18/113-53/81 Про стягнення заборгованості з комісійної винагороди згідно з Договором доручення - 12.09.2011 Прийняття

Закрите акціонерне товариство спільне україно-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват" (надалі – ЗАТ СУАПІІ "Укрелектроват") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі – ДП "НАЕК "Енергоатом") про стягнення основного боргу в сумі 2 563 047,90 грн., інфляційних втрат - 1 735 602,41 грн. та трьох процентів річних - 459 679,96 грн.

31.10.2008 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 95 616 098,61 грн., у тому числі 4 020 411,85 грн. комісійної винагороди згідно з Договором доручення № 1348А від 02.03.1998 року та Угодою № 1 від 19.05.1998 року; 585 221,62 грн. збитків у вигляді комісії по переводу, сервісу банку бенефіціара та курсової різниці між курсом НБУ і біржовим курсом, пов’язаних із перерахуванням 2 290 955,00 доларів США по договору купівлі-продажу векселів № 606 від 14.09.1998 року та договору поруки № 1032-НАЕК від 30.11.1999 року; 2 092 653,79 грн. збитків у вигляді комісії по переводу, сервісу банку бенефіціара і курсової різниці між курсом НБУ і біржовим курсом, пов’язаних із перерахуванням 2 806 557,14 доларів США по договору № 811-НАЕК купівлі-продажу електроенергії від 29.04.1999 року і договору поруки № 813 від 01.04.1999 року; 2 563 047,90 грн. основного боргу за угодою № 05/R від 01.11.2001 року; 1 735 602,41 грн. інфляційних втрат; 459 679,96 грн. – три проценти річних; 10 611 018,31 грн. пені; 78 306 793,04 грн. за відстрочення кінцевого розрахунку за передане свіже ядерне паливо згідно договору № 1331 від 24.11.1997 року та додаткової угоди № 1 від 02.03.1998 року та угоди № 1 від 19.05.1998 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2008 року прийнято до розгляду зустрічний позов ДП "НАЕК "Енергоатом" до ЗАТ СУАПІІ "Укрелектроват" про тлумачення змісту правочину для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою від 11.11.2008 року провадження у справі № 18/113 зупинено у зв’язку з призначенням судово-економічної експертизи, проведення якої доручено ТОВ "Центр правової допомоги "Правозахист".

Ухвалою від 09.07.2009 року провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 28.07.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2009 року провадження у справі № 18/113 було зупинено вдруге у зв’язку з призначенням судово-економічної експертизи, проведення якої було доручено ТОВ "Центр правової допомоги "Правозахист".

30.08.2010 року, в порядку ст. 22 ГПК України позивач заявив про стягнення з відповідача на свою користь 2 562 101,36 грн. боргу, 118 209 236,35 грн. боргу у вигляді компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку, 1 207 585,52 грн. збитків внаслідок курсової різниці валютних курсів, 2 229 652,67 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, 1 283 659,85 грн. - три проценти річних з простроченої суми, 24 755 633,11 грн. пені, 4 020 411,85 грн. комісійної винагороди, а всього 154 268 280,35 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.09.2010 року провадження у справі № 18/113 за позовом ЗАТ СУАПІІ "Укрелектроват" до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання було припинено на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 21.09.2010 року провадження у справі за зустрічним позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" до ЗАТ СУАПІІ "Укрелектроват" про тлумачення змісту правочину припинено у зв’язку з відмовою позивача від зустрічної позовної вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2011 року, ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 року про припинення провадження у справі № 18/113 скасовано, а справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

07.04.2011 року прокуратурою м. Києва подано заяву про вступ прокурора до участі у справі № 18/113-53/81.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 року у справі № 18/113-53/81 позов задоволено частково, стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ЗАТ СУАПІІ "Укрелектроват" 2 562 101,36 грн. основного боргу, 1 207 585,52 грн. курсової різниці при зміні валютних курсів, 118 209 236,00 грн. компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором № 1331 від 24.11.1997 року і додаткової угоди № 1 від 02.03.1998 року та угоди № 1 від 19.05.1998 року, 1 283 659,85 грн. – три проценти річних від простроченої суми, 4 020 411,84 грн. комісійної винагороди згідно договору доручення № 1348А від 02.03.1998 року та угоди № 1 від 19.05.1998 року, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 194,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом рішення було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, при цьому висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 05.09.2011 року.

