Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Господарський суд Донецької області (суддя Лейба М.О.) рішенням від 15.04.2010р. відмовив у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області до відповідачів: 1. Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м.Донецьк, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергетична кампанія", м. Київ про визнання недійсним договору про переведення боргу №392 від 16.04.2009р.

Судове рішення обґрунтовано недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на необґрунтоване прийняття рішення внаслідок неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи.

Заявник вказує на те, що відповідач 2 ввів в оману сторони Договору щодо своїх обов"язків, які мають істотне значення, оскільки не мав наміру здійснювати розрахунки шляхом перерахування грошових коштів позивачу, як це встановлено спірним договором, намагаючись використати механізм, передбачений постановою КМУ №193 від 05.03.2009р. (193-2009-п) , що є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, відповідно до ст. 230 ЦК України.

Відповідач 1 у відзиві проти апеляційної скарги заперечує, вказує на законність та обґрунтованість рішення суду. Просить у задоволенні апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" відмовити, залишивши без змін рішення господарського суду.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з"явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 01.06.2010р.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників позивача та відповідача 1, колегія суддів

Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області звернулось до господарського суду з позовом до відповідачів: 1. Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Донецьк, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергетична кампанія", м. Київ про визнання недійсним договору про переведення боргу №392 від 16.04.2009р., посилаючись на норми статті 230 Цивільного Кодексу України, враховуючи той факт, що відповідач 2 на момент укладення спірного договору не мав наміру здійснювати розрахунки шляхом перерахування грошових коштів позивачу, оскільки в подальшому мав намір використати механізм розрахунків, не передбачений договором, чим ввів в оману сторони цього договору.

16.04.2009р. між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" (далі-первісний боржник) товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергетична кампанія" (далі-новий боржник) та відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" (далі - кредитор) укладений договір про переведення боргу №392 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, первісний боржник, зі згоди кредитора, в порядку та на умовах, визначених цим договором, переводить свій грошовий борг (зобов’язання по оплаті вартості електроенергії спожитої у березні 2009р.) у розмірі 5 000 000,00грн. за договорами на постачання електроенергії, укладеними між первісним боржником та кредитором, та зобов’язується виконати розрахунок з новим боржником за прийняття боргу визначеним цим договором, а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов’язанні, що виникає із зазначеного вище договору (далі-основний договір), і приймає на себе обов’язки первісного боржника за основним договором оплатити кредитору заборгованість за електроенергію.

Згідно п.1.2 Договору, кредитор, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2.1 Договору, розмір та порядок розрахунків первісного боржника перед новим боржником за прийняття ним боргу, визначаються в угоді, що буде укладена між ними протягом двох робочих днів з моменту підписання договору.

Пунктом 4.1 Договору, передбачено що новий боржник зобов’язується виконати обов’язки первісного боржника перед кредитором з погашення заборгованості за електроенергію виключно грошовими коштами шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора до 31.04.2009р. включно.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін ( п. 6.1 Договору).

Відповідно до п.6.2 Договору, строк договору починає свій перебіг з моменту, встановленого у п.6.1 цього договору та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами, але у будь-якому разі договір діє до 31.12.2009р.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін: первісним боржником, новим боржником і кредитором.

17.04.2009р. між новим боржником та первісним боржником укладена угода про порядок розрахунків по Договору (далі-Угода).

Згідно п.1 Угоди, за приймання новим боржником боргу в сумі 5 000 000,00грн. по Договору, первісний боржник проводить розрахунок з новим боржником.

Відповідно до п.2 Угоди, розрахунок первісного боржника з новим боржником здійснюється шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок нового боржника в строк до 01.08.2009р.

Угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами і діє до повного виконання фінансових зобов"язань по угоді, але у будь-якому разі не пізніше 31.12.2009р. (п.3 Угоди).

Угода підписана та скріплена печатками первісного боржника і нового боржника.

