5/1-10 Про розірвання договору оренди нерухомого майна та стягнення вартості поліпшень орендованого майна - 16.06.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1467С/1-6) на рішення господарського суду Сумської області від 12 квітня 2010 року у справі № 5/1-10

за позовом ПАТ Банк "Фінанси та кредит", м. Київ в особі Філії "Полтавського регіонального управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит", м. Полтава,

до Приватної фірми "Валентина", м. Суми,

про розірвання договору та стягнення 21249 грн.,

Рішенням господарського суду Сумської області від 12 квітня 2010 року (суддя Гудим В.Д.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Сумської області від 12 квітня 2010 року скасувати; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач, в поясненні на апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення господарського суду Сумської області від 12 квітня 2010 року.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

В січні 2010 року ПАТ Банк "Фінанси та кредит" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про розірвання договору оренди нерухомого майна від 21.07.06р. та стягнення 21249,00 грн. вартості поліпшення май на з урахуванням амортизації.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 липня 2006 року між Банком "Фінанси та кредит" і ПФ "Валентина" укладено договір оренди нерухомого майна (зі змінами до договору від 31 липня 2007 та 4 лютого 2008 року ) у відповідності до пункту 1 якого відповідач зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування частину нежитлового приміщення під номером десять "а", що знаходиться в місті Суми про провулку 9-го Травня, площею 156,7 кв. м. строком на п'ять років. (а.с. 9-11).

Вказаний договір оренди посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д., та зареєстрований в реєстрі за № 3846.Факт передачі та прийняття приміщення підтверджується актом приймання-пердачі від 21 липня 2006 року. (а.с.14)

Пунктом 9.3 договору передбачено, що договір може бути розірвано за погодженням сторін. Документом, який свідчить про розірвання договору за погодженням сторін, вважається акт приймання-передачі майна, підписаний сторонами.

Відповідно до статті 188 Господарського Кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну та розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

28 жовтня 2009 року позивач звернувся до відповідача листом № 12/069 з пропозицією про розірвання договору оренди(а.с.23). Відповідач не надав згоди, у зв’язку з чим, позивач звернувся до господарського суду для вирішення спору по суті, у відповідності до частини 4 статті 188 Господарського Кодексу України, якою передбачено, що у разі коли сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з позовом в порядку статті 652 Цивільного Кодексу України, положеннями якої передбачено можливість розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин.

В силу частини другої статті 652 Цивільного Кодексу України договір може бути розірваний з вказаної підстави за наявності одночасно чотирьох умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Сторона яка вимагає розірвання або зміни договору у відповідності до статті 652 Цивільного Кодексу України повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в не усуненні причин, які призвели до зміни обставин, відсутня.

Посилання позивача на різку та глобальну кризу обґрунтовано визнані господарським судом першої інстанції неправомірними, оскільки вона носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретного договору, якими сторони керувались та підставою для його розірвання на користь однієї з них. Нерентабельність та неприбутковість відділення банку стосується діяльності позивача, ризик зміні обставин щодо доцільності його утримання в орендованому приміщенні цілком покладається на нього та не може бути ризиком для іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Відповідач та позивач є комерційними підприємствами та несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Отже, економічна криза, на яку посилається відповідач, негативно відображується не тільки на підприємстві відповідача, а рівною мірою і на підприємстві позивача.

Посилання позивача на порушення відповідачем умов договору, а саме невиконання обов’язку забезпечувати можливість використовувати електроенергію, користуватись водопостачанням, водовідведенням та теплопостачанням, як на додаткову підставу для розірвання договору у відповідності до статті 651 Цивільного Кодексу України, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 651 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом.

Однак позивачем не доведено факту навмисного вчинення відключення водопостачання та електроенергії відповідачем з метою вчинення перешкод у користуванні орендованим приміщенням. Позивачем не надано доказів висування будь-яких претензій з цього приводу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 12 квітня 2010 року у справі № 5/1-10 прийняте при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, та у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.