору оренди землі із бажаним строком оренди земельної ділянки, тобто позивач не провів попередні дії, необхідні для розгляду у суді позову щодо зобов’язання укласти договір оренди земельної ділянки. Відсутність у сторін та у суду проекту договору оренди земельної ділянки унеможливлює спонукання відповідача укласти договір оренди землі, оскільки сторонам та суду невідомі усі істотні умови договору оренди землі. Крім цього, суд не має повноважень самостійно на свій розсуд встановлювати істотні умови договору та зобов’язувати укласти договір саме на цих умовах. Також відповідач з посиланням на статті 3 та 17 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що даний спір підвідомчій адміністративному судочинству.

В судовому засіданні 04 жовтня 2011 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд скасувати рішення суду першої інстанції вважаючи його таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство "Ялтинський холодокомбінат"є власником об'єкту нерухомості - виробничо-господарського комплексу холодокомбінату за адресою смт. Масандра, Південнобережне шосе, 1, що підтверджується свідоцтвом №105 про право власності, виданим 30 вересня 1998 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради (арк.с. 46).

16 серпня 2005 року Масандрівська селищна рада рішенням №11, надала дозвіл відкритому акціонерному товариству "Ялтинський холодокомбінат" (на даний час Публічне акціонерне товариство "Ялтинський холодокомбінат") з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0952 га для обслуговування виробничо-господарського комплексу холодокомбінату за адресою смт. Масандра, Південнобережне шосе, 1 (арк.с. 19).

Рішеннями Масандрівської селищної ради від 18.09.2008р №26, від 16.12.2008р №30 та від 24.10.2010р №13 були внесені зміни щодо зменшення площі земельної ділянки та надання дозвілу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 2,0753га, та віднесено земельну ділянку до категорії "землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення".

На виконання зазначених рішень ТОВ "Кримський інститут екології та проектування"на замовлення ПАТ "Ялтинський холодокомбінат"було виконано Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років ПАТ "Ялтинський холодокомбінат"для обслуговування виробничо-господарського комплексу холодокомбінату в смт. Масандра, Південнобрежне шосе, 1(арк.с. 10-13).

Вказаний проект отримав позитивні висновки відповідних органів та служб, а саме: Ялтинської СЕС від 08.02.2006р. №104, Управління екоінспекції Південно-Кримського регіону від 01.11.2005р. №2133-90, Управління головного архітектора Ялтинської міської ради від 11.08.2008р. №05/2001, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 31.03.2009 р. № 22-833/9 (арк. с. 23-30).

Крім того, згідно з позитивним висновком Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим №3914-з/25 від 07.12.2009 р. з урахуванням усунених зауважень, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років ПАТ "Ялтинський холодокомбінат" для обслуговування виробничо-господарського комплексу холодокомбінату за адресою: м. Ялта, смт. Масандра, Південнобережне шосе, 1 на землях Масандрівської селищної ради, було узгоджено.

Рішенням №6 від 21.06.2011р. Масандрівська селищна рада затвердила вказаний проект землеустрою та передала позивачу земельну ділянку (кадастровий № 0111948100:01:001:0158) площею 2,0753 га для обслуговування виробничо-господарського холодокомбінату за адресою: АР Крим, смт. Масандра, вул. Південнобережне шосе, 1, в оренду строком на один рік (арк.с.56).

Саме визначення відповідачем строку оренди земельної ділянки в один рік, всупереч затвердженому проекту землеустрою, і стало підставою для звернення публічного акціонерного товариства "Ялтинський холодокомбінат"з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Якщо за результатами розгляду справи, факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (пункт 2 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів"02-5/35 від 26.01.2000 (v5_35800-00) ).

Отже, предметом доказування у справі про визнання недійсними пункту 2 рішення Масандрівської селищної ради №6 від 21.06.2011р., є факти, що свідчать про невідповідність вказаного акту в зазначеній частині вимогам законодавства та про порушення вказаними актами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 1 Господарського процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Аналогічні висновки наведені в Рішення Конституційного суду України 1 грудня 2004 року N18-рп/2004 (v018p710-04) (справа про охоронюваний законом інтерес).

Так колегія суддів вважає, що охоронюваний законом інтерес публічного акціонерного товариства "Ялтинський холодокомбінат"полягав у намаганні отримати в оренду земельну ділянку строком на 49 років відповідно до вимог законодавства.

З урахуванням викладеного, пунктом 2 рішення Масандрівської селищної ради №6 від 21.06.2011р. "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки публічному акціонерному товариству "Ялтинський холодокомбінат", яким надано позивачу в оренду земельну ділянку площею 2,0753 га, для обслуговування виробничо-господарського комплексу"та визначено строк 1 (один) рік, саме визначенням строку в 1 рік – порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача у даній справі у зв’язку з наступним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частина 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Підпунктом "в"статті 12 та частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, віднесено до повноважень селищної ради питання надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами статті 15 Закону України "Про оренду землі"однією з істотних умов договору оренди є строк дії договору оренди.

Частина 4 статті 93 Закону України, стаття 19 Закону України "Про оренду землі"встановлюють, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

А частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що строк оренди визначається за згодою сторін саме при укладанні договору оренди земельної ділянки, при чому, одна сторона пропонує певний строк, а інша сторона приймає або відхиляє пропозицію першої.

Статтею 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"встановлено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Відповідно до частини 9 статті 123 Земельного кодексу України, рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Таким чином, судова колегія вважає, що подання позивачем на затвердження Масандрівській селищній раді узгодженого проекту землеустрою є по суті пропозицією укласти договір оренди.

