Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

судді Шевченко Т. М.

при секретарі: Лолі Н.О.,

за участю:

прокурора Романова Р.О. (посвідчення № 83 від 06.08.08);

представника позивача : Боханової О.О. (дов. № 01-17/208 від 09.02.09);

від відповідача: не з’явився;

представника третьої особи: Кукурудз Р.О. (дов. № 145-370 від 25.12.09);

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит, ЛТД" (м. Запоріжжя)

на рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2010 р. у справі № 7/123/09-27/234/09

за позовом Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької міської ради (м. Запоріжжя)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит, ЛТД" (м. Запоріжжя)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Науково-технічний центр панорамних акустичних систем НАН України ( м. Запоріжжя)

про визнання недійсним договору оренди землі від 21.03.2006 р.,

У березні 2009 року заступник прокурора Запорізької області (з врахуванням заяви від 12.05.2009 р. за вих.№05/1-1981-09 про уточнення позову в порядку ст. 22 ГПК України) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовними вимогами про визнання недійсним договору оренди землі від 21.03.2006 року, укладеному між Запорізькою міською радою (далі за текстом –Рада) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Самшит, ЛТД"(далі за текстом –Товариство), том 1 а.с.2, 50.

Рішенням господарського суду Запорізької області в задоволенні позову було відмовлено (том 1 а.с. 60).

Постановою Вищого господарського суду України від 14 липня 2009 р. у справі № 7/123/09 задоволено касаційне подання прокурора та касаційна скарга Науково-технічного центру панорамних акустичних систем НАН України, вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд в іншому складі суддів (том 2 а.с.108).

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Запорізької області від 29.03.2010 р. у справі №7/123/09- 27/234/09 (колегія судді –головуючий суддя Дроздова С.С., судді Дьоміна А.В., Попова І.А.) позов задоволено: визнано недійсним договір оренди землі від 21.03.2006 року, укладений між Запорізькою міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Самшит, ЛТД"та зобов’язано Товариство повернути на користь Запорізької міської ради земельну ділянку площею 0,5926 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського,15 (кадастровий номер 23101100000:03:038:0041), том 2 а.с. 88.

Рішення суду мотивовано скасуванням у судовому порядку, як незаконного, рішення міської Ради, на підставі якого було укладено спірний договір оренди.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Самшит, ЛТД" (відповідач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення господарського суду від 29 березня 2010р. у даній справі і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, ТОВ "Самшит, ЛТД"стверджує, що рішення господарським судом постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, заявник вказує, що підставою для прийняття рішення Запорізькою міською радою від 25.01.2006 року № 591 було не лише надання Товариству спірної земельної ділянки по вул.Луначарського,15, під розташування тимчасового елінгу для зберігання і ремонту плавзасобів, але й тимчасових складських приміщень, які були придбані на аукціоні у РВ ФДМУ в Запорізькій області. На даний час Товариство завершило будівництво складських приміщень та ввело їх в експлуатацію. Наведені обставини, вважає відповідач, неправомірно не були прийняті до уваги місцевим господарським судом при ухваленні оскарженого рішення, а отже, безпідставно в повному обсязі визнано договір оренди земельної ділянки недійсним.

Зауважує, що спір про визнання договору оренди недійсним вже розглядався господарським судом з цих же підстав, що наразі заявлені прокуратурою. В позові було відмовлено, рішення суду набрало чинності, але наведене не було взято господарським судом до уваги.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2010 р. апеляційну скаргу ТОВ "Самшит, ЛТД"прийнято до розгляду, слухання справи призначено на 09.06.2010 р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1435 від 09.06.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя –Антонік С.Г., судді: Шевченко Т.М. (доповідач), Кагітіна Л.П. Зазначеною колегією справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги (відповідач у справі) підтримав у повному обсязі доводи, викладені в апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду у справі і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач у справі (Запорізька міська рада) в письмову відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі. Рішення місцевого господарського суду по даний справі вважає законним та обґрунтованим.( відзив додано до справи).

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Науково-технічний центр панорамних акустичних систем НАН України письмовий відзив на апеляційну скаргу не надала, в судове засідання представника не направила, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Прокурор наполягає на законності рішення господарського суду.

Судове засідання, за згодою представників сторін, проведено без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні 09.06.2010 р. оголошено перерву до 16.06.2010 р. для підготовки постанови у повному обсязі.

В судовому засіданні 16.06.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, доводи прокурора, дослідивши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом і підтверджено матеріалами справи, дослідженими судом апеляційної інстанції, 21 березня 2006 року, на підставі рішення 29 сесії 4 скликання Запорізької міської ради №55/91 від 25 січня 2006 року "Про передачу в оренду ТОВ "Самшит ЛТД"земельної ділянки по вул.Луначарського,15, для розташування тимчасових складських приміщень та тимчасового елінгу для зберігання і ремонту плавзасобів"між Товариством (орендар) та Радою (орендодавець) був укладений Договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування для розташування тимчасових складських приміщень та тимчасового елінгу для зберігання і ремонту плавзасобів земельну ділянку загальною площею 0, 5926 га, яка знаходиться в м. Запоріжжі, вул. Луначарського, 15. В пунктах 2-4 договору оренди зазначено, що земельна ділянка передається в оренду разом з об’єктом незавершеного будівництва, який є власністю орендаря. Строк дії договору - 10 років (т. 1 а.с.8-10).

