20/172 Про стягнення заборгованості за кредитом, відсотками по кредиту та пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 14.09.2011 Прийняття

про стягнення заборгованості в сумі 4 171 457,40 грн., з яких 3 500 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 476 236,76 грн. - заборгованість за процентами, 109 223,83 грн. –пеня за несвоєчасну сплату кредиту,51 339,89 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 22 405,96 грн. - інфляційні збитки за кредитом, 12 250,96 грн. - інфляційні збитки за відсотками

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –представник (довіреність № б/н від 07.06.11);

від відповідача-1: не з’явився;

від відповідача-2: не з’явився;

від відповідача-3: не з’явився.

Права та обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз’яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.11 у справі № 20/172 (суддя С.Кобецька) позов ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" задоволено частково: стягнуто солідарно з ЗАТ "Зірниця", ТОВ "Регіональна торгова компанія"та ТОВ "Карпати плюс 2004" на користь ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"заборгованість за кредитом в сумі 3 500 000, 00 грн., 476 236, 76 грн. –заборгованість за процентами, 109 223, 83 грн. –пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 51 339, 89 грн. –пеня за несвоєчасну сплату процентів, 22 405, 96 грн. –інфляційні збитки за кредитом, 12 250, 96 грн. –інфляційні збитки за відсотками, 25 500, 00 грн. –державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення з ЗАТ "Зірниця", ТОВ "Регіональна торгова компанія"та ТОВ "Карпати плюс 2004", 18 782, 79 грн. –пені за несвоєчасну сплату кредиту, 93 829, 26 грн. –пені за несвоєчасну сплату процентів –відмовлено.

Відповідач-3 - ТОВ "Карпати Плюс 2004"- з винесеним рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким в стягненні з ТОВ "Карпати Плюс 2004" та ТОВ "Регіональна торгова компанія" 3 500 000,00 грн. заборгованості за кредитом відмовити, стягнути з ТОВ "Карати Плюс 2004"та ТОВ "Регіональна торгова компанія"1 666 668,00 грн. –простроченої до повернення частини кредиту, оскільки вважає вказане рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та за неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що місцевий господарський суд належним чином не дослідив характер заборгованості за кредитом, не з’ясував розмір простроченої та строкової заборгованості, дійшов помилкового висновку стосовно того, що у позивача наступило право вимоги щодо поручителів строкової заборгованості.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.11 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 14.09.11.

Позивач –ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"- у запереченнях на апеляційну скаргу посилається, зокрема на те, що укладеними з відповідачем-2 і відповідачем-3 договорами поруки чітко передбачено, що поручителі відповідають як солідарні боржники перед позивачем за виконання зобов’язань ЗАТ "Зірниця" за кредитним договором, а також передбачено строки виконання зобов’язань поручителями у випадку прострочення боржника. На підставі наведеного позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідач-1 - ЗАТ "Зірниця" та відповідач-2 - ТОВ "Регіональна торгова компанія"правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Відповідачі-1, -2, -3 явки уповноважених представників в судове засідання 14.09.11 не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а відтак, беручи до уваги п.п. 4, 5 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.11, апеляційна скарга розглядається за їх відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Розглянувши апеляційну скаргу, заперечення на неї позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 21.02.11 у справі № 20/172 –залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 11.05.10 між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний банк"(кредитодавець/позивач) (перейменованого в ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний банк"відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 09.09.10, протокол № 50) та ЗАТ "Зірниця"(позичальник/відповідач-1) укладено Кредитний договір № 253.

Згідно п. 1.1. Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (надалі –кредит), на умовах визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, що складають невід’ємну частину Договору.

Кредит надається в сумі 5 000 000, 00 грн. Термін остаточного повернення кредиту – 15.08.11 включно. Процентна ставка за користування кредитом - 26, 0 % (п.п. 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3. Кредитного договору). Повернення кредиту здійснюється згідно з графіком, визначеним у п. 2.2. Кредитного договору.

Пунктами п.п. 2.6., 2.6.1, 2.6.2., 2.6.3, 2.6.4., 2.6.5., 2.6.6., 2.6.7. Кредитного договору встановлено, що проценти за користуванням кредитом/траншем нараховуються: з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення траншу(в тому числі і за період прострочення погашення траншу); виходячи з розміру процентної ставки; щомісячно за поточний календарний місяць, на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за траншем; виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів уроці та календарна кількість днів у місяці; у валюті кредиту; виходячи із умови, що враховується перший день зарахування траншу на поточний рахунок позичальника і не враховується останній день терміну користування кредитом/траншем.

Проценти, нараховані за місяць відповідно до п. 2.6. Кредитного договору, позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 15 календарного числа місяця наступного за тим, за який вони нараховані (п. 2.7.1 Договору).

На виконання договірних відносин позивач/кредитодавець надав відповідачу1/позичальнику кредит сумі 3 500 000, 00 грн. Даний факт підтверджують меморіальні ордери № 133031 від 01.06.10, № 185000 від 02.06.10, № 2132746 від 31.05.10, № 1891719 від 27.05.10, № 1820009 від 26.05.10, № 1684020 від 25.05.10, № 1518576 від 21.05.10, № 1259431 від 18.05.10, № 1024249 від 14.05.10 (наявні в матеріалах справи).

Однак, позичальник, користуючись грошовими коштами, свої зобов’язання за Кредитним договором, належним чином не виконав, а саме, прострочив повернення належних до сплати частин кредиту та процентів за користування кредитом передбачених Кредитним договором, і як наслідок станом на 16.12.10 утворилась прострочена заборгованість по сплаті кредиту в сумі 1 666 668, 00 грн. та заборгованість по сплаті процентів в сумі 476 236, 76 грн.