В судовому засіданні 05.09.2011 року представники скаржника підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Представник прокуратури пояснення представників відповідача підтримав повністю.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

05.09.2011 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.09.2011 року.

12.09.2011 року колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

У відповідності до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 31.12.1996 року Відкрите акціонерне товариство "ТВЕЛ" (за контрактом - продавець) та Рівненська АЕС (з контрактом - покупець) у відповідності з Угодою між Урядом Російської Федерації та Урядом України про науково-технічне та економічне співробітництво в області атомної енергетики від 14.01.1993 року (643_033) уклали та підписали Контракт № 21-06/1820, в рамках якого встановили відповідальність та взаємні зобов’язання продавця та покупця щодо поставки, якості при виготовленні та експлуатації продукції, що поставляється, транспортування, фізичного захисту, взаєморозрахунків та відшкодування можливих збитків, якщо такі виникнуть, внаслідок здійснення поставок в Україну ядерного палива для реакторів ВВЕР-440 Рівненської АЕС. Продавець, зокрема, зобов’язався поставити покупцю ядерне паливо у відповідності з технічними умовами ТУ 95.598-79 (444.00.000 ТУ), які дозволяють експлуатувати його у складі активних зон реакторів на проектному рівні потужності протягом строку служби (п.1.1§ 1 "Предмет Контракту").

Згідно з пунктами 6.4, 6.5 § 6 "Умови розрахунків" Контракту покупець перераховує аванс за поставлену продукцію в розмірі 50 % вартості поставки продукції не пізніше 15 банківських днів до останнього дня кварталу (місяця) поставки, якщо інше не обумовлено графіком поставки, а частину вартості продукції, що залишилась, оплачує протягом 30 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі ядерного палива.

У відповідності з пунктом 19.7 Контракт вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2007 року. Дія контракту автоматично продовжується на наступний рік, якщо ні одна зі сторін не заявить про його зупинення не пізніше, ніж за один рік до закінчення терміну його дії (т.1 а.с.34-49).

Як свідчать матеріали справи даний контракт має ознаки договору купівлі-продажу та договору поставки, який в силу статті 712 Цивільного кодексу України також регулюється положеннями про купівлю-продаж.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, 24.11.1997 року між Державним підприємством "Рівненська АЕС" (підприємство) та фірмою "Евіс Трейдінг Груп" (фірма) був укладений Договір № 1331 з протоколом розбіжностей, відповідно до умов якого Фірма бере на себе зобов'язання за дорученням Підприємства, від його імені і за його рахунок або за свій рахунок з наступною компенсацією, укладати угоди та інші юридичні дії для забезпечення зовнішньоекономічних операцій Підприємства, пов'язаних з договірними відносинами на території Російської Федерації, а Підприємство наділяє Фірму відповідними повноваженнями, приймає від нього виконане за дорученням та оплачує її послуги.

Пунктом 1.3 Договору №1331 сторони передбачили, що будь-яке доручення, надане Фірмі за цим договором оформляється додатковими угодами, які є невід'ємними його частинами (т.1 а.с.53-57).

За своєю правовою природою Договір № 1331 від 24.11.1997 року являється договором доручення.

02.03.1998 року, на виконання Договору № 1331 між Відокремленим структурним підрозділом "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" (правонаступник ДП "Рівненська АЕС") та Фірмою "Евіс Трейдінг Груп" було укладено Додаткову угоду №1, якою ДП НАЕК "Енергоатом" доручило Фірмі, а остання прийняла на себе зобов'язання по оплаті поставки свіжого ядерного палива за графіком 4-го кварталу 1997 року згідно Контракту № 21-06/1820 від 31.12.1996 року.

У відповідності до п. 2.2. додаткової угоди, Фірма "Евіс Трейдінг Груп" взяла на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунки за графіком платежів, обумовлених у Контракті №21-06/1820 від 31.12.1996 року та доповненнях до нього, а при порушеннях строків платежів – прийняти на себе у повному обсязі штрафні санкції ВАТ "ТВЕЛ" до ВСП "Рівненська АЕС".

Пунктом 3.2. цієї ж Додаткової угоди №1 від 02.03.1998р. встановлено, що Фірма "Евіс Трейдінг Груп" має забезпечити оплату постачання свіжого ядерного палива на відособлений структурний підрозділ (ВСП) "Рівненська АЕС" шляхом фінансування поставки в порядку надання ДП НАЕК "Енергоатом" товарного кредиту.

