28/83-10 Про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - 08.06.2010 Прийняття

розглянувши матеріали апеляційної скарги акціонерного комерційного банку "Форум", в особі Дніпропетровської філії АКБ "Форум", на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2010р. у справі № 28/83-10

за позовом приватного підприємства "Виробничо-будівельна компанія "Машбуд",

м.Дніпропетровськ, ( 49008, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, б.81, к. 60)

до акціонерного комерційного банку "Форум", в особі Дніпропетровської філії

АКБ "Форум" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 25)

третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу

Черниш Є.В. ( 49000, АДРЕСА_1)

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2010р. (суддя Манько Г.В.) у справі №28/83-10 повністю задоволено позовні вимоги приватного підприємства "Виробничо-будівельна компанія "Машбуд", м.Дніпропетровськ.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 13.11.2009р., вчинений на договорі застави №07-558/08 від 10.06.2008р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черниш Є.В., зареєстрований в реєстрі за №1658, за яким звернено стягнення на будівельну машину для фундаментних робіт моделіст-450, що належить на праві власності приватному підприємству "Виробничо-будівельна компанія "Машбуд", з метою задоволення за рахунок отриманих від реалізації заставного майна коштів вимог акціонерного комерційного банку "Форум" у розмірі 257 858,38 доларів США.

Стягнуто з акціонерного комерційного банку "Форум", в особі Дніпропетровської філії АКБ "Форум" на користь приватного підприємства "Виробничо-будівельна компанія "Машбуд" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Підставами прийняття даного рішення стала відсутність беззаперечних доказів на підтвердження того, що заборгованість ПП "Виробничо-будівельна компанія "Машбуд" перед відповідачем /банком/ є безспірною, з огляду на невизначення умовами кредитного договору валюти, в якій повинні сплачуватись відсотки за користування кредитними коштами, відсутність в договорі строку повернення кредиту на відповідну вимогу банку, невідповідність розміру передбаченої договором пені вимогам закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) , тощо.

Таким чином, наведене вище, на думку господарського суду першої інстанції, унеможливлює перевірку обґрунтованості зазначених у виконавчому написі сум, та, як наслідок, потребує додаткового доказування.

Не погодившись з зазначеним вище рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає останнє прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та за умов неповного дослідження важливих для вирішення спору обставин справи, у зв’язку з чим просить вищезгадане рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення, повністю відмовивши в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши викладені у апеляційній скарзі доводи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що викладені в апеляційній скарзі заперечення є цілком обґрунтованими, тоді як покладені господарським судом в основу оскаржуваного рішення висновки повністю спростовуються матеріалами справи та доводами апеляційної скарги, а тому, є передчасними.

Як видно із матеріалів справи, 10.06.2008р. між сторонами був укладений кредитний договір №0045/08/03-КI, за умовами якого банк /відповідач у справі/ зобов’язався надати позичальнику /позивачеві/ кредит у сумі 260 000,00 доларів США для придбання основних засобів, зі строком повернення 09.06.2009р., який додаткової угодою до основного кредитного договору був змінений на 08.06.2010р. Позичальник, в свою чергу, взяв на себе зобов’язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором кредитних платежів.

В забезпечення виконання грошових зобов’язань позичальника за вищезгаданим кредитним договором, 10.06.2008р. між сторонами був укладений договір застави №07-558/08, предметом якого є рухоме майно, як-то, будівельна машина для фундаментних робіт моделі СО-450.

Отже, відповідач /банк/ свої зобов’язання за кредитним договором виконав належним чином, кредит позивачеві надав, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами. Проте, позивач, починаючи з грудня 2008р. систематично порушував умови кредитного договору, а з липня 2009р. взагалі припинив сплату кредитних платежів за узгодженим сторонами графіком, у зв’язку з чим станом на 09.11.2009р. заборгованість позивача перед банком сягнула 257 858,38 доларів США, що еквівалентно 2 061 062,05 грн., з яких, 241 240,00 доларів США заборгованості за кредитом, 15 566,68 доларів США заборгованості по відсотках та 8 406,25 грн. пені.

21.08.2009р. банком позивачеві було направлено повідомлення про порушення останнім умов кредитного договору та попередженням про звернення стягнення на предмет застави, у разі несплати існуючої заборгованості.

