31/343 Про стягнення штрафу за порушення умов договору фінансового лізингу та зустрічні вимоги щодо визнання зазначеного договору частково недійсним - 07.06.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.12.2009 року у справі № 31/343 первісний позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" про стягнення штрафу за порушення умов договору 57 331, 80 грн. задоволено частково; присуджено до стягнення грошові кошти у розмірі 28 665, 91 грн., 2 866, 59 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні решти позову відмовлено; зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про визнання договору фінансового лізингу частково недійсним залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким первісний позов залишити без задоволення, зустрічний позов - задовольнити.

Заперечуючи правильність висновку місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення штрафу, скаржник зазначає що при вирішенні відповідної позовної вимоги, судом не враховано наступні обставини справи:

- за змістом пункту 5.5 укладеного сторонами договору лізингу ремонт переданого

у лізинг майна проводиться продавцем (виробником) майна, але не лізингодавцем;

- на виконання пунктів 5.3, 5.7 договору лізингу Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" направлявся представник для проведення огляду переданого у лізинг майна до ремонту та після його проведення;

- всупереч вимог пункту 5.7 сторонами не складався акт за ресзультатми проведення гарантійного ремонту переданого у лізинг майна.

Заперечуючи правильність висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання недійсним укладеного сторонами договору лізингу в частині, що встановлює відповідальність для лізингодавця внаслідок прострочення строку гарантійного ремонту переданого у лізинг майна, скаржник зазначає що при вирішенні відповідної позовної вимоги, судом не враховано ту обставину, що обрання продавця (постачальника) предмету лізингу здійснено Державним підприємством "Придніпровська залізниця", у зв’язку з чим згідно статті 808 Цивільного кодексу України відповідальність щодо якості, усунення недоліків цього майна, тощо несе виключно виробник майна.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" підтримав апеляційну скаргу, представники Державного підприємства "Придніпровська залізниця" висловилися за її відхилення з підстав, викладених у відзиві на позов.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі по тексту – позивач) пред’явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" (далі по тексту – відповідач) про стягнення 57 331, 80 грн. штрафу, нарахованого на підставі пункту 10.8 укладеного сторонами договору лізингу внаслідок прострочення встановленого пунктом 5.5 цього договору 30-тиденного строку здійснення гарантійного ремонту переданого у лізинг майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа", у свою чергу, звернулось з зустрічним позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про визнання недійсним пункту 10.8 укладеного сторонами договору фінансового лізингу від 18.05.2007р. № ПР/Т-071183/НЮ.

Зустрічний позов мотивовано невідповідністю оспореного положення договору приписам статті 808 Цивільного кодексу України.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом встановлено наступні обставини справи.

На підставі укладеного сторонами договору фінансового лізингу від 18.05.2007р. № ПР/Т-071183/НЮ (далі по тексту – договір лізингу) в редакції додаткових угод до нього відповідачем передано позивачу предмет лізингу - електропоїзд постійного струму ЕПЛ2Т, який в подальшому введено в експлуатацію.

23.09.2008р. за участю представників Дніпропетровського мототранспортного депо, Ризького електромашинобудівного заводу, Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" та Відкритого акціонерного товариства "Холдингової компанії "Луганськтепловоз" складено акт огляду перетворювача 1 ПВ-6У1 № 06054 вагону 07 електропоїзду ЄПЛ2Т-023, яким зафіксовано неможливість встановлення точної причини несправності в умовах депо, необхідність відправки електричного перетворювача 1ПВ-6У1 №06054 виробнику для виявлення причин несправності та встановлено, що строк ремонту або заміни електричного перетворювача 1ПВ-6У1 №06054 визначається договором фінансового лізингу від 18.05.2007р. № ПР/Т-071183/НЮ, договором від 18.05.2007р. № 804/07-14 та складає 30 днів з моменту складання акту. Крім того, тими ж особами складено акт рекламацію від 23.09.2008р. № 1/09, згідно якого зафіксовано факт своєчасного виклику позивачем відповідальних осіб та встановлення ними несправності електричного перетворювача ШВ-6У1 №06054.

12.03.2009р. за участю представників Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та Відкритого акціонерного товариства "Холдингової компанії "Луганськтепловоз" складено акт про установлення електричного перетворювача 1ПВ-6У1 № 06054 на електропоїзді ЕПЛ2Т № 023, вагон № 07.