Згідно п. 3.6 Додаткової угоди №1 для практичної реалізації схем розрахунків на Україні Фірма може представити Підприємству уповноваженого представника – резидента України, з яким Підприємство має укласти договір на практичну реалізацію угод по супроводу розрахунків за договором № 1331 від 24.11.1997 року (т.1 а.с.58-60).

Того ж дня, 02.03.1998 року, з метою погашення заборгованості ДП НАЕК "Енергоатом" перед Фірмою "Евіс Трейдінг Груп" і виконання Договору №1331 та Додаткової угоди №1, ВСП "Рівненська АЕС" (за договором - довіритель) та ЗАТ "Укрелектроват" (за договором - повірений) уклали Договір доручення №1348А, за умовами якого ЗАТ "Укрелектроват" зобов'язалось від імені та за рахунок довірителя придбати продукцію підприємств, здійснити її реалізацію та перерахувати грошові кошти на реалізацію Договору №1331 та Додаткової угоди №1 від 02.03.1998р. Крім цього, пунктом 2.1.4 договору доручення сторони передбачили обов'язок відповідача, після пред’явлення звіту про виконання доручень (п.2.2.4) сплатити повіреному винагороду у розмірі 0,5% від суми погашеної заборгованості (т.1 а.с.61-63).

В подальшому, 27.03.1998 року Фірма "Евіс Трейдінг Груп" уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю "АС ENERGY HOLDING L.L.C. Ltd"(далі за текстом - ТОВ "Енерджи") Угоду про відступлення права вимоги за Договором №1331 та Додатковій угоді №1 від 02.03.1998 року (далі за текстом - Угода про відступлення права вимоги від 27.03.1998р.), відповідно до умов якої ТОВ "Енерджи" прийняло на себе право вимоги та стало кредитором за Договором №1331 та Додатковій угоді №1 (т.1 а.с.64-65).

Водночас, 27.03.1998р. за участю НАЕК "Енергоатом" (Покупець), ВАТ "ТВЕЛ" (Продавець), Фірма "Евіс Трейдінг Груп" (Платник-1) та ТОВ "Енерджи" (Платник-2) було укладено Додаткову угоду №3 до Контракту №21-06/1820 від

31.12.1996р., відповідно до умов якої були припинені повноваження Фірми "Евіс Трейдінг Груп" як платника по здійсненню розрахунків за поставки свіжого ядерного палива та комплектуючих на суму 14 535 470,50 доларів США за графіком поставки 4-го кварталу 1997 року, що відповідає 50% поставки, заявленої ДП НАЕК "Енергоатом". При цьому, повноваження щодо проведення розрахунків з поставки свіжого ядерного палива та комплектуючих на суму 14 535 470,50 доларів США були надані ТОВ "Енерджи".

Контрактом №21-06/1820 передбачено, що датою поставки продукції Покупцю (яким на момент укладення вказаного контракту виступила Рівненська АЕС) є дата штемпеля на залізничній накладній про перетин російсько-українського кордону.

Місцевим господарським судом встановлено, що поставка свіжого ядерного палива до ВСП "Рівненська АЕС" була здійснена у повному обсязі 21.04.1998р., про що є відмітка на ВМД - на суму 29 661 081,10 грн. за курсом НБУ на дату поставки, що відповідає додатковій угоді №3 до контракту №21-06/1820 від 27.03.1998р. п.п.1.2. (поставка 118 касет на суму 14 535 470,50 доларів США.). Платником за поставку свіжого ядерного палива виступило ТОВ "Енерджи".

Угодою №1 від 19.05.1998р. про проведення розрахунків з оплати свіжого ядерного палива, яке надійшло до НАЕК "Енергоатом" (ВП "Рівненська АЕС") за Контрактом №21-06/1820 від 31.12.1996р. (далі за текстом - Угода №1 від 19.05.1998р.), НАЕК "Енергоатом" (за угодою - Компанія), Відокремлений структурний підрозділ "Рівненська АЕС" (за угодою - Станція), Фірма "Евіс Трейдінг Груп" (за угодою - Фірма) та ЗАТ "Укрелектроват" (за угодою - Повірений) домовились про прийняття НАЕК "Енергоатом" на себе зобов'язань по розрахунку з Фірмою "Евіс Трейдінг Груп". При цьому розмір заборгованості має узгоджуватись актом звірки між Станцією та Фірмою станом на дату підписання цієї Угоди (т.1 а.с.125-126).