В подальшому, постановою господарського суду Запорізької області від 30.10.2006 р. по справі № 4/373/06-АП, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.01.2007 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2009 р. визнано нечинним рішення 29 сесії 4 скликання Запорізької міської ради № 55/91 від 25 січня 2006 року з тих підстав, що із заявами про відведення спірної земельної ділянки до Ради у 2002 році звернулися дві особи –і ТОВ "Самшит,ЛТД"(заява датована 08.11.2002р.) і Науково-технічний центр панорамних акустичних систем НАН України (на частину вказаної земельної ділянки, заява датована 28.10.2002 р.), але при прийнятті рішення про надання в оренду земельної ділянки Товариству "Самшит, ЛТД"зазначену обставину (наявність заяви іншої особи на частину цієї самої земельної ділянки) Радою не було враховано, тому рішення Запорізької міської ради від 25.01.2006р. прийнято з порушенням норм чинного земельного законодавства України, зокрема, вимог ч. 6 с. 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) щодо конкурентних способів набуття права оренди земельної ділянки в разі надходження декількох заяв на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки та не проведення позивачем аукціону або конкурсу (том 1, а.с. 14).

Визнання недійсним договору оренди землі від 21.03.2006 р., укладеному між Запорізькою міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Самшит, ЛТД", як такого, що суперечить закону, стало предметом судового розгляду за позовом прокурора.

Виходячи зі змісту п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору оренди землі) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з приписами ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час укладення оспорюваного договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленими статтями 118, 123 ЗК України.

Зокрема, частиною 6 ст. 123 ЗК України (в редакції на дату укладення договору оренди) передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об’єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або міської (сільської, селищної) ради, які розглядають його у місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Отже, наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про затвердження належним чином погодженого проекту відведення земельної ділянки та надання її в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості правової підстави для подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

Як свідчать досліджені обставини справи, рішення міської ради, яке було правовою підставою для укладення спірного договору оренди землі, скасоване, як таке, що не відповідає закону.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ст. 203 ЦК України.

У ст. 203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, передача відповідачеві в оренду земельної ділянки за договором оренди землі від 21.03.2006 р. відбулась з порушенням закону, а саме, на виконання незаконного рішення міськради, що, з врахуванням вищенаведеного, є підставою для визнання такого договору недійсним.

Слід зауважити, що не можна вважати дійсним договір оренди землі, якій укладено на виконання незаконного рішення міськради, неправомірність (незаконність) якого встановлено судом.

Виходячи зі змісту ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Отже, приймаючі рішення в частині зобов’язання відповідача – ТОВ "Самшит, ЛТД"повернути Запорізькій міській ради земельну ділянку, що складала предмет договору оренди, господарський суд діяв відповідно до приписів закону.

Колегія суддів також відзначає, що виходячи зі змісту деяких угод (оренди, надання юридичних послуг, тощо) випливає, що застосувати двосторонню реституцію до таких правочинів при визнанні їх недійсними неможливо, тому як неможливо повернути здійснене користування орендованим майном, а у спорі, що розглядається в рамках даної справи - користування землею.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами місцевого господарського суду щодо визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним на майбутнє.

Отже, аналіз наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства в їх сукупності надає можливість дійти висновку про правомірність прийняття місцевим господарським судом рішення про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.03.2006 року на повернення земельної ділянки Запорізькій міській раді.

Рішення місцевим господарським судом прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, визначені законом підстави для його скасування відсутні.

Доводи заявника апеляційної скарги не спростовують досліджених обставин справи, що стали підставою для задоволення позову.

Посилання відповідача на ст. 120 ЗК України в обґрунтування доводів апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне: з матеріалів справи вбачається, що в оренду відповідачеві надавалась земельна ділянка для розміщення тимчасових складських приміщень та тимчасового елінгу, а не під будівлю (споруду), про що йдеться у ст. 120 ЗК України.

Виходячи з матеріалів справи, під придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Самшит, ЛТД" об’єкт незавершеного будівництва земельна ділянка позивачем відповідачеві не надавалась і рішення стосовно цього міською радою не приймалось. Також слід зауважити, що визнання недійсним спірного договору оренди землі жодним чином не позбавляє відповідача отримати на визначених законом підставах земельну ділянку в оренду під придбаний за договором купівлі –продажу об’єкт.

Що стосується доводів відповідача про те, що спір про визнання недійсним договору оренди землі вже розглядався судом і було прийнято рішення, колегія суддів зазначає, що це був інший спір, між іншими сторонами.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на заявника ( відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99- 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит, ЛТД"(м. Запоріжжя) на рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2010 р. у справі № 7/123/09-27/234/09 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2010 р. у справі № 7/123/09-27/234/09 залишити без змін.