8/21 Про стягнення заборгованості за надані послуги з автомобільного перевезення - 03.06.2010 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Реал" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Веретейка Олександра Миколайовича про стягнення заборгованості за надані послуги з автомобільного перевезення у сумі 11814 грн. 75 коп., пені за період з 07.11.09 по 12.03.10 у сумі 241 грн. 02 коп., інфляційних нарахувань у сумі 236 грн. 30 коп., витрати по оплаті юридичної допомоги у сумі 2050 грн. 00 коп.

Заявою про зменшення розміру позовних вимог від 12.03.10, у зв’язку з частковим погашенням відповідачем суми боргу позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість за надані послуги з автомобільного перевезення у сумі 8314 грн. 75 коп., пеню у сумі 744 грн. 65 коп., інфляційні нарахування у сумі 547 грн. 95 коп., 3% річних у сумі 102 грн. 01 коп., витрати на отримання юридичної допомоги (послуг адвоката) у сумі 2050 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.03.10 у справі №8/21 (суддя Середа А.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Веретейка Олександра Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал" основний борг за надані послуги з автоперевезення у сумі 8314 грн. 75 коп., інфляційні нарахування у сумі 547 грн. 95 коп., пеню у сумі 744 грн. 65 коп., 3% річних у сумі 102 грн. 01 коп., витрати на отримання юридичної допомоги (послуг адвоката) у сумі 1619 грн. 27 коп. Щодо решти позовних вимог провадження по справі припинено.

Рішення господарського суду Луганської області мотивовано наступним.

Судом зазначено, що позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 909, 917 та 919 Цивільного кодексу України, здійснив перевезення та видачу вантажу вантажоодержувачу.

Відповідач припустився порушення вимог цивільного законодавства та умов договору (заявки №1 від 09.10.09 на доставку вантажу), не повністю сплатив вартість наданих йому експедитором послуг з автоперевезень.

Посилаючись на ст.610, п.п.3, 4 ст.611, ч.1, 2 ст.612, ч.1 ст.614, ч.1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору.

З посиланням на п.1 ч.2 ст.258, ч.1, ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, судом зазначено, що позивач при визначенні суми пені дотримався вимог чинного законодавства.

При вирішенні судом питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої відповідач зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Таким чином, позовні вимоги суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судом зазначено, що провадження по справі в частині стягнення частки основного боргу у розмірі 3500,00 грн. припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем сплачені платіжним дорученням №52 від 17.12.09 на суму 2000 грн. 00 коп., платіжним дорученням №60 від 29.12.09 на суму 1500 грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням господарського суду Луганської області від 19.03.10 у справі №8/21, Фізична особа-підприємець Веретейко Олександр Миколайович звернувся з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 19.03.10 по справі №8/21.

Заявник вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилаючись на ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що в договорі про надання юридичних послуг не вказаний конкретний обсяг та вартість робіт виконаних адвокатом. Функції представництва в судових засіданнях 05.02.10, 23.02.10, 12.03.10 та 19.03.10 здійснював приватний підприємець Коростельов К.Є.

На думку скаржника рахунок №СФ-0000215 від 19.10.09 неможна вважати підставою для сплати за надані послуги, оскільки при складанні рахунку за виконане перевезення у національній валюті перевізник без офіційних документальних підтверджень, на свій розсуд визначив курс гривні по відношенню до євро.

Заявник зазначив, що відповідно до умов додаткової угоди к заявці №1 від 09.10.09 оплата за надані послуги по перевезенню вантажу мала бути здійснена частково після отримання факсової копії рахунку на протязі 2-3 днів, а остаточний розрахунок повинен бути проведений на протязі 10 днів після отримання оригіналів документів. Рахунок за допомогою факсимільного зв’язку позивач не надсилав.

27.10.09 позивач надіслав рахунок №СФ-0000215 від 19.10.09, який відповідач отримав 30.10.09. Термін дійсності рахунку встановлений до 19.10.09.

Посилаючись на ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" скаржник вважає, що відповідальність у вигляді пені є договірною неустойкою, між сторонами не встановлена відповідальність платника за прострочення платежу.

Відзивом на апеляційну скаргу від 12.05.10 позивач не погоджується з апеляційною скаргою, вважає рішення господарського суду Луганської області від 19.03.10 у справі №8/21 обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Посилаючись на ст.ст. 44, 48 Господарського процесуального кодексу України, позивач зазначив, що позивачем надані фінансові документи про сплату послуг адвоката Прокопенко А.В., наданий договір на надання послуг та довіреність, представник позивача Коростельов К.Є. діяв в межах повноважень наданих довіреністю.

Позивачем зазначено, що апелянт частково виконав свої зобов’язання за договором розпочавши виплати, що є підтвердженням згоди з умовами договору.

Нормативними актами, спірним договором не передбачено додання довідки про підтвердження курсу валют.

Позивач вважає, що рахунок не має термін дії, розмір зобов’язання не може змінюватися або припинятися на підставі вказаного в рахунку-фактурі терміну дії.

Посилаючись на ст. 216, п.5 ст. 231 Господарського кодексу України позивач не погоджується з доводами апелянта стосовно того, що сплата пені не передбачена договором.

Розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 12.04.10 у справі №8/21 для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Веретейка Олександра Миколайовича, керуючись ст. 28 Закону України "Про судоустрій України", призначено судову колегію у складі: Журавльової Л.І.–судді –головуючого, суддів –Баннової Т.М., Парамонової Т.Ф.

Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 12.04.10 апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Веретейка Олександра Миколайовича була прийнята до провадження та розгляд призначений на 13.05.10.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 11.05.10 виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги суддю Парамонову Т.Ф. та введено до складу колегії суддю Єжову С.С.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

Неприбуття у судове засідання сторін, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду за матеріалами наявними у справі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Веретейка Олександра Миколайовича слід задовольнити частково, рішення господарського суду Луганської області від 19.03.10 у справі №8/21 слід скасувати частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідні положення встановлені ст. 173 Господарського кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлдено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач подав позивачу заявку №1 від 09.10.09 на доставку вантажу, згідно якої виконавець зобов’язався у період з 12.01.09 по 17.10.09 здійснити автомобільне перевезення вантажу з пункту завантаження, що знаходиться у місті Маріуполі Донецької області (Україна), вантажовідправник завод "Азовсталь" до міста Брешіа (Італія), а замовник зобов’язався сплатити 1000 євро за курсом Національного банка України на день завантаження, безготівковим способом, після закінчення 10-14 банківських днів після отримання оригіналу рахунку, акту виконаних робіт, СМR.

09.10.09 сторони уклали додаткову угоду до заявки, згідно якої вага вантажу становить 2 тонни, термін доставки –16-19.10.09 (за умови своєчасного митного оформлення вантажу), замовник за виконання перевезення зобов’язався сплатити 1000 євро, а саме: 900 євро згідно курсу НБУ на день завантаження - впродовж 2-3 днів після отримання факсової копії рахунку та СМR; 100 євро за курсом НБУ - впродовж 10 днів після отримання оригіналів документів.

Позивач надав до справи документальні докази направлення 27.10.09 на адресу відповідача рахунку-фактури №0000125 від 19.10.09 на суму 11814 грн. 75 коп., акту виконаних робіт №ОУ-0000202 від 19.10.09, СМR А №0175990 від 12.10.09 з доказами отримання вантажу вантажоодержувачем, додаткової угоди від 09.10.09.

Як свідчать матеріали справи, відповідач частково оплатив виконані роботи, заборгованість становить 8314 грн. 75 коп., що вірно встановлено місцевим господарським судом та задоволено позов у цій частині.

Доводи відповідача щодо помилкової сплати боргу платіжними дорученнями №52 від 17.12.09 на суму 2000 грн. 00 коп. та №60 від 29.12.09 на суму 1500 грн. 00 коп. спростовуються даними, які містять платіжні доручення в частині призначення платежу.

Місцевим господарським судом вірно, з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, задоволено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 547 грн. 95 коп. та 3 % річних в сумі 102 грн. 01 коп.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України від 22.11.96 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд першої інстанції не врахував відповідність умов угоди між сторонами приписам пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань".

За таких обставин, місцевим господарським судом невірно задоволено вимоги в частині стягнення пені в сумі 744 грн. 65 коп.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Веретейка Олександра Миколайовича підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду Луганської області від 19.03.10 у справі №8/21 підлягає скасуванню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених вимог за апеляційним провадженням.

Керуючись ст.ст. 49, 85, 99, 101, п.2 ст. 103, п.п.3, 4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Веретейка Олександра Миколайовича на рішення господарського суду Луганської області від 19 березня 2010 року у справі №8/21 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 19 березня 2010 року у справі №8/21 скасувати частково.

3 .Прийняти нове рішення.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Веретейка Олександра Миколайовича, 05.07.1981 року народження, ідентифікаційний номер 2977112038, який мешкає за адресою: місто Луганськ, кв.50 років оборони Луганська, 11, кв.9 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал", ідентифікаційний код 35133911, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Фрунзе, 85/87, кв. 44 основний борг за надані послуги з автоперевезення в сумі 8314 грн. 75 коп., інфляційні нарахування в сумі 547 грн. 95 коп., 3% річних в сумі 102 грн. 01 коп., витрати на послуги адвоката у сумі 1391 грн. 26 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 94 грн. 18 коп., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 217 грн. 90 коп. та витрати на отримання адвокатських послуг у сумі 1892 грн. 78 коп.

5. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 744 грн. 65 коп. відмовити.

6. У решті рішення господарського суду Луганської області від 19 березня 2010 року у справі №8/21 залишити без змін.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал", ідентифікаційний код 35133911, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Фрунзе, 85/87, кв. 44 на користь Фізичної особи-підприємця Веретейка Олександра Миколайовича, 05.07.1981 року народження, ідентифікаційний номер 2977112038, який мешкає за адресою: місто Луганськ, кв.50 років оборони Луганська, 11, кв.9 витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою в сумі 03 грн. 92 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

8. Повернути Фізичній особі-підприємцю Веретейко Олександру Миколайовичу, 05.07.1981 року народження, ідентифікаційний номер 2977112038, який мешкає за адресою: місто Луганськ, кв.50 років оборони Луганська, 11, кв.9 державне мито в сумі 51 грн. 00 коп., що зайве сплачене квитанцією №5582432 від 31 березня 2010, яка знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно ч.3, ч.5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.