25/155-09-5935 Про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, та зустрічні вимоги щодо розірвання зазначеного договору - 15.06.2010 Прийняття

У листопаді 2009 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" про стягнення 115 370,77 грн. основного боргу, 8 083,74 грн. інфляційних витрат, 2 766,48 грн.- три проценти річних, 19522,00 грн. збитків.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції 18.01.2010 року ФОП ОСОБА_1 було надано уточнення позовних вимог та 01.02.2010 року заяву про виправлення технічної описки, відповідно до яких первісний позивач просив стягнути 116 552, 43 грн. - основного боргу, 13 645, 36 грн. –пені, 10 988, 99грн. –інфляційного збільшення боргу, 3 209, 80 –3-х процентів річних за порушення грошового зобов’язання, 19522,00 грн. збитків.

Відповідач за первісним позовом, ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації", заявлені позивачем позовні вимоги не визнав, надав суду відзив на позовну заяву від 14.12.09 р. вх. за № 32507 та доповнення до відзиву від 27.01.10 р. вх. № 1878, де зазначив, що між сторонами існували договірні взаємовідносини стосовно оренди приміщення за адресою м. Херсон, вул.Комунарів, 11 відповідно до договорів оренди від 01.12.06 р. № 849 та від 01.12.07 р. №1678, і саме в період дії договору від 01.12.06 р. № 849, за погодженням позивача, відповідачем було здійснено внутрішнє перепланування приміщення, встановлені гіпсокартонні простінки.

25.12.09 р. на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" за вх.№ 9793, яка ухвалою від 25.12.09 р. згідно ст. 60 ГПК України була прийнята судом першої інстанції до спільного розгляду із первісним позовом ФОП ОСОБА_1

В процесі розгляду в суді першої інстанції зустрічного позову по суті ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" подав до суду уточнення позовних вимог зустрічного позову від 15.01.10 р. вх.№ 753, від 27.01.10 р. вх.№ 1880, від 15.02.10 р. вх.№ 3673, де виклав позовні вимоги в остаточній редакції, а саме про розірвання з 28.01.09 р. договору оренди нежитлового приміщення № 1678 від 01.12.07 р., укладеного між ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" та ФОП ОСОБА_1

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" покладено обставини справи в тому вигляді, які ним були проаналізовані у відзиві на первісний позов позивача та доповненнях до відзиву.

01.02.2010 року ФОП ОСОБА_1 було надано суду першої інстанції відзив на зустрічний позов, в якому він просив в задоволенні зустрічного позову відмовити в зв’язку із його необґрунтованістю.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21 квітня 2010 року по справі № 25/155-09-5935 (суддя Малярчук І.А.) задоволено позов ФОП ОСОБА_1 частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 116519 (сто шістнадцять тисяч п’ятсот дев’ятнадцять) грн. 43коп. заборгованості, 13 645 (тринадцять тисяч шістсот сорок п’ять ) грн. 36 коп. пені, 10988 (десять тисяч дев’ятсот вісімдесят вісім) грн. 99 коп. індекс інфляції, 3209 (три тисячі двісті дев’ять) грн. 80 коп. три процента річних, 1444 (одна тисяча чотириста сорок чотири) грн. 17 коп. державного мита, 207 (двісті сім) грн. 89 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процессу; відмовлено в решті частині заявлених ФОП ОСОБА_1 позовних вимог; відмовлено в задоволені зустрічного позову ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Одеської області від 21 квітня 2010 року по справі № 25/155-09-5935 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити, договір оренди нежитлового приміщення № 1678 від 01.12.2007 року, укладений між ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" та ФОП ОСОБА_1, визнати розірваним з 28.01.2009 року.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, але його представники в судовому засіданні апеляційної інстанції від 01.06.2010 року апеляційну скаргу та зустрічний позов вважають необґрунтованими.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.

У судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва.

Від первісного позивача, представник якого не з’явився у судове засідання 15.06.2010 року ніяких клопотань не надходило.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем 01 грудня 2006 року було укладено договір оренди нежитлового приміщення №849, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Комунарів, 11. На виконання укладеного договору відповідачем 4 грудня 2006 року було передано позивачу орендоване приміщення, про що був складений акт прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду.