У зв’язку зі зміною п.п. 3.2., 3.2.1., 3.2.2., 3.2.3., 3.2.4. Додаткової угоди №1 від 02.03.1998р. до Договору №1331 від 24.11.1997р., дійсною Угодою сторони передбачили надання Компанії Фірмою відстрочки для погашення заборгованості, яка виникла у Компанії перед Фірмою внаслідок виконання останньою доручення Станції.

Згідно п.2.1 Угоди за відстрочку погашення заборгованості Фірмі виплачується компенсація, розмір якої розраховується наступним чином: за відстрочку у перші 20 календарних днів з моменту закінчення строку розрахунків - 1,32% від суми заборгованості Компанії перед Фірмою; за відстрочку з 21 до 50 календарних днів - 4,32%; за відстрочку з 51 до 80 календарних днів - 8,32%; за відстрочку з 81 дня та до повного погашення заборгованості - 8,32% та 0,2% пені від суми заборгованості.

У відповідності до п.2.2 Угоди сума компенсації за надання відстрочки погашення заборгованості сплачується Компанією після повного погашення основної суми заборгованості, розмір якої визначається актом виконаних робіт (наданих послуг).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ВАТ "ТВЕЛ"" (постачальник по контракту №21-06/1820 від 31.12.1996р.) своїм листом №42-10/3179 від 30.09.1998 року інформувало НАЕК "Енергоатом" та ВСП "Рівненська АЕС" про зарахування на розрахунковий рахунок ВАТ "ТВЕЛ" грошових коштів в сумі 7 267 736,00 доларів США в оплату за поставлене паливо, зазначивши платником коштів ТОВ "Енерджи" (т.2 а.с.72).

В свою чергу, НАЕК "Енергоатом" листом №4687/05 від 14.10.1998р. на адресу ТОВ "Енерджи" схвалила перерахунок вищевказаної суми грошових коштів на рахунок ВАТ "ТВЕЛ" за поставку другої частини свіжого ядерного палива і комплектуючих активної зони (118 касет), поставлених на Рівненську АЕС за Контрактом №21-06/1820 від 31.12.1996р. (т.2 а.с.73).

Таким чином, вартість поставленого свіжого ядерного палива ТОВ "Енерджи" сплатило повністю, відтак, з моменту зарахування вказаної суми коштів на розрахунковий рахунок ВАТ "ТВЕЛ" у ТОВ "Енерджи" виникло право вимоги до відповідача стосовно погашення цієї заборгованості.

Колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що ДП НАЕК "Енергоатом" заборгувала ТОВ "Енерджи" 14 535 470,50 дол. США, перерахованих цим товариством на рахунок ВАТ "ТВЕЛ" за поставку свіжого ядерного палива.

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що 07.10.1998 року Державним підприємством НАЕК "Енергоатом" (за угодою – Покупець), ВАТ "ТВЕЛ" (Продавець), ТОВ "Енерджи", США (Платник) та ЗАТ "Укрелектроват" (Агент) була підписана Угода № 629-НАЕК про механізм погашення заборгованості за поставлене свіже ядерне паливо, за умовами якої Продавець, Покупець та Платник уповноважують, а Агент приймає на себе зобов’язання вчинити в інтересах вищевказаних осіб від імені останніх або ж від свого імені юридичні дії, спрямовані на організацію погашення заборгованості Покупця за поставлене йому свіже ядерне паливо на суму 14 535 470,50 доларів США згідно Контракту №21-06/1820 від 31.12.1996 року (т.1 а.с.66-72).

Згідно пункту 1.5. Угоди № 629-НАЕК для організації погашення заборгованості ДП НАЕК "Енергоатом" у першочерговому порядку виділяє ЗАТ СУАПII "Укрелектроват" квоти на постачання електроенергії та передає інші активи (векселі, боргові зобов'язання, права вимоги) - надалі "Активи", за підприємствами-споживачами електроенергії, які вказані у Додатку №1 до цієї угоди. В свою чергу, пунктом 1.6. Угоди № 629 передбачено, що ЗАТ СУАПII "Укрелектроват" від свого імені реалізує отримані Активи, у тому числі шляхом придбання продукції підприємств-споживачів електроенергії та її подальшої реалізації. Грошові кошти, що надходять ДП НАЕК "Енергоатом" від Агента у якості оплати за передані Активи, являтимуться одним з джерел погашення заборгованості.