Проте водночас, приймаючи рішення про затвердження наданого публічному акціонерному товариству "Ялтинський холодокомбінат" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років, селищна рада погодилась з умовами вказаного проекту - тобто прийняла пропозицію щодо умов майбутнього договору оренди земельної ділянки, зокрема, щодо строку його дії - на 49 років, за відсутності жодних заперечень та пропозицій стосовно вказаної складової проекту землеустрою.

За змістом статті 1 Закону України "Про землеустрій"проект землеустрою –це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5 - 10 і більше років.

При цьому, на підставі статті 59 цього Закону врахування приватних інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або користування, у тому числі на умовах оренди, земельних ділянок і в захисті їхніх прав на землю.

Крім того, апеляційна інстанція звертає увагу і на той факт, що земельна ділянка передається в оренду позивачу для обслуговування вже збудованого виробничого комплексу першої групи капітальності, нормативний термін служби якого становить 150 років, та право власності на який належить публічному акціонерному товариству "Ялтинський холодокомбінат".

Більш того, факт права власності позивача на цілісний майновий комплекс незаперечно передбачає право користування позивачем земельною ділянкою для обслуговування цього комплексу.

Проте всупереч дійсним обставинам та вищенаведеним нормам законодавства, затвердженому проекту землеустрою зі строком оренди 49 років, відповідачем своїм рішенням №6 від 21.06.2011р., в односторонньому порядку, не тільки без згоди, але й всупереч волевиявленню позивача, було встановлено умови договору, шляхом визначення щонайменшого можливого строку оренди –один рік, що безумовно порушує право позивача, як власника об’єкту нерухомості у вигляді цілісного майнового комплексу, що розташований на переданій в оренду земельній ділянці.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що діючим законодавством, яке регулює спірні правовідносини не передбачено повноважень органу місцевого самоврядування на імперативне встановлення строків оренди земельних ділянок, а тому прийняте рішення про затвердження проекту землеустрою в частині визначення строку оренди в один рік є недійсним, як таке, що прийняте з перевищенням компетенції (повноважень) та з порушенням прав позивача, тому вимоги позивача щодо визнання недійсним пункту 2 рішення Масандрівської селищної ради №6 від 21.06.2011 р. "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки Публічному акціонерному товариству "Ялтинський холодокомбінат"для обслуговування виробничо-господарського комплексу"в частині визначення в 1 (один) рік строку оренди земельної ділянки площею 2,0753 га для обслуговування виробничо-господарського холодокомбінату обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому, як встановлено судом, Масандрівською селищною радою прийнято рішення про передачу земельної ділянки в оренду та головне, затверджено проект землеустрою цієї земельною ділянки по її відведенню на строк 49 років, а отже, питання визначення строку оренду є погодженим, як суттєва умова договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Крім того, через приписи частини 5 статті 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону –тобто, наслідком рішення Масандрівської селищної ради № 6 від 21.06.2011р та підставою виникнення права оренди земельної ділянки для відповідача –є укладення договору оренди земельної ділянки, в якому, зокрема, необхідною та суттєвою умовою є строк оренди.

За таких обставин, вимога позивача про зобов’язання відповідача здійснити передачу в оренду земельної ділянки шляхом укладення договору оренди земельної ділянки з встановленням терміном його дії на 49 років –є такою, що відповідає законодавству та спрямована на захист права позивача на оренду у розумінні статей 15 та 16 Цивільного кодексу України, а тому підлягає задоволенню.

Стосовно доводів апеляційної скарги, щодо не надсилання позивачем проекту договору відповідно статті 181 Господарського кодексу України, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що наслідком рішення Масандрівської селищної ради № 6 від 21.06.2011р та підставою виникнення права оренди земельної ділянки для відповідача є укладення договору оренди земельної ділянки, в якому, зокрема, необхідною та суттєвою умовою є строк оренди. Зі змісту пункту 3.1 оскаржуваного рішення вбачається, що позивач зобов’язаний в двох місячний строк укласти договір оренди земельної ділянки, а ні надіслати проект договору з викладеними умовами та пропозиціями, тобто укласти договір з відповідачем на умовах які викладені у вказаному рішенні. Таким чином, у зв’язку з тим, що строк оренди був вирішений без узгодження з позивачем, останній був змушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

Стосовно посилання відповідача щодо підвідомчості даного спору адміністративному судочинству за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм закону відповідачем.

Так до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Земельні відносини поділяються на публічні і приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України).

Масандрівська селищна рада у даній справі, виступає як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючі право розпорядження земельною ділянкою, яка перебувала у її власності, Масандрівська селищна рада відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У даному випадку відсутня підпорядкованість одних учасників земельних правовідносинам - ПАТ "Ялтинський холодокомбінат" іншому - Масандрівській селищній раді, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

Правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права власності та на спірну земельну ділянку підстав його набуття. Рада як власник землі вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. Разом із цим, Рада владних управлінських функцій не здійснювала і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не виступала, а тому даний спір не є підвідомчий адміністративному суду.

Крім того, відповідно до пункту 1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року, господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі- ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельнимиділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам (пункт 1.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року).

А згідно з пунктом 1.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року, спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Крім цього, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що даний спір потрібно розглядати в рамках адміністративного судочинства, але просить в апеляційній скарзі скасувати рішення суду першої інстанції та у позові відмовити, отже наполягає на розгляді справи по суті, чим суперечить своїм доводам, яки викладені в скарзі.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки спростовуються матеріалами справи та дійсними обставинами, а рішення суду прийнято при встановлених обставинах справи та у відповідності із нормами матеріального та процесуального права, а тому у апеляційній інстанції немає підстав для його скасування.