Дослідивши викладені обставини справи, місцевий господарський суд встановив факт порушення передбаченого пунктом 5.5 договору лізингу 30-тиденного строку здійснення гарантійного ремонту переданого у лізинг майна та у цьому зв’язку застосував до відповідача відповідальність за порушення відповідного зобов’язання у вигляді штрафу, передбаченого пунктом 10.8 цього договору.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що укладеному сторонами договору лізингу передувала процедура конкурсу щодо закупівлі Державним підприємством "Придніпровська залізниця" послуг фінансового лізингу при закупівлі електропоїздів серії ЕПЛ2Т виробництва ВАТ "ХК "Луганськтепловоз".

Конкурсна документація для підготовки конкурсних пропозицій щодо проведення закупівлі зазначених послуг затверджена протоколом від 22.01.2007р. № 1 засідання конкурсної комісії позивача та головою конкурсної комісії від 22.01.2007р.

Згідно пункту 1 конкурсної документації та додатку № 1 до неї замовником-позивачем визначено предмет лізингу – електропоїзди постійного струму серії ЕПЛ2Т виробництва ВАТ "ХК "Луганськтепловоз".

За результатами проведення конкурсу відповідач одержав лист позивача, яким був повідомлений про те, що 04.05.2007р. на засіданні конкурсної комісії акцептовано запропоновану ним конкурсну пропозицію щодо постачання 9-ти електропоїздів постійного струму серії ЕПЛ2Т у 2007 році на умовах фінансового лізингу.

Враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів вважає слушним твердження скаржника про те, що позивач самостійно обрав виробника майна, переданого у лізинг за укладеним сторонами договором, - ВАТ "ХК "Луганськтепловоз".

З огляду на викладене, при укладенні договору лізингу позивач усвідомлював, що в силу приписів частини 1 статті 808 Цивільного кодексу України відповідальність перед ним за порушення зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, зміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію, тощо, несе продавець (постачальник), оскільки вибір останнього відповідно до укладеного з відповідачем договору непрямого лізингу був здійснений лізингоодержувачем-позивачем.

Між тим, пункту 10.8 укладеного сторонами договору лізингу встановлено обов’язок лізингодавця сплатити лізингоодержувачу штраф у розмірі 20 % від вартості неякісного вузла при порушенні терміну, вказаного в пункті 5.5 цього договору. Пунктом 5.5 договору лізингу встановлено 30-денний строк гарантійного ремонту або заміни майна в межах гарантійного терміну з моменту складання трьохстороннього акту між Позивачем, Відповідачем та Продавцем (Виробником) або акту-рекламації згідно з п. 5.3 Договору.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства й положень укладеного сторонами договору лізингу, наявні підстави вважати, що пункт 10.8 договору лізингу суперечить частині 1 статті 808 Цивільного кодексу України, оскільки встановлює відповідальність для лізингодавця при порушенні терміну гарантійного ремонту або заміни майна в межах гарантійного терміну постачальником, обраним лізингоодержувачем.

Згідно положень Господарського кодексу України (436-15) підставами виникнення господарських зобов’язань, зокрема, є господарський договір (частина 1 статті 174); господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 1 статті 180).

В силу частини 7 статті 179 названого кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно статті 203 названого кодексу зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства (частина1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2).

Вирішуючи спір про визнання оспорюваного договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вставнолено, укладений сторонами договір за своїм змістом є договором лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, пункт 10.8 договору лізингу суперечить частині 1 статті 808 Цивільного кодексу України.

Викладеній обставині місцевий господарський суд належної оцінки не надав, у зв’язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору лізингу у відповідній частині та необґрунтовано залишив без задоволення зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа".

Крім того, місцевий господарський суд необґрунтовано задовольнив позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" штрафу внаслідок порушення ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" встановленого пунктом 5.5 договору лізингу 30-денного строку гарантійного ремонту електропоїзду ЄПЛ2Т-023, застосувавши до спірних правовідносин пункт 10.8 договору.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України можливість застосування штрафних санкцій, і штрафу зокрема, пов’язується із наявністю порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконанням або неналежним виконанням ним господарського зобов’язання, чого в даному випадку доведено не було.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспореного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

На таких підставах оскаржене рішення господарського суду підлягає скасуванню в частині задоволених вимог за первісним позовом та залишення без задоволення зустрічного позову.

Керуючись статями 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2009 року у справі № 31/343 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"У задоволенні позову Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" про стягнення штрафу за порушення умов договору 57 331, 80 грн. відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" задовольнити.

Визнати недійсним пункт 10.8 договору фінансового лізингу від 18.05.2007р. № ПР/Т-071183/НЮ, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" й Державним підприємством "Придніпровська залізниця".

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" 85,00 грн. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат, пов’язаних з оплатою послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.".

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" 185,83 грн. (сто вісімдесят п’ять грн. 83 коп.) витрат з оплати державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів із зазначенням реквізитів сторін доручити господарському суду міста Києва.

Справу № 31/343 повернути до господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.