Пунктом 3.1. Угоди № 629 передбачалося, що всі розрахунки з Продавцем (ВАТ "ТВЕЛ") за свіже ядерне паливо та комплектуючі активної зони на суму 14 535 470,50 доларів США здійснює Платник (ТОВ "Енерджи") до 12.10.1998р.

Відповідно до актів звірок взаєморозрахунків між ДП НАЕК "Енергоатом" та ТОВ "Енерджи" №1-№7 станом на 16.11.1999 року заборгованість Відповідача перед ТОВ "Енерджи" після часткового погашення становила 7 386 097,35 доларів США.

За Угодою № 05/К від 01.11.2001р. про уступку права вимоги по Договору № 1331 від 24.11.1997 року, Додатковою угодою № 1 до нього від 02.03.1998 року та Угодою №1 від 19.05.1998 року ТОВ "Енерджи" та ЗАТ СУАПII "Укрелектроват", маючи на меті прискорення погашення заборгованості НАЕК "Енергоатом" за поставку свіжого ядерного палива по Контракту № 21-06/1820 від 31.12.1996 року досягли домовленості про те, що ТОВ "Енерджи" передає, а ЗАТ СУАПII "Укрелектроват" приймає на себе право вимоги заборгованості від ДП НАЕК "Енергоатом" за Договором №1331 від 24.11.1997р. та стає другим кредитором на суму 500 000, 00 доларів США, у зв’язку чим того ж дня, 01.11.2001 року сторони угоди підписали акт прийому-передачі документів, що посвідчують право вимоги до боржника – НАЕК "Енергоатом", повідомивши про це відповідача листом №35 від 08.11.2001 року (т.1 а.с.83-90).

Відповідно до акту звірки №15 взаєморозрахунків між ДП НАЕК "Енергоатом" та ТОВ "Енерджи"станом на 01.09.2002р. заборгованість відповідача перед ТОВ "Енерджи" становила 6 886 097,35 доларів США (7 386 097,35 доларів США - 500 000,00 доларів США).

Згідно пункту 4 Угоди №05/К від 01.11.2001р., право вимоги до Відповідача на суму 500 000,00 доларів США переходить від ТОВ "Енерджи"до ЗАТ СУАПII "Укрелектроват" з моменту укладення цієї Угоди, тобто з 01.11.2001 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ДП НАЕК "Енергоатом" розрахувався із ЗАТ СУАПII "Укрелектроват" лише частково, що підтверджується представленими у справі копіями платіжних доручень від 12.12.2001р., 17.12.2001р., 19.02.2002р., 13.03.2002р., 03.04.2002р. про сплату 100 088, 86 грн.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України (435-15) .

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу (435-15) його дія застосовується до цивільних відносини, що виникли після набрання чинності ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про застосування до правовідносин, що існують та продовжують існувати між позивачем та відповідачем, положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Положення статей 525, 526 ЦК України визначають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в порушення умов договорів та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої грошові зобов’язання належним чином, в установлений строк не здійснив розрахунок у повному обсязі, що призвело до виникнення боргу в сумі 2 562 101,36 грн., розмір якого документально підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем неодноразово подавались заяви про застосування до заявлених позивачем вимог строку позовної давності. В таких відповідач вказував на те, що за пунктом 3.2 угоди №629-НАЕК від 07.10.1998 року передбачено, що ДП НАЕК "Енергоатом" зобов’язаний провести повне погашення заборгованості перед ВАТ "ТВЕЛ" по контракту № 21-06/1820 від 31.12.1996 року в строк до 10.12.1998 року. Таким чином, позивач набув права на позов з 11.12.1998 року, з якого почався перебіг строку позовної давності та минув по закінченню чотирьох років – 11.12.2002 року у відповідності до Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року (995_002) .

Суд першої інстанції, вирішуючи дані заяви, дійшов висновку, що до правовідносин, що виникли з укладеного між ДП "Рівненська АЕС" та фірмою "Евіс Трейдінг Груп", США Договору №1331 від 24.11.1997 року та Додаткової угоди №1 до нього, а також інших договорів та угод, метою яких було прискорення погашення заборгованості НАЕК "Енергоатом" у зв’язку з поставкою ядерного палива по Контракту № 21-06/1820 від 31.12.1996 року, мають застосовуватись саме положення Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, підписаної Україною 14.06.1974р. (995_002) , яка набула чинності 01.04.1994р.

