4/773 Про стягнення заборгованості та пені за кредитним договором - 03.06.2010 Прийняття

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.01.2010 року у справі № 4/773 позов задоволено повністю. На підставі рішення суду з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3 500 00, 00 грн. кредиту, 471 109, 61 грн. відсотків, 484 750, 00 грн. пені за користування кредитом, 30001, 86 грн. пені за прострочення відсотків, 25 500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення повністю посилаючись на порушення місцевим судом порушено норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясовання обставини справи, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що місцевим судом не було задоволено клопотання відповідача про залучення до участі у справі боржника ТОВ "Госпторг", який безпосередньо відповідає по договору про відкриття кредитної лінії та договору іпотеки, укладеного між позивачем та відповідачем для забезпечення зобов"язань іпотекодавця ТОВ "Госпторг".

Апелянт посилається також на те, що всупереч п.11.14., п.11.15 договору про відкриття кредитної лінії позивач звернувся безпосередньо до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитною лінією без проведення взаємних консультацій та переговорів або визнання заборгованості боржником.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що місцевий суд дійшов невірного висновку, що на виконання вимог договору банком на адресу поручителя було направлено повідомлення-вимогу № 1409/5/06-01-02 від 12.03.2009р., яке було отримано поручителем 16.03.2009 р., оскільки відповідач не поручався по вказаному повідомленні вимозі договору із змінами та доповненнями щодо не відновлювальної кредитної лінії, так само і по вказаному у позовній заяві договору про відкриття кредитної лінії № 41-Н/07 від 08.11.2005р., кредитному договору ІВ 41-Н/07.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

08.11.2005року між Закритим акціонерним товариством "БАНК НРБ" правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (банк за умовами договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Госпторг" (позичальник за договором) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 41-Н/07.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті, надає позичальнику грошові кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, повертати Банку кредит в обсягах та у терміни, передбачені ст.8 цього Договору, а також виконувати інші умови цього договору.

Відповідно до п. 1.2. укладеного договору про відкриття кредитної лінії ліміт Кредитної лінії складає 3 500 000,00 грн.

Пунктом п. 1.3. укладеного договору сторони визначили, що останній день дії кредитної лінії – 13.02.2009 року.

Відповідно до п. 4.3. договору кредит надається позичальнику лише до настання останнього дня дії кредитної лінії шляхом одноразового надання кредиту в сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, зазначеного в п 1.2, або шляхом надання кількох траншів кредиту, але так, щоб в будь-який момент часу загальна заборгованість за кредитною лінією не перевищувала відповідного розміру ліміту кредитної лінії.

Відповідно до умов укладеного договору банком було надано позичальнику кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку Позичальника.

Згідно п.п. 1.1. та 8.1. укладеного договору позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та повернути банку кредит не пізніше дня закінчення терміну дії Кредитної лінії, зазначеного в п. 1.4. цього Договору ( до 13.02.2009 р.).

Пунктом 1.3. кредитного договору передбачено, що розмір процентів за користування кредитом складає 17% річних.

Відповідно до п. 6.6. кредитного договору проценти, нараховані за місяць відповідно до пунктів 6.1.-6.5. цього договору позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця не пізніше перших 3 робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Банк неодноразово звертався до позичальника з проханням сплатити заборгованість за кредитним договором, однак в порушення умов укладеного договору позичальник не здійснює погашення заборгованості, чим порушив прийняті на себе договірні зобов'язання.

Пунктом 10.1. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором позичальник зобов'язаний сплачувати банку пеню:

- за несвоєчасне повернення Кредиту у строки, які визначено п. 8.1. цього Договору, у розмірі 0,05 % від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення;

- за несвоєчасну сплату процентів за користування Кредитом, у строки, які визначено ст. 6 цього Договору у розмірі 0,05 % від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.

15 лютого 2007 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГА-ГРУПП" було укладено в забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за договором про відкриття кредитної № 41-Н/07 від 14.02.2007 року, договір поруки за реєстровим № дз 669.

Відповідно до п. 2.1. укладеного договору поруки порукою забезпечуються зобов'язання позичальника, які випливають з кредитного договору IB 41-H/07 від 14.02.2007 року, зокрема це зобов'язання повернути кредит, сплатити передбачені кредитним договором проценти, сплатити штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання умов кредитного договору.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки боржник (ТОВ "Госпторг") та поручитель (Товариство з обмеженою відповідальністю "Юга-Групп") відповідають перед кредитором (банком) як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Пунктом 4.2. договору поруки визначено, що передбачена статтею 2 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання зобов'язань. В такому випадку кредитор звертається з письмовим повідомленням до поручителя про невиконання позичальником зобов'язань, що зазначені в статті 2 договору.

Пунктом 4.3. договору поруки сторони погодили, що поручитель протягом 5-ти днів з дня отримання повідомлення зобов'язаний погасити заборгованість Боржника за реквізитами, зазначеними Кредитором в повідомленні.

Згідно з частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Частини 1 і 2 статті 554 даного Кодексу передбачають, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що банком на адресу поручителя було направлено повідомлення-вимогу № 1409/5/06-01-02 від 12.03.2009 року, яке було отримано останнім 16.03.2009р., що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (копії повідомлення вимоги та повідомлення про вручення поштового відправлення знаходяться в матеріалах справи).

