43/161 Про відмову задовільнити заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - 27.09.2011 Прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2011 у справі № 43/161 відмовлено в задоволенні заяви про визнання наказу від 25.03.2005 таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 28.07.2011, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання наказу від 25.03.2005 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу Муніципального підприємства "Дирекція електричного транспорту", Республіка Молдова (Intreprinderea Municipala "Regia Transport Electric").

Ухвалою від 06.09.2011 продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі № 43/161 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи.

Ухвалою від 20.09.2011 продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі № 43/161 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи.

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача-1 вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про визнання наказу від 25.03.2005 таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції зазначив, що наказ видано на примусове виконання судового рішення, який станом на 28.07.2011 є чинним, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 у даній справі було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2010 та залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2005 на примусове виконання якого було видано спірні накази.

З огляду на зазначене судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення заяви .

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та таким, що зроблений без всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 грудня 2002 року державне підприємство "Moldtranselectro" (Республіка Молдова) та компанія "BelangCommerceLimited" (Велика Британія) уклали договір №142 про уступку права вимоги до Муніципального підприємства "Дирекція електричного транспорту Кишиневу" (Республіка Молдова) заборгованості в розмірі 13 294 704, 00 молдавських лей.

07 травня 2004 року компанія "BelangCommerceLimited" та компанія "GoldbridjeTradingLimited" ( Великобританії) уклали договір № 135 про уступку права вимоги до Муніципального Підприємства "Дирекція електричного транспорту Кишиневу" заборгованості в розмірі 13 294 704, 00 молдавських лей.

22 червня 2004 року компанія "GoldbridjeTradingLimited" та товариство з обмеженою відповідальністю "Електро-Плюс" (Україна) уклали договір № 22/06 про уступку права вимоги до Позивача - Муніципального Підприємства "Дирекція електричного транспорту Кишиневу" заборгованості в розмірі 13 294 704,00 молдавських лей.

22 лютого 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Електро-Плюс" звернулось з позовом про стягнення солідарно з Муніципального Підприємства "Дирекція електричного транспорту Кишиневу" та Дочірнього підприємства "Енерго-Інвест" заборгованості в розмірі 13 394 704,00 молдавських лей та відсотків за прострочення грошових зобов'язань в розмірі 1 420 212,60 молдавських лей.

рішенням Господарського суду міста Києва від 10 березня 2005 року у справі № 43/161 позов задоволено в повному обсязі.

25 березня 2005 року видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10 березня 2005 року у справі № 43/161.

Разом з тим, 04.05.2009 Економічною Апеляційною Палатою Республіки Молдова було прийнято рішення у економічній справі № 2-у198/09, яким позов Генеральної прокуратури в інтересах держави в особі Муніципального підприємства "Дирекція електричного транспорту" (Intreprinderea Municipala Transport Electric) до Державного підприємства "Молдтранселектро", Компаній Commerce Limited" та Trading Limited", ТОВ "Електро-Плюс" про визнання недійсним договору цесії №142 від 10.12.2002, укладеного між ДП "Молдтранселектро"та компанією Commerce Limited", визнання недійсним договору цечії прав №315 від 07.04.2004, укладеного між компанією ng Commerce Limited"та компанією dge Trading Limited", визнання недійсним договору про уступку дебіторської заборгованості №22/06 від 22.06.2004, укладеного між компанією ge Trading Limited" та ТОВ "Електро-Плюс", було задоволено.

Рішенням Вищої Судової Палати Республіки Молдова від 01.07.2010 у справі № 2re-95/2010 залишено без змін Рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 04.05.2009.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Конвенція 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, згода на обов’язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" (2933-14) , набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що висловили заперечень проти її приєднання, серед яких є Республіка Молдова, з 22.12.2003.

Статтею 2 Конвенції передбачено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця конвенція, і які мають бути представлені на її території.

Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписаної у м. Мінську 22.01.1993, учасницями якої поряд з іншими державами є Україна та Республіка Молдова, документи, які на території однієї Договірної Сторони виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за встановленою формою і скраплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї Договірної Сторони розглядаються як офіційні, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Таким чином, під дійсністю документів у вказаній Конвенції передбачається, що документи, що були складені або засвідчені відповідною установою однієї з Договірних Сторін, скріплені печаткою та засвідчені підписом компетентної особи, мають силу документа на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення.

Документи, що на території однієї з Договірної Сторін визнаються офіційними, вважаються таким ж і на території другої Договірної Сторони.

Відповідно до статті 15 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993 документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення.

Таким чином, зазначене рішення іноземного суду визнається та є чинним та території України.

Підставою для прийняття рішення господарського суду міста Києва від 11.03.05 про стягнення з відповідача-1, стала наявність заборгованості, яка виникла на підставі зазначених вище договорів про уступку права вимоги, та які були визнані недійсними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Враховуючи, що підстави на яких у відповідача виникло грошове зобов’язання – договори про уступку прав вимоги – відпала у зв’язку з визнанням таких договорів недійсними, колегія суддів вважає обґрунтованою заяву про визнання наказів з примусового виконання судового рішення у даній справі такими, що підлягаю виконанню.

А за таких обставин, апеляційна колегія вважає, що судом першої інстанції в порушення вимог процесуального права зроблено помилковий висновок про необхідність залишення заяви відповідача-1 без задоволення, що є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та визнання наказів суду першої інстанції у даній справі такими, що не підлягають виконанню повністю.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 106 ГПК України (1798-12) Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Муніципального підприємства "Дирекція електричного транспорту", Республіка Молдова (Intreprinderea Municipala "Regia Transport Electric") задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2011 у справі № 43/161 скасувати.

3. Задовольнити заяву Муніципального підприємства "Дирекція електричного транспорту", Республіка Молдова (Intreprinderea Municipala "Regia Transport Electric") про визнання наказів від 25.03.2005 такими, що не підлягають виконанню.