У відповідності до статей 8, 9, 10 Конвенції строк позовної давності встановлюється в чотири роки і починає свій перебіг з моменту виникнення права на позов. Право на позов, що випливає з порушення договору, виникає в той день, коли мало місце таке порушення.

Стаття 20 Конвенції визначає, що у разі, якщо боржник до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнає своє зобов'язання перед кредитором, то від дня такого визнання розпочинається новий чотирирічний строк позовної давності.

Як встановлено місцевим господарським судом, поставка свіжого ядерного палива була здійснена у повному обсязі 21.04.1998 року - на суму 29 661 081,10 грн. за курсом НБУ на дату поставки, що відповідає додатковій угоді №3 до контракту №21-06/1820 від 27.03.1998р. п.п.1,2 (поставка 118 касет на суму 14 535 470,50 доларів США.). Платником за поставлене свіже ядерне паливо виступило ТОВ "Енерджи".

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що наявність заборгованості відповідача перед ТОВ "Енерджи" (платника за поставлене свіже ядерне паливо) підтверджується актами звірки: № 1 станом на 31.10.1998р., сальдо на користь ТОВ "Енерджи" 12 914 543,01 доларів США; № 2 станом на 31.12.1998р., сальдо на користь ТОВ "Енерджи" 12 549 882,45 доларів США; № 3 станом на 01.03.1999р., сальдо на користь ТОВ "Енерджи" 12 339 241,61 доларів США; № 4 станом на 25.06.1999р., сальдо на користь ТОВ "Енерджи" 10 910 515,01 доларів США; № 5 станом на 01.08.1999р., сальдо на користь ТОВ "Енерджи" 9 762 198,13 доларів США; № 6 станом на 16.11.1999р., сальдо на користь ТОВ "Енерджи" 7 386 097,35 доларів США; № 7 станом на 01.01.2000р., сальдо на користь ТОВ "Енерджи" 7 386 097,35 доларів США.

Отже, із 02.01.2000р. (наступний день від дня підписання акту звірки) почав обчислюватися встановлений Конвенцією чотирирічний строк позовної давності.

01.11.2001р. між ТОВ "Енерджи" та ЗАТ СУАПII "Укрелектроват" було підписано Угоду №05/К, за умовами якої ЗАТ СУАПII "Укрелектроват" набув право вимоги від ДП НАЕК "Енергоатом" заборгованості у сумі 500 000,00 доларів США.

Відповідно до п.4.3. Угоди №629 Платник (ТОВ "Енерджи") або Агент (ЗАТ СУАП з II "Укрелектроват") у строк до 30-го числа зобов'язаний надати Покупцю (ДП НАЕК "Енергоатом") проект Акту звірки у 2-ох екземплярах. В свою чергу, Покупець зобов'язаний у п'ятиденний строк з моменту отримання проекту Акту звірки розглянути його, у випадку необхідності провести перемови з Платником (Агентом), а при наявності заперечень за Актом - у той же строк надати мотивовану відмову. Акт звірки, не розглянутий Покупцем у встановленому порядку, вважається прийнятим.

Матеріалами справи підтверджено, що листом №1/01 від 14.01.2002 року ЗАТ СУАПII "Укрелектроват" направляло ДП НАЕК "Енергоатом" акт звірки заборгованості №1 станом на 01.12.2001р. на суму 500 000,00 доларів США, що станом на 01.12.2001р. за курсом НБУ (528,65грн. за 100 доларів США) становило 2 643 250,00 грн.; акт звірки заборгованості №2 станом на 01.01.2002р. на суму 494 572,16 доларів США.

Зазначені акти звірки ДП НАЕК "Енергоатом" підписані не були та не повертались позивачеві. Крім того, відповідач не надсилав на адресу позивача заперечення або відмову у підписанні Актів. Таким чином, вказані Акти звірок відповідно до п.4.3. Угоди №629 вважаються прийнятими відповідачем. Оскільки акти звірок були отримані відповідачем 16.01.2002р., то з урахуванням строку на розгляд та підписання стороною актів, з 21.01.2002р. розпочався новий чотирирічний строк позовної давності.