Позивачем доведено факт існування заборгованості по сплаті кредиту в сумі 1 666 668, 00 грн. та заборгованості по сплаті процентів в сумі 476 236, 76 грн.

Пунктом 2.10. Кредитного договору, сторони визначили, що кредитодавець має право призупинити надання траншів/кредиту та вимагати дострокового погашення заборгованості за цим Договором у разі наявності простроченої протягом більше п’яти банківських днів заборгованості за траншем/кредитом, нарахованими процентами та комісіями, передбаченими цим Договором.

Таким чином, в результаті існування у відповідача -1 заборгованості по сплаті кредиту в сумі 1 666 668, 00 грн. та заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 476 236, 76 грн., правомірною є вимога позивача про дострокове стягнення з відповідача-1 наданих в кредит коштів в сумі 3 500 000, 00 грн.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором № 253 від 11.05.10, між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний банк"(кредитор/позивач), ЗАТ "Зірниця"(боржник/відповідач-1) та ТОВ "Регіональна торгова компанія"(поручитель/відповідач-2) укладено Договір поруки від 30.04.09 та Договір про внесення змін № 1 від 11.05.10 до Договору поруки.

11.05.11 між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний банк"(кредитор/позивач), ЗАТ "Зірниця" (боржник/відповідач-1) та ТОВ "Карпати Плюс 2004"(поручитель/відповідач-3) укладено Договір поруки.

Згідно умов вище вказаних Договорів поруки, поручителі - ТОВ "Регіональна торгова компанія" (відповідач-2) та ТОВ "Карпати Плюс 2004" (відповідач-3) солідарно відповідають перед кредитором –ВАТ "ВіЕйБі Банк" за виконання зобов’язань боржника - ЗАТ "Зірниця" за Кредитним договором № 253 від 11.05.10.

Поручителі зобов’язалися в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов’язань перед кредитором погасити протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення кредитора про невиконання боржником своїх зобов’язань по Кредитному договору, а саме: погасити основну суму кредиту; погасити суму процентів, згідно з кредитним договором; погасити суми штрафів, пені, комісій, збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет застави, та інші платежі, згідно з Кредитним договором (п. 2 Договору про внесення змін № 1 від 11.05.10 до Договору поруки від 30.04.09, п.2.1. Договору поруки від 11.05.11).

Отже, умовами Договорів поруки чітко встановлено, що у випадку невиконання зобов’язань по Кредитному договору боржник/відповідач-1 і поручителі/відповідач-2, відповідач-3 відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 3.1. Договорів поруки).

Позивачем в адресу відповідачів направлялись вимоги від 13.10.10, від 21.12.10 (а.с. 40, 74), про повернення заборгованості за Кредитним договором. Факт отримання відповідачами даних вимог підтверджують наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 41- 43, а.с. 76-77). Однак, вимоги від 13.10.10, від 21.12.10, залишені без належного реагування з боку відповідачів.

Таким чином, неналежне виконання відповідачами взятих на себе договірних зобов’язань, призвело до виникнення заборгованості за кредитом в сумі 3 500 000, 00 грн. та 476 236, 76 грн. - заборгованості за процентами.

Станом на 21.02.11 в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.

Кредитний договір № 253 від 11.05.10, Договір поруки від 30.04.09, Договір про внесення змін № 1 від 11.05.10 до Договору поруки від 30.04.09, Договір поруки від 11.05.10, укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов’язки виникають з договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Як зазначається у частині 1 статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися зокрема, порукою (п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Більше того, як вказує ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов’язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

В силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, правомірно нараховано 22 405, 96 грн. - інфляційних збитків за кредитом, 12 250, 96 грн. - інфляційних збитків за відсотками.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 вище вказаного Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог п. 4.3. Кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим Договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3. цього Договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем. При цьому, строк нарахування пені встановлюється з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за Кредитним договором в повному обсязі.

Пунктом 2.1. Договорів поруки встановлено, що у разі невиконання боржником своїх зобов’язань за Кредитним договором, поручителі зобов’язуються погасити зокрема, пеню згідно з Кредитним договором.

Таким чином, враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено перед судом наявність законних підстав для задоволення вимоги про стягнення пені у розмірі заявленому у позовній заяві.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що обґрунтованими є позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів 3 500 000, 00 грн. - заборгованості за кредитом, 476 236,76 грн.- заборгованості за процентами, 32 557, 10 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредиту, 15 394,57 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів, 22 405, 96 грн. - інфляційних збитків за кредитом, 12 250, 96 грн. - інфляційних збитків за відсотками.

В частині стягнення 18 782, 79 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредиту та 93 829, 26 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів –в позові правомірно відмовлено. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що в абзаці 2 на сторінці 6 мотивувальної частини рішення вказано, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідачів 18 782, 79 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредиту та 93 829, 26 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів. Однак, з системного аналізу тексту рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.11 у справі № 20/172, а саме мотивувальної та резолютивної частин, вбачається, що зазначення місцевим господарським судом в абзаці 2 на сторінці 6 мотивувальної частини рішення є технічною помилкою при виготовленні тексту постанови.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.11 у справі № 20/172 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Івано-Франківської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, зважаючи на недоплату скаржником у справі державного мита за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнути з відповідача-3 в дохід державного бюджету 11 480, 00 грн. недосплаченого державного мита.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.11 у справі № 20/172 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати Плюс 2004" в Доход державного бюджету 11 480, 00 грн. недосплаченого державного мита за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.