Проте, невиконання позичальником /позивач/ вказаної банківської вимоги, направленої позивачеві 21.08.2009р., дало право банку на звернення стягнення на заставлене майно, згідно ст. 20 закону України "Про заставу" та ст.ст. 87- 89 закону України "Про нотаріат" шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, правомірність якого і є предметом даного спору.

Відповідно до положень ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, слід зазначити, що в ході апеляційного провадження заперечення скаржника виявились цілком правомірними та такими, що заслуговують на увагу.

Наразі, викладеними в апеляційній скарзі доводами відповідач спростовує покладені в основу оскаржуваного рішення твердження господарського суду. Зокрема, п.п.2.1.,2.4. кредитного договору чітко визначено надання банком /відповідач/ позичальникові кредиту, повернення кредитних коштів та сплата відсотків за користування ними саме у доларах США.

Суперечить чинному законодавству України й висновок господарського суду щодо невідповідності вимогам закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) п.4.1. кредитного договору в частині встановлення розміру пені, що дорівнює 0,2% від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за користуванням кредитними коштами за кожен день прострочки, оскільки, на думку апеляційної інстанції, як вищезгаданий закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) , так і ГК України (436-15) встановлює не порядок визначення пені в договорі, а саме порядок сплати останньої, розмір якої при нарахуванні не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона сплачується.

Не відповідає дійсним обставинам справи також твердження господарського суду Дніпропетровської області стосовно того, що умовами кредитного договору хоча і передбачено право банку /відповідач/, у разі невиконання позивачем своїх зобов’язань, вимагати дострокового повернення останнім кредитних коштів, проте, не визначено у який безпосередньо строк позивач зобов’язаний вказані кошти повернути та з якої дати цей строк повинен обчислюватись.

Так, п.5.2. кредитного договору чітко визначений порядок дострокового повернення банку кредитних коштів, зокрема, зазначено, що невиконання або неналежне виконання умов кредитного договору є підставою для припинення банком кредитування позичальника /позивач/, а позичальник, в свою чергу, зобов’язаний достроково повернути банку отримані кредитні кошти і сплатити відсотки за користування ними на протязі 15 календарних днів з дня надіслання банком відповідної письмової вимоги.

Що ж до викладених в оскаржуваному рішенні висновків господарського суду стосовно порушення нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису вимог Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", з огляду на недостатність наданих стягувачем /банк/ документів на підтвердження безспірності заборгованості, колегія суддів вважає за доцільне зауважити наступне:

статтею 88 закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення нотаріусом виконавчого напису, зокрема, наявність у стягувача документів, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед кредитором /стягувачем/.

Пунктами 284, 286 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" зазначено, що заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені відповідним Переліком та за умов їх перевірки нотаріусом щодо обґрунтованості стягнення боргу.

Проте, оскільки вичерпний перелік документів, що має бути наданий нотаріусу стягувачем для вчинення виконавчого напису чинним законодавством України не закріплений, право визначення необхідного для здійснення конкретного виконавчого напису переліку документів покладається на нотаріуса, який, у разі необхідності, уповноважений витребувати у стягувача додаткові докази безспірності пред’явленої до стягнення заборгованості.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція погоджується із викладеними в апеляційній скарзі доводами, зокрема, вважає укладений між сторонами кредитний договір таким, що чинному законодавству України не суперечить, а надані відповідачем /банк/ нотаріусу документи цілком достатніми для здійснення ним виконавчого напису.

Натомість, на думку колегії суддів, при прийнятті рішення господарським судом першої інстанції неповно з’ясовано важливі для вирішення даного спору обставини, а тому, висновок останнього щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є передчасним, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 101, 103- 105 ГПК України, суд,-

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2010р. у справі №28/83-10 –скасувати, апеляційну скаргу акціонерного комерційного банку "Форум", в особі Дніпропетровської філії АКБ "Форум", –задовольнити.

В позові відмовити.

Стягнути з приватного підприємства "Виробничо-будівельна компанія "Машбуд", м.Дніпропетровськ, на користь акціонерного комерційного банку "Форум", в особі Дніпропетровської філії АКБ "Форум", витрати на апеляційне оскарження в розмірі 42,50 грн.