Згідно платіжних доручень від 12.12.2001р., 17.12.2001р., 19.02.2002р., 13.03.2002р., 03.04.2002р., копії яких містяться у матеріалах справи, ДП НАЕК "Енергоатом" частково розрахувався із ЗАТ СУАП з II "Укрелектроват". Загальна сума за вказаними платіжними дорученнями становить 100 088, 86 грн. та свідчить про визнання відповідачем заборгованості перед ЗАТ СУАП з II "Укрелектроват".

Матеріали справи (лист №66/Д-04 від 15.12.2004р.) свідчать, що позивач вдруге звертався до відповідача з вимогою підписати Акт звірки розрахунків станом на 13.12.2004 року на суму 481 178,97 доларів США та погасити кредиторську заборгованість. Однак, акт звірки відповідачем повернутий не був та залишився не підписаним. Будь-яких заперечень чи мотивованої відмови з боку відповідача від підписання акту звірки на адресу позивача не надходило.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний акт вважається прийнятим відповідачем 30.12.2004р. і у відповідності з пунктом 4.3. Угоди № 629, перебіг нового чотирирічного строку позовної давності розпочався з 03.01.2005 року, відтак, мав закінчитися 03.01.2009 року.

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом 27.02.2008 року у межах чотирирічного строку позовної давності. Отже, суд правомірно відхилив заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

На переконання колегії, місцевий господарський суд обґрунтовано застосував до договорів та угод положення Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року (995_002) , оскільки укладення таких сторонами було спрямоване на виконання Контракту №21-06/1820 від 31.12.1996 року, який є міжнародним договором.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів відхиляє твердження скаржника про порушення судом першої інстанції чинного законодавства при обрахуванні строку позовної давності.

Таким чином, вимоги ЗАТ СУАПII "Укрелектроват" про стягнення з ДП НАЕК "Енергоатом" 2 562 101,36 грн. основного боргу за Угодою 05/К від 01.11.2001року є такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах та підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання позивач просив суд стягнути з відповідача 2 229 652,67 грн. інфляційних втрат та три проценти річних у сумі 1 283 659,85 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Аналізуючи наведені норми закону, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 1 283 659,85 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 2 229 652,67 грн. інфляційних втрат необхідно зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено зобов’язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за умови, що боржник прострочив виконання грошового зобов’язання.

Стаття 627 цього ж Кодексу визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно частин 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Вказана норма кореспондується з положеннями частини 2 статті 198 Господарського кодексу України.

Як зазначається у п.1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 26.07.2002 року № 01-8/870 (v_870600-02) , вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу. При цьому роз’яснено, що офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про безпідставність заявленої вимоги про стягнення інфляційних втрат та відмову у задоволенні такої вимоги.

Правомірною є і позиція суду щодо відмови позивачеві у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 24 755 633,11 грн. з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Якщо правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, такий є нікчемним.

Зважаючи на ту обставину, що позивачем не було представлено належних доказів на підтвердження існування між договірними сторонами письмової угоди щодо сплати пені за неналежне виконання зобов’язання, місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачеві у задоволенні такої вимоги.

Водночас, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача збитків у вигляді комісії з переводу та курсової різниці у розмірі 1 207 585,52 грн.

Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року №193 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" (z0515-00) , валютний курс – це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 цього Наказу (z0515-00) встановлено, що курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.1998 року між ДП НАЕК "Енергоатом" та ЗАТ СУАПII "Укрелектроват" було укладено Договір № 606 купівлі-продажу векселів (довгостроковий).

29.04.1999 року між цими ж сторонами були укладені Договір №811-НАЕК купівлі-продажу електроенергії та Договір поручительства №813.

30.11.1999 року ДП НАЕК "Енергоатом" та ТОВ "Енерджи" (поручитель) було укладено Договір поручительства №1032-НАЕК, на виконання якого ЗАТ СУАПII "Укрелектроват" за повідомленням ДП НАЕК "Енергоатом" перераховувало на валютний рахунок ТОВ "Енерджи" доларовий еквівалент вказаної у повідомленні суми, виходячи з офіційного курсу НБУ на день сплати.

У зв'язку з виконанням доручення з перерахування валюти ЗАТ СУАПII "Укрелектроват" понесло втрати у вигляді комісії з переводу у сумі 4 866,53 грн., сервісу банка бенефіціара - 82 182,41 грн., курсової різниці між курсом НБУ та біржовим курсом - 498 172,68 грн.