Встановлений п. 4.3. договору поруки строк для погашення Поручителем заборгованості за Кредитним договором сплинув 20.03.2009р., але в порушення взятих на себе зобов'язань Поручитель вимоги Банку не виконав.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Однак, відповідачем вимога позивача не виконана, доказів сплати заборгованості суду не надано.

Згідно розрахунку позивача заборгованість за договором про надання кредитної лінії складається з заборгованості за кредитом – 3 500 000, 00 грн. та заборгованості за процентах – 471 109,61 грн.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 3 500 000, 00 грн. грн. та заборгованості за відсотками – 471 109,61 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення повернення кредитних коштів у сумі 484 750, 00 грн. за прострочення терміну сплати кредиту та 30 001,86 грн. пені за прострочення спати відсотків.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин, яким є відповідач, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 10.1. Кредитного договору за несвоєчасне виконання відпвоідачем перед позивачем грошових зобов"язнь передбачено сплата пені:

за несвоєчасне повернення кредиту у строки, які визначено п.8.1. цього договору у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, ка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення;

за несвоєчасне повернення певної суми заборгованості за кредитною лінією за вимогою банку в достроковому порядку у строки, які визначено ст.. 8 цього договору – у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяль в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення;

за несвоєчасну сплату процентів за коритування кредитом у строки, які визнаено ст.. 6 цього договору – у розмірі 0, 05% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожен дань прострочення.

Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 484 750, 00 грн. пені за користування кредитом та 30 001, 86 грн. пені за прострочення повернення відсотків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком ( ч.1 ст. 546 ЦК України)

Відповідно до п. 2.1. Договору про відкриття кредитної лінії № 41-Н/07 від 14.02.2007 року належне виконання Позичальника зобов'язань по цьому договору забезпечуються: Іпотекою нерухомого майна, що належить ТОВ "Госпторг"; порукою ТОВ "ЮГА-ГРУПП"; порукою Ганича Я.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 554 ЦК України та умовами договору поруки з ТОВ "ЮГА-ГРУПП" визначені правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою.

Статтею 559 ЦК України визначені підстави припинення договору поруки, главою 50 ЦК України (435-15) визначені підстави припинення зобов'язання, ст.ст. 651 - 652 ЦК України визначені підстави зміни або розірвання договору.

Наявність інших забезпечень за кредитним договором (іпотека нерухомого майна, що належить ТОВ "Госпторг" та порука Ганича Я.В.) не є підставою для припинення чи зміни зобов'язань Відповідача за договором поруки, а тому твердження Відповідача про те, що судом не було повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи не відповідають дійсності.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем порушені умови п. 11.15 кредитного договору стосовно не проведення переговорів зі спірних питань, не надання банком доказів звернення з позовом до ТОВ "Госпторг", AT "СБЕРБАНК РОСІЇ", слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору позичальник зобов'язався повернути банку кредит не пізніше дня закінчення терміну дії кредитної лінії, зазначеного в п. 1.4. цього договору, тобто 13.02.2009 року. Таким чином, на день звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з одного з солідарних боржників позичальник зобов"язаний був сплатити на користь банку повний розмір заборгованості, проценти та відповідні штрафні санкції.

Посилання відповідача на ту обставину, що йому разом з повідомленням-вимогою про сплату заборгованості позивачем не надсилався кредитний договір зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим він не ознайомлений з умовами кредитного договору, спростовується матеріалами справи, оскільки ні умовами кредитного договору, ні умовами договору поруки не передбачено надсилання поручителю разом з вимогою про сплату заборгованості копій кредитного договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ні зміни, ні доповнення до кредитного договору протягом його дії сторонами не укладались, а тому твердження Відповідача про ненадання йому даних документів є повністю безпідставними

Доводи відповідача про те, що він не поручався за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та не ознайомлений з його умовами спростовуються ст. 2 договору поруки - у відповідності до цього договору забезпечуються порукою наступні зобов'язання боржника, які випливають з кредитного договору та можуть виникнути в майбутньому, зокрема це зобов'язання сплатити загальну заборгованість за кредитом, сплатити проценти, сплатити штрафні санкції та ст.. 3 п. 3.1 г) - поручитель заявляє, гарантує і зобов'язується на користь кредитора, що на момент укладення цього договору він ознайомлений з умовами кредитного договору та зобов'язаннями що виникли або можуть виникнуть з Кредитного договору.

Твердження відповідача про неналежне його повідомлення про невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором спростовується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки порукою забезпечуються зобов'язання позичальника, які випливають з кредитного договору № 41-Н/07 від 14.02.2007 року, зокрема це зобов'язання повернути кредит, сплатити передбачені кредитним договором проценти, сплатити штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання умов кредитного договору.

На виконання вимог п. 4.2, п 4.3. договору поруки банком на адресу поручителя було направлено повідомлення-вимогу № 1409/5/06-01-02 від 12.03.2009 року, яке було отримано останнім 16.03.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Встановлений п. 4.3. договору поруки строк для погашення Поручителем заборгованості за кредитним договором сплинув 20.03.2009р., але в порушення взятих на себе зобов'язань поручитель вимоги банку не виконав, що змусило позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юга – Групп" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2010 року у справі № 4/773 залишити без задоволення.