Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

Від прокуратури: не з’явився;

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: 1. ОСОБА_1 (дов. №14/10-05-61/6-11 від 05.01.2011);

Від відповідача: 2. не з’явився;

Від третьої особи:1. не з’явився;

Від третьої особи:2. не з’явився;

Від Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства:

ОСОБА_2 (дов. .№1729 від 13.09.2011); ОСОБА_3 (дов.№770 від 13.09.2011);

розглянувши апеляційну скаргу Миколаївського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.04.2011р. про припинення провадження

у справі № 2/26 (суддя – Домнічева І.О.)

за позовом Миколаївського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області

до 1) Миколаївської обласної державної адміністрації;

2) Державного підприємства "Баштанське лісове господарство"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Миколаївська обласна рада;

2. Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – 2: Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства

про скасування розпорядження №378-р від 09.10.2009р. (rmk378-09) , визнання недійсним державного акту Серії ЯЯ 204823 та скасування запису в книзі реєстрації державних актів №031048500001

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.04.2011 у справі №2/26 припинено провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з винесеною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що судом першої інстанції не враховано п.1.1 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 № 04-06/15 (v06_1600-10) "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства".

Крім того, скаржник вважає, що правовідносини, які склалися між Державним підприємством "Баштанське лісове господарство" та Миколаївською обласною державною адміністрацією, стосуються реалізації права власника на розпорядження спірною земельною ділянкою та підстав набуття права користування нею, а тому у вказаних правовідносинах Миколаївська обласна державна адміністрація владних управлінських функцій не здійснювала і не виступала як суб’єкт владних повноважень.

Від відповідача -1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Від відповідача -2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він також просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – 2, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому повністю заперечуються доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою від 29.08.2011 розгляд апеляційної скарги було призначено на 14.09.2011.

14.09.2011 в судове засідання з’явилися представники відповідачів та третьої особи на стороні відповідача -2, в зв’язку з чим, розгляд справи було відкладено на 28.09.2011.

В судове засідання 28.09.2011 з’явилися представники відповідача - 1 та Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства. Представники прокуратури, позивача, відповідача-2 та третіх осіб 1,2 в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 (v_289800-97) із змінами та доповненнями станом на 19.07.2010р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали Господарського суду м. Києва за наявними у справі матеріалами без представників прокуратури, позивача, відповідача-2 та третіх осіб 1,2.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:

Миколаївський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області до Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Баштанське лісове господарство" за участю третіх осіб на стороні позивача; Миколаївська обласна рада та Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області про скасування розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісового фонду та встановлення меж земельних ділянок лісового фонду внатурі (на місцевості) для ведення лісового господарства державному підприємству "Баштанське лісове господарство" в межах території Баштанського району Миколаївської області"№ 378-р від 09.10.2009 (rmk378-09) ; визнання недійсним державного акту серії ЛЯ № 204823 на право постійного користування земельною ділянкою площею 248,5888 га на території Мар’ївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, виданого на підставі зазначеного вище розпорядження адміністрації; скасування запису № 031048500001 в книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 19.01.2011 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду на 01.02.2011 з викликом представників сторін, яких зобов’язано надати додаткові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому розгляд справи судом неодноразово переносився.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 05.04.2011 у справі №2/26 припинено провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), в зв’язку з тим, що прокурор звернувся до суду з публічно - правовим позовом, тому такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали, помилково припустився неправильного застосування норм процесуального права, з огляду на наступне:

В п.п.2,3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 (va120600-07) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (зі змінами та доповненнями, станом на 01.07.2009) зазначено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 41, 12 ГПК, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності.

Аналогічні положення містяться у спільному листі Верховного Суду України та Вищого арбітражного суду України від 20.07.1995 №01-8/518а "Щодо визначення підвідомчості цивільних та господарських спорів" (v518a700-95) за загальним правилом підвідомчість цивільних справ та господарських спорів визначається законодавчими актами України. Однак у випадках, коли в законодавчих актах підвідомчість спорів визначена нечітко, слід виходити із суб'єктного складу учасників спору. Якщо сторонами у справі є юридичні особи, спір підлягає вирішенню арбітражним судом, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України). Підсудністю називається розмежування компетенції стосовно розгляду справ між окремими господарськими судами (статті 13, 15 і 16 ГПК) (п.1 Рекомендацій Президій Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 (va120600-07) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

В п.1.1 Рекомендацій Вищого господарського суду від 02.02.2010 № 04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" (v06_1600-10) зазначено, що у визначенні юрисдикції господарських судів щодо вирішення спорів, які виникають із земельних правовідносин, господарським судам необхідно враховувати таке: осподарським судам необхідно розрізняти участь державних органів та органів місцевого самоврядування у земельних відносинах як суб'єктів владних повноважень та як органів, що реалізують права держави, територіальних громад та Українського народу в цілому, як власників землі.

Владні повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування реалізуються у відносинах, пов'язаних з управлінням в галузі використання земель, врегульованих розділом VII Земельного кодексу України (2768-14) (далі - ЗК України), зокрема, встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень, планування використання земель, землеустрій, контроль за використанням та охороною земель, моніторинг земель, ведення державного земельного кадастру, у відносинах охорони земель, врегульованих розділом VI ЗК України (2768-14) ; у відносинах, визначених частиною 1 статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" від 17.11.2009 року N 1559-VI, та інших відносинах, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства. Відповідно, вирішення спорів, що виникають з цих правовідносин, не належить до компетенції господарських судів.

Відповідно до статті 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених цією Конституцією (254к/96-ВР) . Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Виходячи з вказаних положень Конституції України (254к/96-ВР) , а також зі статей 177 та 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 133 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або у користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміна, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки, про встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Спори, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, підвідомчі господарським судам.

В п.5 Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 № 10-рп/2010 (v010p710-10) "У справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України" зазначено, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4, пункт 1 частини першої, частина друга статті 17 Кодексу).

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно – правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Відповідно до ст. 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Миколаївська обласна державна адміністрація у спірних правовідносинах, виступає як суб’єкт цивільних (господарських) правовідносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у її власності, Миколаївська обласна державна адміністрація, відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України, має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Тобто, при здійсненні повноважень власника землі Миколаївська обласна державна адміністрація є рівноправним суб’єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

Крім того, у даному випадку відсутня підпорядкованість одних учасників земельних правовідносин, тобто, Державного підприємства "Баштанське лісове господарство" – Миколаївській обласній державній адміністрації, яка має місце під час здійснення органом державної влади управлінських функцій.

Отже, правовідносини, які склалися між Державним підприємством "Баштанське лісове господарство" та Миколаївською обласною державною адміністрацією, стосуються реалізації права власника на розпорядження спірною земельною ділянкою та підстав набуття права користування нею.

Тому, у вказаних правовідносинах Миколаївська обласна державна адміністрація владних управлінських функцій не здійснювала і не виступала як суб’єкт владних повноважень.

Враховуючи вищезазначене, оскаржувана ухвала Господарського суду м.Києва від 05.04.2011 у справі №2/26 підлягає скасуванню, як така, що винесена з неправильним застосуванням норм процесуального права. Справу слід передати на розгляд місцевого господарського суду.

Апеляційна скарга Миколаївського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

1.Апеляційну скаргу Миколаївського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 у справі №2/26 скасувати.

3. Справу № 2/26 передати на розгляд Господарського суду міста Києва.