3/21-3/29 Про стягнення вартості продукції виробничо-технічного призначення, поставленої за договором поставки - 09.06.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.03.2010р. по справі №3/21-3/29 первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Обмачівські зорі" на користь ЗАТК "Райз" 455525,25 грн. простроченого боргу за отриманий товар, 15366,33 грн. відсотків за неправомірне користування коштами, 2370,81 грн. пені, 632,62 грн. держмита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ "Обмачівські зорі" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення 15366,33 грн. відсотків за неправомірне користування коштами.

Відзив на апеляційну скаргу ЗАТК "Райз" не надало.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14 травня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку №41/0230, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання в строки, визначені договором, передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму (а.с.10-13).

Сторони дійшли згоди про те, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання відповідача існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в іноземній валюті, вказаній в додатку до договору, на офіційний курс гривні до такої іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати вартості товару відповідачем (пункт 2.2 цього договору ).

Пункт 2.3 договору поставки передбачає сплату відповідачем вартості (ціни) товару, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми договору, вирахуваної відповідно до положень п.2.2, на рахунок позивача у банківській установі. Термін оплати вказаний у відповідній графі додатку № 1.

На виконання умов договору поставки 14 травня 2008 року за видатковою накладною № ВН-10041-00454 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 11270,40 грн. (а.с.17).

Відповідно до Додатку №1 від 14.05.2008р. до договору №41/0230 від 14.05.2008р. відповідач повинен був провести повну оплату отриманого товару в строк до 20 травня 2008 року (а.с.14).

Відповідачем було здійснено повну оплату за отриманий товар, але з прострочкою строку. Оплата товару проведена відповідачем лише 04.09.2008р.

08 вересня 2008 року між сторонами у справі була укладена додаткова угода №1 до договору поставки товару на умовах відстрочення кінцевого розрахунку №41/0230 від 14.05.2008р. (а.с.15).

Пунктом 1 додаткової угоди до укладеного договору сторони дійшли згоди доповнити договір поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку №41/0230 від 14.05.2008р. додатком №1 від 08 вересня 2008 року.

08 вересня 2008 року за видатковою накладною № ВН-10041-00828 та на підставі довіреності серії ЯОМ №484438 від 08.09.2008р. позивач передав відповідачу пшеницю озиму на загальну суму 28799,73 грн., що в еквіваленті іноземної валюти згідно п.2.2 договору становить 5702,92 дол. США. (а.с.18-19).

Відповідно до Додатку № 1 від 08.09.2008р. до договору № 41/0230 від 14.05.2008р. відповідач повинен був провести повну оплату отриманого товару в строк до 30 вересня 2008 року (а.с.16).

Матеріали справи свідчать, що у встановлений договором строк товар, отриманий на суму 28799,73 грн., відповідачем не був сплачений.

Оскільки при отриманні товару 08.09.2008р. курс валюти еквіваленту договору USD становив 505 грн. за 100 USD згідно курсу НБУ, а 14.12.2009р. курс валюти еквіваленту договору USD становив 798,2800 грн. за 100 USD згідно курсу НБУ, то сума основного боргу становить 45525,25 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.3 договору передбачені такі правові наслідки, а саме, встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару, відповідач сплачує за кожен день прострочення на користь позивача пеню в розмірі 0,3 % від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

За період з 01.10.2008р. по 31.03.2009р. позивач нарахував відповідачу пеню з урахуванням курсу долара США, встановленого НБУ на конкретну дату, розмір якої становить 2370,81 грн.

Згідно пункту 7.4 договору відповідач взяв на себе відповідальність, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару, сплачувати на користь позивача відсотки за неправомірне користування коштами у розмірі 28 % річних з простроченої суми.

За період з 01.10.2008р. по 14.12.2009р. позивач нарахував відповідачу відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розмірі 15366,33 грн.

Частиною 4 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Зазначені відсотки не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч. І ст. 230 Господарського кодексу України, оскільки мають іншу правову природу. Зобов'язання боржника щодо сплати таких відсотків річних врегульовано ст. 536 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У тексті статті 232 Господарського кодексу України хоча й врегульовано питання про стягнення відсотків за неправомірне користування чужими коштами, але їх стягнення не є штрафною санкцією на яку поширюється припис частини шостої даної статті (щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Тому суд першої інстанції законно і обґрунтовано частково задовольнив первісний позов і відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

Апеляційну скаргу ТОВ "Обмачівські зорі" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 16.03.2010р. по справі №3/21-3/29 – без змін.