Втім, зазначена угода між відповідачами не є предметом позову та не визначена позивачем в якості підстави позову.

Платіжними дорученнями №996 від 14.05.2009р., № 1033 від 18.05.2009р., №1037 від 19.05.2009р., №1046 від 20.05.2009р., №1053 від 21.05.2009р., №1056 від 22.05.2009р., №1059 від 25.05.2009р., №61 від 27.05.2009р., №1102 від 29.05.2009р., №1146 від 02.06.2009р. первісний боржник перерахував новому боржнику грошові кошти в сумі 5 000 000,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на рахунок кредитора були перераховані грошові кошти у розмірі 275 000,00грн.

Платіжним дорученням від 08.07.2009р. №2202, кредитор повернув грошові кошти у розмірі 275 000,00грн. на рахунок нового боржника, як безпідставно перераховані.

Новий боржник зобов’язання щодо оплати кредитору боргу в розмірі 5 000 000,00грн. в строки обумовлені Договором не виконав, але направив на адресу кредитора лист №151 від 28.08.2009 року в якому запропонував здійснити розрахунки ВАТ "Донецькобленерго" перед ДП "Енергоринок" за механізмами, які передбачені Постановою КМУ №193-09 (193-2009-п) року на загальну суму 5 000 000,00грн., з оформленням відповідного договору.

Кредитор вказану пропозицію нового боржника не прийняв та звернувся до суду з позовною вимогою про визнання недійсним Договору, оскільки вважає що новий боржник ввів сторони Договору в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що невиконання відповідачем 2 зобов’язання щодо оплати боргу в строки, обумовлені Договором, та направлення пропозиції позивачу здійснити розрахунки іншим способом ніж це передбачено умовами договору не підтверджує і не доводить відсутність у відповідача 2 при підписанні спірного договору наміру здійснювати розрахунки грошовими коштами, а отже не свідчить про факт введення відповідачем 2 сторін договору в оману, згідно приписів ст. 230 ЦК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За своєю правовою природою договір є правочином.

Договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов’язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім –чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою ст. 203 Цивільного Кодексу України.

За приписами ч.1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Під обманом законодавець визначив як активну поведінку сторони правочину, яка проявляється в запереченні обставин, так і пасивну поведінку, яка полягає в тому, що особа замовчує існування істотних обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину. Визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину. Необхідною умовою для визнання правочину недійсним є також те, щоб приховувані (шляхом заперечення або замовчування) обставини могли перешкодити вчиненню правочину, якби інша особа дізналася про їх існування.

Таким чином, позивач заявляючи позов про визнання недійсним договору, через введення його в оману має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків, а саме як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману.

Крім того, позивач не заперечує, що відповідачем 2, протягом дії Договору, було здійснено оплату заборгованості та перераховано на його рахунок грошові кошти у розмірі 275 000,00грн., які були повернуті позивачем платіжним дорученням від 08.07.2009р. №2202, як безпідставно перераховані, оскільки останній вважав спірний договір недійсним.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, через недоведеність позивачем в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України належними доказами факту введення відповідачем 2 сторін договору в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а також з врахуванням того, що невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань, які виникли з Договору, не є підставою для визнання його недійсним.

Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р. (v0009700-09) , судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Апеляційний суд не приймає доводи заявника скарги, що відповідач 2 ввів в оману сторони Договору щодо своїх обов"язків, оскільки не мав наміру здійснювати розрахунки шляхом перерахування грошових коштів позивачу, встановлені спірним договором, намагаючись використати механізм передбачений постановою КМУ №193 від 05.03.2009р. (193-2009-п) , що є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, відповідно до ст. 230 ЦК України, оскільки відповідне твердження спростовується вищенаведеним.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги, судом покладаються на заявника - ВАТ "Донецькобленерго".

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.04.2010р. у справі №38/18пд, залишити без змін.

Надруковано: 7 прим.

1. позивачу

3. відповідачу

1 у справу

1 ДАГС

1.ГСДО