На виконання Договору поручительства №813 від 01.04.1999 року ЗАТ СУАПII "Укрелектроват" за повідомленням ДП НАЕК "Енергоатом" перераховувало на валютний рахунок ТОВ "Енерджи" доларовий еквівалент вказаної у повідомленні суми, виходячи з офіційного курсу НБУ на день сплати.

У зв'язку з виконанням доручення з перерахування валюти ЗАТ СУАП "Укрелектроват" понесло втрати у вигляді: комісії з переводу у сумі 4 210,55 грн., сервісу банка бенефіціара - 71 019,16 грн., курсової різниці між курсом НБУ та біржовим курсом - 2 017 424,08 грн.

Колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення 1 207 585,52 грн. курсової різниці є документально підтверджені, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На переконання колегії, є обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з ДП НАЕК "Енергоатом" компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку за користування товарним кредитом згідно з Договором № 1331 від 24.11.1997р. та Додатковою угодою №1 від 02.03.1998р. та угодою №1 від 19.05.1998 року в розмірі 118 209 236,00 грн., виходячи з наступного.

У відповідності до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" (334/94-ВР) , чинного на момент виникнення та існування правовідносин з поставки свіжого ядерного палива, товарний кредит визначається як товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

З матеріалів справи, а саме листа НБУ від 28.04.1999р. №13-125/829 слідує, що у відносинах між ДП НАЕК "Енергоатом" та ТОВ "Енерджи" йдеться саме про комерційний (товарний) кредит. При цьому розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати за користування товарним кредитом встановлюється на підставі взаємної згоди кредитора та позичальника і обумовлюється договором.

П. 2 Угоди № 1 від 19.05.1998р. сторони погодили, що Фірма надає Компанії відстрочку для погашення заборгованості, виниклої у Компанії перед Фірмою внаслідок виконання Фірмою доручення Станції. Відстрочка погашення заборгованості надається на умовах сплати компенсації. При цьому, сума компенсації по наданню відстрочки сплачується Компанією після повного погашення основної суми заборгованості, розмір якої визначається актом виконаних робіт (наданих послуг) (п. 2.2. Угоди № 1).

Таким чином, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність вимоги ЗАТ СУАПII "Укрелектроват" про стягнення з ДП НАЕК "Енергоатом"118 209 236,00 грн. компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку за користування товарним кредитом згідно з Договором №1331 від 24.11.1997р. та Додатковій угоді №1 від 02.03.1998р. та угоди №1 від 19.05.1998р.

Суд першої інстанції дав належну оцінку заявленій позивачем вимоги про стягнення комісійної винагороди в розмірі 4 020 411,84 грн., яка обґрунтована наданим розрахунком та не була спростована відповідачем не спростована, а тому суд дійшов правильного висновку про задоволення даної позовної вимоги у розмірі, заявленому позивачем.

Доводи апелянта про неточне зазначення судом пункту угоди, судова колегія відхиляє, оскільки зміст таких судом викладено вірно та не суперечить встановленим судом обставинам.

Апелянт стверджує, що господарським судом при постановленні спірного рішення прийнято в якості належного доказу ймовірний висновок експерта, чим порушив норми процесуального права.

В ході розгляду справи №18/113 ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.08.2009 року призначалась судово-економічна експертиза, на вирішення якої ставилось питання про визначення розміру заборгованості ДП НАЕК "Енергоатом" перед ЗАТ СУАП II "Укрелектроват" за наявними у справі угодами.

З матеріалів справи вбачається, що на численні клопотання експерта, які були адресовані відповідачеві, а також ухвалу господарського суду м. Києва від 09.02.2010 року, якою відповідача було зобов’язано надати в розпорядження експерта регістри бухгалтерського обліку, де відображено операції з виконання умов договорів та угод, ДП НАЕК "Енергоатом" не виконав, відповідних документів не надав.

З висновку судово-економічної експертизи за № 33, складеного 14.04.2010 року у справі № 18/113 слідує, що заборгованість ДП НАЕК "Енергоатом" перед позивачем станом на 30.09.2009р. складає 154 268 280,71 грн.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріали справи свідчать, що висновок судово-економічної експертизи не є єдиним доказом, на підставі якого місцевий господарський суд дійшов висновку про належний розмір стягуваного з відповідача боргу, а відтак, наведені скаржником доводи судова колегія відхиляє як безпідставні.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду м. Києва від 04.08.2011 року у справі № 18/113-53/81 відповідає вимогам чинного законодавства України, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.