Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі: Савченко Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з’явився

відповідача: Прохода І.В., довіреність № 01/43 від 02.03.2010 року;

третьої особи: не з’явився

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт", м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 25.03.2010 року у справі № 17/67д/10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"(03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 11-А)

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління статистики у Запорізькій області (69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 75)

про визнання продовженим договору оренди

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІТ"звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про визнання продовженим договору оренди від 29.12.2004 року № 1330/д терміном до 21.12.2009 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.03.2010 року у справі №17/67д/10 (суддя Корсун В.Л.) у позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що заявлена позивачем вимога є за своєю суттю вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення. Обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІТ"не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.03.2010 року у справі № 17/67д/10 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІТ". Вважає, що при винесенні судом рішення по справі не з’ясовані обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, наведені судом у рішенні висновки не відповідають обставинам справи. Посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновків, що об’єкт оренди повернуто. На думку заявника, господарським судом першої інстанції було порушено п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування рішення суду на підставі п.1 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Посилається на те, що в даному випадку, предметом позовних вимог є встановлення факту чинності правочину (продовження дії договору оренди), що в свою чергу відповідає положенням ст. 203 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.05.2010 року у справі № 17/67д/10 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт", м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 25.03.2010 року у справі № 17/67д/10 до розгляду та призначено в засіданні на 18.06.2010 року.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №.1590 від 18.06.2010 року справу № 17/67д/10 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Антонік С.Г., судді: Кагітіна Л.П. (доповідач), Кричмаржевський В.А., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 18.06.2010 року представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з’явилися. Про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

17.06.2010 року від позивача по справі надійшло клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи на інший день, у зв’язку з неможливістю прийняти участь в судовому засіданні.

Колегія суддів визнала клопотання позивача необґрунтованим та не підтвердженим документально.

Враховуючи достатність матеріалів справи та апеляційної скарги для здійснення апеляційного провадження по цій справі, беручи до уваги обмежений строк розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та третьої особи.

За заявою представника відповідача, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу

По закінченні судового засідання, за згодою представника відповідача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

29.12.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (орендарем) було укладено договір № 1330/д оренди державного нерухомого майна.

Предметом вищевказаного договору є державне нерухоме майно, а саме: частина нежитлового приміщення, розташованого у надбудівлі, що знаходиться над технічним поверхом, безпосередньо на даху будівлі загальною площею по внутрішньому обміру 10 кв. м відповідно до схеми з технічного паспорту будівлі за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 75.

Майно знаходиться на балансі Головного управління статистики у Запорізькій області.

Згідно з п. 10.1 договору, договір укладено з 29.12.2004р. по 25.12.2005р.

Відповідно до п. 10.6 договору і п. 1 договору про зміни від 21.12.2007 року № 3, термін дії договору продовжено до 25.12.2008 року.

Визнання продовженим договору оренди від 29.12.2004 року № 1330/д терміном до 21.12.2009 року було предметом судового позову у цій справі.

Колегія суддів вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного:

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2010 року по справі № 40/5376 задоволено позовні вимоги Регіонального відділення фонду державного майна України по Запорізькій області виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт"з державного нерухомого майна - частини нежитлового приміщення, розташованого у надбудівлі, що знаходиться над технічним поверхом, безпосередньо на даху будівлі загальною площею по внутрішньому обміру 10 кв. м відповідно до схеми з технічного паспорту будівлі за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 75 та на підставі акту приймання передачі повернуто Балансоотримувачу, яке було передано за договором оренди від 19.12.2004 року № 1330/д та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"неустойку в сумі 1 191,21 грн.

У рішенні господарським судом м. Києва, зокрема, було встановлено "…Судом із урахуванням п.п. 10.1, 10.5, 10.6 договору та умов договору про зміни №3 від 21.12.2007 року встановлено, що термін дії договору продовжувався до 25.12.2008 року. Листи позивача (№ 11-13-04378 від 08.10.2008 року, № 11-13-00338 від 20.01.2009 року), направлені відповідачу, свідчать про волевиявлення позивача не продовжувати договір, а з 25.12.2008 року вважати його припиненим…".

На підставі викладеного, колегія суддів вважає безпідставними вимоги позивача щодо продовження терміну дії договору.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та наступним:

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 вказаного кодексу, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Стаття 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, позивачем у справі є особа, яка звертається до господарського суду з метою захисту порушеного або оспорюваного права та інтересу. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

У позовній заяві позивач просить суд визнати продовженим договір про оренду нерухомого майна. Тобто, в даному випадку, позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, а саме факту продовження договору оренди майна.

Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Так, із змісту ст. 12 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що господарським судам підвідомчі саме справи у спорах, перелік яких, наведений вказаною нормою, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції та справи про банкрутство. Чинним цивільним та господарським законодавством не передбачено такого способу захисту, як визнання договору продовженим.

Колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції при розгляді цієї справи та прийнятті оскаржуваного рішення, з’ясовані всі обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення господарського суду першої інстанції по цій справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом та апеляційною скаргою відносяться на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІТ", м. Київ залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 25.03.2010 року у справі №17/67д/10 –без змін.