Згідно з вимогами п.5.2 договору оренди №849 від 01 грудня 2006 року сторони дійшли згоди, що за умови погодження з Орендодавцем Орендар має право вносити зміни до орендованого приміщення, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, спрямоване на підвищення його вартості (далі - поліпшення).

Господарським судом встановлено, що скаржником 12.12.2006 року, після надання приміщення в оренду, позивачу був наданий лист за №1981, у якому скаржник просив позивача, у відповідності з наведеним вище п.5.2. договору, надати дозвіл на проведення внутрішнього перепланування приміщення, з чим Орендодавець погодився.

30 листопада 2007 року сторони підписали акт прийому-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 30 листопада 2007 року (т.1, а.с100) у пункті 2 якого було зазначено, що приміщення передано Орендарем у задовільному стані. А у пункті 4-му того ж акту вказано, що "... зауваження до Орендаря стосовно об’єкта оренди Орендодавець не має".

Також у названому акті не міститься ані вимог щодо усунення яких-небудь недоліків приміщення, ані вимог щодо демонтажу, встановлених простінків з гіпсокартону . Тобто стан приміщення, сумісно з простінками, ПП ОСОБА_1 повністю задовольняв.

Далі, 01 грудня 2007 року, між позивачем та скаржником було укладено новий договір оренди нежитлового приміщення №1678, за яким скаржнику в оренду був переданий той самий об'єкт, разом з гіпсокартонними простінками, збудованими за часу дії попереднього, згаданого вище, договору за погодженням та з дозволу позивача.

Тобто скаржник отримав від позивача приміщення в оренду в стані, коли в ньому вже були збудовані гіпсокартонні простінки. Хоча господарський суд помилково робить висновок що скаржник при повернені об'єкта оренди не привів його до первісного стану, оскільки, на думку суду, скаржник мав повертати об'єкт оренди без гіпсокартонних простінків не дивлячись на те, що цей об'єкт передавався в оренду саме з такими простінками.

Договір №1678 від 01.12.2007 року був укладений сторонами на строк до 31 жовтня 2010 року. Вартість орендної плати при укладенні цього договору була збільшена на суму еквівалентну 1400 доларам США і склала 23 735,00 грн. у місяць.

Починаючи з 31 липня 2007 року, скаржник погодився на підвищення орендної плати ще на суму еквівалентну 1015 доларам США, до розміру 27660,00 грн., про що було укладено додаткову угоду №1 від 31 липня 2008 року. Починаючі з цієї дати позивач виставляв рахунки саме на суму 27 660,00 грн., які відповідачем сплачувались до грудня 2008 року. За січень 2009 року відповідачем оплата також здійснена, тому позивач просить стягнути заборгованість по орендній платі з 01.02.2009 р. по 07.07.2009 року у сумі 98 278,95 грн.

Відповідач за первісним позовом наполягає на тому, що орендоване приміщення було передано позивачу 26.01.2009 року, а ключі від орендованого ним приміщення 07.04.2009 року. Як свідчать матеріали справи за цей період сторони з’ясовували свої стосунки відносно оплати боргу, різниці в зв’язку зі зміною курсу долара, та збитків зі знесенням гіпсокартонних перегородок ( т.1, а.с.54-55,63,65,68) .

Позивач в зв’язку з невиконанням договірних відносин відповідачем, звернувся до начальника Комсомольського ВМ ХМВ УМВС України, наслідком чого стала постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.04.2009 року (т.1, а.с. 25). З постанови вбачається, що ".. 26.01.2009 року ТОВ "Інтертелеком" виїхало з орендованого приміщення не передав належним чином його ПП ОСОБА_1 ... за умовами договору приміщення необхідно було привести у первісний стан, чого не було зроблено... 07.04.2009 року ... працівником ТОВ "Інтертелеком" ... передані ключі... ПП Путілову".

Колегія суддів вважає, що передачі належним чином не могло бути, тому що не було вирішено питання, хто повинен убрати гіпсокартонні перегородки. Оскільки, відповідно до акту від 30.11.2007 року (т.1, а.с.100), ПП Путілов прийняв приміщення з гіпсокартонними перегородками без зауважень до Орендаря, то при укладенні нового договору, на теж саме приміщення, у Орендара не виникає обов’язків щодо знесення вказаних перегородок . Таким чином колегія суддів дійшла до висновку, що передача орендованого приміщення належним чином, 26.01.2009 року, не відбулась з вини ПП ОСОБА_1 А висновок господарського суду про те, що скаржник при повернені об'єкта оренди не привів його до первісного стану, є необґрунтованим.

Враховуючи те, що первісний відповідач залишив орендоване приміщення 26.01.2009 року та надалі ним не користувався, передача приміщення не відбулась з вини ПП ОСОБА_1, його вимоги про стягнення орендної плати в строк з 01.02.2009 р. по 07.04.2009 року у сумі 98 278,95 грн. є безпідставними.

ОСОБА_1 в уточненнях до позовної заяви (т.2, а.с.31-38) вважає основний борг у сумі 116 522,43 грн., з яких 18 243,48 грн. - різниця в зв’язку з підвищенням курсу долара США.

Відповідно до п.3.1 договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2007 року Орендар, на момент оплати Орендодавцю орендної плати, здійснює її перерахунок пропорційно встановленого Національним банком України курсу долара США.

А відповідно до п.3.6 вказаного договору Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунку Орендодавця протягом 5 банківських з моменту його отримання. Виникає протиріччя. З одного боку первісний відповідач зобов’язаний враховувати зміну курсу долара США. З другого боку він сплачує орендну плату на підставі рахунків Орендодавця саме у сумі на яку вони виставлені. Про зміну курсу долара ПП Путілов повідомлений.

При вирішенні цього спірного питання колегія суддів вважає за необхідне звернутися до пункту 4 акту про повернення нежитлових приміщень із оренди від 15 січня 2009 року, де йдеться про наступне: "Сторони на момент повернення приміщень із оренди фінансових, грошових, чи будь яких інших претензій одна до одної не мають " (т.1, а.с.91). Тобто сторони своїми діями ( виставлення рахунку, його оплата у розмірі вказаному Орендодавцем), фактично узгодили розмір орендної плати та не заявляли претензій один до одного з цього приводу, а отже таким чином закрили всі фінансові питання згідно існуючих правовідносин. На підставі викладеного колегія суддів позовні вимоги в частині стягнення різниці в зв’язку з підвищенням курсу долара США вважає також необґрунтованими.

Оскільки не має підстав для стягнення основного боргу, то не підлягають стягненню 13 645,36 грн. - пені; 10 988,99 грн.- індекс інфляції; 3 209,80 грн.-3 проценти річних; 1444,17 грн. - державного мита; 207,89 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову у стягнення збитків на суму 19 522,00 грн., оскільки ПП ОСОБА_1 не довів та не підтвердив належними доказами факт здійснення ремонтно-будівельних робіт в офісі по вул.Комунарів,11, м.Херсона, що не свідчить про реальність збитків. Крім того, як викладено вище, у Орендаря не існує обов’язку щодо знесення гіпсокартонних перегородок.

Щодо заявленого ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" зустрічного позову про розірвання з 28.01.09 року договору оренди нежитлового приміщення № 1678 від 01.12.07 р., укладеного між ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" та ФОП ОСОБА_1 судова колегія вважає недоречним, оскільки згідно положень п.3 ст. 653 ЦК України, при вирішенні спору про розірвання договору в судовому порядку, він підлягає розірванню з моменту набрання рішенням суду законної сили. Крім того фактично правовідносини згідно спірного договору оренди фактично остаточно припинились між сторонами підписанням акту прийому-передачі (повернення) нежитлового приміщення, про який йшлося вище.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції не повністю відповідають обставинам справи та в деяких випадках засновані на припущеннях.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Отже, оскаржуване рішення господарського суду Одеської області прийняте без належного з'ясування і доведеності всіх обставин у справі, з невідповідністю деяких висновків, викладених у рішенні, з дійсними обставинами справи, а також з порушеннями норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду –частковому скасуванню, в задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації", м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 21 квітня 2010 року у справі № 25/155-09-5935 задовольнити частково.

Рішення господарського суду скасувати частково.

В задоволенні первісного позову Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

В решті частині рішення господарського суду залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" 819,5 грн. витрат на державне мито за розгляд апеляційної скарги.